28 вересня о 18:00Вебінар: Формування навичок розв'язування задач із хімії засобами дистанційного навчання

Виховна година "Державний прапор - святиня нашого народу"

Про матеріал

Дана розробка допоможе класним керівникам ознайомити учнів з історією виникнення прапору як атрибуту державності, яка символізує її суверені-тет; формувати почуття громадянина України, особисту відповідальність кожного за долю своєї держави і народу; виховувати повагу до державної символіки та міжнаціональну толерантність.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема.                             Державний прапор України — святиня нашого народу

.

 

 

 

 

 

 

Прапор —  це наша незалежність, наш дух, честь наша

і слава. Ці  великі знамена майорітимуть у місцях  зви-

тяг  українського духу та зброї по  всій Вітчизні.  Наш

прапор об'єднує всі регіони в єдину соборну Україну.

Віктор Ющенко

 

Мета:  ознайомити учнів з історією виникнення прапору як атрибуту державності, яка символізує її суверені-тет; формувати почуття громадянина України, особисту відповідальність кожного за долю своєї держави і народу; виховувати повагу до державної символіки та міжнаціональну толерантність.

 

Обладнання: карта України, Акт проголошення незалежності; державні символи України; політична карта Європи; на партах — вірші про Україну і прапор, поетичні творчі роботи учня нашої школи.

 

ХІД  УРОКУ

 

  • Вступне слово вчителя.

Україна — одна з найбільших європейських країн. За площею (603,7 тис. км2) вона більша, ніж Франція, Іспанія, Швеція, Польща. Землі нашої держави простяглися з заходу на схід на 1270 км, а з півночі на південь — на 900 км. Загальна протяжність наших кордонів близько 6500 км (з них 1050 км морем).

 

  • Хто є сусідами України? З якими країнами  вона межує? Покажіть на карті.
  • А які ще країни Європи ви можете назва-ти?
  • Які символи України ви знаєте?

Україна — наша рідна земля, наша Батьківщина. Важким і довгим був її шлях до справжньої неза-лежності. Скільки крові було пролито, щоб сього-дні милував нам око жовто-блакитний прапор, Володимирський тризуб, а слух — величний гімн.

На цьому уроці ми поговоримо про Державний Прапор України — святиню нашого народу.

 

  • Учениця 1.  Прапор незалежної України має давню історію. За часів України-Русі на стягах зображували небесні світила, хрести, княжі знаки − тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання.

Головні стяги у XVII ст. були переважно червоно-малинові із зображенням архістратига Михаїла, а також герба гетьмана. Свої прапори мали полки, сотні, курені. Козаки мали корогви різних кольорів: жовті, сині, зелені та ін.

У середині XVIIст., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів Козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських корогвах, прапорах та клейнодах, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора.

 

  • Учениця 2.  Синьо-жовті поєднання в прапорі отримали логічне тлумачення як національні кольори українського народу у XIX – на початку  ХХ століть: синій колір символізував мирне безкрайнє небо, а жовтий – стиглі пшеничні лани як символ достатку.

У період створення Української Народної Республіки 22 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор її символом.

13 листопада 1918 р. синьо-жовтий прапор став державним символом і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Прикарпатській Русі, а у 1939-му — в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону армію у вересні 1939 року.

За часів радянської влади в УРСР жовто-блакитна символіка українського прапора (як і знак тризуба) була заборонена, а будь-які її прояви та відображення переслідувалися владою. Традиція державної символіки в поєднанні синьої і жовтої барв була відновлена лише в незалежній Україні.

  • Учень 1.  24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла постанову "Про Державний Прапор України". Ним став саме національний синьо-жовтий стяг.

Національна традиція символічного відображення світу, яка формувалася упродовж кількох тисячоліть, мала поєднувати народний, релігійний та державний аспекти в символіці державного прапора: жовта і синя барви у згаданому тлумаченні та знак, нині відомий під назвою тризуб. Такий  вигляд має і сучасний прапор України, який є втіленням національної єдності, честі, гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення українського народу.

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги до державних символів України встановлено "День Державного Прапора", який з 2004 року відзначається щорічно 23 серпня.

 

  • Учень 2. 

Небеса блакитні сяють з глибини,

А пшеничні й житні мерехтять лани.

Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива,

Це знамено рідне — злото й синева.

Прапор наш, як літо в сонці майорить,

По долині жито, на горі — блакить.

 

  • Учень 3. 

Небесно-золотий наш стяг

Ти пахнеш небом щирим злотом

На тебе йде орда болотом

Ти вдома вже, а не в гостях

І. Драч

  • Учениця 3. 

