Виховна година "Добро"

 

Тема:                        Поспішай творити добро.

 

Мета:  Інформувати  учнів про моральні цінності, формувати  свідоме ставлення до людських чеснот, показати велич  та красу  добра.

          Сприяти  розвитку творчих здібностей учнів та   участі  їх у благодійній діяльності.

             Виховувати  загальнолюдські цінності:  милосердя до людей , співчуття,

           почуття  справжньої людської радості  від  творення добра  для інших

 

Форма заходу: етичний діалог.

 

Обладнання:    вислови видатних людей про добро, приказки та приповідки,  учнівські  вірші.

 

 

                                                           Доброта – це те, що ніколи не старіє.

                                                                                                            Г. Торо

 

 

                                                 Хід  заняття

                                  

Вступне слово вчителя.  Всім нам приємно мати справу з хорошими людьми. Назвіть, будь ласка, кілька ознак, які характеризують хорошу людину.

 

Тренінг «Риси хорошої людини» (учні по черзі називають риси: щирість, відвертість, людяність, терпимість, великодушність, порядність, благородство, милосердя, альтруїзм, …).

 

Учитель. В основі цих характеристик лежить поняття добра. От і поговоримо сьогодні про добро та доброту.

 

Вислови видатних людей про добро.

  -    Доброта – це те, що ніколи не старіє. (Г. Торо)

• Добро – це прекрасне в дії. (Ж.Ж.Руссо)
• Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях. (Блез Паскаль)
• Добро, яке ти робиш від серця, ти робиш завжди для себе. (Л. Толстой)
• Найкраще в добрих справах – це бажання їх приховати. (Блез Паскаль)

 

 

Назвіть відомі вам прислів’я  та приказки про добро.

 

• Світ не без добрих людей.
• Доброму всюди добре.
• До доброї криниці стежка протоптана.
• Не жаль з доброго коня і впасти.
• Доброму чоловіку продовж, Боже, віку.
• Добро ходить тихо, а зло гримить і гуркоче.

 

 

Слово вчителя.

 

       Благодійність і милосердя завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і закономірним вва­жалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, за­хистити старого і немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

 

Завдання:  Скажіть, будь ласка,  що ви відчуваєте, коли стикаєтесь з проявами доброти  та назвіть добрі вчинки, які ви можете здійснити заради інших.     

 

Творче завдання «Добрий вчинок».        

 

• людина постійно запізнюється;
•  людина часто хворіє;
• людина не допомагає батькам;
•  людина не хоче вчитися;
• людина обманює близьких.

 

   Розгляньте ситуації  і запропонуйте  два способи до­помоги людині:

     перший — справжня допомога, що є дійс­но добрим вчинком, другий — удавана допомога, що може спричинити людині шкоду.

     -   Як ви гадаєте, чи важко бути добрим?

• Як ви гадаєте, чи може доброта зцілити людину? На­ведіть приклади.

 

 

Слово вчителя.

 

        Милосердя й доброта — як два крила, на яких три­мається людство. Чи втратило сьогодні свою цінність мило­сердя?  Чи є поряд із нами люди, які потребують  ДОПОМОГИ?

       В Україні мешкає близько двох мільйонів самотніх лю­дей. Майже двісті тисяч із них не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках-інтернатах. Усіх цих людей поєднує одне — немічність.

       Понад мільйон наших земляків живе нині у злиднях. Близько тридцяти тисяч із них не мають гідного житла. Сімдесят тисяч громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають. Проте вони — правда життя, яку ми маємо знати і намагатися змінити на краще.

      Мабуть, важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності. Душевний біль може спричи­нити і холодна байдужість оточуючих, непривітність. І як образливе слово може поранити душу, так привітне слово може зцілити її.

 

        Лікування добротою потребують не тільки фізично не­мічні або самотні, але й здорові люди, в яких душа черства  і глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто залишається байдужим до несправедливості та чужого горя.

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти.

І зваж і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини.

 

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем світилося святим?

І ти збагнеш, що до своїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань.

А ти шукаєш в людях доброти!

 

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримаймо у серцях, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунала до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

 

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг —

І кривда в нашу долю не поцілить.

 

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

 

Скропімо серце щире, нечерстве

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

 

Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо.
Нехай твоя зламається рука.
Що за добро добра собі чека.
 

Добро твориться просто — ні за так,
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в'ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.

 

Вправа «Знайди відповідність»

(до слів з лівої колонки відповідно дібрати слова з правої колонки, щоб утворилися можливі фразеологічні звороти , які означатимуть риси доброчинної поведінки)

                            1 пробачити           образу

                            2 сказати                добре  слово

                                 3 поділитися           радістю

                            4 розрадити            засмучену  людину

                            5 утішити                 розпач

                            6 допомогти            на  ділі                         

 

Учитель.

Бути добрим нелегко, а постійно творити добро важко. Треба менше говорити про добро, а постійно його робити. Прислухайтеся до татової поради.

 

(Сценка в ролях)                          «Татова порада»

                    Прибіг щодуху син додому, до тата голосно гука:

             «А я провідав у лікарні свого товариша-дружка!

             То ж правда, тату, я чутливий і маю серце золоте?»

             Замисливсь тато на хвилину і так сказав йому на те:

             «Коли тебе в тяжку годину, людина виручить з біди,

             Про це добро, аж поки віку, ти, синку, пам’ятай завжди.

             Коли ж людині щиросердно , ти зробиш сам добро колись,

             Про це забудь, аж поки віку, мовчи й нікому не хвались».

 

 

        У старовину церковні дзвони використовували не лише для сповіщання прихожан про початок чи закінчення бо­гослужінь. Дзвони збирали громаду. У них били на спо­лох під час пожежі або ворожого нашестя, збирали місце­ву громаду для надання спільної допомоги родині вдовиці або сиріт.

        Сьогодні церковні дзвони також б'ють на сполох, закли­каючи нас до Милосердя і Доброти. Бо тільки ці вічні цін­ності роблять нас справжніми людьми. Будьмо милосердні. Озернімось навколо. Поряд із нами мешкають люди, які потребують допомоги. Тож не відкладаймо доброчинність на потім. Нині, сьогодні, саме зараз! Бо завтра, можливо, буде пізно!

         А чи задумувались ви над тим, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Добросердечність? Чуйність? Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться  вірити, що хороших людей більше. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре — і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити
злість, душа людська не ширшає — вона обростає ненавистю, поїдає са¬му себе. А потім дивись — і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро — не наука, воно — дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

        Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай; недужого виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян — звичай чинити добро безкорисливо.

           Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років, Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.

         Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі,  Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, бо не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.
           Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини — це здатність давати добро і користь ближньому.
         

     Про велику силу доброти свідчать спогади ленінградця, який пережив страшну блокаду під час Великої Вітчизняної війни.
Двоє ленінградських хлопчиків-сиріт вирішили продати батьків бушлат, щоб на одержані гроші викупити хліб у булочній за картками. Молодший братик залишився вдома, а старший (йому не було й 11 років) пішов на товкучку. Покупець знайшовся швидко, хлопець навіть не встиг роздивитися його, не запам'ятав обличчя. Щасливий, він повернувся додому. Розтуливши кулачок з грішми, зойкнув. Згадав, що в кишені проданого бушлата були хлібні картки. «По хліб піду завтра», — сказав меншому брат і ліг. А про себе подумав: може, вночі й помремо.
Взимку темніє швидко, а цієї довгої зимової ночі так і не заснув старший. Допомоги чекати нізвідки, а він уже знав, що буває з людиною, в якої нема хліба. Лише вранці хлопчик, зморений безсонням, стулив повіки, як почув стукіт у двері. «Не буду відчиняти», — промайнула думка, Але все ж підійшов до дверей, прочинив їх. Від такої несподіванки, здавалося, завмер.
На порозі стояв покупець батькового бушлата. «Ти що ж хлібні картки забув?!» — сказав і протягнув хлопчикові ці рятівні листочки (тоді у картках писалася адреса і прізвище). Незнайомець швидко зник, а брати плакали від радості, Бо справжня людина за будь-яких

умов не могла вчинити інакше. Перемогло добро.

