Виховна година "Таланти моєї родини" (родинне свято)

Блистівський навчально – виховний комплекс

Новгород – Сіверської районної ради Чернігівської області

 

 

 

 

РОДИННЕ СВЯТО

 

«Таланти моєї родини»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала: вчитель

початкових класів

Доборович В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця: В нашім класі метушня і гамір.

Шерех рухів, спори, смішки.

Може, прийдуть генерали?

Всі: Ні!

Може герой , який облетів весь світ?

Всі: Ні!

Гадати марно, дивіться,

Ось наші гості!

(в залі зібралася вся класна родина)

 

Вчитель:    Шановні гості, дорогі батьки: мами і тата, бабусі й дідусі,  добрі друзі, дорогі діти, уся наша класна родино! Вітаємо щиро вас усіх на нашому родинному святі.

          Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були висічені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довголітнім ти був на землі». Мета нашої зустрічі — зачерпнути водиці із джерела роду нашого, звернутися до народної мудрості, вчитися по ній шанувати батьків своїх, що життя нам подарували, і рідну землю, до якої приросли корінням.

 

 Пісня  «Родина» Н.Яремчук

    

      В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду. Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родина до родини – народ. Отже, починаємо наше свято.

 

 

 Добрий день вам, рідні,  на нашому святі

Як гостей найкращих  раді зустрічати.

 

Для гостей відкрита    хата наша біла,

Тільки б жодна кривда  в неї не забігла.

 

Хліб ясниться в хаті.  Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,  щоб жилось у мирі!

 

 Дозвольте сьогодні усім побажати

Багато хороших і сонячних днів.

 

Дідусям і татам, бабусям і мамам,

Сестричкам з братами палкий наш привіт.

 

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

 

Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгі та на вічні роки. 

                                          

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

Із колосків Блистівської   пшениці

Прийміть в дарунок нашу паляницю.  

 

        (Вручення короваю)

 

Вчитель: Є скарби, заховані в землю, а є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До таких скарбів належить пам’ять роду, його звичаї, традиції, прадідівська молитва любові і доброти, прощення і прагнення до кращого життя, що віками лине у зоряне небо предків і кожен раз повертається через небесні ворота до новонароджених душ – дітей. Сім’я завжди  на  першому  місці.

 Сім’я – це пристань і гавань,

Сюди повертаймось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань-

Тут вічно панує любов.

Сімейний вогонь палає,

Теплом заповнивши дім.

Хай тато маму кохає,

Хай щастя не зраджує їм.

 Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане  й наша Україна.

 

 Пісня «Музика  рідного  дому»

 

Вчитель:  Наша держава потребує підтримки, любові від молодого покоління. Щоб бути гідним її сином чи донькою, потрібно, насамперед, бути вдячною дитиною для своїх батьків, тому що усе починається з любові,з любові в родині.

     Прекрасно, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, теплота, затишок. Через сім’ю діти сподобляються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку. Тому не дарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».

      Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Вмій поважати працю своїх батьків.

Є в нашій мові прекрасні звертання до всієї  родини.

 

Добрі і щирі, чудові слова

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива:

Мама, матусенько, мамочко, ненько,

 

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонька рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

 

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло!

 

Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий,

Він уміє, напевно, все в світі робить!

Я люблю свого таточка рідного дуже!

Ну, та як же мені татуся не любить?

 

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти –

Ти мій порадник,  заступник і друг.

 

Я й до бабусі з любов’ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

Та відчуваю в них лагідність я.

 

Люба, добра  бабцю,

Ми  твої  внучата,

Звертаємось  до  тебе,

Щоб  щастя  побажати.

 

Я до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком дзвенить.

 

Молитва за маму

Є у мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для рідної мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб ними раділа – пишалась усюди.

Спасибі вам, рідні мами,   що ви тут сьогодні з нами!

Будьте здорові!

 

 

 

Вчитель

Вчитель: Сьогодні у нас мандрівка по станціях .Всі будемо працювати, ніхто не буде відпочивати .

Перша зупинка «Пісенна»:

Послухайте легенду:

Якось Господь вирішив наділити дітей світу талантами. Французи

вибрали елегантність і красу, угорці  любов до господарювання, німці  дисципліну і порядок, поляки  здатність до торгівлі, італійці одержали хист до малювання... Обдарувавши всіх, підвівся Господь зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була вбрана у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові багрянів вінок із червоної калини.

Хто ти така, доню? запитав Господь.

Я  Україна, відповідає дівчина.

А на який подарунок ти чекаєш від мене? Чого твоєму народові не вистачає?

Усім він багатий, Боже, каже україночка, і земля у нас родюча, і люди на ній добрі живуть…

Чого ж ти хочеш? запитує у неї Бог.

Хочу прославити душу мого народу! промовила дівчина.

І тоді Бог вирішив подарувати українцям найдорожчий скарб  пісню.

Узяла україночка дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. С тих пір і славиться Україна своїми піснями.

 Українська пісня! Хто не був зачарований нею. Хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство,свою горду юність, своє бажання бути красивим і хоробрим. Який митець не був натхненний її багатими мелодіями, безмежною широтою, красою барв

Своє майстерність у співах покажуть і діти, і батьки.

 

1.Пісня «Мамина сорочка»

 

 

Легенда про вишиванку

 

Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати. Від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.

Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей, ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому...

А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловікаі дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарб найдорожчий.

Але не вберегла... Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:

— Врятуй, мамо, я не хочу вмирати!

І так точі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти.
Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара.
Як і коли прийшла, Марія не чула.

— Слава Богові, — привіталася.

— Слава.

— Що, помирає остання?  А могла б жити!

Аж кинулася Марія:

— Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!

Взяв стару за серце той плач і сказала:

— Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни!

