Виховна година "Хай живе ввічливість"

«Хай живе ввічливість»

Мета: навчити дітей ввічливо спілкуватися з ровесниками та дорослими; показати перевагу доброти, чуйності над байдужістю; розширити і закріпити вміння вживати слова ввічливості; домагатися доброзичливої атмосфери в класі; виховувати в учнів ввічливість, чемність, доброзичливість; формувати манери культурної поведінки, навички і звички «хорошого тону».

1. Вступне слово.

Любі діти! Гадаю, нікому з вас не подобається грубе, зневажливе, образливе ставлення до себе інших людей. Кинуте з самого ранку зневажливе слово може зіпсувати настрій на ввесь день. І навпаки, привітне слово чи побажання, що супроводжується посмішкою, може підняти настрій. Іноді ви навіть не помічаєте, що образили товариша, тому дуже важливо, щоб ви з малих літ набули навичок вихованості, ввічливості. Як багато для нас важать щирі побажання. Від них тепліше на душі, на серці.

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам´ятать не важко:

Маленькі ключики твої –

«Спасибі» і «будь ласка».

2. Бесіда – ввічливі слова.

• Як ви розумієте значення слова «ввічливість»?
• Що означає бути ввічливим, чемним?

Ввічливість – шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.

Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна. Мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів – слів ввічливості. Які ж це слова?

У правильній формі потрібно вживати слова «вибачте», «пробачте», а не «вибачаюсь», «пробачаюсь».

З давніх-давен люди привчали вживати «чарівні» слова навіть малесеньких дітей. Щоб стати культурною, вихованою людиною, потрібно змалечку привчатись бути ввічливим, добросердечним.

• Чому люди починають свій день словами «Доброго ранку», «Доброго дня!»? Чому ці вирази називають словами ввічливості? Для чого їх вживають? Як їх потрібно говорити? (Говорити ці слова потрібно посміхаючись, бо посмішка зігріває серця, покращує настрій. Це маленьке диво, яке ми повинні розділити з усіма. Ось послухайте ці віршовані рядки).

Доброго ранку! – травам росистим,

Доброго ранку – квітам барвистим,

Доброго ранку – сонечку ясному,

Людям усім і усьому прекрасному!

• Перегляньте малюнок та запам’ятайте ці слова.

Ввічливість – це насамперед мистецтво людського спілкування. Ввічлива людина завжди уважна до інших. Вона намагається не робити їм неприємностей, не ображати ні словом, ні ділом.

Інколи діти поводяться грубо зі старшими, з батьками. Їм здається, що так вони виявляють свою незалежність. Але грубість, неввічливе ставлення до людей – це риси поганої вихованої людини.

Ввічливість є одним із проявів доброзичливого ставлення до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, у школі, магазині, транспорті. Ввічлива, тактовна, скромна і доброзичлива людина достойно вийде з будь-якої життєвої ситуації, залишивши в оточуючих приємну думку про себе.

Етикет — це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві.

Чи є серед людей, що вас оточують, ввічливі, культурні люди?

У чому виражається їх ввічливість?

Чи доводилося вам спостерігати, як пристойна на перший погляд людина поводиться некультурно? Наведіть приклади.

3. Оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».

     Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині.

Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.

— Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,— сказав батько.

— Для чого ж їй говорити це слово? — здивувався син.— Адже ми зовсім незнайомі.

— От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.

Ось і бабуся.

— Здрастуйте,— сказав син.

— Здрастуйте,— сказав батько.

— Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася. І син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи — до цього їх не було чути.

На душі у хлопчика стало радісно.

— Чому це так? — запитав син.

Запитання для бесіди:

• Чому це так, діти?
• Чи потрібно вітатися з незнайомими людьми?
• Чи можна добрим словом покращити настрій людині?
• Чи тільки добрим словом ми впливаємо на людей, які ще способи впливу існують?

4. Задача ввічливості.

Одного разу вулицею йшов дідусь. Він був дуже старий і від старості зігнувся. Ішов і дививсь собі під ноги. А назустріч дідусеві, розмахуючи руками, йшов хлопчик. Хлопчик ненароком штовхнув дідуся. Дідусь розсердився на хлопчика. Але хлопчик повернувся, підійшов до дідуся і сказав йому щось таке, від чого дідусь одразу подобрішав. Що сказав хлопчик дідусеві?

- Задачу на ввічливість ви розв´язали правильно. Треба розв’язувати такі задачі не лише в класі, а у житті, поводитися культурно на вулиці, вдома, громадських місцях.

5. Вікторина.

