Виховна година "Вербна неділя"

Тема. Вербна неділя.

Мета:ознайомити учнів з історією виникнення свята Вербної неділі, розширити знання про дерево – вербу як символ України; поглибити уявлення про особливості культури українців; розвивати пам’ять, увагу, допитливість, мислення; виховувати любов до природи, повагу до духовної спадщини українського народу.

Обладнання: тематичні ілюстрації, вербові гілочки, картки з прислів’ями, текст примовлянки.

Хід заняття

1. Організаційна частина

1. Привітання.

- Добрий день, діти! Сідайте.

Усміхнемось сонечку :

Здраствуй, золотаве!

Усміхнемось одне одному,

Погляньмо ласкаво!

Хай сьогодні в кожне серце

Свята верба додасть тепла!

А ми любо посміхнемось,

Побажаємо добра!

2. Основна частина

1.Повідомлення теми заняття.

- Діти, зараз я прочитаю вам загадку, а ви уважно послухайте її і відгадайте, якою буде тема нашого виховного заняття.

У християнстві є багато
Верби свяченої на свято.
За нею поспішають в церкву
У цю святу неділю …Вербну.

-Так, діти. Сьогодні ми з вами поговоримо про велике християнське свято – Вербну неділю. Дізнаємося багато цікавого про вербу як символ України й розкриємо таємницю «Чим заслужило шану в народі це дерево?»

2.Читання та аналіз легенди.

- Про вербу, скромну нашу вербу написано чимало. Їй, «гнучкій та тонко талій» присвячено прислів’я і приказки, пісні і вірші. Про неї складено й легенди. Послухайте одну із них, у якій розповідається, чому це дерево називається вербою.

Жила в одному селі дівчинка Марічка. Була вона така вже красуня, що й очей не одведеш. Одного разу пішла вона до Дніпра купатися. Запливла на середину річки і раптом відчула, що хтось смикнув її за ногу, потім ще сильніше. Дівчинка не встигла навіть крикнути, чиясь міцна рука тягла її на дно. Коли прийшла до пам’яті, побачила перед собою чарівний сад. А тут, біля неї, стояв парубок. Це був син Нептуна, Марічка йому сподобалась, і він вирішив одружитися з нею. Юнак повів її по своєму саду, показав і розповів про дерева, на які перетворились зачаровані дівчата. Береза – дівчина, що любила прибиратись, але була дуже жорстокою. Груша – дівчина некрасива, але добра. Ліщина – то весела дівчина, що страждала за милим і втопилася.

Чи будеш ти моєю дружиною? – запитав юнак дівчину востаннє.

Ні! – гордо мовила Марічка.

- Так бути ж тобі вік вербою. І рости тобі по берегах річок, щоб міг милуватися тобою лише я. Ти будеш моєю. Плач усе життя.

От і стоїть верба над річкою, скидаючи сльози у воду.

• Отже, діти, чому Марічка стала вербою? (тому, що не хотіла виходити заміж за сина Нептуна)
• То ж чому вербу називають плакучою? (бо вона проливає сльози над водою)

3. Довідкове бюро.

- Діти, з легенди ви вже дізналися, що верба росте близько до води. Чи можете ви ще щось сказати про вербу як дерево?

- Тоді я запрошую вас у довідкове бюро. І цим довідковим бюро сьогодні буду я. Будьте уважними, бо цю інформацію вам треба запам’ятати. Я згодом перевірю, як ви це засвоїли.

- Відомо понад 300 видів цього дерева, висота якого сягає 15 метрів і вище. Живе верба протягом 50-60 років. У народі кажуть: «Там, де росте верба, житиме й річка». «Нема верби, річка міліє, замулюється і пропадає». На вербі квітнуть лише жіночі суцвіття, а чоловічі – розпускають котики.

4. Створення інтерактивної дошки  про вербу.

• Спостережливість людей допомогла побачити у вербі її властивості, щоб використати їх у своєму житті. Зараз ми з вами спробуємо розкрити таємниці цього магічного дерева і разом створимо інтелектуальну карту.
• Отже, діти, про яке корисне застосування верби ви знаєте? (учні висловлюють свої думки)

• Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти.
• З вербового стовбура видовбували човни, робили меблі і ярма для волів.
• З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.
• Кожен запорізький козак обов’язково мав вербову ложку.
• Верба – дерево цілюще. Воно дарує людям багато ліків: аспірин, саліцилову кислоту

(Учні розміщують інформацію на інтерактивній дощці)

• Ось, діти, ми з вами і склали таку інтерактивну дошку про вербу, її корисні властивості та застосування у житті людей.

5. Робота над прислів'ями.

- Далі ваше завдання, на дошці бачимо прислів'я, але слова у них помінялися місцями. Вам потрібно правильно скласти прислів'я і пояснити їх.

(Вчитель викликає до дошки учнів, які складають і пояснюють зміст прислів'їв)

Де біліє вербиця — там здорова водиця.(Верба має багато магічних властивостей, серед них є така: вона очищує воду, покращує її смак)

Без верби і калини нема України. ( Верба здавна є народним символом України, вона оспівана у легендах, піснях, повір’ях, адже користується великою пошаною у людей, бо приносить їм багато користі)

Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знов буде рости. (верба, на відміну від багатьох інших дерев, швидко пускає пагони і відростає знову, навіть якщо її зріжеш)

• Отже, діти, чим же заслужила верба шану в народі?(Верба приносить багато користі людям. Вона й очищує воду, й оберігає численні джерельця. Є деревом цілющим, адже дарує людям багато ліків. З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів.)
• Скільки відомо видів цього дерева? (понад 300)

- Скільки сягає висота верби? (15 м і вище)

- Скільки років живе верба? (50-60 років)

- Які суцвіття, чоловічі чи жіночі, розпускають котики? (чоловічі)

 6. Фізкультхвилинка

https://www.youtube.com/watch?v=3suQb7il4kM

7. Розповідь про святкування Вербної неділі.

- Вранці  у Вербну неділю християни йдуть до церкви, щоб посвятити вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу».

- Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти одне поперед одного  стараються якнайшвидше дістати вербу і ту же проковтнути по кілька «котиків».

- Як ви думаєте, чому?(«щоб горло не боліло»)

- Колись господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток», а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

- Якщо, ввійшовши до хати, заставали того, хто проспав Службу Божу, то били його свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

• Свячена верба завжди була у великій пошані. У жодному разі її не можна топтати ногами, тому навіть найдрібніше гілля, яке залишилося після освячення, обов'язково спалюють, щоб воно не потрапило під ноги.
• Вербі приписується магічна сила. Коли навесні вперше виганяли худобу на пасовисько, то конче свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин»
• В літню грозу гілля верби викидали у двір, щоб припинити град і дощ та не пошкодити посівів.

8. Вивчення примовлянки.

• Як ми бачимо, діти, є багато примовлянок, у яких люди вітають одне одного з Вербною неділею . Ми зараз з вами вивчимо ось таку:

Верба б’є, не я б’ю.
За тиждень – Великдень !
Уже недалечко
Червоне яєчко.
Лоза б’є, не я б’ю.
За тиждень – Великдень !

Будь великий, як верба,
Будь здоровий, як вода.
Будь багатий, як земля,

А вродливий, як весна.

 III. Заключна частина

1. Підсумок заняття.

• Наше виховне заняття підходить до завершення. Отже, діти, про яке церковне свято ми з вами сьогодні говорили? (про Вербну неділю)
• Як люди відзначають це свято?(йдуть до церкви, освячують вербові гілочки)
• Чому саме вербові гілки освячують в церкві? (тому що наші предки в давнину замість листя пальми, яким вітали Ісуса в Єрусалимі, вирішили освячувати гілля верби, яка серед усіх дерев зацвітає найшвидше у нашому краю)

2. Рефлексія.

• Отже, діти, що нового ви довідалися на сьогоднішньому занятті?
• Що вам було цікаво?
• Що ви вважаєте корисним для себе із цього заняття?
• У мене в руках є вербова гілочка. Котики  на ній є пухнастими, приємними на дотик. А який свіжий, приємний, ніжний аромат відчувається. Зараз я даватиму вам в руки вербову гілочку, а ви, у свою чергу, будете говорити, що бажаєте своїм однокласникам з приходом Вербної неділі.

(Учні висловлюють свої думки)

Із Вербною неділею щиро Вас вітаю!

Жити в радості й любові – від душі бажаю.

Цілющою нехай буде свячена вербиця,

А здоров’я щоб міцніло і нічого не боліло.

• Дякую за увагу. До побачення!