Виховна година: "Небесна Сотня. Хай вічна пам'ять буде за Вами..."

                   «Небесна Сотня. Хай вічна пам’ять лишиться за Вами…»

Мета: донести до учнів інформацію про доленосні події в Україні (лютий 2014р.), вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні,виховувати почуття патріотизму,національної свідомості, любов до Батьківщини та українського народу, бажання захищати свою державу.

Обладнання: презентація про події листопад 2013-лютий 2014, відео «20 лютого 2014», надписи «Герої не вмирають!», «Слава Україні!», свічки для викладення «Героям Слава!»,вишита скатертина, ікона Божої матері, квіти з чорною стрічкою, лампадки, вінки із хвої з жовто-блакитною стрічкою, стенд з фото Героїв Небесної Сотні, жовті і блакитні кульки.

Вихователь. Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб у глибокій скорботі, низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну.

Ведуча.  Народе мій, пишаюся тобою:

               Моя душа - частинка твого «Я».

     Красою правди у святім двобою

    Понад Майданом сонця лик сія...

    Є нація! Хай знають всі у світі:

    Ми є! Народ піднявся із колін!

    І переможно сонце правди світить,

    Співає гордо наш Державний Гімн.

(Звучить Гімн України).

Ведуча. Сьогодні, 20 лютого виповнюється 5 років з дня розстрілу Небесної Сотні. Цього дня 2014 року під час Революції Гідності на Інституцькій вулиці у Києві силовики розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». День 20 лютого став переломним у ході подій Революціі гідності та змусив владу вивести війська зі столиці та піти на компроміс з опозицією.

             Ця важлива пам’ятна дата була встановлена указом Президента України  Петром Порошенком 11 лютого 2015 року, з метою  «увічнення великої людської громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян,завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героям Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013-лютий 2014), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини,європейське майбутнє України», сказано в документі.

Ведуча. – А як все починалося?(Презентація, слайд-шоу).

Ведуча. –( слайд) 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку Євроінтеграції за Європейську Україну!

Ведуча.( слайд) Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами:       « Україна - це Європа», «Ми-вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

Ведуча. –А що ж було далі… А далі-не підписання угоди про асоціацію.

Ведуча. (Слайд). А далі-жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.

Ведуча.( Слайд.) А далі… А далі-покалічені людські тіла та серця,Михайлівський Собор,Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція Гідності.

Учень  Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Учень . Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні - це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!"

 

Учень.Україна - Єдина країна
Не шматуйти її, не трясіть
Ми не Захід, І Схід, ми- родина
Ми не Північ і Південь, ми- рід!
На екрані відео (про події на Майдані)

Вихователь читає вірш  під час трансляції відео) «А на Хрещатику, на Грушевського».

А на Хрещатику, а на Грушевського
Ранком і в нóчах
холодно й грізно.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Стогнуть люди.
Стогне залізо.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Не чеканять поради.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Стоять барикади.
Гримлять барикади!
Розділивши собою Грядуще
і суще.
А на Хрещатику, а на Грушевського
В парадних будинків
Обпалені скроні.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Асфальти й бруківки,
Залиті смертю і кров’ю.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Новітні центуріони –
Муштровані чорні мéнти –
Стріляють в свободу!
Вбивають свободу!
В гідність людини!
В гідність народу!
Чорні в них душі,
як чорні в них свити.
І страшно не вмерти –
Страшно так жити!
І страшно не вмерти –
Страшно так жити
А на Хрещатику, а на Грушевського
Сльоза не загоїть рани.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Тіла хлопців наших
Гріє холод бетонних плит.
А на Хрещатику, а на Грушевського
Смертю смерть поправши
І передавши
врятовано ранок
Нам у спадок
на цій землі,
Небесна сотня
Небесним Чумацьким шляхом,
Як на пост –
Вирушає
у вічний політ!
О країна, цілована Богом….

Виходять учні (Юнак, дівчина-лікар, мама, священик, поет, старий аптекар, Батьківщина.)

Я – юнак.

Я сплю, звернувшись калачиком.

Мені сниться футбол. В моїй голові Калашніков.

Не вчасно я, братики, розслабився.

Жаль, дівчина-лікар в халатику, не врятувала мене…

Я – дівчина-лікар.

Я в шию смертельно поранена.

В моєму містечку по небу летять журавлики

І глушать Wi-Fi , щоб мама моя не бачила,

Як я зі своїм коханим прощаюсь.

 

Я – мама.

Витерши руки мильні,

Телефоную на Майдан я синочку.

Дитя не бере! Прийде,-буду сварити.

«Його відспівують»,- чую голос священника.

Я - священик.

Я собор свій відкрив під госпіталь

І сам в ньому медбратом, помилуй Господи.

Слова для душі, в животі-пуд каші гречаної:

За це хрестив поета я, хай і грішний він…

Я-просто поет.

Я теж стою під кулями.

Але не вірші сьогодні головне,

Головне-мішки зліками.

Я-старий аптекар.

Мені б давно на пенсію:

Сидіти і дивитись телевізор.

Але закінчились бинт і вата,

І маски наче.

Завідуючий, пришли води термальної для Батьківщини!

Я-Батьківщина.

Я-дитина-і сплю калачиком.

