Виховна година "З родини йде життя людини"

Тема. З родини йде життя людини

 

Мета. Збуджувати пізнавальний інтерес до історії свого роду; розвивати мовлення дітей, творчу думку, увагу, уяву, почуття національної гідності; виховувати почуття гордості за своїх предків, за їх надбання, глибокі почуття любові до батьків, почуття пошани до їх праці; сприяти розвитку творчих здібностей дітей, бажання примножувати народні традиції, берегти свою національну культуру

 

Обладнання. Кімната святково прикрашена; родинне дерево, альбоми з фотографіями кожної сім'ї, українські рушники

 

Хід заходу

 

I. Організація класу

Сонце встало із-за гаю,

Промінцями роси сушить.

Я здоров'я всім бажаю

І добра у ваших душах.

‒ А зараз давайте всі станемо, утворимо сонячне коло, подаруємо тепло долоньок один одному і побажаємо всім добра.

II. Мотивація навчальної діяльності

(Звучить мелодія сопілки)

Вчитель. Дорогі діти! Ви слухали мелодію і, без сумніву, кожен з вас уявив щось своє. Але, безперечно, ця мелодія знайшла відгук у душі кожного. Інакше і бути не може. Що ж нагадала вам ця мелодія?

     Так, вона нагадала речі і поняття близькі, зрозумілі кожному. А хто ж навчив вас бачити, чути, розуміти, що таке весна, краса навколишнього світу?

     Так, батьки, бабуся, дідусь.

     Ось про них, про найрідніших і найдорожчих, найближчих на Землі людей і поговоримо сьогодні.

III. Усвідомлення навчального матеріалу

Вчитель. Родина, сім'я ‒ це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини»,‒ говорить народна мудрість. Тут людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові і добра, вчиться шанувати свою землю, берегти свій рід, пам'ять свого роду. Адже недарма говорять: «Без сім'ї немає щастя на землі».

(Виходять хлопчик і дівчинка з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Дівчинка

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

 

 

Хлопчик

Бо ж нашому роду ‒ нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду,

На довгії роки, на вічні віки.

Дівчинка

Родина, рід ‒ які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Тож народилось веселкове свято ‒

Прийшли сьогодні з дітьми мама й тато.

Цей хліб насущний ви прийміть від нас,

Щоб був достаток повсякчас,

І злагода, і щастя, і тепло.

Щоб всій родині радісно було!

(Діти підносять хліб батькам)

Вправа «Дерево життя»

Вчитель. Діти, закрийте оченята і уявіть себе деревом. Відчуваєте, як воно дихає, тягнеться до сонця своїми гілками, п'є воду, міцно тримається корінням?

У нього є своє тепло, запах, характер, сенс життя. Відкрийте очі. Що ви побачили? Так, дерево.

     Але це незвичайне дерево. Це дерево життя нашої шкільної родини. Коріння цього дерева ‒ школа, бо зі школи починається ваше шкільне життя.

     Стовбур ‒ це адміністрація школи, яка керує вашим шкільним життям.

     Гілки ‒ це вчителі, які дають вам знання.

     Квіточки ‒ це ваші знання. А якщо на дереві з'являються ще й плоди, то ви отримаєте сенс свого життя, бо плоди ‒ це ваші оцінки.

     Наші прадіди своє життя на Землі уявляли теж у вигляді велетенського Дерева Роду.

Його коріння – це прародичі.

Стовбур – дідусі і бабусі.

Гілки – батьки.

Листочки – діти.

Квіточки – внуки.

     Хто ми? Звідки наше коріння, де воно?

     Час від часу такі питання виникають у кожного, але в одних – раніше, в інших – вже в зрілому віці. І добре, коли є ще в кого розпитати про свій родовід. Ми зобов'язані шанувати свій рід, його звичаї і традиції, берегти сімейні реліквії та передавати їх з покоління в покоління, від батька до сина, як національний скарб.

     Тому кожна родина отримала завдання скласти свій родовід та намалювати своє родинне дерево.

