Виховна година «Шевченкіана в ономастиці Черкащини»

 

Виховна година

«Шевченкіана в ономастиці Черкащини»

 

Мета: дослідити Шевченкіану за допомогою ономастики – розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Вчити дітей виразно декламувати вірші, осмислювати і співпереживати прочитане, показати барвистість, красу рідної мови, її мелодійність. Розвивати навички етики мовної поведінки, поповнювати словниковий запас учнів. Виховувати любов до поезії, до рідної мови, до краю, де ти народився, до його історичних надбань. Виховувати взаємоповагу до товаришів, милосердя, доброту, шанобливе ставлення до батьків. Прищеплювати любов до книги і бережливе ставлення до неї.

Обладнання: мультимедійна презентація, книги Т.Г. Шевченка, портрет Т. Г. Шевченка, клас святково прикрашений вишитими рушниками.

Хід виховної години

Учень.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

(В. Сосюра)

   Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Вихователь.

   Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні наша виховна година присвячена не просто людині, яка любила Україну та її мову, а великому поету, художнику  Т. Г. Шевченку, творчість якого знають і люблять всі народи світу. Усе своє життя він присвятив народу, пригніченого ярмом несправедливості. Ім’ям Тараса Шевченка названо ряд географічних об’єктів, населених пунктів та інших організацій України. Зокрема, лише в Києві є чотири вулиці Шевченка. Багато назв навчальних закладів, театрів, бібліотек пишаються цим ім’ям.

   Діти, ми спробуємо дослідити Шевченкіану за допомогою ономастики – розділу мовознавства, що вивчає власні назви. Це, зокрема, топоніми – назви географічних об’єктів, ергоніми – назви підприємств, установ, колгоспів, товариств тощо, ідіоніми – назви друкованих видань, фітоніми – назви природних об’єктів рослинного походження.

 

Учень читає вірш Людмили Яцури про Тараса Григоровича Шевченка.

ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!

Відродися, Тарасе, мовою,
Одкровенням, душі розмовою.
Відродися, Тарасе, криницею,
Пульс життя в ній, віддача – сторицею

Того кращого, край чим уславлений.
Твоїм іменем в світі він знаний є.
Відродися білявкою-хатою,
Щедрим колосом, співом крилатим.

Край художник свій пише,
В ньому рай, пломеніє душа,
Драматург словом слід свій залишив,
А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухом
Наш народ твоїм серцем живе,
Із твоїм нескореним духом,
З колін вставши, вперед іде.

І, тримаючи кетяг калини,
Біля серця вогонь не згасне.
У ім’я всієї Вкраїни,
Я прошу, відродися, Тарасе.

 

Вихователь. Шевченків край… земля безсмертного Тараса…

Так у сучасній Україні називають Черкащину. Бо саме тут, у селі Керелівка, народився геній українського народу Тарас Григорович Шевченко. 

До 1917 року царизм забороняв називати будь-що Шевченковим ім’ям. Лише в 1920 – 1930 роках ім’я поета почали присвоювати селам, колгоспам, вулицям та іншим об’єктам.

   Розглянемо назви населених пунктів. На карті області, в минулому і нині, можна знайти 8 назв, що походять від імені Тарас. Це села Тарасівка, Тарасівське, Тарасо-Григорівка. П’ять із них походять від імені козаків-першопоселенців і лише три мають безпосереднє відношення до генія-митця Т. Г. Шевченка.

 

Учень. Село Тарасо-Григорівка Чигиринського району розташоване в Холодному Яру. Відомо, що Т. Г. Шевченко у вересні 1845 року був на Чигиринщині і відвідував Холодний Яр. Він захотів побачити ті місця, звідки починався гайдамацький рух Коліївщина, який він так яскраво описав у своїй поемі «Гайдамаки». В Холодному Яру Т. Г. Шевченко натрапив на невелике поселення і поспілкувався з місцевими жителями. З розмови селяни дізналися, що мають справу з поетом, який так майстерно описав їхнє згорьоване життя. Тарас Григорович справив на них гарне враження  простої та доброзичливої людини, що вболіває за долю інших. В 1920 роках на сходці села було прийнято рішення назвати село Тарасівка в честь перебування тут Т. Г. Шевченка. Саме за такою назвою село, як центр сільської ради, згадується у «Списку поселень Черкаської округи» за 1926 рік. Пізніше назва змінилася на Тарасо-Григорівка.

