Виховна година "Ти скажеш не було голодомору ..."

Ти скажеш не було голодомору

 Урок присвячений пам´яті жертв голодомору та сталінських репресій для учнів 5-7 класів.

Мета : ознайомити учнів з фактами та причинами штучного голоду у мирний час, якою була роль радянської влади в системному знищенні українців;  виховувати у дітей почуття відповідальності за долю свого народу, та розуміння, що

обов´язок майбутнього покоління ніколи не допустити подібного в майбутньому.

Обладнання: Стіл з табличками «преса», «експерти», світлини що відображують факти голодомору, композиція з колосків та свічок «пам’яті жертв голодомору». Хід заняття.

Вчитель: За свою історію Україна зазнала багато лих, одним з найстрашніших можна назвати голодомор 1932-33рр. Ця трагедія яка сталася 86 років тому й зараз вражає своєю нелюдською жорстокістю. У мирні часи люди гинули цілими селами, не від снарядів і куль, а від голоду. Довгий час про це дуже мало хто знав, а хто знав  - побоювався про ті події розповідати або писати доки існувала радянська влада.

Щоб не затьмарити успіхів „соціалістичного будівництва”, сталінське керівництво наклало табу на цю тему. Про це лихо не дозволялось відкрито говорити або згадувати в газетах та інших документах. А потім заборона під грифом „цілком таємно” перетворилась на політичну установку. Завісу було знято лише під час перебудови. І тільки після проголошення незалежності України стало можливо досліджувати цю трагедію. Перші ж свідчення людей переживши голодомор вражали, настільки нелюдським і жорстоким був злочин радянського керівництва. 

 На той час не так багато залишилося в живих свідків тих років, тому й до сьогодні є ще багато людей які не так багато знають про ті страшні часи.

Сьогодні серед нас є експерти, які доведуть факт голодомору і дадуть відповіді на ваші питання.

( виходять хлопець дівчина зі свічками, ставлять їх біля композиції з колосків)  Учениця: О слово, ти один порадник мій!

Повімо біль ми піснею цією, Скорботу серця виллємо у ній І ще тісніш поріднемось з землею. Нависла тьма світлими полями – Неначе крил дияволових тінь.

Хтось чорний ліг, загарбав все руками – Від обрію сюди аж до хатин.

Моя земля зросилася сльозами-

То плакали мільйони, йшов загин. 1 репортер: Чому правду про голодомор довгий час приховували?

Експерт: Тому що це був голод не від нестачі їжі, а спрямований голодомор  - штучно організований голод. Врожай1932р. був не гірший ніж раніше, але Сталін хотів прискорити індустріалізацію – будувати більше заводів та як можна скоріше. На це були потрібні великі кошти, тому було вирішено збільшити продаж зерна за кордон, відібравши його любою ціною у колгоспників та селян самостійників. 

Окрім того радянське керівництво розраховувало таким чином притиснути селян України, які опиралися колективізації значно сильніше ніж селяни Росії. Таким чином українські селяни зазнали тиску, і як селяни , і як українці.

2 репортер: Як саме ці плани привели до голоду?

Експерт: Того року з Москви надійшло розпорядження – здати більше зерна, не дивлячись на те, що продподаток був уже виконаний. Спочатку було назад відібране зерно видане колгоспникам влітку, потім стали забирати все інше , навіть посівне.

Були засновані спеціальні комісії та продзагони, котрі слідкували за здачею зерна. Із сел вивозили все зерно. Забирали не тільки колгоспне, а й те яке було у людей дома, не                     залишаючи ані зернинки. Продзагони ходили по хатам, прутами розшукуючи сховане зерно, простукували стіни, груби. У кого знаходили сховане зерно того жорстоко карали.

Учень: О степе мій! Забудеш ті погроми, На мирний люд твій і на твій врожай? Опричники й ярижки із парткому І день і ніч гасали з краю в край: Виконуй план! Ані зерна нікому!-  Союз совєтскій процвітає хай...

Хихикають і руки труть ярижки :

На зустрічній іще знайшлися лишки...

Змели горіща. Вітром мов змело! Немов і зовсім в полі не родило.

Гуляло скрізь червоне помело ,

Із хати в хату по землі ходило,  Щоб чорно й пусто на землі було!

1 репортер: Коли саме почався голод? 