1. Назустріч чоловікові йде жінка. Хто має першим привітатися?(Першим вітається молодший зі старшим, хлопчик із дівчинкою)

2. У дверях школи ви зустрілися з однокласницею. Хто першим повинен привітатися? (з двох дітей одного віку першим вітається той, хто краще вихований)

3. Ушкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Сергій побачив свого класного керівника і, проходячи повз нього, ввічливо сказав: «Добрий день, Галино Іванівно!» Якої помилки він припустився? (Сергій вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне «Добрий день».

4. Ви зустрічаєте цю людину часто, наприклад, біля магазину, повз який ідете до школи, але не знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися? (Вітати людей, з якими часто зустрічаєшся, навіть, якщо ти з ними не знайомий, обов’язково.

5. Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Які ви знаєте жести? (Уклін, рукостискання)

6. Чому вітаються правою рукою? (Під час вітання заведено потискувати один одному руку. Сьогодні ця традиція вважається виявленням поваги. А приводом для цього звичаю було колись інше: миролюбність, засвідчування мирних намірів. Простягнута відкрита права рука мала підтвердити, що в ній немає зброї – каміння, ножа).

6. Творче завдання «Дружня порада».

Вихователь пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання.

Ситуація 1

Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси кінотеатру і просить квиток. На запитання касира: «У якому ряду ти хочеш сісти?»— хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хвилюється. «У п'ятому»,— нарешті вимовляє він.

«Спочатку навчися говорити, а потім у кіно ходитимеш»,— раптом говорить хтось із черги.

Опишіть почуття хлопчика.

Як би ви вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах?

Ситуація 2

Дівчинка йде вулицею і раптом помічає, що в жінки, яка йде попереду, на панчосі поповзла широка стрілка. «Тьотю! — дівчинка звертається до жінки так голосно, що перехожі обертаються,— у вас подрані панчохи!»

Чи правильно вчинила дівчинка?

Як потрібно зробити зауваження?

Ситуація 3

Олег та Павлик зібралися у кіно. Дізнавшись про це, Сергій вирішив приєднатися до них. Оскільки місця Олега та Павлика були посередині ряду, хлопці вирішили зайняти їх завчасно, щоб потім не турбувати інших глядачів. Згасло світло, почався фільм. Раптом у залі почувся шум. Це Сергій спізнився і шукав своє місце. Він проходив спиною до глядачів, що сиділи, наступив комусь на ногу і, не вибачившись, із шумом всівся і тут же став голосно розпитувати, чи давно розпочався фільм, що було спочатку?

Після закінчення фільму Олег зробив зауваження Сергійкові.

Як ви гадаєте, що в поведінці Сергійка не сподобалось його друзям?

Ситуація 4

Одного разу Олена, Катя і Наталя прийшли в музей природи. Розпочалася екскурсія. Оленка весь час озиралася навкруги, затримувалась біля експонатів, від яких група екскурсантів уже відійшла, а потім перепитувала екскурсовода про те, чого не почула. Екскурсовод закінчив розповідь і дозволив глядачам ближче підійти до експонатів. Оленка відстала від подруг її зацікавило чучело птаха. Дів-чинка узяла його і з цікавістю почала розглядати, а потім голосно покликала подруг. Доглядач музею зробив Оленці зауваження.

Яких помилок припустилася Оленка під час відвідин музею?

Як слід поводитись у музеї?

Ситуація 5

Пролунав дзвоник на перерву, і Юрко кулею вискочив із класу. Він хотів купити пиріжок в їдаль­ні й поспішав потрапити туди, поки не набігла вели­ка черга. Він нісся коридором, розштовхував дітей руками і кричав на малят, що шарахалися від нього. Раптом у кінці коридору показалася ставна фігура вчительки математики Марії Петрівни. Юрко різко загальмував і поважно пішов назустріч учительці. «Здрастуйте, Маріє Петрівно!» — чемно привітався він. Марія Петрівна посміхнулася ввічливому учневі у відповідь і кивнула головою. Тільки-но Марія Пет­рівна зникла за дверима учительської, Юра стрімго­лов кинувся сходами вниз. Зачепивши когось ліктем, він навіть не озирнувся. Йому було ніколи — і так довелося трохи затриматися.

 Що ви можете сказати про хлопчика?

 Чому вчителька посміхнулася Юркові?

 Чи був Юрко дійсно ввічливим?

7. Підсумок.

Тест

Ти ввічливий, якщо:

■              не забуваєш сказати «будь ласка»;

■              стежиш за тим, як говориш, їси;

■              забуваєш говорити чарівні слова;

■              штовхаєш друзів;

■              вимагаєш іграшку, а не просиш;

■              голосно розмовляєш у кімнаті.