До Дня Соборності "Україна - соборна країна"

"Україна - соборна країна"

Сценарій виховного заходу,

присвяченого Дню Соборності України

 

Мета: виховання національної свідомості учнів i людської гiдностi, відродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

 

Захід в класі, прикрашеному українською атрибутикою.

На дошці розміщено державні символи України.

 

Ведучий. Дорогі  учні! Сьогодні в нас велике свято – День Соборності України, свято рідного краю, свято  нашої держави.

 

Ведуча. Ми пишаємося, що  ми – українці, а наша Вітчизна —  Україна.

 

На сцену виходять учні в національному одязі.

 

Учениця 1.

Народилась Україна Нова,

Небувала, чиста, як дитя,

Україна Зоряної Мови,

Україна Божого Буття!

Україна казки і кохання.

Та Держава, де щезає тлінь.

Україна творчого повстання

Для усіх безсмертних поколінь.

 

Учениця 2

Нехай же лине добре слово,

Звучить так щиро і вагомо

Про нашу неньку-Україну,

Найкращу, дорогу, єдину!

 

Ведучий. Життя іде. Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя. Та ніколи не старітиме наша квітуча українська земля.

 

Учениця 3.Україна –  рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

 

Учениця 1.Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні, і ті, кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово, рідну українську пісню.

 

 

Пісня «_Пісня «Боже, я молюсь за Україну»

Сценка

На сцені з 'являється мати - Україна і троє синів

Диктор. Давно-давно жила жінка і було у неї три сини.

Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю,

Готові були віддати за неї своє життя.

 Син 1. Мамо, піду я межи люди, подивлюся світ.

 Україна. Ну, що ж, сину, іди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми золоту корону, з трьома промінцями. Хай в далекому краї зігріває вона тебе. 

Диктор. Минув час, син став князем і дали йому ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати назвали гербом.

 Син 2. Пустіть, мамо, мене світ подивитися.

 Україна. Візьми, сину, в дорогу жовто-блакитний одяг і своїми ділами прославляй матір. 

Диктор. Одержав син імення - Прапор.А там, де був наймолодший син завжди лунала дзвінкоголоса пісня.

 Україна. Подарую, я тобі, сину, соловейків голос.

 Диктор. І одержав син за свій голос і величний спів  ім'я – Гімн.

Син 1.Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила,

В нім священне слово «воля»,

Що рятує від недолі.

 

Син 2.Синьо-жовтий прапор України –

Це безхмарне небо, синє-синє,

А під небом золотіє нива,

І народ – і вільний, і щасливий.

 

 

Син 3.Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній – надія на майбутнє,

України слава.

До нових здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним Гімном.

 

Звучить Державний Гімн України.

Вчитель:  Україна... Скільки у цьому слові любові, тепла, ніжності. Україна – це безкраї простори, мальовнича природа, золоті ниви пшениці, ліси, моря, та ріки. Україна – це квітучі сади, стежина до хати, шепіт вітру і шелест дощу, спів птахів і рожева мальва під вікном. Україна – це росяні світанки, зоряне небо. Краса нашого краю вражає, захоплює, чарує. 

Давайте складемо тематичну «павутинку» до слова Батьківщина. І до слова Україна.

Батьківщина – найдорожча, найкраща, наймиліша, найсвітліша, найрідніша

Україна – суверенна, демократична, незалежна, соціальна, правова.

Чарівна і прекрасна наша Україна. А скільки ж в неї міст! (учень та учениця біля карти України, в руках кольорові олівці)

           Учень5:  Мов дивна мапа олівці. Червоний – місто Чернівці!

   Учениця 6: Оранжевий  - Одеса-мама, хоч кольорів там ціла гамма!

Учень 7:   Нас кличе жовтий без утоми до себе в гості у Житомир!

Учениця 8: Як на ланах зеленее збіжжя, зеленее місто Запоріжжя!

            Учень 9:  А старовинний Борислав блакитну назву нам прислав!

       Разом: Всі кольори запам’ятати поможуть вам міста малята!

   Вчитель: На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна земля наша була ласим куснем для сусідів. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність та єдність. Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців. 22 січня 1919 року в Київі було урочисто проголошено Універсал соборності, в якому говорилось про те. що однині воєдино об’єднаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західна та Східна. Тепер є єдина, незалежна Українська республіка. Слово соборність включає у себе єдність і згуртованість. І от 22 січня ми відзначаємо День соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави. Тепер Україна – одна з найбільших Європейських держав, її площа – 604 тисячі квадратних кілометрів, на ній проживає понад  110 національностей, і всі є громадянами України, які творять сьогодення своєї країни. Отже складаючи павутинку ми сказали, що  Україна соціальна, незалежна, демократична, правова, суверенна, а тепер додамо – СОБОРНА.

