Великосеверинівський ліцей

 

 

Виховна година

 для вихованців

групи подовженого дня

на тему:

за творами В.О. Сухомлинського

 

 

 

 

 

 

вихователь ГПД

Дубова К. В.

 

 

Тема: «Казка мудрістю багата» за творами В.О. Сухомлинського

Мета:

• навчати учнів сприймати книгу як засіб спілкування з автором, мудрою людиною;
• формувати уявлення  про  доброту, чуйність і уважність;
• розвивати вміння висловлювати власну думку, робити висновки з прочитаного;
• виховувати  віру в силу добра, дружби і справедливості.

Обладнання: Крилаті вислови, прислів’я про доброту, твори В.О. Сухомлинського, тематичні малюнки.

План заходу:

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та мети заходу

1.          Повідомлення
2.          Інформація з Тлумачного словника.
3.          Бесіда

ІІІ. Розширення читацького досвіду учнів

1. Вправа «Асоціативний кущ»

2. Читання казки

3. Питання до казки

IV. Обговорення прочитаних творів

1. Питання до твору

2. Проблемне питання

V. Фізкультхвилинка

VІ. Робота над прислів’ями

Гра «Народ скаже, як зав’яже»

VІІ. Підсумок уроку

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання

Привітаймось, любі діти!

Сонце хай сія.

Зичимо всім щастя ми,

Зичим всім добра.

Хай радіють діти!

Сьогоднішньому дню!

І дарують посмішки

         Один одному.

ІІ. Повідомлення теми та завдання заходу

1. Повідомлення

Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість - людина приходить у цей сонячний світ для добра. Творити повсякчас добро для інших – це велике покликання людини.

Тож епіграфом виховної години будуть такі слова:

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай!

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра!

2.               Інформація з Тлумачного словника.
   Довідка
   Добро — корисна справа, учинок.
   Доброта — чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.
3.               Бесіда  

— Жив на свiтi педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський.  Він  дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м’яку травичку, про працелюбних мурашок i веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки i добру бабусю. Він писав казки про доброту, бо сам був доброю людиною i дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими.

ІІІ. Розширення читацького досвіду учнів

Людина починається з добра!

З уміння співчувати, захистити.

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

1. Вправа «Асоціативний кущ»

Що таке на вашу думку означають слова добро, доброта, робити добро? (Відповіді)

2. Читання казки

Казка В. О. Сухомлинського «Добре слово»

3.Питання до казки

IV. Обговорення прочитаних творів

Василь Олександрович був видатним педагогом і письменником, в серці його було наповнене великою любов’ю і добротою. Мудрий учитель писав  для діток твори, сповнені тепла і добра. Щоб бути схожими на добрих героїв В. Сухомлинського, необхідно з’ясувати, як треба жити, щоб про нас могли сказати, що ми добрі, хороші люди. У цьому нам допоможуть його твори

Оповідання «Красиві слова і красиве діло»

1.Питання до твору

1.               Який твір прочитали?
2.               Хто головні герої?
3.               Про який добрий вчинок розповідається у творі?
4.               Яка головна думка твору?

2. Проблемне питання

Чого навчають нас твори В. Сухомлинського? (відповіді   учнів)

Вчитель.  Так, я з вами згодна. Усі твори вчать нас творити добро, адже добро завжди пов’язане з такими людськими чеснотами, як чуйність,доброта, милосердя, щирість, справедливість дружелюбність.

V. Фізкультхвилинка

Яблуко вгорі червоне,

А внизу – земелька чорна.

Сонечко вгорі так сяє,

Землю зверху оглядає.

З висоти десь із хмаринки,

Вниз спустилася краплинка.

Напоїла вона квітку,

Що така внизу привітна.

Квіточку ту пригорну

Та ніколи не зірву.

VІ. Робота над прислів’ями

Гра «Народ скаже, як зав’яже» (швидко скласти прислiв’я).

1. Хто людям добра бажає, той i собi має.

2. Цінуй батька й неньку, то буде тобі скрiзь гладенько.

3. Праця чоловiка годує, а лiнь — марнує.

4. Люби, шануй природу, то навкруг побачиш вроду.

VІІ. Рефлексія

Я впевнена, що сьогоднішній урок доброти переросте в щоденну потребу творити добро.

Запам’ятай, моя дитино, з юних літ

 На все життя, щоб знала, як прожити.

Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро творити!

Не лінуйся робити добро

День і ніч і кожну хвилину.

Щоб серденько, як сонце цвіло,

Це доброю робить людину!

 

 

Додаток 1

«Добре слово»

В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".

Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.

Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:

– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.

Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.

Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:

– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.

Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.

– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас.– Доброго слова.

Додаток 2

 

«Красиві слова і красиве діло»

 

Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

Додаток 3

 

 

 

 

Додаток 4

 

 

 

Додаток 5

 

«Красиві слова і красиве діло»

 

Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

 

 

«Красиві слова і красиве діло»

 

Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села. Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...

Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

                                                       Довідка
Добро — корисна справа, учинок.
Доброта — чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.