Виховний захід "Так ніхто не кохав..."

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ…

 

(відео « І знову вальс дощу»

https://www.youtube.com/watch?v=m74KxSOXUvc)

 

Всю ночь звучит мелодия дождя

Тихонько барабанит в ритме вальса

Окутала вуалью город мгла

Свет окон манит мокрого скитальца

Звучат литавры грома словно гонг

Сжимают сердце звуками набата

Играют в небе молнии в пинг – понг

И по стеклу дождинками стаккато

Летит в ночи мелодия дождя

Струится нежно, будто звуки скрипки

В желанном вальсе, трепетно скользя
Танцуем мы, промокшие до нитки…

(Танець ВАЛЬС)

 

-Світ починається з любові!..

Нехай вона й продовжить світ!

Нехай усі, хто з нами, знову

Пізнають радість й щастя зліт.

 

-Нехай в полон візьме кохання,

І кожен з нас відчує сам,

Як почуття це нове й давнє

Життя наповнить змістом нам!

 

-Нехай у цій залі аура буде романтичною,

-настрій – ліричний,

-ваші обличчя – усміхнені й щасливі,

-погляди загадкові,

а серця – сповнені любові і ніжності!

 (монолог)

Як часто ми чуємо фразу "Дивись, кіно, ну прямо як в житті!"

Але життя - це не кіно. Тут неможливо зробити ще один дубль.Неможливо!

Тут, як під поїзд - раз і назавжди! Жити потрібно не залишаючи чорновиків.Життя треба писати чисто, біло.

Минуле ...Ну що в ньому шукати? Було і було. Минуло.

Майбутнє ... Ну ми ж з вами знаємо яке воно примарне.

Життя - воно тут і зараз!

Я не можу терпіти фразу, коли кажуть: "Добре там, де нас немає". Ні! Там, де ми є прекрасно! Там, де ми є добре!

Полюбіть координати ці та ви побачите як вам відкриються нові горизонти.

Будьте щасливі СЬОГОДНІ! І любіть один одного щохвилини, щосекунди!

 

1-й ангел: Як світ поживає?

2-й ангел: Все добре із ним.

                   Що статися може

                   Із світом старим?

1-й ангел: Життя як іде?

2-й ангел: Одне все і те ж.

                  Лиш серце людини

                  страждає без меж.

1-й ангел: То напевно любов полонила серця?!

2-й ангел: Любов? А це що - таємниця людська?

1-й ангел: Скажу тобі, і ти погодишся зі мною.

                  Це почуття - основа всіх земних основ,

                  Якому Бог молитвою святою

                  Дав ніжне і святе ім’я Любов.

2-й ангел:Любов – не кара, але і не гра,

                  Вона не квітка, що зів’яне швидко.

                  Любов – це дар. І Бог сам вибира,

                  Хто заслужив оце пізнати диво

 

-Кохання – одне з найкращих і найглибших людських почуттів, невичерпне та вічне, як саме життя. Загадкове й таємниче, жадане й болісне почуття кохання завжди поряд із тими миттєвостями, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворне, яке веде у світ краси, викликає захоплення, облагороджує, хоч іноді змушує і страждати.

 

МАРІЯ

Якби помножити любов усіх людей,

ту, що була, що є й що потім буде,

то буде ніч. Моя ж любов -- як день,

не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки

всі сонця з усіх небес на світі,-

моя любов горітиме яркіш

за всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,

що вітер їх під зорями колише,--

моя любов пахтітиме міцніше

над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,

повз мене хай ідуть вони без краю,--

Марії я на них не проміняю,

ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,

і в серце зір цей буде хай світити,--

зачарувать мене не зможе він –

твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,

така ясна, що спів про тебе лине?

Світи ж мені, світи мені завжди,

над зорі всі, зоря моя єдина!

                                             Володимир Сосюра

 

-Ось уже сімнадцять століть підряд закохані всього світу відзначають14 лютого одне з найромантичніших свят – День святого Валентина.У цей день навіть повітря наповнюється коханням.

-Амури поспішають з'єднати пари, почуття яких перевірені часом, і допомагають зустрітись половинкам, що загубились у просторі.

-Рим. III століття нашої ери. Імператор мріє створити найсильнішу армію в світі. «Справжній чоловік має бути справжнім воїном, а не сидіти біля жіночої спідниці, - заявляє він. І оскільки воїн має бути завжди в поході, далеко від дому, то ніщо не повинно зв’язувати його з домівкою. Я забороняю воїнам моїх легіонів одружуватися».

