Відкритий виховний захід присвячений 90 річниці пам'яті жертв голодомору "Незабудки пам'яті"
Ми пам’ятаємо, світ визнає
Пам’яті жертв голодомору « Незабудки пам’яті»
Мета: Ознайомлювати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Обладнання:
На столі — хлібина, ікони, перев'язані чорною стрічкою колоски, яблука, свічка у підсвічнику. Українські рушники
на дошці – карта України, напис Незабудки пам’яті.
Вступне слово вчителя
Відео (нарізка про страшні роки 32-33 років)
Учениця:
Хліб священний лежить на столі
Запашний і рум’яний, високий.
Знають добре малі і старі,
Що то рук хліборобських неспокій.
Хліб священний лежить на столі,
В нього запах жнив’яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І як сонце сіяє над світом.
Учитель: А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Мова сьогодні йтиме про рік 1933-ій. Рік пам’ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР.
СЦЕНКА
Мати: За що ж ти нас, Боже, так тяжко караєш, за провину яку, шлеш таке
покарання? Чого нас на світі так довго тримаєш, чого не обірвеш ти наші
страждання?! Бо ж сил вже нема того страху терпіти, як на твоїх очах гаснуть рідні діти. Не прошу я в тебе кращої долі, лиш прошу для нього...(дивиться на сина). Не прошу, благаю, дай очка закрити і міцно заснути й прокинутись вже в
тому вічному раю...
Син: Дай хліба, мамо! Дай хоч шматочок, рідненька! (мати підходить і сідає
біля нього)
Мати: Синочку мій любий! Ми п’ємо лиш воду, а в хаті і крихти хліба немає...прийшли злі люди не нашого роду, забрали весь хліб. Ридала, благала, кидалася в ноги, аби залишили зерна тобі трохи. (Син встає, але мати його затримує).
Мати: Сиди мій синочку, ти надто слабкий ще. (Син встає)
Син: Мамо, а де моя сестричка?
Мати: Сестричку твою, мій любий синочку, на крильцях ангел далеко відніс, до іншого краю, де бід не буває, ні смутку, ні горя, і сліз. (Виходять)
Виходить дівчинка. (одягнена янголом)
Маленька дівчинка простягає руки до ікони.
Дівчинка:
Боже! Що там у тебе в руці?
Дай мені, Боже, хоч соломинку...
Щоб не втонути в голодній ріці
Бачиш, мій Боже , я - ще дитинка.
Тож підрости хоч би трохи бодай.
Світу не бачила білого , Боже!
Я – пташенятко прибите в дорозі.
Хоч би одненьку пір’їнку дай,
Тато і мама холодні вкрай.
Боже, зроби, щоби їсти не хтілось!
Холодно, Боже, сніг дуже білий.
Боже, що там у тебе в руці!
Хроніка
https://www.youtube.com/watch?v=WCE2CPocslM
Звучить Моцарт «Реквієм» (виходить жінка-пам’ять)
Жінка-Пам’ять
Народе мій! Пам’ять знову відродилась,
Прийшла з остогидлого життя,
Щоб свічкою новою запалала
Душа, зірвавши пута забуття.
В молитвах всіх померлих пригадаю,
Живим у Бога буду щедрості просити.
Воскресне дух! Я всіх вас заклинаю
Людської пам’яті свічку запалити.
(Запалює свічку у підсвічнику, сідає за парту)
Вчитель:Вшануймо пам’ять всіх , хто загинув від голоду, хвилиною мовчання.
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ - (https://www.youtube.com/watch?v=dipGrCF53kc)
Учень
28 листопада 2006 року ВРУ ухвалила закон України про «Голодомор 32-33 років» Верховна Рада України офіційно назвала 32-33 роки геноцидом українського народу. Цю ініціативу підтримало понад 20 країн по всьому світу, а загалом на сьогодні Голодомор визнали геноцидом парламенти 28 держав Дівчина
НЕ ЗАБУДЬ!
Незабудки голубенькі,
Дуже ніжні і малі,
На лужку при самій річці
Між травою розцвіли.
І такі вони несмілі,
Налякав їх хтось, мабуть, Що усім шепочуть тихо:
«Любий друже! Не забудь!? Учитель : Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: Не забудь! Не забудь! Не забудь жертв страшного Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Знак квітки незабудьки, як символа пам'яті жертв Голодомору, розроблений у 1986 році учителями цілоденної школи св.Софії в Миссиссаґа в Канаді. Це були часи, коли влада Радянського Союзу активно заперечувала мільйони жертв, замучених штучно створеним голодом на території України зимою 1932 – 1933рр.Діти, квітка незабудка стала символ пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Вона нагадує нам, що ми не маємо права забути мільйонів жертв Голодомору. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі. Тому, Україна пам’ятає! Світ визнає! Тож давайте і ми з вами розмістимо на карту України незабудки, як символ пам’яті про тих хто помер від голоду… (Діти прикріплюють незабудки на карту України) Учитель. Ми - українці і це звучить гордо. Ми - велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і творити нову, незалежну державу.Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою. Перегляд відео https://www.youtube.com/watch?v=t45sZYhmHoA ( Ти приніс мені яблуко?)
Вчитель
Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!.
Учитель:
Тож розділимо коровай між усіма присутніми. Скуштуймо його по-новому оцінивши смак хліба, як смак життя.( Учні ділять хліб між усіма присутніми)
Кожну четверту суботу листопада 0 16:00 із настанням темряви українці запалюють свічки пам'яті. Не забутьте і ви разом зі своєю родиною поставити свічку пам’яті на підвіконня так, щоб її було видно з надвору. Цей вогник буде символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
На цьому виховний захід закінчено. Йде обговорення.
Публікування на фейсбуці
про публікацію авторської розробки
Додати розробку