(Розповідь дітей про родину)

Вчитель. Діти, сім'я, родина, школа, Батьківщина – це все єдині поняття. Людина до старості пов'язана з сім'єю, з якої вона вийшла, де вона народилася і зросла.

     Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім'ями.

     То нехай же річка буде повноводною, а велика родина наша українська – красивою і щасливою.

(Звучить запис пісні «Родина, родина від батька до сина»)

1 – учень

Шануймо батька, шануймо матір, –

І нам воздасться теж добром.

Хай буде шана в кожній хаті

І дух сімейний за столом!

2 – й учень

Шануймо батька, шануймо матір, ‒

Нам каже Біблія свята,

І щастям будем ми багаті

На всі часи, на всі літа.

3 – учень

Слова ці треба повторити,

Бо в них основа доброти.

Чи був би на цім світі ти?

Слова ці треба змалку вчити

В них світить істина стара:

Коли в добрі батьки і діти,

Тоді всім вистачить добра.

Вправа «Асоціативний кущ»

(Дібрати слова, які асоціюються з даними словами)

Вчитель. Кожен народ, кожна людина має свої святині. Велика святиня кожної людини є рідна мати. Вона для добра своїх дітей віддасть все: сили, здоров'я, серце.

     А тепер уявіть, що я – кореспондент телебачення і хочу взяти у вас інтерв'ю.

Тема мого опитування – «Мама».

Вправа «Мікрофон»

‒ Моя мама найкраща в світі, бо вона…

‒ Я люблю свою маму за те, що вона…

‒ Коли б я був чарівником, я зробив би для неї ось що…

‒ Від чого мама найбільше сумує?

‒ Від чого мама найбільше радіє?

‒ Якими ніжними словами ти називаєш свою маму?

Вчитель. Молодці, діти! Тепер я справді переконалася, що ви по-справжньому любите й шануєте своїх матусь.

(Звучить «Молитва за матір» ) 

1 ‒ й учень

У мене найкраща у світі матуся.

За неї до тебе , Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

2 – учень

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні її минали без смутку, без болю.

3 – й учень

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб ними раділа, пишалась усюди.

4 – й учень

За це я складаю в молитві долоні

До Тебе, Царице, на сонячнім троні,

Молюся устами, Молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

(Звучить пісня «Мамо»)

 

Вчитель

      Батько. Тато… Суворий. Вимогливий. Споконвіку батько в сім'ї вважався господарем. На нього покладалися обов'язки піклуватися про родину, годувати її та захищати. Батьківський приклад у родині  завжди мав  і має велике значення. А любов до дітей ‒ стримана і врівноважена. Недаремно кажуть, що дитину потрібно любити так, щоб вона про не знала. Саме такою є батьківська любов.

1-учениця

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку хочу тебе обійняти ‒

Ти мій порадник, заступник і друг!

2-учень

Ми любим вас, кохані тата,

Ми вам бажаєм здоров'ячка багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

3-учениця

Рідні тати, любіть нас, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожими

І, як ви, такі ж хорошими!

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково!

 

 

Вчитель. Діти! А про кого ці слова? Вона трохи старша за маму роками, з ясними очима, з голосом ніжним, з натрудженими руками. Вона знає безліч найцікавіших казок, вміє пекти найсмачніші пиріжки, завжди прийде на допомогу, захистить, приголубить. Звісно, бабуся!

     Подивіться у бабусині очі. Які вони ласкаві та люблячі, особливим блиском світяться очі у бабусі тоді, коли приходять чи приїжджають до неї онучата.

Недаремно говорять в народі, що бабусі більше люблять онуків, ніж дітей і завжди готові дати відповіді на всі їхні «чому»?

Інсценізація «Бабуся та онук»

‒   Ой, бабусю, в ваших косах вже з'явились 4 сиві волосинки, а вчора було

     3. Чого це посивіла ще одна волосинка?

‒   Від болю, любий мій онучку. Коли болить серце, тоді і сивіє волосинка…

‒   Пам'ятаєш, ти біг по подвір'ю і впав? Я глянула на тебе, побачила синець 

     на лобі. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

‒   Бабусю, а якщо я бігатиму по подвір'ю і впаду, а синця не буде, то

     волосинка не посивіє?

Вчитель.

‒ А хто наймудріший в родині? Це, звичайно, дідусь.

1-й учень

Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

2-й учень

Ти вчив нас, як на світі жить,

Як один одного любить,

І твій розумний заповіт

Я пам'ятатиму повік!

Вчитель. Діти, давайте згадаємо прислів'я та приказки про родину та рід.

• Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, такі й діточки.
• Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
• Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям.
• На сонці тепло, а біля матері добре.
• У дитини заболить пальчик, а у мами ‒ серце.
• Добрі діти ‒ батькам вінець, а злі ‒ кінець.
• Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
• Як батька покинеш, той сам загинеш.

Учениця

Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю ‒ і радість росте!

Слово яскраве народжує крила ‒

Ви не забудьте ніколи про це!

Донечко, синку, велика сім'я!

Таточко, мамочко, бабусю, дідусю ‒

Мій оберіг і родина моя!

Вчитель

     В Україні залишається традицією сімейна мораль, коли з великою пошаною ставляться до старших. Поважають їх, допомагають їм і постійно турбуються про них. Все, що залишилось на згадку від старших поколінь – їхня мудрість, поради, хатні речі, які вони зробили чи придбали, - оберігають кожного з нас і звуться оберегами.

     Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишивка, батькова криниця – все це наша родовідна пам'ять, символи України, наші обереги.

Учень

У руках я тримаю річ

Мені дорогу.

Я її зберігаю.

Я її бережу,

Бо це річ непроста:

В ній джерельна вода,

Що тече із віків

Від моїх прадідів.

Вчитель. Діти, ви напевно здогадались, що це за річ у рукаї.

Учень. Це наша сімейна реліквія – вишитий моєю бабусею рушник і сімейний альбом, альбом мого роду. У ньому – фотографії моїх батьків, бабусь, дідусів. Є в ньому й сучасні фотографії, на них – я, мама і тато – це мій рід.

Вчитель. Три біди є в людини: смерть, старість і погані діти. Так говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна. Перед ними не можна зачинити двері свого будинку. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей. Тож намагайтеся завжди бути слухняними й вихованими, турбуйтесь про своїх батьків, не завдавайте їм прикрощів.

 

Учениця

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла –

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Учень

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата,

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Учениця

Хай бог оберігає вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита!

Будьте завжди щасливі і здорові

На многії і многії віка!

 

 

Вчитель. Пам'ятайте, любі діти, що є сім'я і родина – це основа всього людського життя.

Для того, щоб мир і злагода панували в кожній родині, давайте попросимо в Бога щастя й здоров'я для нас і наших близьких.

Учень

Уранці до Бога

Я ручки складаю

І щиро у нього

Я щастя благаю

Учениця

Ісусе наш рідний,

І ти, Божа Мати,

Пришліть до Вкраїни

Добра й благодаті.

Учень

Молюся до тебе,

Ісусе єдиний,

Щоб мир і достаток

Були на Вкраїні,

Щоб горя і лиха

Народи не знали,

Щоб хворим й нужденним

Всі помагали.

Учениця

Нехай же прокажуть

Молитву всі люди,

Нехай же надія

І Бог з нами буде.

Вчитель

На знак своїх незгасних почуттів

Родині своїй вручіть ці квіти.

Нехай ця квітка чарівна –

Ніколи не зів'яне.

І всерці вашому навік

Цвісти не перестане!

(Діти вручають квіти)

 

IV. Підсумок заходу

Вчитель. Ось і підійшла до кінця виховна година.

‒ Вам сподобалась вона?

‒ Про що сьогодні говорили?

‒ Чого навчилися?

‒ Що запам'ятали?

‒ Якого висновку дійшли?