 

Учень. Назву Тарасівка має і куток в м. Городищі. Його назва походить від погруддя Тараса Шевченка, яке тут встановили у 1925 році. Тут була хата-читальня і школа, яку теж називали Тарасівською. Після війни у цьому приміщенні знаходилася дитяча лікарня, нині – цех з виготовлення залізобетонних конструкцій. У 2001 році пам’ятник перенесли на інший край міста – до центральної районної лікарні. Але назва кутка закріпилася серед городищан.

 

Вихователь. Частина сучасних назв походить від прізвища поета. Це села Шевченко Смілянського району і Шевченкове – Звенигородського, а також місто Корсунь-Шевченківський.

 

Учень. Село Шевченко починалося як невеликий хутір Вали. Потім декілька раз змінювало свою назву. У 1843 році, перебуваючи на Смілянщині, поет Т.Г. Шевченко побував на цьому хуторі. Поет записував тут від старожилів перекази і легенди пов’язані з історією краю, ділився своїми думками щодо суспільно-політичного ладу тогочасної Російської імперії. Пізніше, коли вже Т. Г. Шевченко став дуже шанованою людиною, хутір, а потім село, в якому він перебував почали називати Шевченко. Вже в 1922 році жителі вживали цю назву. Як хутір Шевченка Сунківської сільради, згадується він і в «Списку...» 1926 року.

 

Вихователь. У 1929 році на честь 115 річниці з дня народження поета село Керелівку, де пройшло дитинство Тараса, перейме- новано на Шевченкове. У самому селі головна вулиця   – вулиця Шевченка, дитячий садочок «Тарасик»  радо зустрічає наймолодших шевченківців, полюбляють місцеві мешканці і Шевченків гай (парк), що в самому центрі села.

     З ідеологічних міркувань, та вказівкою самого Сталіна, відбулося і перейменування міста Корсунь. На честь завершення великої наступальної операції військ I-го та II-го Українських фронтів 3 травня 1944 року Указом Президії Верховної ради місто Корсунь було перейменовано у місто Корсунь-Шевченківський.

 

Вихователь. Серед Шевченкових топонімів є й мікрогідроніми – природні об’єкти з непротічними водами. Один із них – Тарасова криниця поблизу села Михайлівка Кам’янського району. За місцевим переказом тут був і пив джерельну воду Тарас Шевченко.

Учень.

 

ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.

Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?

7 листопада 1860 р., С.-Петербург.

Вихователь. Ще один мікрогідронім існував у минулому. Це Шевченкова криниця в м. Черкаси на Митниці. За спогадами відомого фольклориста-етнографа С. С. Нехорошева, її викопали брати Андрій і Юхим Слюсаренки, у хаті яких бував і обідав Шевченко 18-19 липня 1859 року. Криницю назвали в знак перебування тут поета.

   На території Черкащини є велика кількість оронімів – назв мінливостей рельєфу. Два із них мають відношення до Шевченка. Це Шевченків курган на околиці Чигирина і Тарасова (Чернеча) гора у Каневі. Перша назва походить від того, що у вересні 1845 року на вершині кургану поет зустрічався з чигиринськими кобзарями. Тарасова гора – це інша назва Чернечої гори, місця вічного спочинку великого Кобзаря.

   Чимало у нашому краї і Шевченкових годонімів – назв вулиць. Вони є в усіх районних центрах і багатьох селах області. В обласному центрі це Бульвар Шевченка, який отримав цю назву у 1923 році. Вказані годоніми без змін існують і нині.

 

Учень.

НАД ДНІПРОВОЮ САГОЮ*

Над Дніпровою сагóю
Стоїть явор меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,
Яворові корінь миє.
Стоїть старий, похилився,
Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини
Та без вірної дружини,
І дружини і надії
В самотині посивіє!

Явор каже: — Похилюся
Та в Дніпрові скупаюся. —
Козак каже: — Погуляю
Та любую пошукаю. —

А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчаточка із гаю
Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені,
Думки-гадоньки не мають,
В’ються-гнуться та співають.
 

24 червня 1860 р., С.-Петербург.

* Сага - 1) заболочений вільховий гай
             2) річкова затока

 

 

 

 

 

Вихователь.

Тепер розглянемо деякі Шевченкові ергоніми – назви підприємств, установ, навчальних закладів, товариств тощо.

  На початку 1920-х років у Керелівці, за ініціативою інтелігенції села було створено товариство «Кобзар». Воно відкрило літню школу для дітей бідняків, яка діяла з 15 квітня по 15 жовтня; займалося також впорядкуванням садиби Т. Г. Шевченка і спорудженням йому пам’ятника. В 1918 році в селі відкрито вчительську семінарію, яка з серпня 1920 року почала називатися педшколою, а з 1922 року – педкурсами ім. Т.Г. Шевченка.

З 1921 року почали діяти сільгоспартілі в містах і селах Черкащини ім. Т. Г. Шевченка.

Учень. У 1935 році на честь 125-річчя від дня народження Кобзаря театр у Черкасах, що до того називався 2-м пересувним робітничо-селянським театром, отримав назву ім. Т. Г. Шевченка.

У 1940 році залізнична станція Бобринська перейменована на станцію імені Т. Г. Шевченка.

Учень.

САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
З циклу віршів "В казематі". Датовано 30 травня 1847 р.

Вихователь. У роки німецької окупації ім’я Шевченка не було під повною забороною. Про це свідчив той факт, що в Черкасах восени 1941 року почали діяти Черкаський україн- ський національний дер- жавний педагогічний ін- ститут ім. Т. Г. Шевченка та Черкаська українська національна учительська семінарія ім. Т.Г. Шев-ченка.

   Справжній сплеском колгоспної Шевченкіани були перші повоєнні роки. В 1943 – 1944 роках, відразу після звільнення, не чекаючи на погодження державного керівництва, а за власною ініціативою, селяни давали ім’я Шевченка господарствам, що відроджувалися. В першу повоєнну п’ятирічку, 48 колгоспів краю носили назву ім. Шевченка  А жителі с. Моринці з 1960 року назвали свій колгосп «Батьківщина Шевченка».

 

Перегляд відео «Дитячими шляхами Т.Г. Шевченка».

 

Вихователь. Пам’ять про нашого славного земляка вшановано і в деяких ідіонімах – назвах друкованих джерел, зокрема, засобів масової інформації. Так, у Звенигородці видається районна газета «Шевченків край». Сучасна її назва існує з 1 червня 1962 року. В 1969 році газета була нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 

Учень.  З вересня 1994 по травень 1998 року в Черкасах виходила щотижнева культурологічна газета «Тарасові джерела».

В 2002 – 2006 роках епізодично виходила у Черкасах громадсько-культорологічна газета «Шевченків край  –  наша Батьківщина». Її засновник – регіональне громадсько-культорологічне об’єднання «Шевченків край».

 

Вихователь.  Шевченкове ім’я мають у нашому краї і ряд фітонімів – назв дерев та зелених насаджень. Серед них, зокрема, такі: дуб Шевченка в урочищі «Михайлова гора» під Прохорівкою Канівського району. Вік дерева – 600 років; дуб Шевченка в квадраті 90 садиби лісового кордону Шевченківського лісництва Звенигородського лісгос-пу поблизу с. Моринці. Вік – 360 років, висота – 27 м; два дуби Шевченка на садибі учгоспу Шевченківського аграрного коледжу в с. Будище Звениго-родського району. Вік першого – 1000 років, висота – 22 м; вік другого – 800 років, висота 23 м; верба Шевченка на Тарасовій горі, посаджена на честь 50-річчя радянської влади казахами з гілки Шевченкової верби у Мангишлаку; Шевченкові дуби (100 шт.), там же, посаджені на честь 100-річчя з дня народження поета.

