Виховна година на тему: «Права людини – мої права».

Виховна година на тему:

«Права людини – мої права».

Мета: формування людської гідності, свободи особистості, міжособистісних

стосунків у дусі толерантності, дружби, миролюбності, доброти;

передача знань про права людини в національному вимірі, про

взаємозв'язок прав людини та громадянина;

виховання розуміння зв'язку прав людини та збереження миру на Землі.

 

Обладнання: плакати на тему «Права людини», Конституція України, Закон України „Про освіту”, витяг із Конвеції прав дитини, проектор та екран, презентація «Права людини», цікаві вислови про права людей. Конвенція прав людини в малюнках.

Хід роботи:

І. Організаційна частина

Показ мультимедійного проекту до всесвітнього прав людини, «Права дітей, «Права людини в Україні».

ІІ. Вступна частина

Слово вчителя.

Хочеш Людиною справжньою стати,

Наші закони навчись поважати.

Навчись їх виконувати завжди і всюди,

Тоді і тебе поважатимуть люди!

Пропоную поговорити про права людини, важливість знання прав особистості, і що  в світі існує окремий день присвячений правам людини - це

10 грудня.

Отже, що ж таке права людини?

ІІІ. Основна частина

Бесіда.

1. Що на вашу думку значить слово „право”, „права”?

2. Чи можна сказати, що кожна людина має права?

3. Чи потрібно підтримувати права людини і громадянина державою?

4. Як ви вважаєте, можливо, щоб не було прав людини?

Слово вчителя.

«Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості)

особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі

забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного

стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від

певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому

числі держави.

3) можливості, які не обмежені територією держави (поза територіальні ) і незалежать від національної належності людини (наднаціональні): вони

належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Ці можливості походять від

природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття

власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей

суспільства—рівня його економічного, політико-соціального, духовно культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не

залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки вони внесені до

законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні.

Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод)

основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням

того, що вони стали не лише об’єктом міжнародного регулювання, але й

міжнародними стандартами.

Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини — визнання людської гідності кожної особи. З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини .Загальна декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей, що містять основні права й свободи людини, які можна розділити на: громадянські, політичні, економічні; соціальні; культурні, і.т.

 Громадянські права

- Ця група прав відображена у таких статтях конституції:

ст. 21, згідно з якою усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах; ст. 23 — кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості;

ст. 29 — кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

ст. 32 —ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя;

ст. 34 — кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх почуттів і переконань;

ст. 35 — кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Політичні права

— Ця група дає можливості (свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також громадських організацій політичної спрямованості. Це — право обирати і бути обраним до представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські об'єднання і брати участь у їх діяльності, свобода демонстрацій і зборів, право на інформацію, свобода слова, думок, у тому числі свобода преси, радіо, телебачення та ін.  Конституції України ст..38.

Економічні права і свободи

- можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися предметами споживання і основними чинниками господарської діяльності: власністю (право на власність) і своєю робочою силою (право вибору роду занять), використовувати її самостійно або за трудовим договором (право на працю), виявляти підприємливість та ініціативу в реалізації своїх здібностей і придбанні засобів для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ (свобода підприємництва).

Соціальні права і свободи

- можливості (свободи) людини і громадянина бути соціально захищеним державою: право на отримання належної зарплати (стипендії); право на соціальне забезпечення у разі хвороби, каліцтва, втрати годувальника; право на охорону здоров'я та медичну допомогу; право на захист материнства й дитинства; право на соціальне страхування; право на відпочинок, право на

гідний рівень життя; право на страйк та ін.

Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий

стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, разом із ним, національного права.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p., складають Хартію прав людини. Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов’язок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі.

До сучасних міжнародно-правових актів належать:

1. Головний закон нашої країни — Конституція. У статтях Конституції

сформульовані права й обов'язки громадян України. Розділ про права людини — один із найважливіших у Конституції нашої країни.

2. Угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p., Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 p.);

 3. Конвенція про права дитини, Декларація прав дитини, Кодекс про шлюб та сім’ю, Закон України «Про охорону дитинства», Укази Президента

України.

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Держави, що взяли на себе зобов’язання виконувати міжнародні документи про права людини, зобов’язані створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Практично всі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які у загальній формі гарантують непорушність основних прав

людини.

Україна учасницею практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв’язку з теперішніми соціально-економічними

умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм.

Зміст і обсяг основних прав людини визначаються сукупністю таких

соціальних чинників:

• інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами, суспільства;
• мораль суспільства, що переважає у даний період;

• мета прав людини і відповідність цим правам засобів, використовуваних державою (реалізація, забезпечення та обмеження прав).

Громадянин — людина, яка законом визнається юридичне належною даній

державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави. Взаємозв’язок прав людини і прав громадянина підкреслюється тим, що вони у ряді випадків закріплювалися в одному нормативно-правовому акті, наприклад, у Декларації прав людини і громадянина 1789 p., що входить до складу конституційного законодавства сучасної Франції, або в розділі II «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.

Розгляд прав людини разом із правами громадянина — підстава для:

• визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у державі;
• встановлення відповідності законодавства країни правам людини.

У дійсності збіг прав людини і громадянина має місце далеко не скрізь.

Як би там не було, кожна людина має можливість захистити свої права. Ми з

вами не зупинятимусь на загальному праві на захист. Хотілось би наголосити

саме на тому, як ви особисто можете захистити свої права. Функцію захисту конституційних прав та свобод громадян, у т. ч. і дітей, покладено на судову владу. Приміром, батьки, які ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, чи є хронічними алкоголіками або наркоманами, за рішенням суду можуть бути позбавлені батьківських прав. Крім вищезазначених судових, існують ще й позасудові методи захисту прав дитини через звернення (у т. ч. й самих дітей) до опікунських рад при місцевих держадміністраціях, органів і службах у справах дітей з усіх питань захисту прав та інтересів, до відділів освіти - у випадках порушення права дитини на освіту. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону дитинства" дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захисту своїх прав, свобод і законних інтересів.

Серйозною проблемою є низький рівень обізнаності не лише юних, але й

дорослих громадян України щодо прав людини і прав дитини. Отже, наступним кроком повинно стати доведення змісту міжнародних актів та національного законодавства у галузі прав дитини до відома широких мас громадян: батьків, педагогів, соціальних працівників і головне - самих дітей.”

 

ІV. Підбиття підсумків

Проведення гри „Мікрофон”.

Метод «Мікрофон» надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Питання для обговорення:

1. Чи вважаєте ви за потрібне вивчати свої права та методи їх захисту? Чому?

2. Де і як ми можемо дізнатися про свої права та обов’язки?

Правила проведення такі:

• говорити має тільки той чи та, у кого в руках «мікрофон»

• відповіді не коментуються і не оцінюються;

• коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з

місця.

Гра «Дерево прав».

На дошці намальоване дерево, Заповнюємо крону дерева листками-стікерами на яких написані ваші права. Свої права повинні обґрунтувати.

Право на життя.

Право на піклування і турботу.

Рівні права.

Права «піклуйтеся-про-мене».

Право на достатнє та здорове харчування.

Право на освіту.

Право на медичну допомогу.

Право на розваги.

Права «не знущайтеся наді мною».

Право на освіту.

Право бути почутим.

Право на родину.

Заключне слово вчителя.

Закінчуючи наше засідання, хочу наголосити на тому, що наш Основний Закон – Конституція, так як і Загальна декларація прав людини гарантують нам можливість людського життя, ставлять його попереду будь-яких чинників нашого буття. Тому ми завжди повинні твердо пам’ятати: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий повний розвиток її особи». А саме: неухильно додержуватись Конституції та інших законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; шанувати і поважати державні символи України; не задавати шкоди природі, історико-культурній спадщині. Відшкодовувати завдані їм збитки.

Немає прав без обов’язків, немає обов’язків без прав. І ще одну заповідь

повинен запам’ятати кожен із нас: «Шануй батька свого і матір свою». Адже,

саме батьки дали нам життя, саме вони щоденно переживають за нас, хочуть,

щоб ми завжди були здоровими, щасливими.