-Але хіба можна заборонити сонцю світити і дощу зрошувати землю, хіба можна наказати пташкам не співати пісень, а молодому серцю не кохати? І наказ імператора летить шкереберть, коли молоді та гарні легіонери римського війська зустрічають прекрасних дівчат.

-І якщо не можна вступити в шлюб за наказом імператора відкрито, то є можливість обвінчатись з коханою таємно, бо є серед римського війська отець Валентин, який всупереч наказу імператора з’єднує законним шлюбом серця закоханих.

-Завдяки отцю Валентину було створено чимало сімей. Але в такій святій справі не обійшлося без зради. На отця Валентина був написаний донос,його було заарештовано і за порушення наказу імператора, страчено 14 лютого.

-Подружні пари, які завдяки отцю Валентину знайшли своє щастя, почали називати його святим, а 14 лютого – Днем закоханих. Вже більше 120 років його відзначають у Західній Європі, нещодавно це романтичне свято завітало і в Україну.

 

Лист від Святого Валентина

 

Я спустився з небес, я до вас прилетів

Привітати зі святом кохання.

Ви повірте: завжди я всім серцем хотів,

Щоб лунали в коханні зізнання.

Хай найвище, сильніше з усіх почуттів

Струменить нескінченним потоком

Та српияє об»єднанню різних світів,

І стає для усіх найпрекраснішим роком.

Упивайтесь коханням, як добрим вином.

Де б не були — на морі чи суші –

Хай чарівним нектаром, божественним сном

Ллється світло на спраглії душі.

Віддавайтесь коханню, усім почуттям,

Бо вони нам даровані Богом.

Буде стимулом це, буде вічним життя

І цілющим, і лагідним словом.

Та, бува, не знаходим потрібних ми слів,

Невблаганний лише часу сплин.

Все ж стою я на варті святих почуттів:

Я любові слуга, ваш святий Валентин.

 

(відео «Пообещайте мне любов»

https://www.youtube.com/watch?v=lFP8BWpjyoU)

 

-Тут ніколи не жили королі чи принцеси і не відбувались драматичні історичні події. Ця туристична пам`ятка заслужила визнання виключно своєю красою. Красою, створеною магією найвидатнішого у світі архітектора – Природи.

-А історію тут творять романтики. Щодня, ті, хто приїжджають сюди у пошуках кохання. Адже, кажуть, саме тут воно і живе. Блукаючи довгою доріжкою під алеями то зеленого, то багряно-червоного, то золотого віття. І якщо ви хочете знайти кохання – варто лише попросити, стоячи тут. Це місце так і називається – Тунель кохання.

-Ботанічний феномен — «живий» зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев та кущів. Сплітаючись між собою гілками і листям, вони виглядають наче туннель точної арочної форми.

- Кажуть, арка має символічне значення. Ті, хто побував тут, розповідають про дужесильну ауру, яку можна відчути.

А колія на дві рейки – це ніби символ шляху для двох доль. Якщо самотня людина, стоячи у цьому тунелі, загадає бажання знайти свою половинку, воно обов’язково збудеться. -Пари ж просять у долі вічного кохання. І справді, важко втриматись, щоб не загадати бажання, коли стоїш ніби посеред казки. Тут все здається якимось чарівним.

-Розповідають, що ця історія трапилась на початку ХХ століття. Тоді колія, що вестиме із Оржева (сусіднє село) до Клевані була лише у планах. Спроектувати залізну дорогу у цій місцині було не так просто: потрібно було зносити багато будинків, розширювати роз’їзд.

-Несподівана ідея прийшла в голову молодому польському інженеру. Він запропонував прокласти залізне полотно навпростець – через ліс. Замовники проекту тоді не здогадувались, що для інженера це був просто найкоротший прямий шлях до коханої дівчини…

-Вона жила у Клевані і ходила у православну церкву. Та на свою біду закохалась у польського католика (того самого інженера), чим не на жарт обурила батьків. Вони були категорично проти зустрічей пари.

-Хлопець жив у Оржеві і приїжджав на таємні зустрічі з коханою. Коли ж сама доля підкинула шанс створити пряму дорогу між двома селами, він відчайдушно взявся за роботу.

Колія вийшла рівнесенька та пряма і виглядала вона неначе зелений тунель серед лісу.

