Виховна година Краса.Світ краси. Квіти в житті людини

Виховна година

Краса.Світ краси. Квіти в житті людини

 

«Для того, щоб творити щось красиве, треба нести красу в душі»

О.А. Захаренко

 

Епіграф:

 

Квіти — улюблені супутники людини з давніх

часів. Вони не лише милують зір, але й

облагороджують душу...

Д. Хімчук

 

Краса. Світ краси. Квіти – краса душі

 Мета: поглибити знання учнів про квіткове багатство природи, опоетизоване у піснях, легендах, віршах; виховувати почуття прекрасного через сприймання довколишньої природи, бережливе ставлення до квітів, бажання вирощувати їх на підвіконнях та клумбах, прививати естетичні смаки.

Обладнання: квітка троянди і пшеничний колосок; дитячі малюнки на тему «Квіткова фантазія»; квіткові маски для танцю «Мрія квітів»; комп'ютерна презентація «Мова квітів» у програмі PowerPoint; комп'ютерна презентація «Квіти — прекрасний дарунок природи» у програмі PowerPoint; малюнки для демонстрації із зображенням троянди і лілії з коронами (королеви квітів); елементи костюмів для інсценізації легенди; квіткові композиції для оформлення класу; плакат із зображенням зеленої планети і квіти для гри «Засіємо планету красою».

Хід заняття

 

(Вступне слово вчителя, який, розповідаючи, тримає квітку троянди і пшеничний колос. Лине лірична мелодія.)

Вчитель. У безводній пустелі вмирав від голоду і спраги мандрівник. Раптом перед його очима з гарячого марева виринули дві юнки, тримаючись за руки. Запашним цілунком перша з них повернула силу страднику, а друга, що мала непоказне, хоч і миле обличчя, простягла йому їстівні зерна, вилущивши їх зі своїх золотавих кіс. Врятований мандрівник першим склав величальну пісню на честь двох сестер — Троянди і Пшениці, Краси і Доброти, однаково потрібних на землі.

Вчитель

Польові, лугові і лісові квіти мають особливою красою і привабливістю. Створені дикою природою, вони відрізняються природною витонченістю, ніжним ароматом і в більшості випадків мають цілющі властивості.

Ромашка і м'ята, чебрець і мальва, конюшина і полин, пижмо і волошки, маки, дзвіночки, дельфиніум, цикорій і багато інших. Польові квіти часто зустрічаються в природних умовах і прекрасно підходять для складання букетів. Духмяний букет з польових  квітів і трави є неодмінним атрибутом свята Трійці, здавна шанованого на Україні. Букет нареченої на весільній церемонії в давні часи складався з ароматних трав і польових квітів, які, за повір'ям, оберігали молодят від злих духів.

Діти.

1.                      При створенні квіткових композицій в українському  стилі використовуються польові або лісові квіти і трави. Таке поєднання має природню красу, і добре доповнюють будь-який інтер'єр будинку. Польовий букет повністю перетворює атмосферу в будинку, яка стає особливою, ароматною і умиротвореною.
2.                     Ранньою весною любителі природної краси збирають чудові дикі тюльпани, які зачаровують своєю витонченістю і ніжним виглядом. Також дуже гарно виглядають проліски, конвалії, примули, мати-й-мачухи, кульбаби і багато інших весняні первоцвіти.
3.                     А ще літні квіти, які захоплюють своєю свіжістю і сонячними відтінками, ніжністю і тихою красою. Зібрані в букети в стилі фольк, польові квіти відображають милі серцю почуття, вірність, довіру, розташовують до відвертої бесіди.
4.                     Цікавою деталлю чудової прикраси букет з конвалій, незабудок, ромашок, волошок та інших польових квітів і ароматних трав. Скромні, але ніжні і сонячні відтінки польових букетів, їх природна краса і невинність здатні зачепити найпотаємніші струни душі і налаштувати їх на умиротворений лад. Польові квіти допоможуть розповісти про сам відвертому, зізнатися в щирих, добрих і ніжних почуттях. Своїми яскравими і теплими відтінками такий букет приверне загальну увагу і подарує відмінний настрій.

Споконвіку поети всіх народів світу оспівують жіночу красу, порівнюючи чарівність, крихкість, природність представниць прекрасної статі з такими ж божественними творіннями – квітами

Вчитель

Квіти, квіти, квіти... Немає, мабуть, людини, байдужої до квітів, бо саме вони володіють здатністю розрадити людину, коли їй важко, піднести настрій, втішити... Квіти пробуджують у нас людяність, щирість, сердечність і доброту. Вони є виявом гарного ставлення до того, кому призначені.

Скільки творів мистецтва уже складено про них! І хай вибачить нам щедра Пшениця, що не про неї поведемо сьогодні ми мову, а про дивовижний світ Краси — квіти. Про незвичайні історії, з ними пов'язані, про те, що природа сама робила, дбаючи про найвищу досконалість.

Квіти супроводжують нас усе життя — від народження до останньої хвилини. Перший урок і останній дзвоник, перше побачення і остання зустріч, трудовий успіх і героїчний вчинок — завжди квіти, які даруємо ми і які дарують нам, мовчазні і водночас такі красномовні.

Тож сьогодні ми поведемо розмову про прекрасний дарунок природи — квіти, побуваємо у квітковому царстві. Серед вас є й археологи, які знайшли давні рукописи із квітковими легендами, і які, я думаю, поділяться з нами своїми знахідками, є учні, які відчинятимуть скриньку-цікавинку, є справжні актори, артисти, і навіть «квіти», яким не терпиться нас потішити «квітковим» таночком.

(Виходять «квіти», читають вірші і виконують танець.)

Мрія квітів

О; якби маленькі ніжки

І у нас, квіток, були,

Ми зібрались би і пішки

Гори й доли обійшли.

Скільки див під синім небом

Ми побачили б тоді:

Побігайця серед степу,

Срібну рибку у воді,

Захід сонця золотого,

І струмочок, і ріку.

Хитру лиску,

Вовка злого,

Лань далеко на горбку.

А коли б серед дороги

Раптом дощ нас наздогнав,

Нам грибочок одноногий

Парасолечку б віддав.

А від вас, маленькі діти,

Ми втекли б тоді ураз,

Ви самі ніколи в світі

Не змогли б спіймати нас.

О, якби маленькі ніжки

І у нас, квіток, були,

Ми зібрались би і пішки

Гори й доли обійшли.

Гіві Чічінадзе

Вчитель . Давайте поговоримо про магію квітів.

Магія квітів і трав

Ритуальне використання квітів сягає найдавніших вірувань, пов’язаних з культом Великої богині. В ті прадавні часи квіти були символом життя і плодючості. Квіти і трави були не тільки виразниками бажань, а й оберегами. Полин і петрушку чіпали в хаті від русалок на русалчин Великдень. М’ятою, любистком, татарським зіллям, якими прикрашали хати на Трійцю, оберігалися від злих сил. Вірили, що запашна трава, освячена на Маковея — захист від «вроків». Калину у всі часи вважали символом любові, щастя, здоров’я, багатства, краси, надії або розлуки, а також зв’язку з потойбічним життям.

Зачитування з Квіткового словничка , що символізують квіти*( Додаток)

 

 

Дитина

Важливим був і колір квітки.

Так, ЧЕРВОНИЙ означав життя і кохання, пристрасть і навіть війну. БІЛИЙ здавна був символом чистоти і невинності. ЧОРНИЙ – смутку і жалоби. ЖОВТИЙ – відрази, ненависті, розлуки, окрім ЗОЛОТИСТОГО – символу сонця і радості. ЗЕЛЕНИЙ означав надію і гармонію. БЛАКИТНИЙ – символ богів і небес. СИНІЙ – символ вірності.РОЖЕВИЙ – невинності, юності, ніжності. ПУРПУРНИЙ – символ величі.

— Назви трав і квітів, діти, з давніх-давен входили у побут людей. Травами й квітами прикрашали житло, готували з них ліки і, звичайно, добре знали особливості тієї чи іншої рослини. Мабуть, діти, ніякі інші слова не містять у собі стільки народного вимислу, як назви рослин.

А чи можете ви назвати, що означає та чи інша квітка?

(Відповіді дітей.)

— А давайте ознайомимось із «Мовою квітів», яку підслухав Дмитро Білоус.

(Читаючи вірш, використовуємо комп'ютерну програму PowerPoint із презентацією «Мова квітів».)

Мова квітів

Що каже свіжих квітів жмутик?

Про що їх мова непроста ?

Верба — одвертість, айстра — смуток,

Лілея біла — чистота.

Конвалія — любов таємна,

Мак — юний цвіт, що не згаса.

Лавр — завжди успіх, слава певна, ,

А мальва — холодність, краса.

Дзвіночок польовий — то вдячність,

То любов свята.

Нарцис — то горда необачність,

Волошка — ніжність, простота,

Саранка-лілія — сміливість,

Півонія — життя сто літ,

Фіалочки — сором'язливість,

Любов минуща — первоцвіт.

Ми любим квіти дарувати,

Й коли настане слушний час —

Все те, що хочемо сказати,

Букетик висловить за нас.

Дмитро Білоус

Вчитель. Захоплюючись красою та лікувальними властивостями квітів, народ возвеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва.

Діти зачитують вірші, співають пісні про квіти.

 ( Звучить пісня Н. Май . Про кульбабку)

Їх малюють художники. Найкраще квіткове розмаїття  оспіване у творчості Катерини Білокур

Катерина Білокур - українська художниця, майстер народно-декоративного живопису, представниця «народного примітивізму» («наївного мистецтва») тісно була пов`язана з рідною землею. У своїх картинах вона розповідала                                      світові про невичерпні таланти та душевну красу українського народу

Білокур малювала все, що її оточувало, все те що вона любила: землю, коней, людей, але найбільше - квіти.

Про свою «магічну» любов до квітів Катерина Білокур зазначила: « ...А квіти я буду малювати і малювати, бо я так люблю над ними працювати, що й слів не знайду, аби висказати ті почуття до їх любові – моєї великої любові!.

..А також використовують у вишивках

Мак здавна використовується в українських оберегах – він має чарівну силу і захищає від зла. Таку ж силу має вишите на сорочці зображення маку – жіночий символ чистоти, цнотливості, дівочої вроди. Натомість на чоловічих сорочках вишивають зображення дуба, адже дуб символізує чоловічу енергію та силу.

 

У вишивках використовували  мак, волошки, чорнобривці, барвінок.

 

Вчитель. Квіти, що царюють над іншими рослинами, виділяються своєю пишнотою, барвами. Але скільки є серед них простих, невибагливих, що хвилюють нас.

Квітів на землі є надзвичайно багато, і розповісти про всі просто неможливо. Тому що сподобалось у весняній квітковій казці — те і вибрали.

Ви знаєте, які квіти розпочинають весну?

Учень. Ну, звичайно ж, — первоцвіт. Ці чарівні стрілчасті жовті квіти у Німеччині називають ключиками. Про походження цих квітів у часи Середньовіччя склало багато  цікавих  легенд.

Діти зачитують легенду про первоцвіт та інші квіти (Додаток)

Вірші про квіти

Первоцвіт

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх — відгадай!

Первоцвіти це у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, — не буду рвати, —

Шкода їхньої краси!

Конвалія

Сестра нарцисів, лілій ніжних

І неповторна серед них

Цвіте прекрасна, білосніжна

Конвалія в лісах моїх.

Мов наречена з тонким станом,

Стоїть, всміхається мені;

А запах, ніжний, незрівнянний,

П'янкий, мов чари весняні,

Її зірвать — зганьбити вроду.

На жаль, знаходяться й такі —

Бездумно нівечать природу,

Пакують квіти у мішки,

А потім нишком, мов злодії,

В мішках красу на торг везуть,

З пучком конвалій лиходії

Свою ж і совість продають.

 

Вчитель Діти. А чи чули такий вислів « солодкі, смачні квіти »?

 

Світ-дизайн (виготовлення букетів з цукерок) став надзвичайно популярний. Спочатку вважалося, що солодка флористика доступна тільки професіоналом. Але потім, наші вправні майстрині уважно розглянули професійні цукеркові букети і прийшли до висновку, що виготовити квіти з цукерок своїми руками під силу практично кожному. Звичайно, для цього необхідні не тільки певні знання, але й художній смак, відчуття стилю і міри.

Власне кажучи, вміння робити своїми руками квіти з цукерок завжди стане в нагоді. Зараз дуже модно замінювати традиційний подарунковий комплект «квіти плюс коробка цукерок» саме солодкими букетами Так що навчитися цього потрібно: корисно, повчально, захоплююче.

Сьогодні у нас в гостях мама Катрусі. Вона поділиться майстерністю.

( Діти разом з мамою вчаться робити квіти з тіста та прикрашати торти)

  На завершення нашого заняття давайте засіємо планету красою.

Вікторина

(Вчитель називає характерні риси квіточки. Коли діти відгадають її назву, приклеюємо квітку на зелену планету, зображену на плакаті.)

1. Квітка, яка на мові квітів означає «смуток». (Айстра)

3. Квітка, яка на мові квітів означає «сором'язливість». (Фіалка)

4. Квітка, на яку, згідно з легендою, перетворив чаклун дівчину, не маючи сили звести її докупи з юнаком. (Лілія)

5. Квіточка, пелюстки якої відривають під час гадання, промовляючи: «Любить, не любить!». (Ромашка)

6. Квітка, яка виросла на тому місці, де впали ключі апостола Петра. (Первоцвіт)

7. Квіточки, як розповідає український фольклор, схожі до перлин і є застиглим щасливим сміхом лісової русалки Мавки. (Конвалії)

8. Квітка, назва якої пов'язана з іменем учня давньогрецького лікаря. (Півонія)

9. Квітка, у пуп'янку якої, згідно з легендою, перебувало щастя. (Тюльпан)

10. «Самозакохана» квітка, назва якої на мові квітів означає «горду необачність». (Нарцис)

12. Квітка, яка на мові квітів означає «ніжність, простоту». (Волошка)

13. Символ безсмертя. (Безсмертник)

14. Квіти, що цвітуть доти, доки їх не вкриє сніг. (Хризантеми)

15. Стебельце — шершава драбинка, в середині — чорна вуглинка, пелюстки блискучі, як лак, червоно палає... (Мак)

Заключне слово вчителя

— Ось і завершується наша подорож у країну квіткової казки. Я думаю, що після сьогоднішньої бесіди ви намагатиметесь у кожній квітці побачити її живу душу, бо квіти — це очі землі. А також будете трішечки уважнішими як до прекрасного дарунку природи — квітів, так і один до одного.

Хочеться завершити словами прислів’я

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Прислів’я

Дякую за активну роботу на занятті.

 

Додаток

КВІТУЧИЙ СЛОВНИЧОК

БАРВІНОК – символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни, пам’ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок під хрестом на могилі.

ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ – символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали – і він перетворився у квітку, названу його іменем.

ДЗВІНОЧКИ – провісники радісного дня і символ літа.

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – символ пам’яті про рідну землю і Батьківщину.

ЗВІРОБІЙ – його ще називають Івановим зіллям і плакун-травою, бо, кажуть, що він виріс зі сліз Богородиці, яка ридала під час Хресних страждань Ісуса Христа. Вважають, що він допомагає від 99 недуг і оберігає від злих чарів та всіляких напастей і нечистої сили.

КУЛЬБАБА – сонячна квітка. Насіння кульбаби означає крихкість, свободу і швидкоплинність життя.

ЛЕПЕХА (або АЇР чи ТАТАР-ЗІЛЛЯ) – оберіг від злої сили. Лепеха названа татарським зіллям тому, що, за легендою, ця рослина потрапила на нашу землю разом з татарською навалою.

ЛЬОН – це символ дівочої краси, увінчаної довгою косою. Навіть існував звичай: плели косу із льону, прикрашали її стрічками; цю косу запалювали на весіллі, прикріпивши до древка, і виконували ритуальний весільний танок.

МАК – символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Мак освячують двічі на рік – на Маковея і на Спаса, в серпні.

МАЛЬВА – символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати.

МАТЕРИНКА – символ материнської любові й здоров’я дітей. Суто жіноча квітка.

