Виховна година "10 фраз, які не можна говорити дитині"

10 фраз, які не можна говорити дитині 

   Як тільки Типовий Дорослий бачить поряд дитину, він тут же починає його вчити уму-розуму, давати поради - одним словом, виховувати. Благо, універсальний "набір універсальний фраз виховних" у кожного з нас напоготові. 

    1. Бачиш, у тебе нічого не виходить - дай я зроблю

   Малюк копошиться зі шнурками або намагається застебнути гудзик, а вже пора виходити. Звичайно, простіше зробити все за нього, не звертаючи уваги на гнівне дитяче "я сам". Тим більше, що незабаром пориви самостійності вичерпаються - навіщо намагатися, коли мама все одно вилає? Пізніше мама все одно вилає - вже за несамостійність і бездіяльність. І за звичкою - зробить сама (вирішить задачу, поговорить з учителем, вибере ВНЗ).

   "Дай краще я, в тебе не вийде, ти не вмієш, не знаєш, не розумієш" - психологи вважають, що всі ці фрази заздалегідь програмують дитину на невдачу, вселяють у нього невпевненість. Він відчуває себе дурним, незграбним, невдахою, і тому намагається якомога рідше проявляти ініціативу, як вдома, так і в школі, і в колі друзів. 

   2. Візьми, тільки заспокойся

   Звичайно, стоїчно витримати багатогодинне тужливе "ну будь ласка, ну можна, ну ка-апельку" під силу небагатьом батькам, і в чомусь їх можна зрозуміти. Але змінивши суворе «ні» на замучене «так» тато з мамою, самі того не бажаючи, дають зрозуміти: ниттям і домовленостями можна домогтися всього, і мамин відмова не варто сприймати всерйоз. 

   3. Ще раз таке побачу - ти в мене отримаєш

   Як правило, далі погроз справа не доходить, і всі обіцянки сходити в школу, позбавити мультфільмів і не відпустити гуляти так і залишаються словами. А значить, дуже скоро вони перестають діяти. Якщо ж на сто перший "останній" раз доведений до сказу батько здійснює покарання, воно викликає лише образу і здивування. Без всякого, треба сказати, педагогічного ефекту. Дитина повинна точно знати, чого варто очікувати в тому чи іншому випадку, а не раптові емоційні пориви приводять його в замішання. 

   4. Швидко перестань!

   Негайно помовч, зараз же заспокойся, живо, скоріше, кому сказали ... З ким ще, крім дитини, можна так розмовляти? Чоловік, начальник, подруга, сусідка - був би як мінімум ображений подібним зверненням і зажадав вибачень. Дитина, до речі, теж ображається, відчуваючи себе абсолютно безправною. І замість того, щоб "припинити" і "заспокоїтися" починає протестувати. Малюки плачуть і вередують, підлітки кидають "відчепися" і замикаються в собі. Загалом, як не крути, а належного впливу - нуль. 

   5. Ти повинен розуміти, що ...

   І далі по списку: природу треба берегти, старших - поважати, школу не прогулювати, батькам - допомагати, шапку - надягати ... Голос якомога занудний, інтонації - менторські. Якою буде реакція? Правильно, туга в очах і бажання опинитися від батьків якнайдалі. У багатьох дітей виникає захисна реакція, так званий смисловий бар'єр - дитина просто "перестає" сприймати нотації й справді "не розуміє" що йому говорять, перемикаючись на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли він схвильований, засмучений або розсерджений. Він стурбований, в першу чергу, своєю проблемою, і погано сприймає навіть самі здорові і правильні міркування або доводи батьків. У цьому випадку необхідно дати йому заспокоїтися, дозволити виговоритися або навпаки, побути одному, і тільки потім, в спокійній обстановці, обговорити його поведінку. 

   6. Хлопчики (дівчинки) так себе не ведуть!

   Дівчинка повинна бути акуратною і не лазити по деревах, хлопчик - не плакати і любити спорт. А інакше - зватимуть рохля і нюня або заміж не візьмуть! Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. І в дорослому житті, що виріс уже хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчувати комплекси з приводу "нежіночої" професії або недостатньо прибраній квартири. Інший варіант - повне, навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, лялечок і бантиків, дуже старанно нав'язуваних мамою, можуть стати джинси, коротка стрижка і презирство до "бабські дурощів". 

   7. Не переймайся через нісенітницю

   Можливо, це дійсно нісенітниця - подумаєш, машинку не дали, подружки футболку назвали безглуздою або будиночок з кубиків розсипався. Але згадайте себе в такому віці - хіба це не було серйозною і важливою проблемою? А якщо батьки цього не розуміють, то наступного разу їм і розповідати нема чого. Демонструючи зневагу до проблем дитини, дорослі ризикують втратити його довіру і надалі не дізнатися про інших, зовсім не ерундовое проблемах. 

   8. Побережи моє здоров'я

   А хіба здорову і повну сил маму можна доводити до сліз? Або грубіянити квітучій і повній сил бабусі? Серце "коле", тиск піднявся, мігрень - рано чи пізно все це перестає сприйматися всерйоз, як у казці про пастуха і вовків. І на справді погане самопочуття близьких дитина за звичкою може не звернути уваги. 
 

   9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого)

   Фраза означає: були б гроші, обов'язково купили б. Звичайно, сказати це простіше, ніж пояснювати, чому не варто купувати все підряд, як треба ставитися до грошей і будувати сімейний бюджет, але навряд чи правильніше. Чадо зрозуміє лише одне - у тата з мамою мало грошей, і саме через це йому не купують коробку шоколаду та чергового монстра. 

   10. У всіх діти як діти, а ти ...

  Все не як у людей, горе цибульне, нечупара, тюхтій - подібні ярлики знижують самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. "У мене все не як у людей", "з моїм-то жахливим характером" - відгукується луною несправедлива критика роки по тому. Інша типова реакція - відповідь напад. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: "Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застаріли"