Виховна година «Кохані звуки, рідне слово – моя сердечна, українська мова»

Виховна година «Кохані звуки, рідне слово – моя сердечна, українська мова»

Мета: збагатити знання учнів про виникнення свята «День української писемності та мови»; формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; розвивати в учнів акторські навички, вміння працювати в колективі;

пробудити почуття національної гідності; виховувати любов та повагу до рідної мови,  рідного краю, його  традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання: ілюстрації за тематикою заходу, музичний супровід, плакати-вислови про мову, прислів’я.

Хід заняття

І. Організаційний момент. Оголошення теми та мети уроку.

Щорічно 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови, запроваджений у 1997 році Указом Президента, в якому говориться: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя. Мова — це доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Тому що наш народ створював мову віками, багато боровся і бореться за її існування і процвітання. І ми, як свідомі громадяни нашої країни, повинні не тільки зберегти набуте, а й примножувати її багатства для прийдешніх поколінь.

Пропоную сьогодні подумати над тим, що для кожного з вас означає «українська мова».

• Мова – це тільки засіб передання інформації та комунікації, чи щось більше?
• Чому важливо вивчати та поширювати українську мову?
• Яка роль української мови у консолідації нашого народу?
• З якими перепонами вона зіштовхувалася і чому?  

Отже, цей захід ми присвячуємо рідній українській мові. Саме тій мові, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо. Адже, однією із найчисленніших мов слов’янського походження є саме українська мова, мова України, українського народу, наша рідна мова!

ІІ. Українська мова за своєю милозвучністю посідає одне з перших місць між європейськими. Її красу та співучість визнає весь світ. Нема народу байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій ти народився і живеш.

(перегляд відео про українську мову)

Отже, пропоную вам челендж:

• Давайте згадаємо якомога більше синонімів до слова бити.

ІІІ. Пропоную прочитати висловлювання великих діячок та діячів про мову. Давайте проаналізуємо кожен вираз та пояснимо його головну ідею. 

1.               Щоб кохати – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. (Василь Сухомлинський)
2.               Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе. (Оксана Пахльовська)
3.               Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. (Народне прислів’я)
4.               Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. (Ліна Костенко)
5.               Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови… (Костянтин Ушинський)
6.               Мова – це глибина тисячоліть. (М. Шумило)
7.               Скільки української мовної території, стільки й української державності. (Іван Заєць)
8.               Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя. (Франсуа Вольтер)

ІV. Підсумовуючи все сказане, пропоную вам одним словом сформулювати відповідь на запитання: «Чому я люблю рідну мову?» та зробити асоціативну карту.

V. А чи полюбляєте ви слухати сучасні українські пісні? Тож пропоную зараз зіграти у музичний челендж «Вгадай українську пісню за емодзі за 10 секунд».

(Перегляд відео про українські пісні )

Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвість царі, володарі, раби…  на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки… гори перетворюються на купи каміння… все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. То ж хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова!

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє.

Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть: 
Без мови немає країни — 
Мову, як матір, любіть.