-Щоб спілкуватись на відстані, закохані вивчили азбуку Морзе і вечорами з допомогою ліхтарів таємно посилали одне одному повідомлення, які світились зашифрованими зізнаннями. З допомогою біноклів в прямісінькому лісовому тунелі було чудово видно світлові знаки аж за три кілометри від парубка до дівчини. Його – від Оржева, а її – від Клевані. -Отак вони і спілкувались, забуваючи про заборони батьків і не думаючи про те, що скажуть люди.

Та згодом життя розлучила їх, проклавши його дорогу назад у Польщу, а її – до серця іншого. Кажуть, кожен прожив щасливе життя, та до кінця пам’ятав романтичну історію своєї юності.

-Насправді ж залізницю від сторонніх очей інженери сховали навмисне. Колись у довколишніх селах були військові бази, через що й вдалися до прийому маскування, засадивши дорогу лісом.

-Минав час, військові бази відійшли на другий план. Люди припинили обрізати дерева довкола колії, дозволивши природі самій господарювати у лісових володіннях. Рік за роком вона окутувала дорогу гіллям, доки не утворилась справжня жива печера неймовірної краси.

 

 (відео Квітка Цісик «Де ти тепер»

https://www.youtube.com/watch?v=HavVNW6OhM4)

-Перше побачення. Перші квіти від коханого. Перший поцілунок. Перша любов…

А пригадуєте той день, коли ви вперше побачили світ по – іншому?

-Це сталося якось несподівано і ви навіть не відчули, що змінилися – це помітили інші. З маленького і щирого, часом дивакуватого створіння, ви перетворилися на примхливу, стривожену, все більш мовчазну, або навпаки – не в міру балакучу людину. Чому? З чим пов’язана така раптова зміна?

-Кожен, хто вже пройшов цей шлях знає, що з вами відбувається і з впевненістю скаже: „Ви закохались”. Вам важко повірити, ви заперечуєте, раптово почервонівши, але розумієте, що це істинна правда.

-Любов, таємнича і загадкова, стояла і стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах виникає щось незбагненне животворяще, викликає подив і захоплення, вводить до світу краси та величі.

ТАК НІХТО НЕ КОХАВ

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

Дише тихо і легко в синяву вона,

простягає до зір свої руки...

В день такий на землі розцвітає веснаі

тремтить од солодкої муки...

В'яне серце моє од щасливих очей,

що горять в тумані наді мною...

Розливається кров і по жилах тече,

ніби пахне вона лободою...

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..

Де ви бачили більше кохання?..

Я для неї зірву Оріон золотий,

я — поет робітничої рані...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання..

                                                      В. Сосюра

 

-Кохання. Мабуть, ні про що так багато не говориться, не розмірковується, не мислиться, як про кохання. І недарма. Історія життя на землі невіддільна від історії людських почутті Кохання, народившись від ніжності, захоплення, розуміння, відкрило нескінченну цілісність людської особистості і подарувало світові гуманність, милосердя, радість, співчуття і щастя.

-Між тим кохання – це не тільки блаженство і високий злет духу, а й пекельні муки, і знемога духу . Навіть розділене воно не є лише насолодою, зачаруванням. В реальності ці емоційні поривання поєднуються з тривогою, тугою, муками ревнощів, неспокоєм, стражданням.

-Однак страждання і муки кохання – це особливі емоційні стани людини, вони в даному разі мають інакші тональності і сутнісну насиченість. А. Г. Гейне говорив: “ Янголи називають це небесною відрадою, дияволи – пекельною мукою, люди - коханням”.

 

(відео «Шербузькі парасольки» https://www.youtube.com/watch?v=wCxsgL3_A8I)

 

-Кохання існувало завжди і всюди, незалежно від часу, місця або ситуації. Кохання існує вічно. Коли все змінюється: часи, люди, мода, смаки і погляди на життя, кохання залишається незмінним.

-Кохання - вогнище, у яке обидва підкидають палички щоб воно горіло, це коли обидва оберігають його від вітру.... але тільки разом, тоді воно горить вічно...

 

Розкажу тобі думку таємну,

дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

сотні вражень, імен і країн, –

на сьогодні, на завтра, назавжди! –

ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

                                                    Костенко Ліна 

 

ВОНА ПРИЙШЛА

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

                     Василь Симоненко

 

 

«Баллада о прокуренном вагоне»

-Как больно, милая, как странно,

Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,

Как больно, милая, как странно

Раздваиваться под пилой.

Не зарастет на сердце рана,

Прольется чистыми слезами,

Не зарастет на сердце рана –

Прольется пламенной смолой.

