Стаття "Організація родинного виховання та освіти."
Питання КОМПЛЕКСНОГО ІСПИТУ з образотворчого мистецтва
- 1.Організація родинного виховання та освіти.
Визнаючи школу провідною ланкою виховання молоді, треба зазначити, що без єдності зусиль з сім’єю, ефективність виховання буде низькою. Адже саме в сім’ї найбільше виховується людина укладом спільного життя: побутом, працею, традиціями, звичаями. Саме в сім’ї дитина засвоює такі загальнолюдські поняття, як добро і зло, корисне і шкідливе, тобто її морально-етичні принципи на яких споконвіку ґрунтується педагогічний досвід народу.
Сім’я завжди була і залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної і емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей та підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління.
Про стосунки між батьками і дітьми і про напрямки сімейного виховання писали ще Аристотель, Г. Сковорода, Я. Коменський, Ж. Руссо, Г.Песталоцці та ін.Важливого значення даній проблемі надавали Я. Корчак, М. Барановський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський, М. Стельмахович.
Серед сучасних дослідників варто відзначити В. Костіва, Б. Нікітіна та Л. Нікітіну, Л.Орбан, М.Стельмаховича, та ін.
Сім’я - це спільність рідних і близьких людей, зайнятих різноманітними видами діяльності і спілкування, які переважно спрямовані на вироблення суспільно необхідних цінностей. Як усякий колектив, сім’я може успішно функціонувати, розвиватися лише за наявності у її членів спільних інтересів, усвідомлюваних цілей .
Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації - такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості й громадянської зрілості.
Родинне виховання – перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання не можна досягти значних змін у подальшому громадському вихованні підростаючих поколінь. У сім’ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність національного світовідчуття і світорозуміння.
Родинне виховання – це перевірений століттями досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є потужним джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, глибоких людських почуттів, любові до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, поваги до рідної мови, історії, культури [4].
Основними завданнями родинного виховання є:
- виховання фізичної й морально здорової особистості, забезпечені необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу), повноцінного психічного та духовного її становлення формування навичок здорового способу життя;
- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;
- засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших;
- забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості;
- виховання поваги до законів, прав і свобод людини, розвиток громадянської і соціальної відповідальності;
- залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і
вчителя, розвиток прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
- включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток
рис творчої працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання;
- формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;
- статеве виховання дітей, розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей в сім’ї;
- розвиток внутрішньої свободи, здатності до об’єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки, почуття власної гідності, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки [5].
Щоб змінити на краще стан моральності нашого суспільства, необхідно зважати, що вихованість наших дітей - результат копіткої щоденної роботи, а ще більше - результат тих реальних міжлюдських стосунків, у які включається дитина з перших днів свого життя і активним учасником яких вона залишається усі наступні роки.
Виховує не тільки і стільки сам виховний процес як спеціально організована дорослими діяльність, а ті щоденні, конкретні взаємини під час яких дитина день за днем вбирає в себе і активно переосмислює людські цінності, орієнтації, способи поведінки, сутність ставлень до явищ життя і до самої себе.
Досвід минулих років існування сім’ї засвідчує, що разом з певними здобутками вона багато втратила зі своєї педагогічної системи виховання особистості.
Сучасна сім’я, родина потребує педагогічної та культурологічної допомоги, і завдання школи - надати цю кваліфікаційну допомогу шляхом впровадження в навчально-виховний процес засад української родинної педагогіки, виховного ідеалу українського народу.
Організація співпраці педагогів, батьків, учнів дає можливість реалізувати головну мету сучасного закладу – створення умов для самореалізації та самоактуалізації особистості учня, вихованця відповідно до його здібностей, інтересів та соціального замовлення суспільства.
Головними завданнями роботи школи з сім’єю є:
- Пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної грамотності батьків;
- Організація заходів, спрямованих на оволодіння батьками системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома;
- Гуманізація змісту та форм роботи з сім’єю і взаємовідносин «педагоги-батьки».
З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливішою є виховна. Однак катаклізми, що відбуваються у сучасному українському суспільстві, та економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов сьогодення, негативно позначаються на її виховній ролі. Вочевидь, що сьогодні сім'я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей.
