Виховна година "Безсмертна сила людського духу"

 

 

 

 

 

«БЕЗСМЕРТНА СИЛА ЛЮДСЬКОГО ДУХУ»

 

ДЕНЬ ПАМЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

 

 

 

 

Підготувала і провела

Класний керівник 5 класу

Івченко О.А.

 

 

 

Пам'ятай!

Життя є дар, великий дар.

І той, хто його не цінує,

Цього дарунка не заслуговує .

(Леопарда да Вінчі)

Мета виховного заходу:

·        познайомити учнів з темою Голокост, як одним із прикладів жорстокого ставлення фашистів до людей;

·        розкрити зміст подій, пов'язаний з трагедією в Бабиному яру,

·        продовжувати формувати основу культури міжнаціональних відносин у суспільстві,

·        виховувати почуття гуманності та сприяти формуванню толерантності у міжнаціональних відносинах,

·        виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших,

·        учити співчувати,  співпереживати та допомагати ближньому.

Дидактична цінність: використання даного матеріалу на уроках з історії рідного краю, історії України, виховних годинах .

Хід заходу

- Любі діти! Наша сьогоднішня  зустріч  присвячена  вшануванню пам’яті жертв Голокосту. Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду. Історія нашої Батьківщини, на жаль, має  й сумні сторінки. Україна – це країна пісні й краси. Україна в роки Голокосту – це країна смерті. Смерті безвинних…

 

(Звучить «Реквієм»Моцарта)

 

Пройду не раз відомими шляхами,

Де страх в повітрі висне до цих пір,

І хоч усе вже поросло мохами,

Його ніхто забути не зумів.

 

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

 

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

 

Чи їх вина, що родом із євреїв?

Чи їх вина, що не такі, як всі?

Невже ж і смерть заслужує трофеїв?

І щастя можна віднайти в сльозі?

 

Постане між думками знову прірва,

Над Яром смерть махне своїм крилом,

Якщо убивства - це є ваша віра,

Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»

 

Вчитель: Хроніка Голокосту – це біль і жах українського народу. Трагічне повсякдення 1941-1943 рр. віддзеркалюють архівні документи, спогади очевидців.

Голокост – трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи «остаточного розв’язування єврейського питання».

Відео

 

 

 

Вчитель: Символом Голокосту в Україні став розстріл близько ста тисяч людей, більшість із яких були євреями, у Бабиному Яру (м. Київ).

Загальна кількість загиблих українських євреїв можна оцінити в 1,8 млн. чол. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення. Це було складовою частиною трагедії Голокосту.

 

Були вжиті необхідні заходи для забезпечення транспортом і достатньою кількістю людей, які б зібрали, пересортували й вивезли цінності, гроші, речі, продукти. Підібрано місця їх збереження і забезпечено охорону. Містом поширили дезінформацію — поповзли чутки про переселення євреїв. Був вигаданий і привід: це вибухи й пожежі в центрі міста, від яких постраждало три кілометри найкрасивіших вулиць (940 будинків), зокрема й увесь Хрещатик.

 

Буде суд і буде кара,

Отверзеться Бабин Яр.

Хлине кров, як повінь яра,

Вдарить хвиля аж до хмар.

На узвишшя піднебесне

Вийде світлий судія,

Крикнуть сурми і воскресне,

Вся Давидова сім’я.

Не сховається почвара,

Ані вбивця , ні грабар.

Буде суд і буде кара.

Отверзеться Бабин Яр

Розпадуться  небосхили,

Божа явиться можуть.

Вийдуть праведні з могил,

Злих в могилу поведуть.

 

 

 

Вчитель: Цього дня 1941 року фашисти в Києві знищили десятки тисяч громадян, мешканців  міста Києва, більшість з яких були євреями. Але серед них були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів окупації Києва, німці розстрілювали людей. Десятками, сотнями, сотнями кожного дня.

Злочини Бабиного Яру перевершили всі відомі до цього трагедії. Але це не тільки трагедія  минулої війни, це уроки на майбутнє, як зберегти мир і зупинити  насильство.

 

         Страшна  ніч  огорнула мою Україну.

           В небі високо засяли зорі.

           Чому ж до зірок я думкою лину,

          Схиляючи голову в тихій покорі?

          Може, ті зорі — то душі людей,

          Які відлетіли в трагічні  часи? ...

          А серед них скільки було дітей!

         їм не бачити більше земної краси.

         Ніколи вже їм не пізнати Кохання...

         Не пройтися щасливими лісом, ні полем...

         Голокост  знищив життя і сподівання...

 

Вчитель: Близько двох тисяч оголошень українською, російською та німецькою мовами з’явилось на вулицях Києва 28 вересня 1941 р. Підпису не було. Пояснень також. Мешканці міста могли отримати інформацію тільки з тексту: «Взяти з собою документи, гроші, коштовності, а також теплу білизну та інше». «Будуть кудись перевозити», -  вважали всі.  «Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний». Отже «хто підпорядкується, розстріляний не буде», думали євреї Києва.

І люди пішли…

 

 

Вчитель : З раннього ранку 29 вересня 1941 р. через усе місто йшли десятки тисяч євреїв. Люди несли валізи й вузли, везли хворих і літніх родичів. Родичі й друзі проводжали їх, не підозрюючи про майбутню трагедію. Поліцейські змушували здати документи, коштовні речі й роздягнутися. Потім приречених групами підводили до краю глибокого обриву і змушували стати до нього спиною. Із протилежного боку Яру строчив кулемет. Поранених добивали з автоматів.

 

Владико світла, доброти і правди,

Спустись з небес на землю нашу стань.

Тут людська кров, пролита без пощади,

 Горять в могилі, як не згасна грань.

 

Вчитель

Ті, хто прийшли до Бабиного Яру вже ніколи не повернуться.  у Бабиному Яру було розстріляно  сто тисяч дітей, жінок і людей похилого віку. З них сорок тисяч євреїв, близько тисячі циган, решта : українці, росіяни та інші народності , які проживали на той час в Києві.

Ці страшні цифри ,  ці факти не вміщаються в людській свідомості.  Це неможна ні осмислити, ні зрозуміти. Такій жорстокості немає пояснення. 

  В пам’ять про страшну трагедію поставлено пам’ятник тим, хто пішов у небуття.

 Ці пам’ятники є і пам’яттю і пересторогою для прийдешніх поколінь. 

Ми маємо пам’ятати трагедію Бабиного Яру. Ми маємо молитися за безневинно убієнні душі. Лише наша пам’ять може заспокоїти їх.

 

 

 

Ми маємо пам’ятати Бабин Яр для того, щоб така трагедія не повторилася. Ми – Люди ! 

 

Якщо спішиш кудись,додому

Побачиш пам’ятник в тіні,

Візьми собі за добру звичку

Вклонитись вбитим на  цій  землі.

                 Це саме  тут  навічно оселились  душі,

                 Прострелені по кілька раз,...

                 Це в них, в живих, кати байдужі

                 Стріляли, цілячись у нас.

                 Це саме  тут поранених вбивали,

                 Солдат, євреїв, малюків...

 

Українська держава та громадськість приділяє велику увагу вивченню історії Голокосту та інших геноцидів, формуванню в українському суспільстві атмосфери толерантності, міжнаціональної та міжрелігійної злагоди та порозуміння.

           Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила теми «Голокост» та «Бабин Яр» як обов’язкові для включення в навчально-виховний процес.

 

            Сьогоднішні день є нагодою не тільки згадати жертв війни та Голокосту, але й вшанувати героїв опору нацизму, виховувати молодь на прикладах взаємоповаги між народами, духовного подвигу заради рятування життя людей.

 

 

Холокост – коротке слово…

Сіре, мов весняний лід,

Та за ним людської крові

Ріки  тягнуться у слід…

 

 

«Холо» - то холоднокровність,

«Кост» - то кошти за життя,

До святого бездуховність-

Їм неписана стаття.

 

Певно, що самі не знали

Ні любові, ні страждань

Наче псів, людей вбивали

І тягли до катувань…

 

В крематоріях згорілі,

Чи розстріляні в ярах….

Гірш напевно лиш вцілілим –

Їх вже не відпустить страх.

 

Як це можна все назвати?

Не трагедія…Це – ЖАХ!

Я не можу більш писати –

В мене сльози на очах…