-Пока жива, с тобой я буду –

Душа и кровь нераздвоимы,-

Пока жива, с тобой я буду –

Любовь и смерть всегда вдвоем.

Ты понесешь с собой повсюду –

Ты понесешь с собой, любимый,-

Ты понесешь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

-Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

-За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня, любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернемся оба - я и ты.

-Но если я безвестно кану –

Короткий свет луча дневного,-

Но если я безвестно кану

За звездный пояс, в млечный дым?

-Я за тебя молиться стану,

Чтоб не забыл пути земного,

Я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он стал бездомным и смиренным,

Трясясь в прокуренном вагоне,

Он полуплакал, полуспал,

Когда состав на скользком склоне

Вдруг изогнулся страшным креном,

Когда состав на скользком склоне

От рельс колеса оторвал.

Нечеловеческая сила,

В одной давильне всех калеча,

Нечеловеческая сила

Земное сбросила с земли.

И никого не защитила

Вдали обещанная встреча,

 И никого не защитила

Рука, зовущая вдали.

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью прорастайте в них,-

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

Когда уходите на миг!

                                              Олександр Кочетков

-Кохання – величезна лотерея в яку грають всі: круті хлопці і сором’язливі дівчата, дорослі і діти, успішні і нещасливі.

-Інколи, не підозрюючи цього, вони виграють... А інколи, відштовхуючи чарівну ширму життя, ми знаходимо там порожні серця.

-Кохання відвідує нас таємно, коли ми цього зовсім не чекаємо. Воно приходить тихо-тихо, підкрадаючись. Ти чуєш лише його легке дихання.

-Воно приносить у своїх долонях вогник, який легко можна загасити чи розпалити величезне вогнище.

-Кохання змінює наше життя, ми втрачаємо голову, тільки щоб не втратити одне одного.

-Та іноді у важких життєвих обставина, коли здається, що немає надії, немає порятунку, кохання допомагає, рятує, оберігає…

 

Він:   В той день, зимою, падав снів

          Я був увесь засніжений.

          Коли почув дзвінкий твій сміх,

          Я був красою вражений.

          Не міг сказати я ні слова,

          Ти йшла мені на зустріч,

          Така зіркова та святкова.

          То була наша перша зустріч …

          Ти пам ятаєш?

Вона:Я пам ятаю!

          В той день Господь Бог нас звів.

          А ти не йди, не йди, благаю.

          Ти – немов шматочок раю,

          В який ти сам мене одвів.

          Стій! Не йди, прошу, побудь іще

          Не залишай на самоті.

          Побудь ще мить зі мною

          Адже ми ще молоді.

Він:   Не плач… я йду на смерть,

          а ти не плач за мною,

          Я йду, що ти не бачила війни,

          Якщо помру, згадай мене сльозою,

          І я прийду… В твої щасливі сни…

Вона:Не йди, прошу, побудь іще, благаю

          І вже немає сили підвестись…

          Чи ще хоч раз побачу ?!

Він:   Не знаю… Та ти чекай, май віру і молись...

          Не плач, прошу, нічого не змінити…

          Мій час настав, покликала війна,

          Я маю рідну землю захистити

         Вона ж у мене, як і ти – одна!

Вона:Мій любий, доки серце в грудях бьється,

          За тебе буду Господа молить.

          Моя любов до тебе озоветься,

          І від ворожих градів захистить..

Він:   Прийшла хвилина нашого прощання,

          Мені ти кинула останній поцілунок.

          А я у відповідь прошепотів зізнання,

         Що ти для мене долі подарунок.

Вона:Тепер він там, де спокою немає,

          Де смерть своїми залпами гримить…

Він:   Вона ж щоночі молиться й чекає,

          І вірить… І продовжує любить …

 

-Швидко плине час. Століття за століттям. Разом з ним змінюємося і ми. А що з коханням? Воно живе і ніколи не зникне, бо любов жива, поки існує життя.

-Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було.

-I, навiть, якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.

-Отже, нехай до вас прийде це високе почуття і пам’ятайте, що його потрібно цінувати.

-Ідіть назустріч коханню – і ви обов’язково зустрінете свою єдину половинку.

-Якщо ви чекаєте на казкового принца чи принцесу, повірте у диво – і казка збудеться.

 

( презентація до заходу

https://drive.google.com/drive/folders/0B8fY5izly7yaVFdFMUs0T3QteTA)