— Присягаю... Донькою!

— Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом... Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили... Але не кажи нікому, бо смерть доченьки побачиш...

Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку:

— А виший іще терен... А калину...

  Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.

З тим вже дочка  Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.

  Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.

Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові:

— Боже милий, та ж то моя надія!

...А діти вмирають...

— Господи! Та ж я не переживу її смepті!

...А люди мруть... Не втрималася. Від хати до хати бігла:

— Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Виживете! Рятуйтеся!

Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і  Марії.

Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися.

Поцілувала Марія доньку і сказала до людей:

— Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль..., — на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту.

Дитина на очах почорніла і померла.

— Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — так і впала мертвою біля донечки...

Від тоді відішла хороба. А люди носять вишиванки. Потім зникла потреба у вишитих хрестах. Так мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки.

Носять оту красну одіж і до тепер.

Але мало хто знає, звідки прийшла та краса до людей...

 

Вчитель: Ритми музики почув і  до танцю враз стрибнув. Здогадались, до якої зупинки ми наближаємося.

 

Друга зупинка « Танцювальна»

 

Вчитель: Чому люди танцюють? Мистецтво танцю запрограмоване в людині самою природою. Всі істоти живуть за рахунок ритмічного биття сердець, ритмічного дихання. Тварини, що живуть на суші пересуваються завдяки ритмічному пересуванню ніг, птахи літають завдяки ритмічному маханню крилами. Танець має такий самий вік, як і перша людина, що виражала свої почуття радості або суму ритмічними рухами 25 000 років тому. Танець надихається ритмом життя, що пульсує в людині та у всесвіті. Більшість людських почуттів – це інстинкти, які є спільними у вчених інтелектуалів і менш освічених людей – тих, що живуть у 21 сторіччі і тих, що жили 20 000 років тому.

Люди нерозривні від природи .Танці також пов’язані з природою.

Українські народні танці, як і всі інші, беруть свій початок у хороводах.  В давніх народних танцях всі рухаються по колу, формуючи єдине ЦІЛЕ-СОНЦЕ. Основні рухи в народних танках – прості ходи та біги, притупи тощо, які дають можливість дійти певної узгодженості рухів великій кількості виконавців. 

 

Хороводи «Вийди, вийди сонечко»

                    « Вийди, вийди,дощику»

З розвитком цивілізацій умови життя людей змінились. Полегшення виробництва харчів, виникнення фабрикантів та купців зумовило виникнення класу шляхтичів, які, маючи вільний час та гроші, хотіли розваг. Нові танці почали створюватись, але їхні рухи вже не були важливі, бо не мали значення. Запозичені в давніх обрядах рухи були адаптовані, щоб задовольнити рафіновані смаки придворних.  Сьогодні люди все більше відриваються від природного середовища, руйнуються зв’язки, які налагоджувались віками та визначали буття. Все глибше прірва духовної пустоти, як в окремій людини, так і суспільстві. Але свідомість людини з давніх часів не змінилась. Внутрішнє Я людини продовжує жити за законами природи’. Тяга людей до танців підтверджує це: на будь-якому святкуванні під час масових танців люди інтуітивно стають у коло, але у більшості випадків обмежуються рухом по колу та зходом у центр і назад – хотілося б ще якихось рухів та фігур, але яких?    Слово танець походить від давнього та спільного для усіх Європейських народів ‘dan/дан’ або ‘tan/тан’, що означало ‘рухатись, тягнутись’. І сьогодні танцюристи приспівують ‘дана-дан’ під час танцю. Можливо Дана, богиня води у слов’ян і кельтська богиня Dana отримали свої імена саме тому, що річки знаходяться у постійному русі? (вода – водити, рухати).

А зараз побачимо сучасні танці.

Танок дітей

Танок батьків

( звучить музика батьки танцюють)

 

 

Конкурси

 

 

Вчитель: А зараз батьки згадають і впізнають себе в буденному житті.

 

Третя зупинка «А у вас так?»

 

Діти показують пантоміми : хто як прокидається?

 

 

Вчитель: Ми танцюємо й співаємо, як зірки ведуть покажемо.

 

Четверта зупинка « Ми – зірки»

 

Діти і батьки показують підготовлені пародії.

 

 

Конкурси

 

Вчитель: Талант  всі ми маємо і зараз вам покажемо.

 

П’ята зупинка « Ми – артисти, хоч куди!»

 

Кожна родина готувала свій номер художньої самодіяльності.

 

 

     Вчитель: Дерево не може жити без коріння, а людина — без роду. Та чомусь ми іноді з гордістю називаємо кілька колін родоводу бульдога чи пуделя, а імен своїх прадідів і прабабусь не знаємо. Буває, що люди не знають нічого про батьків, не говорячи вже про дідусів і бабусь. А ось деякі народи Азії знають свій родовід за сім-вісім поколінь, а то й більше. Коли ми з вами збирали відомості про свої родоводи, то, мабуть, усі переконались, що кожен для себе відкрив щось, нове з історії свого роду.

      Ви бачите на стінах плакати – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев буйні та розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам'ять роду. Знати свій родовід, зберігати пам'ять про нього, - це наш обов’язок не лише перед минулими, але й перед майбутніми поколіннями. Бо поки існує  життя на землі, доти роду людському немає переводу. Отож, настав час для ознайомлення з родинними деревами.

Ми любимо вас, кохані мами й тати.

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі і здорові

На многії і многії літа.

 

І на закінчення дозвольте зачитати Вам молитву за батьків.

Молитва за батьків

Всемилосердний Боже! Дякую тобі за наших батьків та за все те добре, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають виконувати Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й бути слухняними. А Ти, Господи, поможи нам у цьому Твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров'ям та довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися втіхи від своїх дітей. Амінь.