Хід заняття
Привіт всім! І так саме сьогодні, наступні 40 хвилин з Вами проводитиму я. Мене зовуть Світлана Вікторівна. На цьому занятті ми поговоримо про щось дуже цікаве, а якщо ж ви вважаєте що це нудно, то я Вам доведу, що це не так.
Отже, діти сьогодні ми відправимося до Лісової школи під назвою «Ввічливість». В якому ми познайомимося з правилами поведінки у школі, на вулиці, а також будемо вчитися дотримуватись усіх цих правил.
II. Основна частина
Всіх вітаю на уроці.
Бажаю успіхів на кожному кроці.
Щоб кожен «поповнив валізу знань»,
Буде запропоновано багато цікавих завдань.
Він життєвий, мовознавчий, логічний…
Протягом багатьох років складалися правила, що стосуються того, як людина повинна жити поряд з іншими людьми, щоб усім було добре. Всі ці правила були добре відбито в народних прислів’ях.
(охочуючі відповідають)
- Птаха взнають у польоті, а людину в роботі.
- Чого собі не зичиш, і другому не жадай.
- Що посієш, то і збереш.
- Добре слово дорожче багатства.
- Погано жити без ласкавого слова.
- Не ім’я прикрашає людину, а її вчинки.
«Правил поведінки дуже багато- спробуй їх всі запам’ятати!»-скажуть деякі. Насправді є одне просте правило: людина своєю поведінкою і зовнішнім виглядом не повинна завдавати незручності навколишнім людям. І тоді її вважатимуть інтелігентною людиною.
2. А на черзі 2-ий зал. І в ньому ми дізнаємось про історію складання правил поведінки. ( Розповідь з історії культури)(фонограма дзвоника)
- Правила поведінки складалися у народі поступово. Наприклад, чергові роблять часто хлопчикам зауваження, щоб у приміщенні школи знімали головні убори. А звідки взялося це правило?
700-800 років тому, рицарі носили металеві кольчуги, шоломи, не тільки тоді, коли готувалися до бою, а й коли, їхали в ості. Подорожувати в такі часи було небезпечно (нападали розбійники, злочинці). Навіть в містах люди мали ходити із зброєю. Але переступивши поріг будинку рицар знімав з голови шолом і ніс його в руці. Цей жест означав, що він довіряє господареві свою голову, він впевнений, що господар не нанесе йому удар. Ті часи давно минули, а звичка знімати шапку лишилася.
З давніх часів зберігся звичай знімати рукавичку з правої руки для привітання. Цим людина показувала знайомому, що вона без зброї.
3. А наша подорож продовжується, і ми вже з вами в 3-му залі нашої Лісової школи.(фонограма дзвоника) І на черзі:
Гра "Правила для учнів".(Вчитель читає, а діти імітують відповідні рухи)
Заходить учитель – треба встати. (Встають).
Коли він дозволить, тихо сядь. (Тихо сідають).
Спитати хочеш – не гукай. (Сваряться пальчиком).
А тільки руку підіймай. (Підіймають руку).
У школі парту бережи. (Витирають кришку парти).
І на парті не лежи. (Схиляються на столи).
Щоб урок минув не марно, треба сісти рівно, гарно. (Випрямляються, складають руки по переду себе).
Не стрекочи на уроках (Зображують теленькання язиком),
Як папуга чи сорока. (Махають руками ніби крилами).
- Яке з правил вам най важче виконати?
- Чи згодні ви з такими правилами?
- Як самі їх виконуєте?
4. І 4 зал нас вже зачекався. І він носить назву «Перерва». (Звучить фонограма дзвоника.)
1. Прослухайте вірші про те, як пройшла перерва у звірят-учнів цієї школи.
Учень 1.
На перерву дзвоник викликає,
З класу зайчик вибігає.
В сови книжку вибиває,
І її не піднімає.
Учень 2.