НАРЦИС – символ весни і пробудження, іноді – самозакоханості та марнославності.

НЕЗАБУДКА – ніжна блакитно-небесна квітка, символ юності, незабутнього кохання. Іноді може позначати блакитнооких людей та скромність.

ПІДСНІЖНИК – провісник тепла, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії.

РОМАШКА – символ традиційного душевного, інтимного вибору за принципом «любить – не любить». Також символ простоти і невибагливості.

СОНЯШНИК – символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Один із найбільших символів України.

ФІАЛКА – символ скромності, цноти, беззахисності, невинної відданості коханому. Вона приносить радість і може причарувати. А також символізує й смуток: нею прикрашають смертне ложе або могили передчасно померлих дівчат.

ЧЕБРЕЦЬ – символ спокою родини і здоров’я дітей. Його властивості більше магічні, аніж лікувальні.

ЧОРНОБРИВЦІ – для матерів – це символ синівської чоловічої сили, святості, чистоти, хлоп’ячої краси й добра. Діти ж пов’язують ці квіти з образом матері, для них це символ отчого дому, материнської любові, Батьківщини. Мають лікувальні властивості.

ЛЕГЕНДИ

Легенда про первоцвіт

Одного разу, коли апостол Петро, якому було довірено ключі від царства небесного, стояв на чатах біля входу до раю, йому раптом доповіли, що хтось, скориставшись підробленими ключами, хоче проникнути туди без його дозволу. Вражений цією жахливою звісткою, апостол з переляку випустив з рук в'язку своїх золотих ключів, і вона, падаючи від зірки до зірки, полетіла на нашу землю.

Аби підхопити її, апостол квапливо послав навздогін ангела: та перш ніж ангел встиг виконати цей наказ, в'язка ключів упала на землю, глибоко увійшла в неї, і на тому місці виросла жовта, схожа на ключі апостола, квітка.

І хоча ангел і взяв ключі святого Петра, — свідчить легенда, але слабкі відбитки їхні залишились на землі й щороку з них виростають квіти, що відчиняють нам двері теплої погоди, до теплого літа...

Мати – і - мачуха З появою на землі цієї квітки пов'язана легенда, не обійшлося тут без любові і ревнощів. Одна зла жінка задумала погубити доньку свого чоловіка, бо не хотіла, щоб він ходив зустрічатися з нею і своєю колишньою дружиною. Заманила вона її до обриву і зіштовхнула з нього. Тим часом мати, виявивши пропажу дівчинки, кинулася її шукати, але спізнилася, була дівчинка вже без душі. Кинулася вона на мачуху і, зчепившись, полетіли вони на дно яру. А на наступний день покрило схили його рослина, листя якого з одного боку були м'які, а з іншого боку жорсткі, і височіли над ними маленькі жовті квіти, що нагадували світле волосся дівчинки.

Підсніжник -  легенда стверджує, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Але сміливий Пролісок випростався, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило Пролісок, зігріло землю і відкрило дорогу Весні.

Підсніжник А ще одна легенда розповідає, що плакала Снігуронька, проводжала матінку Зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози. Землю промінь зігріва, Тане сніг, струмок співа, І краси чудові діти, Зір наш ваблять дивні квіти. Ось, підсніжники, дивись, Поміж снігу розбрелись. Вже їм холод не страшний, Ні хуга, ні вітровій. Їх уже не налякати - Вже спішить весна крилата!

Пролісок Ще земля в зимових шатах білих, Та з-під снігу, майже непомітний, Виглянув зненацька, серцю милий, Соромливий пролісок блакитний. За українською легендою, синьооку дівчину Катерину татари везли на чужину, і там, де сльози красуні падали на землю, виросли квіти Проліски, такі ж сині, як її очі

Пролісок Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка. Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходити, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця. Так з'явилася квітка Пролісок.

