Виховна година «Вклоняємось доземно вам, святі наші батьки …»

Навчальний заклад: Рідківська  загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Тема: «Вклоняємось доземно вам, святі наші батьки …»

Мета:

навчальна: формувати в учнів найвищі людські цінності: любов до батьків та шану до старшого покоління ввічливість, милосердя, людську гідність, чуйність, любові і поваги до ближнього;

виховна: виховувати почуття людської гідності, бажання духовно вдосконалюватися;

розвиваюча:  розвивати творчу уяву, мислення, пізнавальний інтерес.

Обладнання: мультимедійне обладнання, фонограми пісень та мелодій, відеоматеріали, добірка прислів’їв, вислови на дошці.

 

О, земле рідна, краю мій вишневий,

Гартований в тугих вітрах століть,

На ці й на вікові дерева

Не раз дивились прадід мій і дід.

Бо їм, як і мені, було б їх треба

У гожий час і в пору лихоліть.

Не можна жити без землі і неба,

І без сім’ї на світі дуже важко жить.

 

Найбільший гріх людини – це неповага, 

Нелюбов, нешана до батьків.

Шануй батька твого і матір твою,

Щоб добре тобі було та довго жив ти на землі.

                                                                  (Біблія)

 

Шанування батьків – один з найсвятіших

обов’язків  людини і неоплатних боргів дітей.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Вчитель: Доброго дня вам, любі мої діти, шановні батьки, бабусі, дідусі та гості нашого свята. Сьогодні у нас незвичайний день, сьогодні ми  ще раз хочемо нагадати вам, що ви – найрідніше, найкраще, найдобріше, що міг подарувати Бог дітям та онукам. Звичайно, що матінки ми маємо три: перша – це Матір  Божа, до якої ви,  наші батьки молитися  за наше здоров'я та спокій, друга – це наша ненька-Україна, де ми навчаємося бути щирими, добрими,привітними людьми. І третя, яка має відповідь на всі наші питання, не досипає ночей, коли ми хворі, оспівана в піснях – наша рідна матуся, яка тримає на своїх тендітних плечах весь дім, всю родину. Вона пізно лягає, та рано  встає, завжди готує – та часто голодна, вона завжди заклопотана, але знаходить час і вислухати нас і помолитися за нас. Одна Батьківщина і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї, Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї.

 

Рідні мами ,рідні тата,

Ми вітаєм всіх на святі.

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

 

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

 

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на тонких вітрах.

Під вікнами — мальви, в саду — материнка,

Оспівані щедро в піснях.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Пісня «Молитва за Україну» (прошу тебе , Господь благослови…)

Хто батька й матір покидає,

Не має в хаті той спокою,

В житті він щастя не зазнає

І не розлучиться з журбою.

Хто батька-матір не шанує,

Того забудуть діти власні,

Від них пошани не почує,

І в хаті згода й спокій згасне.

 

   Вчитель:  У кожного з нас є своя мама і її образ супроводжує нас усе життя. Її тепла посмішка, лагідні руки, найрідніший голос, її похвала чи застереження живуть у кожному з нас з дитинства і до кінця наших днів. А ми, діти, не завжди бували лагідні з нею, частенько були неслухами і приносили прикрість своєю поведінкою, та мамине всепрощаюче серце завжди любило нас, оберігало від усього на цій землі. Чи ж не тому ми хочемо сказати їй найкращі слова вдячності. Вона нам прощає, вона нас любить і захищає, пригортає крильми величезної материнської любові, де б ми не були. Бо вона — мати...

Наша мама найдорожча, найкраща і єдина. Мама ласкава, ніжна і добра. Вона завжди поруч: у хвилини страждання і горя, радості і смутку. І скільки б не було нам років 20,30 чи 50 нам завжди потрібна мама, її увага, її погляд.

 

Крізь дощі,крізь вітри і тумани,

Чи дороги снігом замете -

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє,

Забувайте обов′язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні.

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Щоб не мучила совість потому -

Не приносьте матусі печаль,

Бо для неї ви - сонячний промінь,

То ж не гасніть у рідних очах!

 

Спасибі вам, мамо, за душі багатство,

За любов материнську, святу.

Спасибі, мамо, за вашу найніжнішу ласку

І найдобрішу вашу доброту.

 

Ти для нас хотіла прихилити небо,

Щоб не знати дітям смутку і невдач.

Не завжди слухняні ми були у тебе,

Дорога матусю, ти за все пробач.

 

Вчитель: Дорогі наші матері! Низький уклін вам за сердечність, турботу і розуміння, якими сповнені ваші ніжні душі . Низький уклін вам, матері, хранительки нашого роду, щира вдячність за мудрість, і підтримку. Щиро бажаємо вам міцного здоров′я, добра, достатку, родинної злагоди та благополуччя, гідного продовження у найдорожчому своєму багатстві - дітях.

 

1.Бережіть материнське серце,

Бо воно як воскова свічка,

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

 

2. Коли спокій і радість у хаті,

То горить воно рівно й тихо,

Як прикута пташка крилата,

Стрепенеться, віщуючи лихо.

3. Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів, забуття і тривоги,

Каяття принесіть, хоч і пізно

І утріть гіркі сльози знемоги.

 

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку

Спасибі вам мамо за вічну любов

І щедру, незміряну ласку!

Ховали тривогу в собі й гіркоту,

До мене всміхалися радо.

Спасибі вам, мамо, за всю доброту

І пісню, залишену в спадок.

Відеоролик «Батьки мої….»

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж , прислів’я мовить недаремно.

 "хто не мав дітей – не мав клопоту”.

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Як почуєш ти уперше "Мамо”,

Як до школи поведе за руку,

Як уже одержиш телеграму:

"Мамочко, вітаю із онуком”.

Добре ж, як себе пізнать дитині,

Знать, твої вона продовжить роки.

Добре дати світові людину

 І людині дати світ широкий,

Спасибі вам і знов і знов за вашу ласку і любов,

За те, що дома повсякчас ви так турбуєтесь за нас.

Що нас так смачно годували, що нас так пильно доглядали,

Що не стуляючи очей, не досипали ви ночей.

Допоки нас чекають наші мами,

і поки виглядають нас батьки.

Провідуйте, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли нежданно вдарять дзвони,

тоді на все знайдеться час.

Але ні сльози, ні вінок печалі,

ніщо не виправдає нас.

Допоки нас чекають наші мами,

і поки виглядають нас батьки.

Провідаймо і завжди пам’ятаймо,

що можем запізнитись назавжди!!!

Люблю тебе, матусенько,  єдина,

Любов’ю щирою, як любить лиш дитина.

І господа щоденно я молю,

Щоб зберігав він матінку мою. 

Прости мені, ти вмієш все прощати,

Ласкава, добра, терпелива мати,

Ти ангел мій, що злинув просто неба,

Люблю тебе, -  і більше слів не треба!

Вклоняюсь вам, тату, доземно,

Як рідній хатині з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру, і щастя, і згоду

На довгії роки, на вічні віки.

Сьогодні ваш день, день добра і любові,

І ніжної музики в затінку тиші,

Твій погляд, мій тату, і ніжнії очі

Такі чарівні, як ніколи раніше.

Хай завтра на плечі вам ляжуть клопоти,

Із дерева втіхи залишиться пень,

Хай завтра вам знову іти на роботу,

Та це не сьогодні... Сьогодні — ваш день.

Тож прошу вас, тату, забудьте турботи,

Полиньте у мріях у сни молоді,

Згадайте дитинство і мрію дитячу,

І казку, і пісню, і юності дні.

Про тата теплих слів й пісень є небагато.

Чому так рідко пишуться вірші?

Бо тато мовчазний, на ласку небагатий,

Та скільки є добра й тепла в його душі!

У нього руки мозолясті,

у нього серце — як вогонь.

І сходить день новий у щасті

з його натруджених долонь.

 

 

Живуть на світі добрі люди, вони навколо, серед нас

Що допоможуть нам усюди і порятують від образ.

В недобрий час, лиху годину, на перехресті всіх доріг

Рятує рідна нас родина – найкращий в світі оберіг.

Пам'ятай ночами, як ти був маленьким,

Мати називала Сином дорогеньким.

Виростеш ти, сину, Вивчиш рідну мову,

Не забудь ніколи Пісню колискову.

Виростеш як колос, Підеш поміж люди,

Мами рідний голос  Все з тобою буде

Батькові турботи, сад і ліс, і поле…

Не цурайсь роботи у житті ніколи.

Не забудь стежину в рідний край до хати,

В будь-яку хвилину мати буде ждати!

Усе в житті міняється і в’яне.

Усе мина, відходить назавжди.

Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне,

Лиш татові слова зі мною назавжди.

Усе, що є в житті, то долі повеління,

А все, що є в мені, то батькове учіння.

Від батька в мене є терпіння і удача,

І розум, батьку мій, - це  твоя добра вдача.

Люблю усе живе, що квітне і буяє,

Це, батьку, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе, що сам умієш,

І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде-бреде, квітує і згасає,

Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають,

А ти для мене є теплом землі – я знаю.

 

Твоє добро святе і людяність велика,

І відданість землі і совість у душі –

Це те усе в тобі, за що я поважаю

І голову свою в уклін тобі схиляю.

 

Вчитель: Три біди є в людини: старість, смерть і погані діти –говорить стара українська мудрість. Старість - неминуча, смерть – невблаганна. Перед ними не можна зачинити двері свого будинку.

 А від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не лише від батьків , а й від дітей.

   Тож завжди, діти, намагайтеся бути слухняними і вихованими! Турбуйтеся про своїх батьків, бабусь і дідусів. Не завдавайте їм болю, прикрощів.

Пісня : «Батьки мої»  (Учні дарують квіти своїм матусям та бабусям)

Вчитель: Бабуся! Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира! Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат! Подивіться у бабусині очі?

 Які вони щирі! У них не побачиш ні  лукавості. Ні хитрування. Це погляд щирості, добра і любові.

 І хоч горе не обходило бабусиної хати. Але особливим блиском світяться очі у бабусі тоді коли приходять до неї онучата.

Свою бабусю рідну

Я знаю з давніх пір

Її обличчя добре, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить

І знов, дивись , сміється,

Ласкаво гомонить.

Бабуся моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь коло мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

 

Накину тобі я на плечі

Хустинку красиву, квіткову.

Як гарно з тобою малечі,

Бабусю, завжди будь здорова.

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси. 

Білий сніг упав тобі на скроні,

 Старість ладно стелиться до ніг.

І давно поморщені долоні,

Мабуть, безліч пройдено доріг...

 

Ти по них невтомно крокувала,

Тяжко, важко, часом в самоті,

І мету свою ти твердо знала,

Знала свою ціль ти у житті.

 

Ти навчала чесно працювати,

  І добра навчала, як завжди,

  Щоб могли ми увесь світ пізнати,

  Й на землі лишить свої сліди.

Ти дала нам віру і надію ,

 Щоб ішли ми з ними в майбуття,

 Та, на жаль, свою велику мрію

 Не втілила ти в своє життя.

 

Хай сніги не падають на скроні,

Квіти щоб і пахли, і цвіли.

Щоб у мам не морщились долоні,

І щоб мами вічними були

 

Відеоролик про бабусь

Де б не був я - додому не раз повернусь,

і замріяний клен зашумить у дворі.

Де б не був - матерям до землі поклонюсь,

найрідніші у світі для нас матері!

 

Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте без тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.

 

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,

А мати старенька стоїть на високім порозі,

Та й думає мати, як маються діти її.

 

А діти приїдуть і скажуть:

"Нам двері, матусю, втворіть".

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живі матері.

 

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим -

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь гірку загоїть рану.

(Чи перший біль, чи то останній,

Коли б то знати наперед!)

 

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське жорстоке,

Жорстокі в нас слова черстві...

Кажімо більше ніжних слів.

Я вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніше злого,

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирать дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим.

 

Вчитель. Не випадково люди провели чітку межу між людиною доброю і добренькою. Добра справа - це справа кропітка. І тут гарними фразами не обійдешся. Потрібно діяти - в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого.  Добро-завжди дієве, воно не буває пасивним, а пасивне добро - це вже не добро.

 

Ми любим вас, найкращі мами й тата,

Ми вам бажаємо здоров’ячка багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо, напевно,

За нас переживаєте весь час.

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многая і многая літа…

Пісня «А ми бажаєм вам добра…»