Виховна година( Символи і обереги українського народу) для 3-4 класів.

                 Символи і обереги українського народу

 

Мета : розширити уявлення учнів про народні символи й обереги; розвивати

бажання вивчати історичне минуле, культуру, звичаї та традиції українського

народу; виховувати любов до України.

Обладнання: рушники, серветки, вишиті сорочки, віночки, хустки,

предмети побуту, презентація « Народні обереги»,

Добрий день, вам люди добрі!

Щиро просимо Вас

На теплу розмову.

Слово вихователя  Ми – українці і живемо на землі наших предків, які любили, берегли і захищали свою землю. Ми – їхні нащадки. І щоб не розірвався зв’язок з минулим, щоб впевнено йти в майбутнє, ми мусимо пам’ятати, хто ми, якого роду-племені діти, знати своє коріння.

 Народ наш багатий на свої звичаї, традиції, обряди. А скільки символів,

оберегів з давніх часів пов’язані з Україною. Сьогодні ми

пригадаємо деякі народні обереги.

- А що таке оберіг? Так, це предмет, який захищає від біди, хвороб, поганих очей.

Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, червона калина, верба,

писанка, рушник – все це наші рідні обереги.

 Учениця

Обереги мої українські -

Ви прийшли з давнини в майбуття,

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Вихователь Рідна хата – наша берегиня. Вона зігріта теплом материнської

любові, осяяна мудрим усміхом батька. Українська хата – це колиска нашого

народу. У ній люди народжувались, жили й помирали, щоб поступитися місцем наступним поколінням.

 Батьківська оселя для кожного з нас – це місце, де нас люблять і завжди

чекають. Родинне вогнище – маленька батьківщина – часточка великої і

неповторної України.

 

Учень

Батьківську хату кожен пам’ятає –

Це джерело для кожного життя.

Дорожчого на світі не буває,

Немає права це на забуття!

 

Коли закладали фундамент хати, то клали на покуття гроші, щоб велися

     в хаті завжди. 

Будуючи хату, не можна бити по сволоку довбнею чи сокирою, щоб голови

     в жильців у ній не боліли. 

Коли, будуючи хату, зводять дах, то перев’язують рушниками сволоки

     щоб хата була багата.

Не можна залишати хату на ніч не метену, бо вночі по хаті

      ходять янголи.

Якщо людина заходить в новозбудовану хату перший раз, то

     обов’язково треба щось принести: кладуть на стіл хліб, гроші

     (хоч копійку).

Не можна, зайшовши в хату, стояти, якщо в хаті дівчина,

     а треба сісти, щоб старости сідали. 
Вихователь В кожній хаті була піч. Вона у давнину мала священне значення,

тому її розмальовували гарними візерунками. Вогонь у печі – символ міцних

родинних стосунків, любові, затишку . Люди вірили, що вогонь очищає душу від усього злого й недоброго. На столі у хаті завжди був хліб. Він оберіг і має круглу форму – форму сонця. Як сонце дає життя всьому, так хліб живить усіх людей. З давніх часів хліб був у глибокій пошані в народу. Споконвіку хліб називають святим. Важливу роль відіграє хліб в обрядах і звичаях українців. Він із людиною від дня народження до смерті.

Учень

Хліб наш насущний, будь в нас довіку,

В кожній оселі на кожнім столі.

В трудну годину і радість велику

Сійся, родися на рідній землі!

 

 

 

Вихователь В кожній українській хаті була скриня. В ній ваші прабабусі

зберігали найдорожче,найрідніше їхньому серцю. А що саме? Зараз ми дізнаємось.

Показує вишитий рушник.

 Важко уявити собі українську хату без рушників . «Дім без рушників, як

родина без дітей» - народна мудрість.

 Приходила людина в життя: зустрічали її рушником. Мама готувала його ще

до народження дитини. Для хлопчика вишивала кленові листочки, щоб був сильним, мужнім. А для дівчинки – калину, щоб була гарною, як ця рослина.

Вишитий рушник клали малюку під подушку, з ним його хрестили, ним

благословляли на одруження і берегли все життя, а потім передавали іншим

поколінням.

Учениця

Розвісила бабуся рушники,

Хоч каже дехто:

«Вже виходять з моди».

Та чую я як б’ється із віків

Минуле мого рідного народу.

Вихователь Повертаємось до нашої скрині. Ще одна сімейна реліквія –

вишита сорочка. Вишивка – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, ай відображення вірувань, звичаїв українців. Вишивка – молитва без слів. Вишиванка стала національною святинею, символом України.

Учень

А я іду по світу в вишиванці,

І землю гріє сонце променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець і горджуся цим.

Вихователь А зараз мова піде ще про один оберіг - український віночок.

