Виховна година
на тему:
« Твори добро, бо ти – людина»
Мета: Виховувати почуття доброти та милосердя; викликати в дітей співчутливе ставлення до знедолених, немічних, стареньких, прагнення їм допомогти.
Хід виховного заходу
Людям з давніх-давен відома свята істина - допоможи ближньому. Благодійність, доброчинність притаманна людям великої і досконалої душі - даємо, тому, що нам дано. Що може буде простішим і чистішим від такого бажання допомогти ближньому. Добро вимірюється чесною мірою, якщо воно іде від щирого серця.
Не говори про доброту, коли ти сам нею не сяєш,
Коли у радощах витаєш, забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те, що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа, яка з глибин душі росте.
Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини–це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними кольорами, як у пісні „червоне - то любов, а чорне - то журба”...
А й справді, кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим. Тому, щоб усе було, як задумано, кожна людина повинна замислитись: «Що вона може для цього зробити?» Кожен, напевне, хоче жити в світі, де панує мир та злагода, але, на жаль, це все - утопія. Безперечно, всі прагнуть кращого життя, але не кожен прагне до цього. Дехто робить шляхетні вчинки, але це для піару, щоб бути "білим та пухнастим" в очах людей. Завжди за добрі справи людина чекає на винагороду, та це не правильно.
За таких умов, ваш вчинок не принесе нікому користі. Але хіба це когось хвилює? У більшості випадків - ні.
Та іноді зустрічаються люди, яким не байдужа доля інших. Вони є життєрадісними і, зазвичай, обирають професії, які служать людям. Це вчителі, лікарі, психологи...
Тому, кожна людина, яка гідна цього звання повинна допомагати іншим - і тоді вона буде по-справжньому щасливою.
Хіба чекати плати за добро?
Нехай в руці зламається перо,
Нехай твоя зламається рука,
Що за добро добра собі чека!
Добро твориться просто – ні за так.
Так, як цвіте і опадає мак,
Як хмарка в’ється і сміється пташка,
Як трудиться мурашка-горопашка.
Хай сіє зерна скрізь метка рука,
І в океан добра тече ріка,
І не зросте із нього ковила…
Лиш так змагаймо океани зла…
Людське життя коротке і дається воно тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.