Виховна година: “Пам’яті жертв голодомору”

Виховна година: “Пам’яті жертв голодомору”

Мета: Ознайомити учнів із жахливими роками голодомору в Україні; допомогти зрозуміти душевний стан авторів творів про голодомор. Викликати в учнів співчуття до долі людей, які жили в ті тяжкі часи. Виховувати прагнення зберігати в пам’яті історію рідного народу.

Хід роботи

Вчитель: А був на нашій землі, у рідній Україні рік, коли хліб людям тільки снився. Лише в мареннях приходив. Рік, коли такі хлопчики й дівчатка, як оце ви, не бачили хліба у вічі. Мова  сьогодні йтиме про рік 1933… 

Рік пам’ятний. Рік незабутній. Рік страшний. Найчорніший рік в історії України: ГОЛОДОМОР 

Повідомлення  про факти голодомору 

Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 року по листопад 1933 року) 

Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.

Голодомор – бо голод був штучний, тобто організований тодішнім керівництвом для того, щоб зламати опір українських хліборобів, знищити український народ. Історики називають різні цифри жертв голодомору. Але всі вони страшні. У світі не зафіксовано голоду подібного тому. Тільки вдумайтеся: вимерло в нашому краї до 10 млн. людей. Традиційне українське село зі своїми звичаями було зруйноване. (Розгляд ілюстрацій) 

Скрізь, як говорив Т.Шевченко, „село неначе погоріло, неначе люди подуріли”. Від голоду помирали і дорослі, і малі діти, промовляючи своє останнє слово в житті – “хліб”. Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів, не кине і крихти хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Вчитель: Якими словами можна описати мучеництво України того періоду, що поклала в землю мільйони своїх синів і дочок?  Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних мукахІнформацію про голодомор 1932-33 років ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширю­вати

Вчитель: Люди пухли від голоду, вимирали цілі села.  Наступила голодна зима. Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім’ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м’ясо домашніх тварин і дохлих коней. А тисячі пудів хліба пріли, гнили на сусідніх з голодуючими селами залізничних станціях та елеваторах під пильною охороною міліції та чекали відправки до інших країн в якості гуманітарної допомоги.

Вчитель: Будемо з вами жити надією і робити в своєму житті все для того, щоб страшні сторінки історії і справді ніколи не повторились. А український народ, щоб жив, багатів, процвітав і славився по всьому світу своїм розумом, своєю красою, щедрістю, добротою, силою.