   Вказані об’єкти віднесені до пам’яток природи державного і місцевого значення. До вказаного переліку слід добавити парк ім. Т. Г. Шевченка на східній околиці м. Звенигородка та Шевченкові гаї в Моринцях і Шевченковому.

 

Учень.

                       СОН

Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать 
Пішла в снопи, − пошкандибала 
Івана сина годувать. 
Воно сповитеє кричало 
У холодочку за снопом; 
Росповила, нагодувала, 
Попестила, і ніби сном, 
Над сином сидя, задрімала. 
І сниться їй: той син Іван
І уродливий, і багатий, 
Уже засватаний, жонатий, 
На вольній бачиться, − бо й сам
Уже не панський, а на волі;
І на своїм веселім полі 
Удвох собі пшеницю жнуть, 
А діточки обід несуть... 
І усміхнулася, небога. 
Прокинулась − нема нічого!.. 
На Йвася глянула; взяла
Його, гарненько сповила,
І копу дожинать пішла,
Поки не чути ланового.

1858 р., С.- Петербург

Дует дівчат виконують музичну композицію на бандурі

 Учень.

  В Україні та за кордоном існує багато музеїв Тараса Шевченка. Найбільшим меморіальним комплексом, присвяченим Кобзареві, є Шевченківський національний заповідник на місці поховання поета на Тарасовій горі у Каневі. Національний музей Тараса Шевченка знаходиться у Києві. Кобзаревою колискою називають музеї у Моринцях та Шевченковому. А хату-музей у місті Каневі біля могили поета вважають найпершим музеєм Тараса Шевченка.

 

 

Учень.

   Ім’я великого поета носять також вищі навчальні заклади – Київський та Луганський національні університети. Київський національний театр опери та балету, Терно- пільський, Волинський, Дніпро-петровський драматичні театри та численні кінотеатри.

 

Учень.

У Казахстані ім’я Шевченка носить Форт-Шевченко, а з 1964 по 1991 рік місто Актау мало назву Шевченко.

В Санкт-Петербурзі є єдиний музей, присвячений творчості Т. Г. Шевченка. Майстерня поета і художника відновлена на основі спогадів його сучас-ників та однодумців. В квартирі-музеї експонуються ори-гінали  і копії графіки і живопису Т. Шевченка.

 

Бесіда за проблемними питаннями:

1. Чому саме іменем Т. Г. Шевченка названо так багато різних об’єктів?

 2. За що народи інших країн шанують пам’ять чужого поета Шевченка, для чого він потрібний їм?

 3. Чому до пам’ятника Шевченка на річницю народження йдуть маси людей з різними ідейними переконаннями ?

 4. Чому на могилі та біля пам’ятників Шевченка відбуваються сутички?

 

Вихователь.  Є такі слова: «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе, весь світ і Україну в нім». Найщиріші бажання, сподівання, мрії залишив геній у своїй невмирущій поезії «Завповіт». Ці слова стали заповітними для всіх українців. В них невмирущі ідеали Людства — Життя, Воля, Батьківщина, Любов.

 

Учень читає  вірш “Заповіт”.

 

ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій:

Щоб лани широкополі
І Дніпро, і кручі
Було видно, − було чути
Як реве ревучий!

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом!

 

Підведення підсумків.  “Вільний мікрофон”

Т.Г. Шевченко для мене –  це ...

ЛІТЕРАТУРА

1. Білокінь О. Живе слово Шевченка. – Вісник Черкаського університету ім. Б. Хмельницького, Серія  «Філологічні науки», Черкаси, 2009.
2. Костенко В. Не забудьмо пом’янути. – Шевченків край, 1988, 18. 09.
3. Паламарчук  Г. Щедрість серця: Казахстан у творчості Т.Г.Шевченка. –  Київ, 1982.
4.  Пахарено О. Шевченко і Черкащина. – Черкаси: Брама, 1998.
5. Дзюба І. Тарас Шевченко. – Київ: Альтернативи, 2005.
6. Демченко В. Ономастика Центральної України. – Київ, 1984.
7. Електронні ресурси.