Крокус (шафран) Недарма ці квіти називають "дітьми веселки": за однією з легенд, вони з'явилися на світ в той день, коли в небі після холодного весняного дощу зустрілися сонце і веселка, що наповнили пелюстки крокусів силою і забарвлення їх в яскраві кольори. За давньогрецькою легендою, виникнення шафрану відбулося наступним чином. Юнак на ім'я Крок вправлявся з вісником Олімпійських богів Гермесом в метанні диска. Під час змагання диск випадково влучив у Крока, і юнак загинув. З його крові, що пролилася на землю, виросла квітка крокус (шафран). Згідно з іншою версією, Крокус був закоханий в німфу і вони ніколи не розлучалися. Коли богам набридло спостерігати за ними, вони перетворили німфу в кущ, а юнака - в прекрасну рослину, яка згодом стало називатися шафраном.

Примула (первоцвіт) Одна легенда про походження примули розповідає. На одному з прекрасних лугів жила білява принцеса - ельф, яка закохалася в гарного хлопця, а він її чомусь не помічав. У відчаї принцеса попросила чарівницю, щоб вона допомогла їй зробити так, щоб молодий хлопець відповів їй взаємністю. І чарівниця перетворила принцесу в примулу - квітку, яка першою розпускається навесні, і пройти повз неї абсолютно неможливо. З тієї пори сільська молодь ходить милуватися на ці квіти ледь зійде сніг. Стародавні слов'яни вважали, що лісова примула - це ключі, якими природа відкриває повесні дорогу всьому зеленому царству.

Нарцис Прекрасний юнак відклонив любов німфи Ехо. За це він був покараний: побачивши у воді власне відображення, закохався в нього. Охоплений невгамовною закоханістю до себе, він помер, а на згадку про нього залишилася гарна, запашна квітка, віночок якого так і хилиться донизу, як би бажаючи ще раз помилуватися собою в воді.

Гіацинт Одного разу біля берегів Голландії затонув в шторм генуезький корабель. Уламки його прибило до берега. А через кілька тижнів діти, що гралися на піщаній мілині, помітили майже біля самого краю прибою небачену ніколи квітку: листя її було схоже на листя тюльпана, а стебло було суцільно усіяне безліччю красивих квіточок, схожих на маленькі лілії. Квіти незвично пахли, і ніхто не міг пояснити, звідки тут з'явилося таке дивовижне чудо.

 Кульбаба - символ весняного тепла. Квітка кульбаби народилася на світ цікавою й допитливою. Вона прокинулася навесні, подивилася навколо й помітила вгорі прекрасне, велике та яскраве сонце. Сонце глянуло на неї, залоскотало своїми тендітними, теплими промінчиками - і квітка враз стала жовтою. Кульбаба так полюбила сонечко, що вже не могла відвести від нього палкого погляду. І відтоді, тільки-но зійде сонце на сході, кульбаба дивиться на схід, підніметься сонце вгору - і кульбаба піднімає голівку, сонце сідає на заході - й очі кульбаби дивляться на захід. І так протягом усього життя, доки не постаріє кульбаба та не стане сивою. За кульбабою можна визначати час. У сонячну погоду кошики кульбаби відкриваються о 6 годині ранку і закриваються о 3 годині дня. У негоду квітки не розкриваються зовсім.

Існує чимало легенд про походження конвалії. Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Давньоруська легенда пов'язує появу конвалії з морською царівною Волховою. Сльози царівни зажуреною тим, що юнак Садко віддав своє серце земній дівчині Любаві, падали на землю, проросли прекрасною і ніжною квіткою - символом чистоти, любові і смутку. Конвалія

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Границя Т. А., Нєсвєдова О. В. Предметний тиждень із природознавства у початковій школі // Початкове навчання та виховання. — 2011. — №7. — С. 66—81.

2. Засуха С. В. Інформаційно-ціннісний підхід до опанування навичок читання в початкових класах // Початкове навчання та виховання. — 2011.—№ 7. — С. 43-54.

3. Шмойлова Т. В. Ой, весно, весно! Що ж ти нам принесла? Інтегрований урок української мови та природознавства у 3-му класі // Початкове навчання та виховання. — 2011. — № 7. — С. 17-20.

4. Навчальне видання «Виховання екологічної культуримолодших школярів. Частина ІІ» / О. В. Депетист, В. В. Чала,Н. А. Ярова – Х. :Вид. група «Основа», 2014. – 110,[2]с. – (Б-кажурн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 7 (127)).