Виховна година на тему:«СНІД. Небезпека і профілактика»

Про матеріал

Конспект виховної години на тему «СНІД. Небезпека і профілактика»

Мета: дати учням елементарні знання про СНІД, основні шляхи зараження цією хворобою, як захиститись від СНІДу, профілактика цієї хвороби.

Перегляд файлу

Виховна година про СНІД

01.07
2013

Конспект виховної години на тему «СНІД. Небезпека і профілактика»

Мета: дати учням елементарні знання про СНІД, основні шляхи зараження цією хворобою, як захиститись від СНІДу, профілактика цієї хвороби.

Обладнання: роздавальний матеріал (анкета «Перевір свої знання про СНІД»); плакат із відповідями на за­питання анкети.

Хід виховної години

Тестування.

Учитель роздає аркуші з роздрукованою анкетою і про­сить учнів відповісти на її запитання. Через деякий час учитель вивішує на дошці плакат, за яким учні перевіря­ють свої відповіді, й обговорює з ними результати анкету­вання.

Тест «Перевір свої знання про СНІД»

1.      Що таке СНІД? Що ви знаєте про цю хворобу?

2.      Чи   спричинює   вірус   імунодефіциту   людини   (ВІЛ)
СНІД?

3.      Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

4.      Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?

5.      Чи передається СНІД через поцілунок?

6.      Чи передається СНІД через нестерильний медичний інс­трументарій?

7.      Чи допоможе використання презерватива під час стате­вих контактів уберегтися від СНІДу?

8.      Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?

9.      Чи проводить держава політику:

а) на виявлення хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих;

б) на ізолювання їх від суспільства?

10.  Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що пере­шкоджала б інфікуванню?

Відповіді:

1 — власні думки; 2 — так; 3 — так; 4 — ні; 5 — ні; б — так; 7 — так; 8 — ні; 9 «а» — так; 9 «б» — ні; 10 — ні.

Розповідь вчителя.

Як виникла ця хвороба? ВІЛ/СНІД на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою в усьому світі. СНІД - нове інфекційне захворювання, яке фахівці визнають як першу у відомій історії людства дійсно глобальну епідемію. Ні чума, не чорна віспа, ні холера не є прецедентами, тому що СНІД рішуче не схожий ні на одну із цих і інших відомих хвороб людини. Чума забирала десятки тисяч життів у регіонах, де вибухала епідемія, але ніколи не охоплювала всю планету разом.  вибухове розповсюдження ВІЛ-інфекції зумовило зростання наркоманії.                                                                                                                                                                   Що ж це за лихо? Коли і звідки воно взялося? СНІД, або Синдро́м набу́того імунодефіци́ту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Перші випадки СНІДу діагностували у 1981 р. у США. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французськими вченими на чолі з Л. Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі. Впродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. З моменту виявлення першого у світі хворого на СНІД серед науковців не вщухають суперечки з приводу того, як саме виникла ця хвороба. Однозначної відповіді немає, є лише гіпотези.                                                                                                                                Першу з них висловив американський дослідник Б. Корбетт більш ніж 20 років тому. Він вважає, що ВІЛ початково потрапив у кров людини від шимпанзе під час поділу туші чи через укус тварини, і для цієї версії є серйозні аргументи. Один з них – у крові шимпанзе знайдено вірус, який, потрапивши в людський організм може викликати хворобу, схожу на СНІД.                                                                                      Більшість науковців вважають батьківщиною СНІДу Центральну Африку. Є версія, що вірус утворився під впливом радіаційного фону в районах Африки, які багаті на поклади урану.                                                                                                                                              Порівняно недавно виникла версія Е. Хупероу, що вірус з’явився внаслідок помилки науковців під час створення вакцини поліомієліту у 50-х р. минулого століття. Для виробництва цієї вакцини використовували печінку шимпанзе.                    І, нарешті, остання з відомих версій – ВІЛ був створений у результаті генно-інженерних маніпуляцій, у процесі розробки чергового типу зброї. Ця версія не доведена, але й не спростована.

 Правда про СНІД:

У генеалогії цієї страшної хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховіс­ного ВІЛ — вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й більш обґрунтовані версії.

Почнемо з того, що існує два види вірусу. Вони ідентич­ні за структурою, але різняться за генетичним апаратом. Найбільшого поширення дістав ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений відомим французьким вірусологом й імунологом Люком Монтаньє лише кілька років тому в африканців, що ліку­валися від СНІДу у Франції і Португалії. За своїми озна­ками він наближається до вірусів, виявлених на території Гвінеї, Гвінеї-Бісау, Сенегалу та інших країн континенту, але попри це вчений не вважає, що вірус походить з Афри­ки — на його думку, для цього бракує вагомих аргументів. До того ж, якби це було так, розмірковує вчений, та спершу вірус перекинувся б до найближчої за географією Європи, але не до СІЛА, як це сталося насправді.

Югославський лікар та історик медицини Мірко Гр-мек вважає, що привід до епідемії СНІДу — це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфек­ційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Грмеком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впро­довж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчи­ти й осмислити через ту ж таки їх обрідність у медичній практиці. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим себе не виявляти в організмі людини, очікуючи більш спри­ятливих для себе умов.

А ось іще одна версія, теж не позбавлена наукового сенсу. Професор радіології з Пітсбургського університету Е. Шернглас та його колеги з Бременського університету, дослідження яких висвітлювалися у британській науковій пресі, вважають, що однією з головних причин появи віру­су СНІД у США та Африці є викиди в атмосферу радіоактив­них елементів під час випробувань ядерної зброї. Сталося мутаційне перетворення одного з рідкісних у природі вірусів під дією радіоактивного випромінювання Стронцію-90, який у величезних кількостях викидався в атмосферу в 50—60-ті роки XX століття. Учені також спромоглися встановити, що переважна кількість Стронцію-90 випала на території Північної Америки і Центральної Африки. Як відомо, насе­лення саме цих районів земної кулі найбільше постражда­ло від смертоносного вірусу. Цей елемент нагромаджується в організмі людини переважно у червоному мозку й уражує його клітини, які відіграють роль у діяльності імунної сис­теми.

Цей вірус дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки по­трапивши в клітини білих кров'яних тілець людини — ос­новних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із се­редини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Практичне значення в передачі СНІДу мають тільки ті речовини, в яких збудник міститься в достатній кількості: кров, сперма, піхвові виділення, жіноче молоко.

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

  • статевий;
  • під час переливання донорської крові,  зараженої вірусом імунодефіциту;
  • при використанні нестерильного медичного інстру­ментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);
  • від ВІЛ-інфікованої або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає клі­тини цнс.

Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров'я:

  • збільшення лімфатичних вузлів практично одночас­но у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху;
  • втрата ваги, що прогресує (режим харчування не змі­нений);
  • часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів;
  • підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини.

Хто може бути найімовірнішим вірусоносієм? Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутріш­ньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кож­ній людині. Вірус-убивця розповзається планетою з невло­вимою швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економіч­ної деградації суспільства.

Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тисяч осіб. Пе­ред цією хворобою виявилися беззахисними дорослі й діти, багаті й бідні, чоловіки і жінки, білі й чорні, люди різного віросповідання.

Що треба робити:

  • здійснювати санітарно-профілактичні заходи бороть­би зі СНІДом;
  • вести жорсткий контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;
  • у лікарнях вести контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів;
  • пам'ятати, що основний шлях зараження — стате­вий;
  • пам'ятати, що вберегти нас від СНІДу може тільки власна обачність;
  • дотримуватись закону України «Про запобігання за­хворюванню на СНІД та соціальний захист населен­ня»;
  • дбати про соціальний захист, виявляти милосердя та співчуття до ВІЛ-інфікованих осіб та хворих на СНІД;
  • створювати   служби   профілактики   ВІЛ-інфекції, служби здоров'я, анонімне обстеження.

Як загасити пожежу під назвою СНІД? Непроста це справа, і все-таки...

Учені Колумбійського пресвітеріанського медичного центру в Нью-Йорку знайшли спосіб відтворювати ген так званої молекули СО4, завдяки якій вірус потрапляє в клітини білокрівців. Отже, з'явилася можливість від­творити й саму цю молекулу, щоб докладніше вивчати її структуру.

Як відомо, вірус атакує клітину білокрівця тільки в од­ній точці — точці кріплення молекули СО4 до клітини. З'явилася ідея створити її синтетичний імітатор — свого роду мішень для вірусу. Згодом експериментами підтвер­дилося, що мішень діє успішно, примушуючи ВІЛ розпо­рошувати свої сили вхолосту, а справжні точки білокрів­ців лишаються неушкодженими. Каліфорнійська компанія «Генентехінк» виготовила препарат, що діє за цим принци­пом. Він поки що експериментальний. Крім нього є вже промисловий зразок нових ліків проти СНІДу — СО4 — їх апробація триває у кількох клініках США.

Але на цьому пошуки не припинилися: фірма працює над створенням нового покоління цього препарату — гіб­рида СО4 з антитілом людини, який допомагатиме імунній системі геть знищувати уражені вірусом клітини. Правда, в організмі хворого утворюють антитіла проти ВІЛ і при­родним шляхом, але вони не здатні впоратися самостійно з таким завданням. Переваги нового засобу в тому, що він затримується в організмі довше й обіцяє більший ефект. Але основним лікарським препаратом проти СНІДу все ще залишається азидотимідин. І хоча він дає значні побічні ефекти, проте перешкоджає відтворенню лиховісного віру­су. На жаль, ефективність препарату знижується вже через півроку. Винайдено ще один, похідний від азидотимідину і менш токсичний препарат.

Заключна розповідь вчителя.

Учені не втрачають надії, деякі навіть певні, що меди­каменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з'являться у найближчі 5—7 років. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з'явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і гро­мадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу — такі перспективи на найближче майбутнє.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небез­пеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від цієї страшної інфек­ції, бо СНІД може увійти практично в кожний дім, кожну сім'ю.

Здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах — найкра­щі методи профілактики СНІДу.

 

 

 

ТИ НЕ ЗАРАЗИШСЯ ВІЛ,

ЯКЩО ДОТРИМУВАТИМЕШСЯ ПРОСТИХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

 

Елементарні-правила безпеки

 

  • Будь обережним! Ніколи не грайся шприцами, які ти випадково знайшов на вулиці, і навіть не торкайся їх!
  • Якщо ти випадково вколовся знайденим шприцом, негайно повідом про це дорослих
  • Уникай всяких контактів з чужою кров'ю. Якщо це все-таки трапилось, добре промий шкіру проточною водою та негайно повідом дорослих
  • Слідкуй за тим, щоб медичний працівник, який тебе обслуговує,   використовував гумові рукавички та одноразові шприци

 

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ЗАВАЖАЄ ДРУЖИТИ!

 

 

 

 

docx
Додано
25 березня 2018
Переглядів
323
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку