Виховна година до дня Святого Миколая

Тема: Виховна година до дня Святого Миколая «Різдвяний настрій»

 

Мета:         ознайомити учнів із традиціями святкування дня святого Миколая в Україні; збагачувати словниковий запас учнів; розширити кругозір дітей про святого Миколая; розвивати пам’ять, увагу, творче мислення, вміння робити висновок; залучати дітей до духовних надбань нашого народу;           виховувати повагу до всіх хто творить добро.

 

Матеріал до заняття: ікони із зображенням святого Миколая (3 шт), сніжинка, малюнок-розмальовка галявини з деревом, зірочки, прикмети, загадки, легенди, мультфільм «Різдвяна казка» (про святого Миколая).

Хід свята

Вед. 1. За вікном летить сніжок,

Вітром завіває.

Тож спішіть усі до нас

На свято Миколая.

Вед. 2. Ну, а хто сюди прийшов

Раді вас вітати.

Веселіться і радійте

На нашому святі.

(У світлиці мати і діти. Старша дівчинка за столом малює, а хлопчик із середньою дівчинкою граються іграшками. Заходить батько).

Батько: Ох і холодно. Замерз весь поки обійшов худобу. Ох і мете завірюха. І як цей Миколай добереться до села?! Відчувається, що завтра свято.

Мати: Діти, а чи пам’ятаєте яке завтра свято?

Старша дівчинка: Пам’ятаємо, мамо, Святого Миколая!

Хлопчик: Розкажіть нам про нього: як він по світі ходити, як дарунки носить, що кому? І з ким! Слухайте.

Мати: А ідіть – но сюди, сядьте тут біля мене тихенько і уважно.

Був тихий зимовий вечір десь у середині грудня.
На великому ліжку сиділи мама з маленькою дівчинкою Софійкою.
Їй вже було аж два рочки, і маленька дуже любила, коли матуся розповідала їй казочку.
Та сьогодні мама розказувала не звичайну казку, а легенду про святого Миколая, адже через кілька днів свято і Миколай має принести Софійці подарунок, бо вона була дуже слухняною дівчинкою.
– Святий Миколай, – розпочала матуся, – захисник всіх подорожніх і дітей.
Давно-давно, жив хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.
Мав Миколай дуже добре серце і хотів допомогти всім довкола.
Під покровом ночі Миколай брав на плечі мішок з харчами, грошима і одягом та йшов до осель бідняків. А там підкидав подарунки у вікна.
Дуже любив він дітей, тому вони найпершими отримували подарунки.
Але не забував і про вдів, сиріт і інших нужденних.
Минули роки. Миколай став священником, а далі і єпископом. Всі шанували і любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав:
-Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
– Нічого не бажаю, – відповів Миколай, – тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
– Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
А на землі пам’ять про Миколая не завмерла. Всі пам’ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святими назвала.
Та й на небі Миколай не сидить та відпочиває: він то подорожніх від хуртовини рятує, то пожежу допомагає гасити, то на морі шторм зупиняє. Допомагає людям, як може.
У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка.
Взагалі-то напередодні чарівної ночі потрібно написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком не писемний, то святий і так здогадається.
А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Хіба би дитина зовсім не вірила в чудо. Є ж пісенька для святого Миколая: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай».
Коли матуся закінчила розповідь, Софійка сонно посміхнулась і заснула.
А вранці прокинулась з гарним настроєм – їй наснився святий Миколай, який запитував, що подарувати цій маленькій красуні.
Софійка попросила, крім улюблених цукерків, коника, на якому можна гойдатися.
Завтра вже свято.

Дівчинка цілий день допомагала мамі, була слухняною.
А ввечері, коли лежала в ліжечку, довго не могла заснути і чекала святого.
Тільки-но вона заплющила оченята, як до кімнати зайшов Миколай – сивий дідусь з добрими очима. Він поклав маленькій під подушку ласощі, а коника тихенько поставив біля ліжечка.
Поправив ковдрочку і вирушив далі. Бо святому потрібно було обдарувати всіх дітей!
А вранці з кімнати Софійки не почулось ” МАМА!”
Там лунав дзвінкий дитячий сміх. А мама, прийшовши до донечки заспівала: “Ой, хто, хто Миколая любить…”

Мати: А тепер, діти, кожен з вас нехай напише листа Микола.

Батько: Сідайте за стіл, беріть олівці та пишіть, аби Святий Миколай знав що кому дарувати. (батько виходить, діти пишуть, дівчатка за столом, а хлопчи присів біля табуретки).

Хлопчик: Сяду окремо, щоб сестрички не знали, що я хочу (починає писати і задумався). Що ж просити?

(із – за шторки чути шепіт Антипка)

Антипко: Стару бляшанку, банку з – під консерви.

(хлопчик не задоволено киває головою)

Антипко: Варену кістку із заднього стегна кобили.

Хлопчик: (потер очі) Що це зі мною?

Антипко: Головку часнику.

Хлопчик: (скривився, поклав олівця): Сестрички, я вже написав?

Сестрички (разом): Цікаво! Цікаво, що ти написав!

Хлопчик: А що ви?

Ст.сестра: Цукерки, яблука, фартушки.

Мол. сестра. Яблука, ляльку, книжку. А ти що? (вихоплює від брата записку)

Ой! Ой! Ви тільки послухайте, що він написав : «Стару бляшанку, банку з під консерви, виварену кістку, головку часнику».

Хлопчик (засоромлено) Це ви мені підказали.

Сестрички(разом): Ми – и – и? Що це з ним робиться?

Антипко (за шторкою): Ха – ха – ха! Це ж я постарався!!!

Хлопчик: То самі напишіть мені.

(Повертаються батьки)

Мати: НУ що діти написали?

Ведучий. Маємо чого радіти,

Добре знаєте ви, діти!

Долетіла до нас вість,

Що до нас в дорозі гість.

Хто це? Кожен пам’ятає!

Це святий наш Миколай!

Діточок він всіх згадає,

Їм дарунки посилає,

Він вже близько, вже іде.

Батько: Тихо, діточки мої , щось там чути у дворі.

Хтось там дзвонить і тупоче,

Мабуть, до хати зайти хоче.

Підемо подивимось (виходить)

(Діти грають в хаті)

Ведучий: Коли замерзла річка,

І став біленьким гай,

Зійшов у темну нічку

На землю Миколай.

Миколай Святий у шапці

І у теплім кожушку,

Принесе усім гостинці.

У чарівному мішку..

Ведучий 2. Святий та добрий Миколай,

До  нас у школу завітай ,

На нас маленьких подивися

І подаруночки всім дай.

(Повертаються батьки)

•      Ніби сани промайнули, скоро прийде Миколай.

Мати: На кінець – то, діти милі,

Ви діждались тої хвилі,

Що з небесного престолу

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками,

Сніг біленький мерехтить,

Небеса блистять зірками,

Десь дзвіночком гомонить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі,

В кожну хату він загляне,

Бо дарунків хочуть всі.

Батько: А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно в школі вчитися, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати.

(дзвін, виходять ангели)

Ангел 1. Вітаю вас, милі люди,

При вашій родині.

Нехай добро з вами буде,

І щастя віднині.

Нехай смуток ваш і горе

Спливуть за водою,

І утопить їх хай море.

Зі слізами й бідою.

Ангел 2. Мир несу я вам в оселі,

Щирість, правду, згоду,

Щоб завжди були веселі

Діти в вашім роді.

Щоб серця в вас не черствіли,

Не були байдужі,

Щоб ви інших розуміли

В голоді і стужі.

(Доброго дня милі діти.)

(чортик чхає за завісою)

Ангел 1. Тихо, діти! Хтось тут є треба подивитись (Ангел шукає та тягне чортика за хвостика на сцену)

Антипко: (плаче) Ой – ой – ой! Болить.

Ангел2. Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Антипко: І зовсім я не боягуз!

До цих нечемних дітей

Я із самого пекла примчався.

Прутики вербові я приніс (показує в’язку)

І кожен з прутиків дам

Отим лінивим, що не вчаться.

(Бігає по сцені, розмахує прутиками).

Ангел 1. Геть, Антипко, то дарма,

Лінюхів у нас нема?

Діти: Нема!

(стукіт палицею іде Миколай)

Ангели (Разом): Сніг, сніжок, посипай,

Ось і добрий Миколай!

Миколай:

•      Доброго дня, любі діти! Я прийшов до вас із далеких небесних просторів.

Нині свято в вашім домі

І я вас вітаю

Гараздів, здоров’я і доброї долі

Щиро вам бажаю.

Колись в цій школі я вже був,

Дарунки дітям роздавав,

До праці всіх вас закликав,

Наказував вам чесно жити,

Від зла тікати, а добро творити.

Сьогодні я до вас з дарунками. (знову вбігає чортик)

Антипко: Кому дарунки?

Забіякам цим і пустунам?

Боягузам і лінтюхам? (сміється)

Антипкам краще знати,

Кому дарунки роздавати.

Миколаю, зупинися,

Подарунки заховай,

Тут зібралися діти грішні (показує книгу)

Ти нічого їм не давай!

О! Гріхів у них багато!

Зараз зачитаю.

(Одягає окуляри, розгортає книгу «Гріхи» і читає).

(після зачитування)

Нагрішили, нагрішили, ти дарунків їм не давай!

Дай мені, я  швиденько донесу їх у свій край!

Ангел: Ах, ти чого вдерся в нашу хату?

Бачиш тут святий Миколай,

Ану швидко звідси втікай!

Антипко: Ні, я  вам не заважатиму,

Я ще щось скати маю…..

Досить, досить! Щось ти крутиш, баламутиш.

Геть звідси (виганяє чорта)

Миколай: Я дарунки для дітей приготував

А чи готувалися діти до  зустрічі зі мною.

Я вас із задоволенням вислухаю. (виступи дітей)

От настав прощатись час,

Залишаю вже я вас.

Будьте добрі й завжди щирі,

Живіть в злагоді і мирі.

Мамі й тату помагайте,

Менших себе не чіпайте.

Вчителям у поміч  будьте

І мене ви не забудьте.

Швидко мчиться часу лік,

Знов прийду я через рік

На велике світле свято.

З Миколаєм вас малята.