Назначений державою до мене палач іде,

Із надр моїх вирив мармур

Собі на логово:

Налоговій здав налог він,

Але Богу –Богове.

Я-Бог.

І я теж- Батько. Син мій лагідний

Спи,золотко.

Спи, мій Хлопчик.

Учень. «Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…».

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Учень.    «А сотню вже зустріли небеса…»

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду сотник—молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий…

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

Учень. «Мамо не плач. Я повернусь весною».

Мамо, не плач, я повернуся весною.
Пташиною в шибку вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач, так судилося, ненько,
Вже слово «Матусю» не буде моїм,
Прийду й попрошуся у сон Твій тихенько,
Розкажу я Тобі, як живеться у домі новім.
Мені колискову вже ангел співає,
І рана смертельна уже не болить,
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за Тобою, рідненька, щемить.
Мамочка, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині Ти будеш сама,
Тебе я люблю, як любив Україну,
Вона, як і Ти, була в мене одна.

Вихователь. Україна! Країна смутку і печалі,краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

Ведуча.Це країна добрих, щирих,привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Вихователь.(напам) Хочеться відповісти «Катам українського народу».

 Ти , що не любиш мову співочу ,

Ти , що ненaвидиш спів солов”я ,

Ти ,що катуєш , вбиваєш і топчеш

Мою Україну , скажу тобі я :

Волі не вбити , народ не зламати:

Богом освячена наша земля ,

З пісні-сльози , із могили повстати ,

Силу дає Україна моя .

Як ти подивишся батькові в очі ?

Матір пригорнеш , підкинеш маля ?

Як ти обіймеш плечі дівочі

Тими руками , що вбили життя ?

Плями  криваві не змиєш довіку ,

Серце твоє роз”їдає іржа ,

Щастя не буде тому чоловіку ,

В кого чорніша від сажі душа .

З крові невинної зродяться знову

Славні Герої , сини Кобзаря !

Воля зійшла , як зоря світанкова .

Слава Тобі , Україно моя !!!

Учень. Живи, Україно, живи для краси,

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили. для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі!

До суду тебе не скують ланцюги

І руки не скрутять ворожі.

Стоять твої рідні сини довкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І рідні прапори в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

Учень. ...і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Вихователь. Юні хлопці, чоловіки та жінки вже ніколи не повернуться додому, не обіймуть близьких, не посміхнуться друзям… Сумно і боляче…Сумний список Небесної Сотні відкрився з 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року налічувалось 9 загиблих, з 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 особи, після 21 лютого – ще 18.

Учень. Пам’яті загиблих на Євромайдані

Вони стояли до кінця,
За вільну нашу Батьківщину.
Боролись за своє дитя,
За нашу рідну Україну.
Вони розвіяли пітьму
Своїм теплом, биттям сердечним.
Залишили свою сім’ю
І стали небом безкінечним.
Під кулі наших ворогів
Пішли вони, не знавши страху.
І доблесного розмаху…
Хотіли миру берегів.
Їх пам’ятатимуть завжди,
До скону я їх не забуду.
Щоб не дізналися біди,
Вони в серцях у нас всіх будуть.
Не треба нам таких боїв!
Одвічний біль, жалоба, смуток…
Зробивши нам такий здобуток,
Втрачаємо своїх братів…

Учень.                                        Горить свіча і пам’яті сльоза

                                                    додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

 

Небесна сотня білих журавлів,

душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

 

Сьогодні туга душу розпина

Багато з вас в коханні не признались.

Надворі скоро втішиться весна.

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

 

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

                        @Діанка Писарчук

Ведучий . Ми закликаємо вас сьогодні згадати усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли, як зорі.

Вихователь . Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного(вихователі роздають свічки дітям). А світло цих свічок  хай

 буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества

 справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

  21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із загиблими

 повстанцями. У жалобних промовах їх назвали «Небесною Сотнею». Під час

 прощання із загиблими зі сцени Майдану звучала пісня «Гей, пливе кача…»

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» показ відео «Небесна Сотня поіменно» ведучий пропонує запалити свічки і викласти назву«Героям Слава!»)

 Ведуча. Героям Майдану, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

 Хвилина мовчання.

 Вихователь. На самім початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!» видавалися прости вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами,котрими розпочинали промову численні оратори зі сцени Майдану. Для частини населення всі ці гасла і вітання асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли про яких героїв йдеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Семена Петлюру, Романа Шухевича та упівців, тих, хто першим вийшов на Майдан,а дехто волонтерів. У кожного був свій варіант. Але після подій 20лютого уже ні в кого не має сумнівів, хто ці герої. Небесна Сотня. Ті,що віддали життя за кожного з нас. З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітання. Це і відання шані найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в цій країні, а також і засвідчення справжнього подвигу. Революція добре показала нам хто є хто. Друг пізнався в біді.І часто цими друзями, братами по боротьбі ставали ті, від кого ми цього не очікували. Все стало на свої місця. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» - це не просто слова з Гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності-справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу.    

       Ми повинні докласти зусиль,згуртуватися, щоб побудувати таку державу, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ці люди-справжні герої! А герої не вмирають! Вони завжди будуть в наших серцях. 

         Слава Україні! Героям Слава!!! Слава НЕБЕСНІЙ СОТНІ!!!

               Діти співають   Пісню « Україна в серці».