Виховна година на тему"Урок Добра"

Урок Доброти і Милосердя.
 

Мета: 

Навчальна; І) Дати визначення поняттю "Добро".

Розвивальна: 2) Навчити   дітей   творити   Добро,   радуватися   за   інших, сприймати чужий біль, як свій.

Виховна: Виховувати в собі милосердя, добре ставлення ло оточуючого світ, до жінки, до інвалідів, до слабших за себе.

Епіграфи: "Краса врятує світ"

(М. Ф. Достоєвський)

" Бути добрим до кожної травинки ніжної..."

(Є. Євтушенко)

"Добро все переможе" (Народна мудрість)

На дошці записи:

               1)   Усе позитивне в житті людей,  що відповідає їхнім інтересам,
Добро    бажанням, мріям, благо.

2. Добра, корисна справа, дія. вчинок.

 

1. Що-небудь погане, недобре

Зло               

2) Нещастя, лихо, горе

3) Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченість.

                 (Великий   тлумачний   словник   сучасної  української мови)

(В. Г. Бусел)

 

На дошці:

“Милосердя - щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому,  любов  на ділі,  здатність  відгукнутися  на  чужий  біль.  Людям милосердним  притаманне співчуття  по  відношенню до сироти,  інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду”.

("Тлумачний словник" В. І. Даля).

Діти! Добрий День!

• (Вітання дітей). Сідайте.

   Дорогі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок - Урок Доброти і Милосердя.

            Мета:

1 завдання: Дати визначення поняттям "Добро", "Зло", "Милосердя",
розвивати в собі ці якості:

2 завдання: навчатися творити. Добро, радіти за інших, сприймати
чужий біль, як свій.

3 завдання:   Виховувати   в  собі  Милосердя,  добре  ставлення  до
оточуючого світу, до жінки, до інвалідів, до слабших за себе.

       Епіграфи до нашого уроку:

                                    "Краса врятує світ"

(Ф.Достоєвський)

(Епіграф - це вислів, який передає головну думку уроку)

"Бути добрим до кожної травинки ніжної"

(Є. Свтушенко)

"Добро все переможе"

(Народна мудрість)

 Відтак, почнемо розкривати велику таємницю природи Добра. Перед Вами таблиця. На ній Ви бачите слова, які мають різне значення: любити, сподіватися, шана, ненависть, байдужість, біль, повага, злагода, хороший, тривога, ніжність, сумний, хвороба, справедливість, війна, кров.

Завдання: Знайдіть спочатку слова, які символізують Добро:

А тепер слова, які символізують Зло.

Молодці: інтуїтивно Ви правильно визначили значення слів. Ми зробили 1 крок до визначення поняття Добро. Давайте кожен із Вас скаже, як він уявляє Добро.

1. Чи можна доторкнутися до Добра?
2. Чи можна покуштувати?
3. Чи можна понюхати?

Отже, це категорія не матеріальна, а духовна. Вона стоїть поряд з такими поняттями, як Душа, Дух.

4. Як же зрозуміти, що це - Добро?
5. З чим воно асоціюється? З яким предметом Ви зв'язуєте поняття
   "Добро"? (Сонце).

До дошки запрошується художники.

Завдання: намалювати сонечко, щоб воно було добрим.

6. Якщо його зобразити у вигляді музики,  яка це буде музика?
   (весела, сумна, жанр).
7. Яким кольором Ви намалювали б Добро?
8. Що є протилежністю Добра?
9. Чого більше в сучасному світі - Добра чи Зла?

Отже, Добро - це духовна категорія, ЇЇ не можна торкнутися, понюхати, посмакувати, Добро можна тільки відчути: це ласкаве, добре, ніжне ставлення, це готовність допомогти в скрутну хвилину, це любов до оточуючого світу. Це те, що заставляє нас радіти, любити, співчувати.

А тепер звіримо свої знання про Добро зі словником.

 

Давайте поговоримо про Добро більш конкретно.

Де найяскравіше світять зорі,  де ми робили перші кроки, де у нас були перші відкриття, перші розчарування?

1. Хто перший у Вашому житті допомагає пізнати суть Добра? У кого

найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки?

Уважно послухайте оповіданнячко: Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:

• Мамо! ... Де моя мама?
• Люди оточили дівчинку і питають:
• Як тебе звуть, дівчинко?
• Оля.
• А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.
• Маму звуть... мама... матуся. Люди усміхнулися. І знову питають:
• Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?
• Очі в неї... найдобріші...
• А коси? Які в мами коси - чорні, русі?
• Коси... найкрасивіші...

Знов усміхнулися люди. Питають:

• Ну скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є,
  згадай.
• Руки в неї... найласкавіші.

Пішли люди і оголосили по радіо: "Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки?". Запитання: А чому вона знайшлася? (Тому, що вона єдина), а) А як Ви відноситеся до своєї мами? Чи завжди слухаєте її?

Висновок: Мама дала нам життя. Вона нас жаліє, коли ми поранимо пальчик, вона недосипає ночей, коли ми хворіємо, вона завжди піклується про нас, навіть тоді, коли ми виростемо і станемо дорослими. Отже, віддячте мамі своєю Добротою, щоб у неї менше було сивих волосинок.

(Робота в парах). Закінчіть речення: "Мені добре, коли..."

"Бути Милосердним - це ..."

б) А хто Вас любить дуже-дуже, навіть іноді більше, ніж мама, захищає Вас від злого в світі, пече смачні пиріжки і кладе в свята під подушку подарунок?

Святковий обід

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім'я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.

Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: "Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять... Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: “В Ніниної бабусі руки тремтять”.

Ніна тихенько  каже:

•  - Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.
•  - Чого? - дивується мати.
•  - У неї руки тремтять. На стіл капає.
•       Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу.
•        Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: "Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: бути людиною". Запитання: Що це означає: бути людиною?

        Висновок: Бути Людиною - це поважати старість, дбайливо й терпимо відноситися до проявів старості, пам'ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним.

•        Ми з Вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забулися? (Зачитую оповідання: Наш тато одужав).
•         У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю:
•      - Наш тато одужав.
•         Петько і Грицько подивилися на Катрусю, знизили плечима й нічого не сказавши, побігли ганяти в м'яч. Катруся підійшла до дівчаток.
•          Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна із них, Ніна, здивовано спитала:
•      - Ну то й що?

Катруся відчула як до горла підкотилася грудка, і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір'я і заплакала.

      - Чого ти, Катрусю, плачеш? - почула вона тихий, ласкавий голос.

     Підводить голову – Костик, мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою.

      - Наш тато одужав, - каже, схлипуючи, Катруся,

    - Ой, як здорово! - зрадів Костик. - Біля нашого дому в бору зацвіли
проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.
Якби хто знав, як було радісно на душі у Катрусі. Запитання: Чому ж так
радісно було на душі у Катрусі? Висновок:   Бути   добрим   -   це   не  тільки
здатність  допомагати, поспівчувати.

Бути добрим - це здатність радіти чужим радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою. (Звучить пісня "Бути добрим").

Добрим бути просто чи не просто?

 Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу.

Як не кине друга на поталу.

 Як людей полюбиш, пошануєш,

Силу для Добра в душі відчуєш.

І закрутиться земля скоріше.

Якщо разом станемо добріші.

Доброта з роками не старіє,

 Доброта від холоду зігріє

 І якщо вона як сонце світить.

То радіють

І дорослі й діти.

 

Дорогі діти! Давайте зараз заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають вчинкам? Що красномовніше говорить про здатність творити добро - красиве слово, не підкріплене ділом, чи конкретна справа?

Зараз послухаємо оповідання "Сьома дочка".

Сьома дочка

Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочка одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір'ю.

- Я     скучила     за     тобою,     немов     ластівка     за     сонячним промінням. - сказала перша дочка.

• Я ждала тебе, як суха земля жде краплину дощу, - промовила
  друга дочка.
• Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, -
  сказала третя.
• Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.
• Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила
  п'ята.
• Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, сказала
  шоста.

   А сьома дочка нічого не сказала. Вона роззула матусю і принесла їй води у ночвах - помити ноги. Запитання: Хто найбільше любив свою матір? Висновок: Добро - дієве. Воно любить конкретні справи.

    Керуйтеся в своєму житті принципом: "Як найменше красивих фраз, як найбільше красивих справ".

Ми тільки що поговорили на тему: "Добро і сім'я ", де сказали, що сім'я - це маленька спільність рідних по крові людей.

А якщо взяти багато сімей і з'єднати їх, то це буде вже народ.

З давніх-давен народ збирав перлини мудрості, які передавалися із уст в уста. Є в народній скарбниці і прислів'я про Добро та Зло.

(Робота в групах).

Завдання: Перед Вами конверти, в яких Ви знайдете, слова про Добро. Ви повинні складати з цих слів речення - тобто прислів'я про Добро. Той, хто зробить це першим, отримає приз.

Цим не обмежуємося скарбниця української народної творчості про Добро і Зло.