Проте сім'я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію. Важливе місце тут займають заклади освіти, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями і навичками, є важливою складовою в педагогічному трикутнику «дитина — батьки — вчитель». Важливу функцію координації виховних дій сім'ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, а від того, як організована і реалізована робота з батьками кожного навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Суттєвим за своєю значущістю завданням є: широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Установлення та підтримка педагогічної співдії «діти — батьки — педагоги» повинні вибудовуватися на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправному партнерстві.
Основою такої співдії повинна стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності вчителя у зазначеній співдії повинен спрямовуватися на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової та іншої інформації, на формування у них відповідних практичних умінь та навичок.
У складний час існування нашого суспільства з особливою силою виявляється об’єднуюча роль міцної сім’ї для повноцінного виховання дітей. Міцність сім’ї, навіть за несприятливих умов, компенсує багато вад у громадському середовищі. Відчуття любові батьків і дітей, навіть у кризовий підлітковий вік, коли вони прагнуть бути самостійними, залишається, хоча для більшості типовим виявом самостійності є “автономна моральність”, яка нерідко призводить до педагогічної занедбаності, відчуженості від батьків.
Школа має багатющий арсенал засобів, щоб належним чином організувати повноцінне спілкування і спільну діяльність батьків і дітей. Доцільно реалізувати такі домашні завдання батькам:
Розкажіть дитині про свою сім’ю, родичів. Намалюйте разом родовідне дерево.
У бесіді з сином (донькою) з’ясуйте, які з навчальних предметів викликають інтерес, які ні. Порадьтеся з учителем, як розвинути здібності, стимулювати нахили, інтереси.
Виявіть нахили, улюблені заняття, здібності вашої дитини. Порадьтеся з учителем, як розвинути здібності, стимулювати нахили, інтереси.
Передплатіть для дитини дитячу газету, журнал. Регулярно просіть дитину переказувати прочитані матеріали, обговорюйте їх.
Подібних завдань може бути безліч. Вони стимулюють спілкування і спільну діяльність батьків і дітей, сприяють встановленню між ними дружніх, довірливих стосунків, що позитивно позначаються на розвитку й вихованні дітей.
Організація роботи з батьками в школі — багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Вона є невід’ємною складовою структури виховної роботи, а саме родинно – сімейним напрямком виховання. Вся робота умовно спрямована за такими напрямками:
1) моніторинг сімей учнів, їх виховного потенціалу;
2) залучення батьків, усіх дорослих членів родини до навчально-
виховного процесу як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і
гармонізація взаємин педагогічного колективу і громадськості щодо
створення сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;
3) формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам в їх психолого-педагогічній самоосвіті;
4) корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного
неблагополуччя.
Основними завданнями школи щодо покращення роботи з батьками є:
1. Налагодити тісний зв'язок школи з батьками.
2. Активізувати роботу батьківського сектора щодо роз'яснення
законодавства України з питань освіти.
Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.
Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.
5. Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної
грамотності.
6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для
організації діяльності дитини вдома.
7 Впроваджувати форми роботи з сім'єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин "педагоги-батьки". Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучастниками творчого процесу виховання учнів.
Вцілому, всі форми роботи з батьками, що проводяться в школі можна об’єднати у дві групи : традиційні та нетрадиційні.
Традиційні форми роботи з батьками
До традиційних форм роботи з батьками належать:
батьківські збори;
загальношкільні й громадські конференції;
індивідуальні консультації педагога;
бесіди;
відвідування вдома.
Нетрадиційні форми роботи з батьками
До нетрадиційних форм роботи з батьками належать:
тематичні консультації;
батьківські читання;
батьківські вечори;
батьківські тренінги;
батьківські ринги.
Отже, організація роботи з батьками учнів у сучасному освітньому закладі має здійснюватись за такими основними напрямами:
1. Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу;
2. Включення батьків, усіх дорослих членів родини у навчально–виховний
процес як рівноправних учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин
едагогічного колективу і батьківської громадськості в створенні сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу;
3. Формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам в їх психолого–педагогічній самоосвіті;
4. Корекція виховної діяльності родин з різним типом сімейного неблагополуччя.
Отже, батьки учнів – активні учасники життєдіяльності школи. Саме батьки забезпечують зв’язок виховного процесу: родина – школа. Залучення як батьків, так і інших членів родини (бабусь, дідусів, сестер, братів, інших родичів) до участі в шкільних заходах, постійна співпраця і батьківська підтримка, погодження всіх питань щодо організації шкільного життя з батьківською громадськістю, партнерство в прийнятті рішень створюють специфіку роботи сучасної школи. Це все разом і являє собою родинний мікроклімат.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку