Виховна година "Умій сказати, умій змовчати"

Худяківська загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів

Черкаської райдержадміністрації

Г. П. Сайфудінова,

учитель зарубіжної літератури,

учитель вищої категорії,

старший учитель.

 

Умій сказати, умій змовчати

(Сценарій  виховної години)

 

Мета: поглибити розуміння учнями ролі слова в житті суспільства, розвивати навички культури спілкування.

Збагатити словниковий запас образними порівняннями, прислів’ями, приказками. Виховувати в учнів такі риси, як любов до ближнього, розсудливість, толерантність, терпеливість, скромність, сприяти розвитку творчих здібностей учнів.

Обладнання: мультимедійна дошка.

Хід заходу

Вчитель. Подумайте і скажіть, коли найкраще буває чути голос совісті, голос нашого Ангела-Хранителя?

Діти: У тиші, коли ми мовчимо.

Вчитель: Правильно. Виходить, мовчання необхідно для того, щоб почути свою совість. Сьогодні ми з вами проведемо виховну годину на тему: «Умій сказати, умій і змовчати».

(Зображення ікони «Благое молчание»)

Православна церква, дбаючи про те, щоб людина якомога менше грішила, особливо словом, освятила ікону «Благое молчание», яка нагадує нам про злу силу слова і велику мудрість в потрібний час змовчати.

Язик є одним із найцікавіших органів людини. Найрухливіший, він має діапазон обертання на 360 градусів. Це про нього так багато складено висловів.

           Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

Завдання «Що означає вислів?»

(на мультимедійній дошці з’являються висловлювання, учні пояснюють їх значення)

•  язик без кісток - про балакучість;
• язик не повертається - немає рішучості;
• мову відібрало - втратити здатність говорити від страху, здивування;
• язик заплітається - невміння чітко висловитися;
•  язик прикусити - утриматися від розмови;
• язик підвішений - вміння вдало висловлюватися;
• язик проковтнути - замовкнути.

Учитель. Язик і мова є чимось більшим за анатомічне поняття, словник, фразеологію, граматику і різну вимову. Це звукове відображення духовного, покажчик розумового розвитку людини.

Учитель. Дуже часто ми чуємо фразу: "Краще змовчати", "Змовчи". Але в деяких випадках мовчання ускладнює ситуацію.

Якщо події, вчинки, слова людини (людей) суперечать твоїм переконанням, навіщо мовчати? Навіщо мовчати, якщо є що сказати?

Тож давайте поговоримо про мовчання. Коли варто казати, а коли мовчати? Чи потрапляти ви в ситуації, коли сказали щось, а потім відчули, що варто було б мовчати, а навпаки? Чи завжди потрібно казати  правду? Чи краще у своєму житті недоговорювати деяких речей, щоб іншим жилося спокійніше? Коли брехня оправдовує себе? І як бути з тим, що говорити неправду - гріх?

 

                  Інтерактивна вправа «Займи позицію»

Слухай терпляче того, хто до тебе говорить, і не намагайся перебивати. Жодна розмова не починається з відповідей.

Із казки „Тисяча і одна ніч”

Учні обирають позицію –певну групу, відповідно до власної точки зору.

1. Позиція: «Говорю так, як вважаю за потрібне».
2. Позиція: «Зважую кожне слово, перш ніж промовити його».
3.  Позиція: «Перш ніж щось сказати, думаю, чи не краще промовчати».
4. Позиція: «Кажу лише те, що приємно почути іншим і чого від мене чекають».

Учням пропонують протягом 5 хвилин обговорити і визначити в групах аргументи на захист свого вибору та одного представника для презентації роботи групи.

(Учні працюють у групах)

Представники від груп висловлюють думку своєї групи.

Учитель. В одних випадках варто мовчати, в інших настільки ж важливо вміти вчасно сказати потрібне слово. Недотримання цього неминуче призведе до поганих наслідків. У "Притчах Соломонових" сказано: "Хто зневажить словом, той принесе собі шкоду".              Про мовчання й уміння говорити у Біблії сказано як про щось взаємозалежне, що визнає й доповнює одне одного, рівноцінне й однаково важливе.

Яка чудова, дивна мить -                                                                                    

 Вступити в світ розумний і широкий:                                                                   

 Щоби навчитись говорить,

 Людині треба лиш два роки,

 А потім і всього життя замало,

 Щоби навчитися держати

 Язик свій за зубами.

 

(Зображення природи)                                      

              Ритми

Де поділися ви, голоснії слова,  

що без вас моя туга німа?

 Розточилися ви, як весняна вода

 по ярах, по байраках, по балках.

Чом не станете ви, як на морі вали,

 не гукнете одважно до неба,

 не заглушите туги прибоєм гучним,

не розіб'єте смутку моєї душі

міцним напраним натиском бурі?

 Я не на те, слова, ховала вас

 і напоїла крів'ю свого серця,

 щоб ви лилися, мов отрута млява,

 і поїдали душі, мов іржа.

 Промінням ясним, хвилями буйними,

 прудкими іскрами, летючими зірками,

палкими блискавицями, мечами

хотіла б я вас виховать, слова!

 Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,

 щоб краяли, та не труїли серце,

 щоб піснею були, а не квилінням.

 Вражайте, ріжте, навіть убивайте,

 не будьте тільки дощиком осіннім,

палайте чи паліть, та не в'яліть!  (Леся Українка)

Про те, як говорити, про ораторське мистецтво, про красномовство написані сотні трактатів, наставлянь, підручників, тисячі статей. Уже в Древній Греції, Древньому Римі з'являються вчителі красномовства - ритори. Їхня професія була не тільки престижна, але й досить прибуткова.

Про мовчання ж, про мистецтво мовчання є величезна кількість висловлень, суджень, афоризмів, які належать філософам, богословам, письменникам, дипломатам, діловим людям. І ні однієї спроби якось звести їх воєдино, виробитb якусь концепцію, написати якесь наставляння з мистецтва мовчання. Хоча всі відзначають практичну спрямованість цього мистецтва.

Мовчання – це мистецтво співбесіду вести,

 Мовчанням правоту найлегше довести.

 Слова кажи, та пам’ятай, вони як млат,

 А от несказані слова – це твій безцінний клад.

 

На мультимедійній дошці з’являються висловлювання видатних людей:

• Мовчання іноді говорить більше, ніж слово ( Володимир Винниченко).
• Мовчання — такий цікавий предмет, що про нього можна говорити годинами (Жуль Ромен).
• Мовчання - це велике вміння вести бесіду (В. Хазліт).
•     Дуже сильний є той, хто може змовчати, навіть, якщо він правий  (Катон).
• Люди вчаться говорити, а головна наука - як і коли мовчати (Лев Толстой).
• Якщо мовчать, - значить, схвалюють (Теренцій).
• Коли мовчать, кричать (Ціцерон).
• Мовчки ніхто не грішить (Давньоримське прислів’я).
• Потрібно або мовчати, або говорити речі кращі від мовчанки (Піфагор).
• Мовчи, тоді подумають, що ти розумний (Українське прислів’я).
• Хто мовчить, той двох навчить (Українське прислів’я).

 

• Або розумне казати, або зовсім мовчати (Українське прислів’я).

(Портрет Сократа)

Багато великих людей підкреслювали необхідність спеціального навчання мистецтва мовчання. Про Сократа розповідають історію. До нього в Афіни один раз прибув парубок, щоб опанувати красномовство. Сократ, переговоривши з ним, зажадав із нього подвійну плату за навчання й пояснив це тим, що юнака доведеться вчити не тільки говорити, але й того, як мовчати й слухати. Ті з сучасників Плутарха, хто одержав шляхетне й справді царське виховання, спочатку вчилися мовчати, а потім легко говорити.

Такий розподіл пріоритетів походить від більш ніж двохтисячорічної релігійної й філософської традиції.

(Зображення Будди, Мухаммеда, Ісуса Христа)

Будда довгі роки провів в усамітненні. Мухаммед, маючи полум'яне красномовство, усамітнювався в печері біля рідного міста Мекки, де віддавався посту й благочестивим міркуванням. Ісус Христос перед тим, як вимовити знамениту проповідь, сорок днів провів у пустелі в повній самотності.

(Портрет Зенона)

Зенон з Кітіона, філософ, важливість мовчання виводив з того, що в нас два вуха й один язик. У такій пропорції вони нам дані, щоб більше слухати й менше говорити. Помістивши зуби перед язиком, природа тим самим, продовжує тему Плутарх, дала розуму віжки, щоб приборкувати нашу балакучість. Звичайно ж посилаються на те, що людина рідко жалкує про те, що мало говорить, і навпаки, часто – про те, що наговорила зайвого. Цим пояснюють своє ставлення до мовчання давньогрецький філософ Ксенократ і Лев Толстой. Першому належить визнання: "Шкодувати про сказане мені доводилося, про несказане ніколи". Другий майже повторив його слова: "Якщо один раз пошкодуєш, що не сказав, то сто разів пошкодуєш, що не промовчав".

Той, хто приборкати в словах себе не може,

Тому і діло довірять не гоже.

Під час дипломатичних, ділових та інших переговорів виграє той, хто вміє тримати паузу. Цю істину добре засвоїв генерал де Голль. Звичайно він давав партнерові можливість говорити, а сам висловлювався дуже скупо, у той момент, коли слова здобувають особливу вагу й значущість. Розрахунок його був бездоганним, тому що мовчання дає більше психологічних переваг, ніж багатослівність. Цей прийом не виправдав себе єдиний раз за всю дипломатичну кар'єру генерала: у грудні 1944 року в переговорах, які він вів зі Сталіним. Психологічну дуель він програв, але тільки тому, що Сталін ще більшою мірою володів мистецтвом непроникного мовчання.

Учитель. На думку Плутарха, говорити ми вчимося в людей, а мовчати - у богів.

Послухаємо притчу.

(Статуя Будди )

Мовчання

Проходив якось Будда одним селом. Зібралося кілька людей - його супротивників - і прийнялися вони гаряче й зле ображати Будду.

Він мовчки слухав їх, дуже спокійно. І через цей спокій їм стало якось не по собі. Виникло нестримне почуття: вони ображають його, а він слухає їхні слова, як музику. Щось не так.

Один із них звернувся до Будди: «У чому справа? Ти що, не розумієш, що ми говоримо?» «Саме у  того, хто розуміє, можливе таке глибоке мовчання, - відповів Будда. - Прийди ви до мене десять років тому, я б накинувся на вас. Тоді не було розуміння. Тепер я розумію. І через вашу немудрість я не можу карати себе. Ваша справа - вирішувати ображати мене чи ні. Це ваша воля. Ви не можете її мені нав'язувати. Я від ваших образ просто відмовляюся; вони того не коштують. Можете забрати їх собі. Я відмовляюся приймати їх».

Учень. Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Учень.   Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!

Учитель. Чи задумувались ми колись, що мовчання є найвищим та найдосконалішим способом комунікації? Звичайно, воно можливе лише тоді, коли учасники “мовчанки” є дуже близькими між собою і таке враження, що здатні читати думки один одного.

На мультимедійній дошці демонструють слайди «Мовчання природи», «Мовчання почуттів», «Мовчання горя»..

                                                Мовчання

                                 Так. Тиша може говорити,

Гучніше навіть за слова.

В догадках важко людям жити

Коли розмова відійшла.

 

                                 Мовчання — це думки без слів,

У них також я зміст читаю.

Я розгадати все зумів,

Про що міркуєш, друже, знаю.

( Зображення закоханих, що розлучаються)

Любили вони — та обоє

Дивились, немов вороги,

 І вперто обоє мовчали,

Хоч мліли обоє з жаги.

Вони розлучились — лиш

 Зрідка їх сни єднали німі,

Вони вже давно були мертві

 Й не знали про те самі (Роберт Бернс).

 

(Зображення закоханих біля озера)

А ось інший приклад мовчання закоханих.

Поезія і проза

Двоє милих, чорнобривих

Сіли край озерця,

 Обнялися, притулились

Серденьком до серця.

Ну чого мовчиш, коханий?

 Ну скажи що-небудь,

Уяви, що я лебідка,

 А ти білий лебідь.

 Попливла б я величаво

 Тихою водою,

А ти, милий лебедику,

 Плавав би за мною.

Хлопець дивиться сердито.

- Краще вже мовчи ти.

Чого мені лізти в воду

Та живіт мочити?

 Щоб хворобу підхопити,

Захворіти грипом?..

Не вдалася розмовонька

 З прозаїчним типом (Павло Глазовий).

 

(Зображення свічок, що горять)

Мовчазні роздуми про трагічні події дають змогу внутрішньо пережити і відчути та усвідомити значення великої людської жертовності.                              

                                      Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина – громада мовчить.

Нехай їхній подвиг полине крізь роки,

А наша пошана до неба злетить.

    Інтерактивна вправа “ Помовчімо про щось?”

       Учитель. Це можливо: можна мовчати про щастя, про горе, радість, переживання - одним словом, про все.

І це далеко не є ознакою того, що закінчились теми для обговорення чи сам процес спілкування вичерпався. Запам’ятайте, все ідеальне завжди просте у своїй суті.

Спробуймо помовчати і послухати пісню про мовчання.

   (Звучить пісня «Мовчання» у виконанні Клавдії Шульженко)

 Учитель. Є кілька видів мовчання:

( на мультимедійній дошці з’являється схема)

• мовчання любові: не критикувати своїх ближніх, не виявляти їхніх помилок, не обмовляти, не підозрювати в нечесних намірах;
• мовчання терпимості: не нарікати і не скаржитися під час хвороби чи в прикрощах. Тут легко можна провинитися перебільшенням, невдоволенням, незгодою;
• мовчання покори: неохоче розповідати про себе, не хвалиться своїми добрими вчинками.
• мовчання скромності: через наші уста не повинно пройти жодне слово, яке не личило людині;
• мовчання розсудливості: з необережності постають непорозуміння, незгоди і навіть ворожнеча.

 Ніколи чужинцеві не розкривайся,

 Постав на вуста свої твердо печать.

 З чужинцем посеред села розтавайся,

 Хоча б ради того, щоби промовчать..

Учитель. Говорити рекомендуємо тільки тоді, коли слово краще мовчання. Це буває, по-перше, коли є що сказати, і все, що має бути сказане, продумано й виважено. По-друге, коли чітко визначено мету, заради якої ви відкриєте рот, коли є необхідність і велике бажання висловитися.

Психологи радять мовчати, коли:

- те, що всередині, тобто інтимні почуття, не можна виносити на люди;

- нічого сказати;

- співбесідник все одно не почує (тобто не зрозуміє) сказаного.

Володимир Мономах у своїх повчанням дітям говорив: «Пам’ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними собі і молодшими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом убирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору».

Учитель. Часто балакучість, невміння тримати за зубами породжуються звичайними людськими слабкостями. Багато говорять ті, хто мало знає, хто не вміє думати. Балакучі, як правило, люди недалекі, посередні, хто не підозрює, що в деяких життєвих ситуаціях мовчання буває красномовніше від усяких слів. Ще Аристотель помітив, що в короткого розуму - довга мова. Базіки нерідко марнолюбні, їм не характерне прагнення до самоствердження, а тому  вони не здатні обмірковувати свої думки,  постійно їх декларують.

Учень.

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

 

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива,

Найскладніша людина проста.

 

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя (В.Симоненко).

Учитель. Заповідь "не судіть" чи не найважча в християнстві. Дотримуватися її набагато важче, ніж не вбивати, не жадати дружини ближнього. Може, тому, що гріховність тут не така відчутна, очевидна. Але, незважаючи на все сказане, мовчання далеко не завжди - золото. Мовчунів  інколи аж ніяк не в пошановують. Зувмисне мовчання вважається ознакою хитрості й недоброзичливості. І це зрозуміло, тому що мовчуни ніколи не говорять  відкрито про те, чого хочуть і про що думають.

Мовчання - випробуваний засіб приховування дурості й некомпетентності. Ледар ніколи не помиляється, мовчун - якщо тільки заговорить. Дурень, що вміє глибокодумно мовчати, може зійти за розумну й тямущу людину.

Вихована, порядна людина повинна вміти тримати язик за зубами. Але вона повинна бути щораз напоготові, коли потрібно поставити на місце негідника, що знахабнів незважаючи на те, чи це буде високопоставлений чиновник, чи дрібний хуліган. Щоб зробити це, крім розуму й чесності, треба мати ще й мужність. Священним є стан душі, що виражається словами "не можу мовчати".

(Зображення людей, що мирно розмовляють)

Намагаймося говорити небагато й говорити правильно. Учіться гарно вести розмову також і про дрібниці – багато хто з дуже розумних та освічених людей видаються нудними у спілкуванні через невміння легко й невимушено вести бесіду на різні теми. Необхідно постійно розширювати  свій кругозір та збагачуватися духовно, читаючи  класичну та сучасну художню літературу, газети й журнали, ознайомлюватися з музикою, відвідувати виставки, цікавитись, які проблеми хвилюють суспільство, і завжди мати про них власну думку – тоді ви ніколи не зазнаєте труднощів у виборі теми для розмови. Збагачуйте та розвивайте свій розум знаннями. Щоб гарно говорити, треба багато читати. Щоб не бути невігласом, треба мати уявлення про стилі  живопису, скульптури, архітектури.

(Зображення пальців двох рук)

Отже, на все свій час. Буває час, коли слід мовчати і, навпаки, коли мовчання ганебне, дорівнює зраді, співучасті у злочині, коли справа честі й совісті виявити свою громадянську й людську позиції. Для цього письменникові,  політикові, діловій людині й будь-якому іншому необхідно мати розум, совість, мужність і такт.

Щоб людина не говорила надто багато дурних слів Богові,

Він дав їй десять пальців, щоб пам"ятала Його мудрі ради:

Щоб перше слово було добре,

Щоб друге слово було правдиве,

Щоб третє слово було справедливе,

Щоб четверте слово було щире,

Щоб пяте слово було відважне,

Щоб шосте слово було делікатне,

Щоб сьоме слово несло втіху,

Щоб восьме слово було ласкавим,

Щоб дев"яте слово було сповнене поваги,

Щоб десяте слово було мудре.

А Далі мовчи!" (Із тексту Бруно Ферреро "Говоримо..." )

 

Список використаних  джерел

1. Арцишевський Р. А. Світ і людина: Підручник для 8-9 класів/ Р. А. Арцишевський. − К.: ВТФ «Перун», 1997. − С.343-350.
2. Виховні години для сучасних дітей: 9-11 кл./ упоряд.: Л. Шелестова, Н. Чиренко. − К.: Шк. Світ, 2008. − С. 18-20.
3. Кульчицька О.М. Калейдоскоп цікавих шкільних свят: Навчальний підручник/  О.М. Кульчицька. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 174 с.
4. Уніят С. Секрети твого успіху/ С.Уніят. −Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. − С. 21-24.
5. Шитова Л.П. Наш моральний вибір: Публіцистичні роздуми/ Л.П.Шитова. − Черкаси, 2011. – 180 с.