Зачитую прислів'я, що записані на дошці:

1. Добро плодить добро, а зло плодить зло.
2. Добро не пропадає, а зло умирає.
3. Не все добре, що солодке.
4. Ти до нього з добром, а він до тебе з колом.
5. Не всяка стежка без спориша, не в кожної людини добра душа.
6. Добрий чоловік і сусідів дім від вогню збереже.
7. Від лиха до добра не далека дорога.
8. З добрим дружись, а злого й лихого стережись.
9. Не сподівайся за добро дяки.
10. Злий плаче від зависті, а добрий від радості.
11. Все зле - все немудре.
12. У кого є злість, той своє серце їсть.
13. Хто сам не знав зла, не вміє шанувати добра.
14. Злий сам себе б'є.
15. Злість до добра не доводить.

Про Добро ми поговорили. А поняття, яке стоїть пліч-о-пліч з Добром, називається - Милосердя.

Давайте пізнаємо природу цього слова. Як ви думаєте, що воно означає?

Зачитую визначення з словника Даля В. поняття "Милосердя". Розповідаю про історію виникнення організації "Червоний Хрест", принципи діяльності.

Випробування.

Діти розв'язували задачу. Стояла тиша. Раптом в двері хтось постукав. В клас зайшов директор і сказав: "Привів нову ученицю". Всі побачили маленьку ученицю. Тридцять пар очей дивилися на нову школярку. Дівчинка була горбатою.

В учителя забилося серце. Він дивився в очі школярам, сам відчував, що в його очах - молитва: Хай не побачить дівчинка в ваших поглядах, дорогі діти, ні подиву, ні насмішки.

В дитячих очах учитель побачив радість: приїхала нова учениця. Вони дивилися тільки в очі - і ласкаво посміхалися.

Учитель сказав: "Її звати Оля. Вона приїхала до нас здалеку.  Хто у ступить їй місце за першою партою? Бачите, яка вона маленька". Всі шість хлопчиків і дівчаток, які сиділи за 1-шою партою, підняли руки і стали просити: "Я перейду..."

Оля сіла за 1-шу парту.

Питання: Як ви гадаєте: клас витримав випробування?

Висновок: Бути добрим - це бережливо ставитись до слабших за себе, до інвалідів, розуміючи, що здоров'я - це божий дар і ми не повинні хизуватися ним перед слабішими за себе. Здорова і красива фізична оболонка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну красу, а в немічному тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до оточуючих, милосердне ставлення до інших.

"Не будьте байдужими, байдужість смертоносна для душі"

(М. Горький).

Діти! Ми поговорили про відношення до найближчих людей – батька, матері, бабусі, про відношення до слабших за себе та інвалідів, а тепер давайте поговоримо про відношення до братів і сестер наших молодших - тварин, які є частинкою природи, і теж мають серце, очі, вуха, відчувають тепле ставлення до себе.

Запитання: Як Ви розумієте вислів, написаний на дошці: "Захистіть дітей і тварин. У них немає права голосу, у них немає права вибору".

Послухаємо оповідання: "Посиротив".

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще чимало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінькали, плигаючи з гілки на гілку.

Враз всі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо і ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір'ячко. Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець. Юркові стало страшно: "Невже це я зробив?" - по -думалось йому.

Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Панас Іванович відхилив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього виглядало п'ятеро пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роззявляли дзьобики.

• Вони тепер лишилися без матері, - тихо сказав Панас

    Іванович. - А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив... Юрко стояв блідий і мовчазний.

• Ну що ж, іди на урок, -  зітхнув Панас Іванович. - Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе...

  Уночі Юрко майже зовсім не спав. Йому ввижалися пташенятка, що роззявили дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю.

Запитання: Як Ви оцінюєте вчинок Юрка? Що керувало ним, коли він вбив пташку?

Висновок: Людина на те і людина, щоб оцінювати і зважувати свої дії і вчинки. Часто людська легковажність і байдужість стає причиною страждань і невлаштованості "братів наших молодших". Отже, не будьте байдужими. Пам'ятайте, що всі ми - діти Космосу і ми народжені для того, щоб плекати Добро.

А тепер давайте уважно прослухаємо випадок, який дійсно відбувся з моїми знайомими дітьми в реальному житті.

Ви пішли в ліс. В лісі було дуже красиво. Клас підійшов до галявини, де росли білі ромашки. Один із хлопчиків так сподобав галявину, що пірнув у це царство квітів і покачався по квітах. Дівчинка Катя подумала, що треба нарвати для мами букет ромашок, адже завтра у мами день народження.