Експерт: Найбільший голод почався зимою 1933р. Від нього гинуло багато людей – вимирали будинками, сім´ями , селами . Мешканці наших степових сіл намагались вижити завдяки ховрахам та мишам, які запасли на зиму схованки зерна. Люди відшукували ці схованки. Не гидували їсти і самих гризунів, птахів, їжаків, бо всю домашню тварину зїли іще восени.

 Виснажені люди падали прямо на вулиці. По селам їздили підводи та забирали померлих , яких ховали у братських могилах. Багато таких страшних місць в Україні. Зараз їх виявляють і ставлять на них хрести скорботи. Страшні меморіали тим лихим часам.

Учениця: Що діялось? Буряк, кору, солому Місив слізьми многостраждальний люд. На чатах смерть стояла в кожнім домі, Гнили мерці по лавам там і тут. І це – вже після „року перелому”, Коли село на вірну стало путь..

Косили люд „пухлини безбілкові”.

О знаю, земле , не була ти в змові.

2репортер: Що означає закон про „три колоски”? 

Експерт : У серпні 1932 р . був прийнятий закон про розкрадання соціалістичного майна. Кожний дорослий, та навіть дитина, зловлені хоч із жменею зерна біля державного зерносховища чи колгоспного поля, могли бути страчені. Або отримати 10-15 років ув´язнення в таборах .

Учень: На тихі села навійну лось горе -

Дітей з колиски кинуто на сніг,  Спустошено господарів комори..

Хто хліба шмат собі придбати міг,

Хто до роботи уставав на зорях,

А зморений моливсь до образів – Діждався той Сибіру, Соловків...

1  репортер : Чи багато людей знали про голод в країні та за кордоном?

Експерт: Керівництво Радянського Союзу вжило всі заходи, щоб приховати факт голоду у врожайний рік. Щоб запобігти втечі селян в міста, на дорогах виставляли спеціальні загони, які перешкоджали втікачам.

                                              3                                                                                                     

Дуже мало хто знав про голод,  а хто знав – побоювались казати про нього в голос. А в цей час Сталін проголощував, що „жити стало краще, жити стало веселіше!” 

Коли за кордоном з´явилися чутки про голод,західні держави запропонували свою допомогу. Радянське керівництво спростувало ці чутки, а закордонним делегаціям показували спеціально підготовлені села, де всі були ситі та задоволені радянським ладом.

2  репортер : Яка була кількість жертв голодомору?

Експерт: Історикам до сих пір не вдалося встановити точну кількість жертв голодомору 1932-33 р. через те, що данні приховувались радянською владою. Нині Україна відкрила усі архівні данні, але цього не достатньо. Різні вчені  називають різні цифри, на їхню думку кількість жертв сягає від 3.5 до 8-9 млн. Чоловік. Третина з них діти. Серед  них були безперечно майбутні вчені , талановиті поети, видатні вчителі і лікарі, невтомні хлібороби.

        Від голоду в Україні в більшості вмирали селяни – українці, які любили свою землю, хотіли бути господарями на своїй благодатній у всі часи землі. Зла воля державних партійних діячів вирішила, що настав час остаточно зламати опір українських селян, які чинили опір диктату влади. Ця боротьба між селянами  і владою була боротьбою на смерть. Беззахисні селяни програли цю боротьбу й заплатили за неї мільйонами життів.

Учениця: Давно не чути дзвону у долині, 

Не котиться луна по вечорах 

І не рятує більш у хуртовину

Запізнених мандрівників в полях, -

Не дзвонить  сторож у нічну годину... Не йдуть прочани. Де тепер вони?

Самі галки чорніють по дорозі,

А де ж хрещені? Тих в живих нема.

А тих заїла чорная зима...

Таким чином , проти українського народу велася справді війна, нерівна, людом орська. Війна проти такого працьовитого народу. Настав час з´ясувати міру провини  тодішнього керівництва країни, керівників республіки , а також  кожного зокрема. Цього вимагає історія, цього вимагають мільйони жертв! Вшануємо їхню пам´ять хвилиною мовчання! ( Хвилина мовчання.) 

З того часу пройшло 86 років, як страшною мученицькою смертю загинули мільйони українських селян. Сьогодні ми маємо власну державу й повинні зробити все, щоб такі страшні уроки ніколи не повторилися. Ми повинні покаятися перед жертвами голодомору за своє безпам´ятсво і тільки тоді ми можемо йти у майбутнє.