Виховна година на тему "28 жовтня - вигнання нацистських окупантів із України"

Про матеріал

Ще з 1939 року Україна поринула у страхітливу зовнішню політику тоталітарних режимів Німеччини і СРСР, яка принесла мільйони смертей, тисячі скалічених доль... Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

за темою «28 жовтня - вигнання  нацистських  окупантів із України».

 

 

 

 

 

 

Мета: ознайомити студентів з однією із трагічних сторінок України, розкрити наслідки  визволення України від німецького загарбника.

Обладнання: плакати , мультимедійна система, відео, презентація.

ЕПІГРАФ : « Пошана до минулого – це неодмінна складова пошани до своїх сучасників, до самого себе» (О.С.Пушкін)

План

1. Історична довідка.

2. Втрати українського народу.

3. Наші герої.

Хід інформації

Вступне слово вчителя.

 Шановні студенти та викладачі  ми зібралися через визначну подію.  Саме сьогодні  28 жовтня  Україна і українці у всьому світі відзначають …річницю вигнання нацистських окупантів  із України.  Наш народ пережив страхіття війни, мужньо витримав усі випробування і доклав величезних зусиль, аби наблизити бажану мить Перемоги.  Ще з 1939 року Україна  поринула у страхітливу зовнішню політику  тоталітарних режимів  Німеччини і СРСР, яка принесла мільйони смертей, тисячі скалічених доль...

Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія.

 Вірш читає студент. 

Це на світанку сталося колись:

Стривожений із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Неначе розпанаханий кинджалом.

 

Війна назустріч молодому дню.

Із гуртком, із брязкотом  котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

Студент 1.

 Сталінградська  битва (листопад 1942 — лютий 1943 р.)  поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР.  Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала Кузнєцова, які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із села Півнівка на Луганщині, пізніше було визволено ряд північно-східних районів Донбасу й м. Харків. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 р.).  Радянські війська в дуже тяжких умовах здійснювали процес визволення Лівобережної України. Лише  пізньої осені 1943р. підійшли до Дніпра.

Студент 2.

  У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звільнити Київ до річниці Жовтневої революції .  Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна до середини січня 1944 р. завдали поразки військам групи армій «Південь», яка налічувала 1,8 млн. осіб  і створили передумови для оточення ворожих військ у районі Корсунь-Шевченківського виступу. У ході операції військами фронту були визволені території Житомирської області, велика частина Київської області, частина Вінницької та Рівненської областей.

 

Відео про визволення Житомира

Студент 3.

У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій:  Нікопольсько-Криворіжську, Проскурівсько-Чернівецьку, Умансько-Ботошанську, Одеську та інші. Восени від нацистських окупантів  була визволена  також Закарпатська Україна та останні окуповані території.   Але подіями жовтня – листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії  - до 2 вересня.  На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

 

Студент 4.

Україна протягом 1941-1945 рр. направила до Збройних Сил СРСР 7 млн. чоловік, кожен другий з яких загинув.  Демографічні людські втрати України 13 млн. 600 тисяч осіб. Нацистські окупанти зруйнували і спалили 714 українських міст і селищ, 334 села зазнали долі Хатині, підірвали 5600 залізничних мостів. На руїни перетворилися 325 вищих навчальних закладів, технікумів і спеціальних шкіл.

 

Студент 5. 

Немає  такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров українських воїнів, де не проявилася їхня могутність і відвага, адже кожен знав, що він  -  захисник рідної землі, народу.

 У землі і в гарячім літі,

Клекоче битва, грізна і тяжка.

І так багато є доріг на світі,

Але до перемоги - лиш одна

Лише одна веде туди дорога,

В задимлену сувору далину,

Хоча вона така важка і довга –

Через бої, через усю війну.

 

Студент 6. 

Щоб уявити розміри наших втрат, треба порівняти їх із втратами інших держав:

Німеччина —6 млн.  231 тис. 700 чол.

Угорщина — 863 тис. 700 чол.

Італія — 93 тис. 900 чол.

Румунія — 681 тис. 800 чол.

Фінляндія — 86 тис. 400 чол.

США — 405 тис. чол.

А скільки солдат не повернулося із  поля бою, скількох не дочекалися  посивілі матері, дружини, діти. У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України. Воювали вони на різних фронтах, виборюючи Перемогу – одну на всіх. Багато хто загинув під час визволення нашої рідної української землі.

 

Студент   читає вірш.

Отримала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і вишитий рушник привезла.
Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: "Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла..."
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.

А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч  уся  Україна
В скорботі із нею стоїть.

 

Студент 7.

І сьогодні відомо: захисники і визволителі України, поховані у 28 тисячах братських могил. Є полеглі, чиї імена загубилися в кривавій круговерті боїв, відступів та оточень, проривів та котлів, у гестапівських катівнях і концтаборах, на трагічних і скорботних біженських шляхах... Історія визволення України, як і всієї війни, писалася доблестю і самопожертвою воїнів, талантом полководців. Хто поліг за Дніпро, за Україну, буде, як співається в пісні тих літ, справді жити у віках. Жити в наших помислах і справах, нашій генетичній пам'яті.

 

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити не можливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів

 

 І тому я прошу вшанувати пам`ять  загиблих   воїнів хвилиною мовчання.

Пісня  «Мальви»

Студент 8. 

 Серед тих, хто брав участь у війні, радянське керівництво  нагородило представників України  2, 5 мільйонами орденів та медалей, 2072 українці отримали звання Героя Радянського Союзу, 32 – двічі Герої Радянського Союзу. Льотчик Іван Кожедуб – тричі Герой Радянського Союзу. Це засвідчує той факт, що українці дійсно відіграли важливу роль у розгромленні ворога. На противагу позиціям російського державного керівництва  і Путіна, котрий висловився, що роль українців у війні незначна і Росія сама б перемогла. На теренах Радянського Союзу загальна кількість   жертв -  27 млн. чоловік. З них українців –  приблизно 10 млн. чоловік.

 

Студент 9.

 Петров Василь Степанович.(* 5 березня 1922, Дмитрівка — † 15 квітня 2003, Київ) генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

У 1943 році при форсуванні Дніпра на Букринському плацдармі молодому заступнику командира 1850-го винищувального протитанкового артилерійського полку, якому було 20 років, відірвало обидві руки. Про те, що йому присвоєно Героя Радянського Союзу, він дізнався у госпіталі. Весною 1944-го він знову був у строю і продовжував воювати на передовій у своїй частині. Другу «Золоту Зірку» і звання майора одержав у боях на Одері. Скинувши плащ-палатку, він піднявся на повен зріст і закричав: «Піхота, за мною!» Побачивши безрукого майора, солдати пішли в атаку. Прошитий кулями, він знову потрапив у госпіталь. За мужність його зарахували у ряди Збройних Сил назавжди.

В історії ще не було людини, яка б воювала без обох рук.

5 березня 2006 року на Байковому кладовищі в м. Києві було відкрито пам’ятник двічі Героєві Радянського Союзу генерал-полковнику Василю Петрову. Прожити навіть день для людини без рук є подвигом, а воювати — тим більше.

 

Студент 10.

Полковник Олександр Петрович Коденець загинув смертю хоробрих на підступах до Ворошиловграда. Тоді його 16-річна донька Ліза збиралася на фронт. У червні 1944 р. її зарахували до екіпажу танка стрілком-радистом. У ході бойових дій зарекомендувала себе чудовим солдатом. Бій на вулицях Берліна 1 травня 1945р. став для неї останнім. Увесь екіпаж загинув від ворожого снаряду. В селі Хухра Сумської області стоїть пам’ятник батьку та донці.      І таких  героїчних історій не злічити.  

Сьогодні варто згадати ще одну потужну силу і героїв війни, які боролися за свободу України, за визволення її від ворога – це Українська повстанська армія.

 

Пісня  «Лента за лентою …»

 

Студент 11.

В історії нашого міста також відомі імена визволителів:

Ільїн Петро Сисоєвич - генерал-майор,    командир  20 Червонопрапорної   ордена Суворова мотострілецької бригади, що  визволяла Новоград-Волинський від німецько-фашистських загарбників.

Бабак Петро Корнійович - Герой  Радянського Союзу,   полковник, командир 479 стрілецького полку колишньої 149 Новоград-Волинської стрілецької дивізії.  

 Мальков Федір Микитович - визволитель    міста,       колишній директор        ремонтно-механічного заводу.

Менес Анатолій Григорович  - визволитель    міста,    колишній    начальник    розвідки 568 полку, 149  стрілецької  дивізії.

Нисневич Михайло Якович, Якунін Василь Лаврентійович,  Сичевський Микола Григорович , Кисельников Федір Якович  - визволителі    міста  .   

 

Студент 12. 

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!

Слово вчителя. Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю  любіть Україну, своєю працею і вчинками зробіть її сильною, багатою і квітучою.

Пісня про Україну

 

 

      

 

         

 

        

                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

doc
Додано
22 лютого 2018
Переглядів
1915
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку