Виховна година "ДЕНЬ МАТЕРІ"

 

 

 

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА

«ДЕНЬ МАТЕРІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця. Відроджується Україна, а разом з нею свята, котрі були дорогими нашому народові. Вони є тими чистими джерелами, з яких людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Учень. Мати! Що може бути на світі прекраснішим, священним за це ім'я?

Учениця
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Ніж тая мати молодая
З своїм дитяточком малим...
 

 

 

 

Вислови про матір.

Спи, - мати співає, - моє немовлятко,

Уроджене в люту годину дитятко!

Не будеш ти лиха і голоду мати.

       (Леся Українка)

Я всіх питав із щирою душею:

• Яку ви любите найбільше мову ?

І всі відповідали: „Ту, що нею співала рідна мати колискову”

       (Д. Білоус)

У нашім раї на землі Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая,

З своїм дитяточком малим...

       (Т. Шевченко)

„Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя”

„Мамо ! Хай завше в світлиці твоїй

Серцем вбачає лиття

Щирі Шевченкові очі і золоте вишиття !”

• Як нам не радіти

Вчитель (вступне слово): Добрий день, дорогі друзі, гості ! Надворі весна. Як ми любимо цю пору року, відчуваємо справжню насолоду при спілкуванні з весняною природою. У ці травневі дні наша незалежна Україна відзначає свята 6-річчя Великої Перемоги і День Матері. Саме в цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю, і матір-Божу.

Ми зібрались з вами у цій аудиторії, щоб прославити жінку, яка подарувала кожному із нас найцінніше – життя. Ця жінка – мама, любов якої – найсвятіше.

Не дивлячись на те, скільки нам років, нам завжди потрібна мати, її ласка, щирий погляд і безмежна любов. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Мати - це символ усього найкращого. В одному арабському прислів’ї говориться, що Бог створив на світі Матерів, щоб заступала Бога там, де його нема. Найчастіше повторюємо слово МАТИ у хвилини страждання, горя, розчарування, бо добре знаємо, що мати любить свою дитину, завжди зрозуміє її, подасть руку допомоги, розділить її радість і смуток.

Свічка материнського серця завжди освічує дорогу дитини в житті. В серці матері ніколи не згасає любов, бо воно ніколи не залишається байдужим. Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя.

Шановні гості нашого свята, ми підготували для вас виховну годину, яка присвячена найдорожчій людині для нас - МАТЕРІ. Отож, надаємо їм слово, будь-ласка.

 

•          І от настав травень – найкращий місяць у році. Довкола все зеленіє, цвіте. Радіють матері, бо їх заслужено вшановують.

Мати, мама, матуся, неня - такими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.

І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

Учень
Чуєте? Хто там? З дороги
Мати іде молода,
Сонячні очі вологі,
Горда і рівна хода.
Гляньте, яка величава,
Скільки надії в очах:
Сина, як щастя як славу
В люди несе на руках.
Ні, їй немає зупину!
Їй поступається все.
Знайте, майбутню людину
Радісна мати несе.
Скільки у серці любові,
Квітне для неї земля...
Звучить колискова.

Учениця
Ти тільки вмієш солодко дрімати,
Ти ще не знаєш, плач і сміх почім,
А над колискою безсонна мати
Дорогу виглядала твою вночі.

Учень
У матерів є різні долі,
В одної щастя, іншій - біль...
Не скрізь гойдаються тополі,
Буває й зимна заметіль.
 

 

Мама... Чи є на світ слово більш прекрасне і ніжне ? У матері добрі та лагідні руки, найвірніше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим ! Материнська любов – це найсвятіше почуття, яке робить жінку здатною на найбільшу самопожертву.

Друга неділя травня – Всесвітній День матері. Ми відзначаємо це свято, щоб кожна матуся відчула любов і доброту своїх дітей. У цей день кожна дитина, мала чи велика, вітає рідну матусю, з вдячністю цілує її натруджені руки.

З приходом весни в усьому цивілізованому світі святкують День Матері. Це свято прийшле? до нас із далекої Філадельфії, дякуючи зусиллям, молодої американки Анни Джервіс. Анна боляче пережила смерть матері й у 1918 році звернулась з листом до конгресменів, президента Америки, у яких просила раз на рік, а саме, навесні вшановувати Матір. Прислухались до її слів державні мужі і вже в 1924 році в СІЛА почали святкувати День Матері. Символом пам’яті стала квітка на грудях людей: рожева - означала, шану живій матері, біла – померлій. Ідею Анни підтримали у світі. Вперше в У країні це свято відзначалося в 1929 році на Галичині. Діти готували подарунок для матері, а найголовніше – намагалися бути чемними і слухняними. У національному одязі, з квітами в руках, під звуки музики тисячі дітей йшли вулицями міста чи села до площі, де відбувалося свято. Після 1939 року це свято було заборонено. А згодом навіть згадка про нього припадає пилюкою.