До вінка вплітали багато квітів, кожна з яких щось символізувала, а до них в’язали кольорові стрічки. Зараз ви спробуєте відгадати назви цих квіті. Дітям показуються картинки з квітами, а вони кажуть їх назву.

Вихователь То скільки квіток в українському вінку? ( 12)

Але не тільки віночками прикрашали голови українські жінки. Голови жінок покриті традиційними українськими вишитими хустками. Орнаменти вишивок на хустинах з давніх-давен поділяються на рослинні та геометричні.

Рослинний орнамент представлений зображенням розгалуженої гілки, на якій розміщені різної форми і кольору квіти з численними листочками. Іноді квіти і листочки передаються кількома кольорами, а самі листочки, в деяких випадках, вишивались не притаманними їм кольорами (помаранчевим, рожевим, червоним, морської хвилі). Кожен колір мав свою символіку: рожевий — від Бога, синій — від води, коричневий — від пекла, фіолетовий — від зірок, зелений — від землі.

Трапляються на вишитих хустинках зображення лісових птахів, качок, півників у поєднанні з гілками, листям, квітами, плодами.

 Калина- символ вогню, сонця, дівочої чистоти й краси,

вірності, вічної любові, материнства, символ нескореності

та стійкості, українського козацтва, незрадливої світлої пам’яті,

потягу до своїх традицій, звичаїв.

  Калина – уособлення дому, батьків, усього рідного;

український символ позачасового єднання народу: живих –

з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, котрі ще чекають на своє народження.

   Ще в сиву давнину люди шанували вербу. Її оспівували в піснях і

легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов'яни вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов'язково водили навколо куща лози. Ця давня любов до верби народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. У нас є навіть свято —

 Вербна неділя. Було заведено в цей день молоді гілочки верби — святити

Учень

Верба схилилась над водою

І віти-коси в річці миє.

Своєю вродою простою

Людині завжди серце гріє.

 

 

 

 

Легенда про вербу та калину

   Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й

мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева

від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити. День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травами розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почуларідний неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла…

   Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала.

Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і

 проросла над нею вербицею. Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів

 

Робота в групах

Скласти частини прислів’їв, пояснити їх значення. Кожній групі по 3-4

прислів’я.

Лежачого хліба ніде немає

Глибше орати - більше хліба мати.

Хто сіє, той ся надіє.

Сій вчасно, вродить рясно.

На чорній землі білий хліб родить.

Як окраєць на столі, то й життя веселіше.

Паляниця – хлібові сестриця.

Житній хліб пшеничному калачеві дід.

Яка пшениця, така паляниця.

Хліб – батько, вода – мати.

Всюду добре, а вдома найліпше.

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

Запишалась калина, наче красная дівчина.

Там бере початок Україна, де росте біля хати калина.

У лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками.

Вихователь Ще один родинний оберіг – лялька-мотанка. Це і лялька і оберіг.

- Чому вона так називається?

Коли нездужала дитина, батьки клали ляльку їй під подушку або

прикріплювали до хворого місця. Потім ляльку спалювали.

Лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе щастя. У неї немає очей і рота, щоб не зайшли темні сили. На обличчі хрест – символ доброти, сонця.

 

 

 

 

 

Учениця

Той оберіг, традиції і звички,

Усе притягує до рідної землі

Калина рідна, верби біля річки

Й тополі в полі в присмерковій млі…

Вихователь Писанка — яйце, декороване традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників. Українська писанка може мати понад 100 символічних малюнків. Це символ Сонця, життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості,

а також віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення.

Беручи в руки розмаїто-барвисте яйце, ми передусім милуємося його красою, орнаментом А що означають кольори  на писанці?

Кожний колір фарби для писанки має свій символ.

Червона фарба означає радість життя, любов для молодих, надію на одруження.

Жовта, оранжева присвячена сонцеві, зорям і місяцеві, в господарстві – урожай, тепло, приріст покоління.

Зелена – символізує весну, воскресіння природи, багатство тваринного і рослинного світу.

Чорна – нескінченність життя людини, продовження його в потойбічному світі;

Червона з білим означає пошану до духів, подяку за охорону від злих сил;

Синій сила і здоров’я, здоровий дух.

Білий чистота і світлість людської душі.

Кілька фарб одночасно (4-5) означають родинне щастя, мир, любов.

Чорна з білим – пошана до духів. Подяка за охорону.

Бронзова (коричнева) фарба – матір-земля, її врожаї, щедрість для людини

Вихователь Ось і підходить до закінчення наша зустріч із історичним

минулим нашого народу, його символами й оберегами. Сподіваюсь, що вона не залишила байдужим нікого. Бережіть звичаї, шануйте наші обереги! Хай з кожним днем міцніє Україна.