Ведмедик їсти взяв чимало,
І раптом пиріжок упав,
Його лисичка розтоптала –
У крихтах вся підлога стала.
Учень 3
Їжак шукав портфель і книжку,
А витяг паперову мишку.
Він грався всю перерву нею,
Так і злетів час за гульнею.
Чи правильно поводилися звірята під час перерви? Яких помилок допустилися зайчик, лисичка, їжачок?
5. А тепер на черзі 5 зал під назвою
« Фіз. Хвилинка» «Вверх. «Вниз»
6. І нарешті, ми перейшли до 6 залу. Під назвою «Вихованість. Ввічливість». (Звучить фонограма дзвоника)
Бесіда про поняття "вихованість" і "ввічливість".
- Як ви розумієте слово "вихованість"? (діти відповідають)
Гра: «Сонечко»
Дітям даються промені сонечка з ввічливими і не ввічливим словами. Діти виходять до дошки і ввічливі слова прикріпляють до сонечка.
- Вихованість і справді відчиняє двері й серця, вона допомагає людині не бути аж надто балакучим, але й не мовчати увесь вечір у товаристві, підкаже, як не бути нудотно-лагідним або черство-сухим у спілкуванні з близькими, навчить не турбувати інших через дрібниці, не скупитися на подяку чи похвалу. Приймаючи чиїсь послуги, чиюсь допомогу, вихована людина платить ввічливістю і люб’язністю.
Добре виховану людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до кінця, навіть якщо ви не згодні з ним, - це одна з головних ознак тактовності.
Вихована людина, як правило, тактовна, вона намагається попередити ситуації, які створюють незручності. Якщо правила поводження в конкретних ситуаціях можна вивчати, то такт вимагає вміння поставити себе на місце іншого. Вихована тактовна людина поводиться скромно й привітно, вона не пихата і не байдужа, не виявляє неприязні до інших.
- Ввічливість виявляється в позі, жесті, міміці, у мові, потрібно бути з усіма людьми, а не лише з близькими і шанованими.
7. І на нашому шляху вже останній 7 зал під назвою «Світлофор ввічливості»
Гра «Світлофор ввічливості»
Тепер залежить тільки від вас, діти, чи дозволить світлофор вам рухатися далі. Червоний колір - забороняю, зелений - дозволяю. У вас на столі лежать сигнальні картки червоного та зеленого кольору. Я зачитаю репліки, а ви повинні сказати: де правильно поступають діти, а де ні. Якщо правильно - зелений, не правильно - червоний.
1. Дайте мені хлібину, - звертається хлопчик у магазині до продавця (червона).
2. Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисно, - каже дівчина в автобусі (зелена).
3. Покличте до телефону Марину (червона).
4. Я трохи порвала цю книжку, підклейте її самі. - Сказала дівчинка бібліотекарю (червона).
5. Люба бабуся! Я із задоволенням тобі допоможу (зелений).
6. Петрик підставив підніжку дівчинці, і засміявся. (червоний).
7. Кирилко завжди смикав дівчат за волосся.(червона).
8. Марійка завжди допомагала батькам.(зелений).
9. Софійка сьогодні вранці допомогла бабусі перейти дорогу(зелений).
10. Ярослав ненавмисно зачепив портфелем вчительку, але одразу попросив вибачення(зелена).
ІІІ. Заключна частина.
Школа, парк, сад, вулиця – це наш спільний дім. А ми в ньому господарі, тому повинні стежити за чистотою, бо вона запорука здоров’я.
З маленьких хлопчиків виростуть виховані юнаки, з дівчаток – ошатні красуні, які знатимуть правила поведінки та дотримуватимуться етикету.
Наша країна впевнено крокує вперед і нашому суспільству потрібні культурні, освічені і фізично здорові люди.
Тому бути вихованою людиною — значить уміти жити серед людей. Треба дотримуватись правил, які склалися у стосунках між людьми за багато років.