Виховна година "Коса-дівоча краса"

Тема: Коса – дівоча краса

Мета:

– сформувати в учнів уявлення про давній народний звичай  - вшанування дівочої коси, як символ честі й гідності.

–  розвивати естетичний смак дівчаток та хлопчиків.

– виховувати  повагу до жінки – матері – берегині роду; бажання бути охайними, акуратними, працьовитими;  відроджувати народні традиції.

 

1.Організаційна частина.

 - Звучить пісня О.Білозір «А я собі українка».

(Після пісні діти встають і вітаються)

    Добрий день шановні вчителі та батьки, ми раді Вас вітати у нашому класі.

Слово вчителя. Так, ми раді Вас всіх вітати. Саме ця пісня О.Білозір підтверджує нам, що ми українці. І нашого народу ми завжди повинні дотримуватись.

2. Повідомлення теми виховної години. 

Отже і сьогоднішня виховна година присвячена одній із традицій. Дівочій красі. А саме тема нашої виховної години «Коса – дівоча краса». Сьогодні ми зібралися всією класною родиною на свято, яке присвячене вшануванню дівочої коси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А які поняття пов’язані зі словом «коса»?

(складання асоціативного куща)

 

 

 

 

Слово вчителя. Багато уваги приділялося в народі першому волоссячку. Не допускалося, щоб зрізане волоссячко валялося будь-де; бо птахи на гнізда поскубуть і голова буде боліти. Вірили також, що хтось може підібрати і наврочити. Тому охороняючи волосся від всього злого волоссячко спалювали, або кидали у стрімку воду, щоб дитина росла як з води.

 Хлопчикам закопували під грушу «щоб кучерявим був», дівчинці – під вербу «щоб косата була».

І ведуча. У першу купіль із духмяними травами клали і гребінець – щоб волосся було густе.

Слово вчителя. Ще обов᾽язково клали цвіт калини, щоб дівчатка  були гарні, а коси пишні як китиці у калини.

ІІ відуча. У воду, в якій мили волосся, додавали різні настої та відвари трав,пряжене молоко, мед, хлібний, буряковий квас, жовток свіжого яйця. Щоб позбутися лупи, у купіль доливали воду, в якій варилася картопля.

ВИТЕЛЬ Інсценізація першого купання дитини

Дід:            Неси, бабо, швидше воду,

                     Наливай у миску,

                     Щоб скупати нашу внучку,

                     М 'яти дай й любистку.

Баба:         Віллєм меду,

                    Грошей кинем,

                    Щоб була багата,

                    Щоб росла красива доня

                     І раділа хата.

Батько:     Ще у купіль покладемо

                   Червону калину,

                   Чебрець, руту та барвінок,

                   Скупаєм дитину.

Мати:        Щоб коса була у неї

                    Гарною, густою,

                    В першу купіль покладемо

                    Гребінець з щіткою.

 

І ведуча. Існує легенда, що до гріхопадіння навколо голови людини був німб, а волосся не було. Говорять, що голова про людини була покрита чимось схожим на пушок, який ми бачимо на голові новонарожденного малюка. Коли людина впала в гріх, то проміння космічної енергії навколо голови по тяжчали перетворилися у волосся. Волосся є ланцюжком між людиною і небом.

ІІ ведуча. Кожен народ по-різному ставився до волосся. Наприклад, тібетські мудреці не стриглися і не голилися, а заплітали косу. Довге волосся вважалося натхненням для творчості. Сила Самсона також була у волоссі, це говорить про те, що волосся несе в собі фізичні властивості. Коханий брав пасьмо волосся нареченої, вирушаючи в далеку дорогу, і відчував, що незримий контакт дійсно існує. А в Київській Русі за вирваний жмут волосся накладали великий штраф – більший, ніж за покалічену ногу.

               Слово вчителя. Споконвіків дівоча коса була своєрідною візиткою охайності. Як стежить юнка за своїм власним волоссям, такою в майбутньому , вважалося, буде і господиня, - чепурною, працьовитою або ж неохайною чи лінькуватою. Тому матері з особливою наполегливістю, невсипністю намагалися з раннього віку привчати своїх дочок до охайності, щоб знали традиційні закони моралі. «Яка коса, така й краса», «Коса до п’ятки – дівка до грядки», «Коса заплетена, а хата не метена».

        Серед багатства неперевершеного обрядодійства величне місце належить нашому національному одягу. Та  скільки б ви не намагалися, а ось уявити українку без її чарівної коси, без вінка не зможете.

І ведуча. Діти, як правило, народжуються з коротким волоссям. А якщо бувало, що народжувалась дівчинка з довгим волоссям, то говорили, що вона буде жити у багатстві й розкоші.

Слово вчителя. На цьому стенді  ви бачите фотокартки дітей нашого класу, де видна, яким було у вас волосся  до одного року.

Спобуйте відгадати-узнати своїх однокласників.

ІІ ведуча. Стригти дітей до року не дозволялося. Цього дотримуються і зараз. Коли ж дитині виповнювався один рік, то виконувався обряд «пострижин». Здійснював його хрещений батько. Хлопчиків з цього часу стригли часто, а от дівчаток заборонялося стригти взагалі. У козаків залишали тільки пучок волосся серед голови, який називали «оселедцем». Невеличку сценку  про обряд пострижин нам сьогодні розкажуть і покажуть учні нашого класу.

Сценка «Постріжени»

 

Вчитель      Особливу увагу мами приділяли дівчаткам, щоб виростити в них чудове волосся. А які зачіски можна зробити з довгого волосся на нашому святі сьогодні покажуть наші учениці.

(Демонстрація зачисок)

 Щоб волосся було здоровим і красивим, скористайтеся порадами, які розкажуть наші дівчатка.

1-а дівчинка. Довге волосся миють рідше, ніж коротке — раз на 10 днів помірно теплою перевареною водою.
Для миття тонкого і сухого волосся замість мила використовують яєчний жовток.
2 -дівчинка. Дуже корисно полоскати волосся відваром із суміші сухих трав: м'яти, ромашки, шавлії, любистку, звіробою. Східні жінки перед тим, як мити волосся, втирали в голову кисле молоко, а на Русі — кислий квас.
3 дівчинка. Якщо коротке волосся — розчісують від коренів до кінців, довге — навпаки, починають з кінців пасма, і поступово, не смикаючи, піднімаються до коренів.
4 дівчинка. Гребінці раз на тиждень обов'язково миють із милом.
Щоб волосся надмірно не випадало, візьміть рівні частини шишок хмелю, волошки, кореня лопуха, любистку, деревію, софори японської, залийте окропом на 2 години, а потім втирайте густий відвар у корені волосся.
5 дівчинка. Росту волосся сприяє настій кореня лопуха, який втирають у шкіру.
Відвар з кропиви має мінеральні солі, дубильні речовини, глюкозу, органічні кислоти, вітаміни, а тому також зміцнює корені волосся.
Вчитель. Спасибі, дівчатка! Ми дізналися багато цікавого про те, як правильно доглядати за волоссям.
 

 

Оголошується конкурс «Шампунь».

-       Назвіть марки шампунів, якими потрібно мити голову, щоб волосся було густим та пишним.

(Учні називають).

 

Оголошується конкурс «Трави».

-       Назвіть трави, якими треба мити волосся, щоб воно було здоровим.

(Діти відповідають).

Учень

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем,

І пам’ятай ти правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

То мий її в барвінкові та вишні.

 

Учениця

Блискучою косу хай зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Шукай поради у жалючої кропиви.

 

Учень

Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона, як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов’я.

 

Учениця

Наче та роса, в дівчини коса.

Збережи її, бо яка ж краса!

Купай її в любистку й м’яті,

Щоб була пишна та густа.

Ти збережи її нащадкам,-

Це ж не позичена краса.

 

І ведуча. Після пострижин за косами дівчинки ретельно стежили: розчисували, змивали в пахучих травах

ІІ ведуча. На Гуцульщині досі існує  обряд «Закосичення»

І ведуча. Уперше косу урочисто заплітали в 6-7 років, коли дівчинка йшла в церкву до першого причастя. В кіски вплітали білі стрічки. Але задовго до того дівчинку вчили доглядати за своїм волоссям.

 

ІІ ведуча. Для цієї церемонії запрошують «Сахнівну» -  жінку, що належить до близької родини. «Сахнівна»  заплітає волосся на голові дівчинки навхрест, беручи жмут волосся спереду, ззаду від правого вуха і від лівого. Зв’язуючи всі чотири  кінці на середині голови, сахнівна промовляє: «Як зв’язую все волосся на тобі, аби ся тримало з усих чотирьох боків, так аби ся в’язали з усіх боків парубки, дідицькі сини та й котрі найстарші парубки у краї, котрі тебе уздрить, то так аби ся за тобою умлівав, як риба за водою»

І ведуча. У центральному регіоні нашої країни теж засвідчують такий звичай: перше заплітання коси. Але це обрядодійство здійснювали сами дівчата, при цьому примовляли: «Коси – до п’ят, дівка – до гряд, косам – стрічечки, дівці – женишки» . З того часу дівчина мусила дотримуватись неписаного звичаю: вставши рано, повинна навести насамперед лад на своїй голівці. Заборонялося сідати до столу з розпущеним волоссям.

ІІ ведуча. В народі про це говорили так: «Подивись на косу, а подумай про господиню», «Яка коса, така й краса»

Вчитель

  Раніше в Україні був такий звичай: прокинувшись, дівчина перш за все повинна «навести лад» на голові. Вважалося, що те волосся, яке залишалось на гребінці, слід обов’язково спалити, бо коли його знайде пташка, то з нього витиме своє гніздо. А в дівчини від цього  голова болітиме.

Вважалася великою нечепурою та дівчина, яка   бралася за будь – яку роботу з розпущеними косами. Про таких неохайних дівчат кажуть, що у них на голові ворони гніздо звили.

 

(Учні виконують українську народну пісню «Чи я не хазяйка»).

Вчитель

Найкращою прикрасою дівчат бул віночок. Сплетений віночок – не просто краса, а й символічний «знахар душі», бо він знімає головний біль, береже волосся від випадання, оберігає від злих очей.

Особливе щастя принесе той віночок, який сплетений із 12 квіточок.

До вінка  прив’язували стрічки. Вони повинні бути трохи довші від коси, щоб сховати волосся.

Хлопці.

Коричнева стрічка – символ землі – годувальниці.

Жовта – сонця.

Зелена – молодості.

Блакитна і синя - неба і води.

 Фіолетова – мудрості.

Малинова - уособлення душевності та щирості.

Рожева – достатку.

Червона – любові.

Біла – жива пам’ять поколінь. Цей віночок оберігав щастя кожної дівчини.

 

Вчитель

   Кожна дівчина хотіла, щоб у неї було гарне волосся та довга коса. Люди вірили, що підрізати косу повинен хтось із родичів по чоловічій лінії на повний місяць. Не дозволялося цього робити самій собі.

Вчитель

А зараз лікар – косметолог розповість чому утворюються сиві волосся і як з ни боротися (Розповідь учениці)

Вчитель

 

  А зараз пригадаємо, які прислів’я про косу ви знаєте.

 

Ø  Дівчина з косою, як трава з росою.

Ø  Нема коси – нема краси.

Ø  Дівка без коси – що кінь без гриви.

Ø  Утоплюсь у косі – утоплюсь у красі.

Ø  Де дівка з косою, там хлопці юрбою.

Ø  Подивись на косу, а подумай про господиню.

Ø  Не вари борщу, поки не заплетеш косу.

Ø  Косу збережеш, щастя знайдеш.

 

 А зараз надамо слово хлопчикам нашого класу.

Учень

Які гарні в класі дівчата у нас,

Ви красою вабите повсякчас.

Ой, дівчино, дівчино, постривай,

Перш, ніж косу різати, подумай!

 

Учень

Нам приємно смикати за косу,

 і ми хочемо бачити цю красу.

Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

Що коса в пошані в народі й у нас.

 

 

Учень

Вони ростуть для того,

Щоб заплітати довго,

Щоб хтось про них казав:

«Ах, ах, яка краса!»

 

 

Учень

Розпустили кучері дівчата,

Ще й підвели брови для краси.

Тільки ти роби, як вчила мати,

Не обрізай русої коси.

 

Учень

Хай вона росте густа та пишна,

Всім зрадливим хлопцям на біду.

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

 

Учень

Назбираю вранці, коли роси,

Квітів, що срібляться у росі.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені в косі?

(Хлопчики виконують  пісню  «Ой не ріж косу», слова Михайла Ткача,  музика Олександра Білаша)

 

Учениця

Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

- Ой, ти не ріж косу! –

Благали матері доньок в калинових сузір’ях.

Учениця

Тож пам’ятай рідний оберіг,

Без пам’яті нема народу.

Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.

ІУ. Підсумок

Вчитель

Підводячи підсумок, я хочу побажати вам, дорогі діти, шанувати дівочу косу. Старанно доглядайте своє волосся, щоб воно було здоровим, гарним, густим та пишним як би вас не переконували про старомодність коси, знайте, що в дівочих косах є своя краса, ніжність та святість. Завжди пам’ятайте, що «Коса – дівоча краса!»

 

Звучить пісня «Коса - райдуга»