Відроджується Україна, а разом з нею свята, які були дорогими нашому народові.

І сьогодні свято – це свято Божої Матері, Матері України і нашої земної Матері. Вони с тими чистими джерелами, з яких людина живиться від першого свого подиху на цьому світі до останніх днів життя.

Місяць травень – місяць небесної матері Діви Марії, яка для нашого народу є особливо шанованою, заступницею скривджених та знедолених, яка благословила у хресну путь сина, який став спасителем людства.

Можна у світі чимало зробити:

перетворити зиму на літу,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі та хащі –

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

„В світі усе починається з мами”

За всі тії скарби, що нам дала мати,

Прийшли ми всі нині її вшанувати.

 

Пісня „ Чорнобривці”

 

Учень. Український вишитий рушник... Без нього не обходилось і не обходиться жодне родинне свято. Рушник супроводжує людину від народження і до смерті. Мати дарувала синові у дорогу рушник, як оберіг від усього лихого, щоб нагадував він про рідну домівку, де на сила завжди чекають...

Учениця
Його мені подарувала мати,
Щоб я не смів ту землю забувати,
Де їв хліб-сіль і знав солоний піт,
І радості малі у отчім домів,
І перші смутки, серцю невідомі,
Із багрянцем зорі біля воріт.
Виконується „Пісня про рушник".

А мамина колискова пісня звучатиме найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

Мамо, мамо !

Лиш тебе кохаю.

І другої любішої, гарнішої

Матінки не маю.

Несемо своїй матусі

Із левади кращий цвіт.

Побажаємо матусі

Жить щасливо сотню літ.

 

Обіцяємо матусі

Шанувати повсякчас

І подякуєм матусі

За любов до нас.

 

Колискова пісня, колискова –

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецем і суничним літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани !

Скільки в ній тривожності, людської,

І надій, і сивини гіркої !...

Колискова пісня, колискова –

То щаслива материнська мова.

      (М. Сингаївський)

        Моя любо мати – калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати, весь мій любий світ.

В тобі – моє серце, в тобі – моя ціль.

Моє – твоє горе, моїм є твій біль.

Твоя втіха й радість радує й мене,

А твій жаль проймає серденько моє.

Бо ж я, моя мамо, твоя кість і кров,

Ти мене родила, ти є мій покров.

Ти – мій дар найбільший, ти - мій цвіт живий,

Ти – моя перлина, скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш від лихих тривог,

Хай тобі дасть сили з неба Господь Бог.

(Пісня „Мамина коса” сл. М. Сингаївського муз. В. Геєр або „Посадила мати у дворі калину ”)

 

Не всім судилося жити в Україні. З різних причин виїжджали люди далеко за її межі. Але вони завжди пам’ятали мову своєї матері.

Брали в руки материн оберіг – вишитий рушник, і в серці бриніли слова:

Дивлюсь мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

і чую: гуси зняли крик,

зозуля закувала,

знов чорнобривці зацвіли,

запахла рута – м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала...

(Звучить пісня „Прорушник” сл. А.Малишин, муз. П. Майбороди)

 

Мама, матінка, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найкраща, наймиліша.

Хочу я, щоб була щаслива,

Завжди повна ніжності й тепла,

Найрідніша матінка моя !

Мама, перше слово, вимовлене мною,

Мама – перша подруга моя,

Мамо, все святе пов’язане з тобою

Мамо, лиш у тебе вірю я.

Пісня „ Росте черешня в мами на городі ” (дівчата)

 

Материнство... святе і прекрасне, оспіване, поетами, увінчане художниками. У всіх народів і в усі віки. Жінка-мати була Охоронницею, добрим янголом домашнього вогнища. Її мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій зростання і знеболене синівське серце.

(Легенда про матерів)

 

 

Легенда про матерів

Колись дуже давно на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили.

Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята (співали, танцювали), ігри, які закінчувалися пусканням стріл на щастя.

Дивитися на ці ігри виходив з морських глибин цар морів і океанів – Нептун. Це був надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

• Хоч як люди нахваляються своєю силою, а мене бояться. Ніхто з них не насмілився пускати стріли у бік моїх володінь! - говорив він, сміючись.

Одного разу вийшли до вогнища юнаки і, повернувшись у бік моря, всі як один пустили туди стріли.

Як же розгнівався Нептун !

• Я всіх вас поховаю у безодні морській! – заревів він.

Жінки, дивлячись на свої синів, замислилися. Цар морський і справді може похоронити їхніх дітей у морі. А жінки були тут сильні, вродливі і ніколи не старіли.

Думали, думали жінки і вирішили віддати всю свою силу синам. Юнаки, взявши материнську силу, підійшли до самого берега моря.

Щоб не підпустити їх до води, Нептун кинув величезний вал, але юнаки встояли. А матері після цього стали слабкими.

Ти бачив будь-коли слабких жінок ? Якщо зустрінеш, то не посміхайся з них: всю свою силу вони віддали таким самим дітям, як ти.

Коли Нептун побачив, що юнаки витримали натиск важкого валу, він люто вигукнув жінкам:

• Хай ваші сини вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки!

Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві, а тому і сказали:

• Жінки, віддайте нам свою красу – за це ми дістанемо з морського дна міцної трави, зів’ємо з неї жили для ваших синів. Тоді руки будуть у них такі ж як у нашого батька.

Жінки погодилися і віддали дочкам морського царя свою красу.

Якщо ти побачиш будь-де некрасиву жінку, не відвертайся від неї. Знай, що вона принесла в жертву свою красу заради дітей.

Коли цар Нептун дізнався про вчинок дочок, страшенна розгнівався, викинув їх з моря і перетворив на пташок чайок.

Ти чув, як чайки плачуть над морем ? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок завжди дивляться і надивитися не можуть, тому що чайки носять красу їх матерів.

Нарешті юнаки, відчувши міць у руках і силу в плечах, вийшли в море. Вийшли вони і зникли. Чекають, чекають матері – не повертаються сини.

З’явився знову переді жінками Нептун і голосно-голосно зареготав:

• Не діждатися тепер вам синів ! Вони заблукали. Вони забули, що на морі нема доріг.

Тоді жінки вигукнули:

Хай буде в наших очах менше світла, але хай над нашою землею ще ясніше горять зірки, щоб сини знайшли по них дорогу до рідних берегів !

Тільки сказали це, у небі ясно-ясно заблищали зірки. Юнаки побачили їх і щасливо повернулися додому. Ось, чому моряки сильні й непереможні: матері віддали їм все краще, що мали.

Звучить пісня „Мамина вишня”, муз. О. Пашкевича

 

Мама... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів’я мовить недаремно,

„Хто не мав дітей – не мав клопоту”

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за кожне їхнє діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

 

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшись на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Як почуєш ти уперше „мамо”,

Як до школи приведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

„Мамочко, вітаю із онуком”...

 

Добре, як тебе пізнать дитині,

Знать твої вона продовжить роки,

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні роки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

 

Руки мамині – м’ята

Ой блакитні – небо,

Раєм здається хата,

Де чекають на тебе.

Стежка до двору – килим,

Маками густо витканий.

Скроні у мами білі

І руки від праці потріскані.

Я соколом обернуся,

Кинусь в незвідану просінь.

Тільки б мене матуся

Чекала завжди на порозі.

 

І поки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час,

Але ні сльози, ні вінок печалі,

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові „мамо”,

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

 

Знайдеться на усе причина,

Для тишини і для грози,

А мати дивиться очима,

А в них дві крапельки сльози...

 

Ночами сняться зорі голубі

І мати на припічку біля хати.

За все, що маю, дякую тобі, -

За все, що маю, і що буду мати.

Та що я знав, коли із дому йшов,

Хіба я міг, підліток, зрозуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука — як лишають діти ?

Немов тишину, світ мене крутив, -

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Тому і сняться зорі голубі

І мати на припічку біля хати ...

Тому й спішу подякувати тобі

За все, що маю і що буду мати.

Вчитель

Три нещастя є в людини: смерть, старість та лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна оберегти. Це залежить не тільки від батьків, а й від вас – дітей.

Любі студенти ! Перед вами лежать аркуші з віддрукованими словами із наказу дітям, який написав В.О. Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не тільки ознайомилися з цим наказом, а й щоб взяли його в життя, як пам’ятку.

НАКАЗ:

•        Бути хорошими дітьми – означає не допустити, щоб старість Батька й Матері була отруєна твоїми поганими звичками.
•        Вмій відчувати найважливіші духовні муки Матері й Батька, їхня хвороба – твоя біда.
•        Вмій бути добрим у думках і почуттях.
•        Бережи здоров’я батьків.

•          Пам’ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
•          Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.
•          Завжди будь чесним ! Будь уважним і ввічливим зі всіма.
•          Поважай старших і менших. Будь завжди справедливим.
•          Умій дякувати старшим за те, що вони навчають тебе.

 

Жінка-матір... Скільки мудрості у значенні цих величних слів! Вам долею визначено бути уособленням вищих земних чеснот – добра, вірності, любові.

Вшановуючи матір,  мившановуємо начало всього сущого, берегиню земного буття, адже попри всі негаразди сучасна українська жінка вміє бути веселою, гостинною, щедрою, вдячною, знає ціну справжніх людських почуттів і завжди велична у своїй небайдужості до рідної землі.

Кажуть, що все прекрасне в людині від променів сонця та від молока матері. Тому і звеличуємо ми нині вашу святу безкорисливу любов. Ми всі в неоплатному боргу перед вами.

Слово „мати” для кожного українця уособлює в собі три найдорожчі образи: Матір Божу, матір Україну і рідну неньку.

Земна жінка від Духа Святого народила нам Сина Божого, що полонив людські серця не силою, а любов’ю, що взяв на себе гріхи світу і вказав нам дорогу до життя вічного.

Своєю добротою, покорою, совістю, чистотою Мати Марія вознеслася над нами, щоб заступитися за нас перед Всевишнім, щоб просити сина свого единородного простити, нам усі наші тяжкі провини.

В залі запалюється свічка

На сцену виходить дівчина в довгій українській сорочці, коси її розпущені, в руках тримає свічку.

Темінь лякає, і страх підповза,

Навпомацки ходим по хаті.

Кого заболить нічийна сльоза,

І в кого про день запитати ?

Він завтра наступить, а нині – ніч,

Пророк певно збився з дороги.

І скапує віск із наляканих свіч,

Мов жаль, що далеко від Бога.

Ми впали, мов в сон, в оцю круговерть,

Провалля і урвища, хащі,

Та це не вода, а все-таки твердь;

Ми грішні, але не пропащі!

Бо голос звідтіль долітає сюди

В пітьму чи коли зазоріє

Виходимо з кола зневіри й біди,

Благослови нас, Маріє !

Виконання твору „Аве Маріє”

Слово „мати” – вічне і неповторне як світ. „Богородице Діво, радуйся благодатна Марія” – звертаються кожен день християни в молитві, просячи заступництва і допомоги.

Молитва за рідну маму до матері Божої

Є в мене найкраща на світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся вустами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

 

Благаю у тебе своїми вустами

Опіки і ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю,

Щоб вивела діток у світ та у люди,

Щоб ними раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні.

До тебе, Царице, на сонячнім троні. ,

 

Всемилостивий Боже ! Дякую тобі за наших батьків, за все те добро, що ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити свої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати і слухати. А ти, Господи, поможи нам у цьому своєю ласкою. Благослови їх, Господи, добрим здоров’ям, довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм сили перемогти всі труднощі, діждатись потіхи від своїх дітей та внуків.

 

О, Небо і Земля:

Благословен той день і час,

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам Ісуса Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, Мати Божа.

Дай нам оминути всяку злу пригоду,

Дай рости на користь рідному народу,

Дай рости на щастя України - мати,

Змилуйся на нами.

О, Маріє, наша Мати !

Матінко Божа, почуй наші прохання, змилуйся над нами.

Пісня: „ Почуй мене, о Божа Мати ”

Так, жінку-матір, часто порівнюють з небесним створінням, богинею, святою. Це не випадково. Любов матері - найбільша коштовність у нашому житті. Любов матері - найсвітліше щастя. Повноцінним, спокійним та радісним є життя людини, якщо ці два почуття бентежать її думки та керують вчинками, адже мати - сонце нашого життя.

Кажуть, що на світі сонце найясніше.

Та всміхнеться мама - і стає світліше.

Кажуть, що без сонця не розквітнуть квіти.

А хіба без мами є щасливі діти ?

Я до неї серцем любо пригорнуся,

Хай сіяє сонце, як моя матуся !

Любі друзі !

 

Про країну кажуть: земля багата,

Ріками, морями, добрими ділами.

Про державу судять із того, наскільки

Шанобливо, добре ставляться до жінки.

Про сім’ю говорять: дружна, працьовита,

Друзями багата, щира і привітна,

А ще неодмінно люди пам’ятають

Як у тій країні матір поважають.

 

Низенько вклоняємось вам милі, дорогі наші мами, любі бабусі за ваші нестерпні муки, в яких народжується нове життя, за ваші безсонні ночі, коли ви сиділи над нашими колисками, за ваше велике терпіння, ніжні руки і гаряче серце. Це ваша повсякденна турбота і невтомна праця, ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші мами і низький уклін.

 

Вчитель:

Я хочу, щоб Ви хоч на хвильку поринули спогадами у своє дитинство. Для цього Вам пропоную розгадати кросворд.

А Вам, любі мами, наші гості, пропонуємо на згадку про нашу зустріч „Гармонія стосунків батьків та дітей у сучасній родині”.

 

Хай Бог охороняє Вас від злого

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були Ви щасливі і здорові

На многії і благії літа.

(„ Многая літа ”)