Тільки Коля обережно підійшов до галявини, де росли білоголові красуні, і в захваті подивився на них, не ступивши ні кроку на галявину.

Запитання: Хто з дітей найбільше любить красу, природу? Зробіть власний висновок.

Запитання: А тепер скажіть чи все красиве — добре?  (Мухомор)

                                     Оповідання: "Краса і повторність"

 На сонячній галявині живе красуня - Краса. У неї багато-багато квітів. Які тільки є в світі квіти - всі ростуть у неї на галявині. Коли тихі сутінки опускаються на землю і живе лягає спати, Краса іде до людей. Заходить в будинок, підходить до сплячої людини, кладе в головах квітку... Якщо людина спить чутливо, вона чує прихід Краси, просипається, бере квіточку, милується нею. І ця людина вже щаслива. А якщо людина спить так, що не чує ні завивання вітру, ні гуркоту грому, вона ніколи не бачить подарунка Краси. Тому що слідом за Красою іде від будинку до будинку потворність. Це жахлива істота. В її злих очах ненависть і презирство до людей. Вона живе десь в смердючому болоті. Хто не відчував Краси, не проснувся, не взяв квітку, не замилувався нею - вона до того і заходить, бере квітку і подає, - ніби яструб пташину, яка випала з гнізда. І сон людини, до якого прийшла Потворність, робиться важким і тривожним. Сняться йому голі віти дерев І засохле поле.

Діти, скажіть, будь-ласка, чому існує Краса і потворність?

Висновок: Однією з ознак Доброти є вміння бачити, сприймати і цінувати красу, все красиве в оточуючому світі. Все красиве від Любові, від Добра, все потворне від людської байдужості, заздрості, злоби.

А тепер послухайте оповідання про красиве і корисне.

Хризантема і цибулина.

    Недалеко від хмари росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним, рожевим цвітом і милувалася своєю красою, її квіти шепотіли: "Які ми красиві..." А поруч з Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір'я зів'яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема зморщила носа й каже:

• Як неприємно від тебе пахне! Дивуюся, навіщо люди тебе сіють, мабуть, щоб відлякувати бліх.
• Цибулина мовчала. Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою. Та ось із хати вийшла жінка і іде прямо до Хризантеми. Ця затамувала й дух. Певно, що жінка зараз скаже: "Які гарні квіти в Хризантеми!". Жінка справді підійшла до Хризантеми й сказала:
• Які гарні квіти!

   Хризантема аж танула від утіхи. Потім жінка нахилилася, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула:

• Яка гарна цибулина!

       Хризантема нічого не могла збагнути. Вона собі думала: "Невже й Цибулина може бути гарна?"

Запитання: А ви як думаєте? Може бути гарною цибулина?

Висновок: Запам'ятаймо, що все, що нас оточує - це багатство, яке треба берегти і примножувати. В природі все доцільне: і цибулина, і будяк, і лопух

по-своєму красиві, їх краса, може, не така яскрава, як краса хризантем, троянд, але вона не менш приваблива. Запитання: А яку квітку ми називаємо квіткою сонця? (Соняшник).

Отже, на прощання я хочу прочитати оповідання про небесне світило, яке є прообразом Доброти, Світла і Любові.

Квітка сонця.

На високому стеблі росте велика квітка із золотистими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому і називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку і дивиться, дивиться на червоне вогняне коло.

Усміхається соняшник до сонця, радіє. Вітає його:

• Добрий день, сонечко, я так довго ждав тебе вночі. Сонце піднімається все вище і вище, пливе по небу. І соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню. Зайшло сонце.
• Повертає соняшник голівку туди, де завтра зійде сонечко. Спить золота квітка й сниться їй ранкова зоря.

       Висновок: Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатилися знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

            Ми повертаємося до нашого доброго сонечка, що Ви намалювали на дошці, і виконуємо таке завдання: Напишіть над кожним промінцем сонечка риси доброї людини: Золоте правило:

1. Відноситися до інших так, як Ви б хотіли, щоб відносилися до Вас.
2. Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3. Слухати маму, тата, бабусю.
4. Не сміятися над каліками.
5. Любити і берегти природу, тварин.
6. Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.
7. Не залишати тварин у біді.
8. Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.
9. Уміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху.

     А я бажаю Вам успіхів у постійній роботі над собою.

    Хай множаться зерна Добра в Ваших душах.

    А тепер давайте зробимо коло Дружби, мої маленькі частинки Сонця і заспіваємо пісеньку: "Хай завжди буде Сонце".

(Учні і всі присутні беруться за руки і співають пісню “Хай завжди буде Сонце”).