Виховна година "З Україною в серці"

                    Виховна година «З Україною в серці»

Для кожного з нас рідний край – це найдорожча і найрідніша Батьківщина, мила серцю Україна. Тому що тут ми народилися і живемо, тут зустрічаємо вперше світанки, спостерігаємо, як заходить сонечко. Це для нас навесні співають невгомонні солов”ї і цвітуть білесенькі сади, а чарівна осінь дарує найтеплішу гаму золотих кольорів. Це для нас зима-чарівниця обсипає інеєм

усі рослинки, щоб здивувати і причарувати серце, напоїти його любов”ю до рідного краю. Бо та земля, яка нас народила, вона усім нам як мати – найдорожча, наймиліша і найдобріша.

Учні. Краю мій рідний, моя сторона,

         Ти для мене найкраща у світі.

         Україно моя, ти у серці одна,

         Як в віночку, в барвистому цвіті.

         Україно, ми дочки твої і сини,

         Ти усіх нас любов”ю зігріла.

         І шумлять кучеряві твої ясени,

         Кличуть в мрію нас їхні вітрила.

   Наша держава заявила про себе ще на початку ІХст. Тоді вона звалась Київська Русь .З давніх часів наша держава потерпала від набігів кочових племен, тому що ті, хто хоч раз побував на цій землі, прагнули її захопити. Кожному хотілося тут жити й панувати. Тому так часто Україну прагнули поневолити інші народи. Та жадоба до волі і незалежності в українців у крові. Наші предки визволяли рідну землю від ворогів у всі часи, вони боролись і перемагали, та хоч деколи і програвали битву, але ніколи не здавались. І завжди знаходились люди, які піднімали народ на боротьбу, вели до волі.

Учень. Україна зазнала неволі й біди,

            За історію повно – по вінця!

            Та за правду і волю стояла завжди

            Волелюбна душа українця.

   Добре відомо, що найважчою і найбільш трагічною для українського народу була перша половина ХХ століття. Саме тоді відбулися дві найжорстокіші світові війни, які кривавим смерчем неслися українськими землями і забрали життя близько 12 мільйонів її жителів. Минуле століття принесло на землі України страшну трагедію – Другу Світову війну, яка для нашого народу назавжди стала Великою Вітчизняною. Не згасає пам”ять про тих, хто не вагаючись, віддав своє життя в ім”я свободи і незалежності. Вони були романтиками, закоханими у рідну землю, у життя. Вони мріяли про майбутнє, молодість кликала їх у незвідане. Але прийшла біда – і з почуттям відповідальності за долю держави, відчуттям особистої причетності до долі народу вони ступили у безсмертя.

   Мільйони людей стали жертвами штучно створених голодоморів, масових репресій. Життя людини у той страшний час коштувало нічого. За жменю зібраних колосків, за декілька хвилин запізнення на роботу, за необережно сказане слово, за відмову донести на свого ближнього, людину, нерідко без суду й слідства позбавляли волі й навіть життя.

              (Розповідь очевидця трагедії)

   Тож, згадаймо мільйони українських людей, які загинули мученицькою смертю від голоду, життя яких проковтнула чорна машина репресій, вшануймо їх пам”ять хвилиною мовчання… (хвилина мовчання)

   Тяжко повертає собі народ України духовне здоров”я. Жадане й драматичне його очищення, радісне й гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто тяжкі втрати…

   І тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши шлях своєї історії, віднайде себе наш славний народ.

   24 серпня ми святкуємо День незалежності України. Віковічна мрія українського народу жити у самостійній державі збулась. А що ж таке незалежність держави?

   Це означає, що Україна має свою державну мову, свій державний герб, державний прапор, гімн.

   Герб. З часів Київської Русі дійшов до нас родинний знак князя Володимира Великого – тризуб. Одні з істориків вважають у цьому зображенні зброю – лук і меч, інші бачать зображення сокола, якоря, своєрідне написання слова «воля».

   Прапор України – стяг із двох смуг синього і жовтого кольорів. Кольорова гама Державного прапора символізує багатство України, її хлібний лан і чисте небо.

   Державний національний гімн – «Ще не вмерла України». Слова написав у 1862 році поет Павло Чубинський, а мелодію створив Михайло Вербицький.

           ( Звучить гімн України)

   Жити у вільній і незалежній державі – давня мрія нашого народу. Він завжди прагнув мати все своє – землю, хату, велику родину, свої традиції, культуру і найцінніше – волю. Недаремно в усній народній творчості так багато прислів”їв про волелюбність нашого народу:

За рідний край життя віддай.

У нашій рідній стороні воля нам світліша сонця.

Кожному мила своя сторона.

Нема в світі кращої, як своя країна.

Воля дорожча за життя.

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

   Отож, ніколи не забувайте, що ми всі – народ України, її сини і дочки, а тому на кожному із нас лежить відповідальність за Батьківщину.

Учениця. Україно! Ти для мене диво.

                І нехай пливе за роком рік,

                Буду, мамо, горда і вродлива,

                З тебе дивуватися повік.

                Україно! Ти моя молитва,

                Ти моя розлука вікова.

                І гримить над світом люта битва

                За твоє життя, твої права.

   Поети наділені особливим талантом висловлювати почуття словами. У віршах вони називають Україну мамою, ненько. Батьківщина, як мати, одна. Нам і берегти її, і любити, як маму.

Учениця. Є багато країн на землі,

                В них – озера, річки і долини.

                Є країни великі й малі,

               Та найкраща завжди – Батьківщина.

Учень.    Є багато квіток запашних,

               Кожна квітка красу свою має,

               Та гарніші завжди поміж них,

               Ті, що квітнуть у рідному краї.

Учениця. Є багато пташок голосних,

                Милі, любі нам співи пташині,

                Та завжди наймилішими з них

                Будуть ті, що у рідному краї.

Учень.     І тому найдорожчою нам

                Є і буде у кожну хвилину

                Серед інших країн лиш одна –

                Дорога нам усім Україна!

   Рідний край, Україна, Батьківщина! Які це прості і разом з тим величні слова. Священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях. Т.Шевченко заповів:

                 Свою Україну любіть,

                 любіть її во время люте.

                 В останню тяжкую минуту,

                 За неї Господа моліть.

   В українців, як і в кожного народу є свої улюблені речі: дерева, рослини, страви. Верба, калина, барвінок – невіддільні від українського народу.

  Ось верба – символ краси, неперервності життя. Вона живуча: встроми у землю гілочку і виросте дерево, засип ранку порошком меленої вербової кори – і кров зупиниться. З давніх давен в Україні вербу вважали святим деревом. Перед Великоднем шостий тиждень посту називається Вербним. На Вербному тижні,  у неділю святять вербу. ЇЇ освячені гілочки служать оберегами полів від граду, ними обкурюють хату від хвороб, кладуть у купіль немовляти.

Учень. Діти хльостають один одного освяченими прутиками, примовляючи:

            Не я б”ю, верба б”є,

            За тиждень – Великдень.

            Недалечко – червоне яєчко.

            Спаси і сохрани, Матір Божа,

            Під своїм покровом.

   На це хльостанні не можна ображатися, оскільки верба давала силу і здоров”я.

   А ось  хрещатий барвінок – символ вічності. Послухайте легенду.

   Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до Богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Однак не всесильна була Богиня квітів і весни, і не змогла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву «вінка», що означає «перемога». Що ж переможного вбачали люди в цій скромній, з непоказними синіми квіточками рослині, вічнозеленій окрасі наших садів? У ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди подарували їй свою любов.

   А це калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний каравай, лікуються. Народ склав про неї безліч легенд та пісень.

                (Звучить пісня «Зацвітає калина»)

   А тепер погляньте на ці рушники. Це теж символи українського народу. Вони старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником зустрічали дорогих гостей, виходили в поле справляти обжинки, проводжали в армію, дівчина подавала рушник на знак згоди при сватанні, молоді ставали на рушник під час шлюбу. Вишивали рушники різними способами і кольорами. Червоний – то любов, а чорний – то журба. У житті кожної людини бувають радість і смуток. Так і на рушниках, люди виписували свою долю.

          (Слово майстрині та демонстрація вишитих рушників)

   «Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову, називаємо її калиновою, барвінковою, солов”їною. Вона є державною мовою України.

Послухаймо вірші про нашу мову.

          (Виступ дітей)

   Зрозуміло, що жити в Україні і не знати української мови – це неповага до народу.

   Діти, а хто знає, чим славляться українці на весь світ? (Відповідь дітей)

   Справді, українська пісня – це диво. ЇЇ люблять в усьому світі. Пісенним символом українців здавна вважається соловейко. Образ солов”я невіддільний від символу України – калини. І це не випадково. Калина – символ чистоти. Таким чистим є і спів солов”я. Такою пісенною і чистою є й душа українського народу.

              (Звучить українська пісня)

    Улюблені страви українців – вареники та пироги. Їх готували з тіста, в яке клали начинку. Як начинку використовували сир, смажену капусту, мак, вишні, кашу. Вареники та пироги були окрасою недільного та святкового столу. Крім наших предків вареників та пирогів не ліпив жоден народ. Згодом вони були визнані і в інших народів. І сьогодні ми пригощаємо пиріжками.

   Любов до мами і тата, близьких людей, любов до Батьківщини – це найсвітліше і найвище почуття. А коли така любов у серці є, тоді людина світла і добра. Діти, ви маєте у своєму серці цю любов, тому ви все зробите для того, щоб Україна стала квітучою державою, сильною і багатою.