 

 

         Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує; тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води — просто яма, так і людина без доброти — сама тільки оболонка.
 

         Ось уривок з української народної казки «Названий батько».
...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невеличка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.
— Дайте,— каже, —хоч шматочок хліба:
То той чоловік;
— Ідіть, — каже, — дідусю, в хату, там вас нагодують.
Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...
Посадила його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає;
— Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях?
— А це, — каже, — така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зосталося жити.
— Оце лихо! — каже жінка. — І немає на неї ніяких ліків?
— Є, — каже дід, — та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен   може.
Тоді чоловік:
— А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які,
— Та такі, — каже дід, — як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?
Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:
— А як, жінко, думаєш?
— Та так, — каже жінка, — що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде.
— Ну, коли так, -— каже чоловік, — то винось дітей з хати, Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату — жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася — де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається.

 

 

Зачитування  учнівських  творів  про  добро.

Щоб самому бути щасливим, треба бережно, сердечно і чуйно торкатися серця інших людей.           

                                        «Правила добра»

                            Щоб добрим чоловіком стати,

                            Потрібно правила добра всім знати.

                            Найперше з правил цих чудесних

                            Уміння бути добрим, чесним.

                            А друге правило таке:

                            Шануй ти маму й тата,

                            Люби сестер, братів, людей,

                            Добро сам будеш мати.

                            А третє правило просте,
                            Щоб мати серце золоте

                            Зла на людей ти не тримай,

                            Учителів не забувай.

                            Ці правила виконувати мусиш,

                            Тоді закону доброти ти не порушиш.

                                                               ( Женя Седюк, учениця 6 класу)

                                    

                                    «Твори добро»

                   Добро ти людям поспішай творити,

                   Усіх розумій, поважай і люби,

                   Так буде легше і біль пережити,

                   Й здоров’я  буде  більше  тобі.

                        Добро – це, як казка, добро – це, як свято,

                  А зло – це бездушність й злиденність душі.

                  Тож будьмо багаті, і будьмо добріші,

                  І зло переможемо ми  на землі.

                  Твори ти добро, твори все для щастя,

                  Твори для життя кожну мить,

                  Тоді лиш у ньому, йдучи повз напасті,

                   На радість, на долю добро буде жить.

                        Різницю між злом і добром, дай нам, Боже,

                   Сьогодні збагнути і  зрозуміть,

                        Знання це у світі нам жить допоможе,

                   Добро допоможе творить.

                                                          (Малюченко Оля, учениця 6 класу)

 

Підсумкове слово вчителя

 

     У важкий час живемо ми нині, багато горя і біди є довкола, але мусимо жити, сіяти добро в людських душах, бути милосердними, Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів.

        Але добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх.
Тож хай світлими і чистими будуть ваші помисли, а всі справи — добрими. Вірте у духовне очищення народу нашого, бо зло недовговічне, А щоб знищити кривду, неприязнь, нещастя, у кожного   з нас  закладено  багато добра. Не шкодуйте його роздавати родичам, друзям, незнайомим, не лінуйтесь щодня робити найлегшу справу — дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі. І негаразди щезнуть.   Гете писав: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна».
Подивіться навкруги і уявіть собі, що поруч тільки гарні люди, які завжди допоможуть, підтримають. І нехай кожен з вас задумається: «А чи все я зробив для того, щоб людям було біля мене затишно, спокій¬но?» Тож пам'ятайте, що доброта — ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди супроводжують вас слова геніального поета Т.Шевченка: «Раз добром нагріте серце — вік не охолоне».
Віддані людям тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами. Маємо таке коротке життя, тож хай не буде в ньому місця злим помислам.

Хай оживає істина стара: людина починається з добра
 

 

Виступи  учнів:

 

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта, не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте,

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

 

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

 

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

Чи перший біль, чи то останній,

Коли б то знати наперед!

 

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!