 Учень7 :  Соборна Україна нині незалежна, як квітка синьо-жовта розцвіла.

                     І не згубилася людська любов безмежна до України - неньки і її буття,

        Що упродовж віків нам мрію дарувала й снагу іти до вільного життя.

 Учениця 8:  Буває часом сліпну від краси, спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

                      Оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо,

                      Усе, є – дорога, явори усе моє – все зветься Україна!

Учень 9.                                     Не вір у те щастя,  що десь в чужині, 
                                                    Хоч і зове, і кличе,

                                                     На світі є Україна одна –

Там журавлі курличуть.

Я україночка від роду, 
Землі цієї я краплинка.

  Я – доля рідного народу 
Його дитина – українка.

         Учитель: Батьківщина – це також наша культура.  Варто знати, що ніщо так не єднає людей, як пісня. Українська пісня вливає в наші серця ніжність та любов, проростає в них паростками добра і краси. А також українську культуру важко уявити без гуморесок:

1. Скільки учнів у вашому класі?
   —  З учителькою — тридцять п'ять.
   —  Отже, без неї тридцять чотири!
   —   Е,   ні!  Без  учительки  в  класі  не залишиться жодної душі!
2. Петро біля дошки розв’язував задачу. Довго пихтів, чухав потилицю і нарешті за допомогою вчительки розв’язав.
   —    Гаразд, — сказала вчителька  — ставлю тобі авансом «три»!
   —    А в получку буде «пара»! — прокоментував з останньої парти Сашко.
3. Вчителька на осінь дітям стала натякати. А коли в саду найкраще яблука зривати? И хлопчисько, що все знає відповв з-за парти: Як прив’зана собака. І немає варти.

учитель. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України.

 

Учитель . Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності.

   Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв'ю, присвячені об'єднанню українських республік.

      І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи.

«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина,   Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну...

   Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогуоб'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьомувелика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року.

     Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднаннябільшості етнічних українських земель в єдину державу.

      Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторневраження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні.Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витавдух свободи».

       День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли бувпідписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня -день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем СоборностіУкраїни.

Давайте й ми з вами зараз об'єднаймося у так званий "ланцюг".

 

 

Вчитель . Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.

 

Вчитель: Ми маємо розуміти, що лише в єдності дій та соборності душ  можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.

         Учень 11. Україно, соборна державо,

                           Сонцесяйна колиско моя,

                            Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

                           Завойована в чесних боях.

                   Я вірю, що дух твій ніколи не згасне.

                  Ти совість народу, незгасна зоря,

                  Живи й процвітай, Україно моя,

                   Для миру, для щастя, любові й добра

 

Учень і учениця на сцені, в руках дівчини вінок.

Учень7:    Молюсь за тебе, Україно,

                     Молюсь за тебе кожен час,

                     Бо ти у нас одна – єдина,

                    Писав в своїх віршах Тарас.

                    Молюсь, - казав він, щоб у тебе

                    Не було між людьми війни

                   Щоб завжди було небо чисте на нашій стомленій землі,

                   Щоб завше у садку смерека

                   Весняним квітом під вікном цвіла

                   І прилітали з вірою лелеки,

                   Щоб гомін хвиль послухати Дніпра.

Учениця10: Сплету із квітів я  і сонечка вінок. Я прикрашу віночок жовтою стрічкою – бо жовтий  це  колір хлібного лану – символ мирної праці і достатку.  А блакитна… Блакитна стрічка – це символ неба.(Пауза) Мирного неба  над МОЄЮ Україною!

 

Вчитель: Наше свято підійшло до кінця. Щиро бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у щасливе майбутнє України! А зараз кожен з вас розмістить навколо карти України  сердечка щоб наша Батьківщина була захищена любов ю, наших сердець.

Й не забуваймо слова В.Симоненка:

Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
Красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним, 
сіяє вона над віками… 
Любіть Україну всім серцем своїм 
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна 
в просторів солодкому чарі… 
Вона у зірках, і у вербах вона, 
і в кожному серця ударі,

Любіть у труді, у коханні, у бою, 
як пісню, що лине зорею…

  Всім серцем любіть Україну свою — 
і вічні ми будемо з нею!