Та подивися, друже, у вікно,
Де має жовто-синє знамено.
Ласкавий літній легіт проліта...
Он там цвіте пшениця золота.
Це український прапор — дивоцвіт.
Відбився в ньому неповторний світ.
І чорноморська гожа синява,
І далина мрійлива степова.  Ю. Загорський

  • Вчитель.  Читає епіграф до уроку. (Після цього переходить повідомлень про святкування Дня Державного Прапора України на Закарпатті).

 

— Державний Прапор України – на Красному Полі.

 

— БОЙОВИЙ  ПРАПОР  СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ АРМIЇ.

(Матеріали додаються).

 

Розмову про Україну, її символи можна вести без кінця і краю, бо така багата і щедра земля наша, що має славну історію.

Любімо свою землю, свою Вітчизну і свою маленьку батьківщину – місце, де ми народилися, де живуть наші батьки.

Багато випускників нашої школи замислювалися  не  тільки  над  своїм  майбутнім,  але  й  майбутнім  нашої  держави.  Їх хвилювала і хвилює доля України. Про це вони писали у своїх віршах.

Пропоную їх вашій увазі… (учні читають вірші Кричфалушія Олександра):

«Україна», «Моя Батьківщина», «Я  патріот  свого  народу», Я не чужий у ріднім краї»,

«Моя  маленька  батьківщина» (додаються).

 

  • Заключне слово вчителя.
    • Яке враження справили на вас вірші Сашка?

(Діти відповідають).

На нас чекають попереду на життєвій стежині цікаві зустрічі і відкриття. Хай не покидає  вас віра у прекрасне майбутнє України, як і автора цього вірша, мукачівця Івана Чопея.

 

І  ми  твої  сини

 

Так,  вірю  я:  воскресла  Україна,

Підніметься  із  кризових  руїн.

Настане  та  омріяна  година,

Яка  у  серці  сяє  не  однім.

І  ми  в  Карпатах,  нею  виростаєм —

Їй  віддані,  як  матері  сини.

Так,  ми  завжди  горнулись  до  Вкраїни,

Немов  до  сонця  пригірські  вогні.

В  нас  мова,  і  пісні,  і  звичаї — єдині,

Ми  з  нею  дома,  а  не  в  чужині.

Вітаємо  Вкраїни  незалежність,

Її  воскреслий  на  землі  народ.

В  цій  Україні  жити  нам  належить 

І  пити  чашу  радості  й  турбот!

 

 

 

 

 

 

 

 

Державний Прапор України – на Красному Полі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  • Вірші Олександра Кричфалушія.

 

МОЯ  МАЛЕНЬКА  БАТЬКІВЩИНА

 

Моя  маленька  батьківщина —

Це  гори,  ріки  і  поля,

Це  хата  рідна  і  єдина,

Це  батьківська  моя  земля.

 

Моє  село  любиме,  рідне...

Лежить  між  горами  воно.

І  люди  тут  такі  привітні,

Мов  випромінюють  тепло.

 

Нема  такого  місця  в  світі,

Яке  так  вабило  б  мене

Річками,  горами,  повітрям,

Як  рідне  Кричево  моє.

 

 

 

МОЯ  БАТЬКІВЩИНА

 

Моя  Батьківщино,  моя  Україно,

Ненько  моя  дорога,

Люблю  я  тебе,  моя  Україно,

Моя  квітуча  земля.

 

Цвіти,  Україно,  цвіти,  розцвітай,

Простуйся,  міцній  і  живи.

Цвіти,  Україно,  на  ноги  ставай,

Збагачуйся,  ненько,  завжди.

 

Я  знаю,  що  ти,  Батьківщино, —

Велика  й  квітуча  земля.

Радію,  що  ти,  мов  перлина.

В  народі — вся  сила  твоя.

 

* * *

Я  патріот  свого  народу.

Я  вболіваю  разом  з  ним

І  хочу  відстоять  свободу,

Щоб  стало  все  життя  новим.

 

Щоб  мій  народ  мав  вільне  слово,

Щоб  міг  сказати  він  тепер

Про  все,  що  думає,  що  наболіло

За  всі  роки  життя  в  СРСР.

 

Народе  мій,  чи  ти  не  бачиш,

Як  всі  обдурюють  тебе?

А  ти  мовчиш,  все  тільки  терпиш...

Вже  пробудись,  скажи  про  все!

 

Гаразд,  не  буду  підганяти.

Як  хочеш,  так  ти  і  живи.

Хотів  тобі  пораду  щиросердно  дати,

Та  бачу:  не  прийшли  ще  ті  часи...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
4 лютого 2018
Переглядів
1483
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку