Виховна година до зимових свят "Три куті"

Виховна година :

Три куті: багата, щедра та голодна.

Різдво. Свято Старого Нового року. Водохреще.

 

Мета: ознайомити з традиційними зимовими християнськими святами;
             узагальнити та систематизувати знання учнів про народні свята в           України;

             розвивати пізнавальний інтерес до традицій свого народу, його історії та культури;

             виховувати повагу до традицій українського народу, любов до рідного краю;

             розвивати вміння черпати інформацію з інтернету, книжок, журналів;

             вдосконалювати вокально – хорові навички, артистичні здібності.

            збагачувати словниковий запас дітей історичною лексикою.

 

Обладнання:

Зала святково прибрана, на дошці надпис « Щедрий вечір, добрий вечір!»; біля дошки вертеп з ялинкою, над вертепом – зірки і місяць; небо синього кольору, сніг – білий; інформаційна збірка «Народний календар»; різдвяна зірка для колядувальників; витинанки у вигляді янголят, ялиночок і т. д.

Тип заняття: година спілкування.

 

Хід заняття

 

Організаційний момент

На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі,  працьовиті,

І скажу до речі, ще й талановиті.

Землю засівають, і пісні співають,

На бандурі грають, і вірші складають.

           Про яку країну йдеться у вірші?

 

Вправа «Мікрофон»

Які ви знаєте  свята?

(свята бувають державні: День Незалежності, День Конституції; Церковні: на честь важливих подій із життя Ісуса Христа та святих; Народні: в основі яких лежать народні вірування та звичаї.)

 

Розкриття теми заняття:

 

Як не може бути зими без тріскучого морозу та білого снігу, так само не може бути зимоньки без веселих, радісних свят, які український народ відзначає віддавна й дотепер. Особливо багато українських обрядових свят припадає на зимову пору. Саме про свята зимового циклу ми зараз поговоримо.

Наш народ вірить, що на Свят – вечір усі померлі колись предки приходять знову на землю і йдуть до хати, до своїх дітей, внуків, правнуків. Вони з ними разом їдять святу страву – кутю.

Батько перед святою вечерею вносив до хати сніп з пшеницею і промовляв: «От дідух у хаті, бажаю родині веселих свят». Ставив дідух на почесному місці – на покуті під святими образами.

 

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а дідух. Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям.

 

Кутя – найголовніша страва на столі під час традиційних зимових свят, з якої заведено починати трапезу.

Основний компонент колива – зерно, яке є символом вічного життя і переродження, віра в безсмертя душі і її перевтілення. Як і насіння, яке потрапляє в землю і перероджується, так і дух людини відроджується в новому тілі.

Зерно здатне довго "спати", зберігаючи в собі життя, а потім знову відтворювати його з приходом весни.

Вживаючи в їжу кутю, людина стає часткою нескінченного кругообігу життя. У кутю часто додають пророщені зерна, які є символом вічного життя. Макові зерна або ядра горіхів в куті – означають родючість. Додаючи ці продукти, людина програмує себе на багатство, щедрість і достаток для всієї родини. Саме через це, коливо часто готують на весіллях і при народженні або хрестинах дітей. Мед в сочиві символізує задоволення і солодке життя.

Для кожного свята існує окремий спосіб приготування. Кутя може бути напіврідкою або розсипчастою, все залежить від кількості рідини. Є три різновиди приготування куті:

– багата кутя (пісна кутя з різними інгредієнтами, яку готують у Святвечір);

– щедра кутя (перед Новим роком, скоромна страва з додаванням вершкового масла, вершків або молока);

– голодна кутя (на Водохрещення, страва в основному складається із зернової основи і підсолоджувача).

 

6 січня – Святий Вечір Святвечір (багатий вечір, багата кутя, вілія) – одне з найурочистіших свят. Його відзначають напередодні Різдва. Коли на небі з'являється перша зірка, багато сімей збираються за святковим столом, на якому за традицією стоять 12 пісних страв. Обов’язково робляться кутя (пшенична або рисова каша з медом, маком та родзинками) і узвар.

 

За традиціями в свят вечір колядують… Маленькі колядники вирушали в дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з дороги, адже вони несли людям радісну звістку. Щасливі люди пригощали колядників цукерками, горіхами, яблуками, різними солодощами.

Коли приходять колядники, важливо першим до хати впустити хлопця. Згідно зі звичаєм, він принесе в домівку мир та добробут. Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика.

 

7 січня відзначають Різдво Христове. Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня.

Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові.

 

Учні: (стукають по парті):

• «Доброго дня! Благословіть колядувати!»

 

Добрий вечір тобі, пане господарю.

/ Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився! /2

 

Застеляйте столи та все килимами.

 

Бо прийдуть до тебе три празники в гості.

 

А що перший празник – Рожество Христове.

 

А другий-то празник – Святого Василя.

 

А третій-то – Святе Водохреща.

 

- Діти, а скільки страв має бути на святковий вечір?( На святковий вечір має бути 12 страв).

- А чому?( Це тому, що в Ісуса було 12 учнів - апостолів).

- А яка головна страва?( Головна страва – кутя).

- А що таке кутя? ( Кутя – символ життя. Її варять з пшениці).

- Діти, а коли сідають вечеряти?( Вечеряють на заході сонця, коли на небі покажеться перша зірочка. За вечерею має бути вся родина).

 

Напередодні Нового року (за старим стилем 13 січня) в Україні відзначали Щедрий вечір. Цим самим завершувався період "Святих вечорів", який тривав з 6 до 12 січня, коли не годилося виконувати господарську роботу (окрім догляду за худобою). 

13 січня також називали Меланки або Маланки. На старий Новий рік – на Щедрий вечір, увечері, як зоря засяє, родина сідає до столу, до "щедрої куті", а щедрувальники збираються у гурти "водити козу". 

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників. Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі.

За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати. На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються водити Меланку. Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

Учні (дівчата) : - А ми знаємо щедрівки також.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

 

Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання. Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки. Є прикмета, що першим в дім цього дня повинен зайти чоловік. Якщо прийде жінка, то це погана прикмета.

Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться. 

Учні (хлопці): - А хай і в нашій родині буде гарний Новий рік!

Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю!
Щоб Вам весело жилося,
Щоб задумане збулося,
Щоб ніколи не хворіли,
Щоб нічого не боліло,
Щоб у праці все горіло
Та й в кишені шелестіло!
Щоб, як квіти, Ви цвіли
Та сто років прожили!

 

І остання кутя:

19 січня - Водохреща Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня.  В день Хрещення віруючі бажають викупатися в ополонці — щоб вилікуватися від неду.

На відміну від Маланки та свята Василя, які своїми коріннями сягають ще язичницьких часів, свято Водохреща в Україні зародилося з появою християнства. Воно відсилає до ритуалу хрещення Ісуса Христа, тому його ще називають Хрещенням Господнім.

 

18 січня, напередодні Водохреща, в Україні святкують Другий Святвечір, який ще називають «голодною кутею».

Таку назву свято отримало завдяки тому, що протягом усього дня віряни нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти лише тоді, коли на небі засяє перша вечірня зоря. На вечерю традиційно подають пісні страви — голодну кутю, смажену рибу, вареники з капустою, борщ з вушками, гречані млинці на лляній олії, пісні голубці з картоплі та узвар.

 

Ввечері, після сутінок, виносять з дому Дідуха, несуть його у сад або на роздоріжжя і палять: так би мовити, пускають на «теплий дух». Це — символічне проводжання зими, щоб «скинути кожух» — накликати весну. Коли все перегорає і нетривкий солом’яний жар згасає, дівчата розхоплюють попіл з Дідуха і несуть на город засівати — «щоб огірки родили».

 

Зі святом наші дорогі українці! Смачної вам куті!

 

Підсумок заняття.

Про українські свята, традиції їхнього відзначення можна говорити дуже багато. І до цієї важливої та цікавої теми ми повернемося ще не раз.  Я бажаю вам, діти, цікавитися звичаями рідного краю,  дізнаватися про давні обряди й традиції якомога більше, щоб пам’ятати, відроджувати та примножувати їх.