Виховна година «Жінки, які загинули за Україну»

ДНЗ «Благовіщенський професійний ліцей»

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

 «Жінки, які загинули за Україну»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготували:

Барановська О.О.

Васюта Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2024 рік

 

 

 

Слайд №1 Українка»

 

Найкраща в світі жінка – українка
У ній сплелись і розум, і краса,
Вона тендітна й ніжна, ніби квітка,
А глибина очей – мов небеса…

 

Вона уміє бути чарівною,
Та в той же час – і скромна, і проста.

Не зіпсувати косу сивиною,
І зморшкам не затьмарити уста…

 

Вона і щира, й добра, і мрійлива,
А її голос – чисте джерело.

Вона посеред інших – особлива,
Бо завжди випромінює тепло.
 

Найкраща в світі жінка - українка!

Вона, немов калини, білий цвіт.

Чи з міста, чи з далекої глибинки

талантами чарує, полонить.

 

Краса її  магічна і глибинна.

Достойна пензля визнаних митців.

Душа відкрита, щира і гостинна,

а розум гідний славних мудреців.

 

Вона слабка і сильна одночасно.

Дочка безстрашних, вільних козаків!

У простоті велична і прекрасна.

Славетна матір доблесних синів.

 

Пісня 1 хв

Слайд № 2 «Українка на синьо-жовтому фоні»

 

Жінка… Скільки про неї було сказано й написано. Протягом багатьох століть люди оспівували та прославляли в піснях і віршах образ матері-берегині, коханої жінки, благословляючи її ім'я.

Українська жінка – особливий феномен, який не має аналогів у світі. Вона завжди вирізнялися своєю внутрішньою силою та енергією. Українки брали участь в управлінні Європою, створювали витвори мистецтва світового рівня та боролися за свою рідну землю.

 

Слайд №3 «Українська захисниця з мечем»

У чорну ніч неволі, що тривала століттями, українські жінки знаходили в собі сили зберегти прагнення до волі, почуття гідності, відповідальності за свій народ, за свою родину, за виховання дітей. Ці жінки - прості і скромні, мужні і наполегливі, слабкі і разом з тим сильні духом, роботящі та працелюбні, справедливі і досвідчені.   Жінки мудрі та вільні, жінки – рівні у правах та обов’язках з чоловіками, жінки, яка в скрутну годину ставали на захист своєї Батьківщини.

І сьогодні саме українським жінкам буде присвячена наша виховна година, жінкам, які віддали своє життя за Україну, за те, щоб ми могли  вільно жити, могли вчитися, бути на цій сцені, радіти весні…

 

Слайд № 4 «Жінки, які загинули за Україну»

 

За вікном – XXI століття, а за плечима сьогоденної України – вікова

історія із здобутками і втратами. В цей час, коли йде війна з російським окупантом, українки поруч із чоловіками стоять на варті нашої держави.

 

Слайд № 5 «Жінки на фронті»

 

У ЗСУ разом із добровольцями територіальних громад сьогодні служать близько 62 тисяч жінок. З 2017-го року жінки отримали доступ до  всіх бойових та офіцерських посад. І сьогодні парамедики, артилеристки, снайперки, розвідниці, командирки рот і взводів виконують свій військовий обовʼязок на передовій та в тилу.

 

Слайд № 6 «Захисниця (сучасна)»

 

Жінка в арміі може бути  командиром БМП,  кулеметником, снайпером, водієм, гранатометником, заступником командира розвідки, ремонтником тощо. За даними міністерства оборони сьогодні на полі бою в Україні перебуває  найбільша  кількість жінок в світовій історії.

 

Слайд №7 «Українка з серпом та українка з прапором»

 

Усі імперії, які завойовували нашу країну, щоб послабити її потенціал до спротиву, вживляли в масову свідомість її мешканців шаблон, що ми мирний народ гречкосіїв, і військова справа нам не притаманна. Але цей антиукраїнський міф спростовують визначні сторінки нашої історії та військових перемог, які, власне, цю історію творили.

 

Споконвіків основну роль у веденні війни відігравали чоловіки, що є цілком закономірним явищем як тоді, так і тепер. Та наша земля знає багато прикладів, коли саме жінки яскраво проявляли себе на полі бою.

Історія жінок-воїнів на нашому терені розпочинається з кочових народів, зокрема сарматів.

 

Слайд № 8 «Сарматки»

Сарматки були вправними воїнами нарівні з чоловіками. Грецький історик Помпоній Мела зазначав, що сарматські жінки «їздять верхи на полювання з чоловіками і без них, виходять на війну і носять однаковий з чоловіками одяг… жодна дівчина не виходить заміж, поки не вб'є ворога».

 

Слайд № 9 «Жінка воїн. Київська Русь»

 

Серед слов’янських племен перші згадки про жінок-воїнів бачимо в згадках візантійського патріарха Никифора, який жив у VII ст.  Він зазначав, що під час облоги Константинополя, стягуючи обладунки з мертвих русів, часто бачили під ними жінок з давніми бойовими шрамами.

 

Війна для цих прадавніх українок, швидше за все, була професією, способом і методом заробітку на життя. Можливо, ця традиція мігрувала від варягів, в яких теж було дуже багато жінок-воїнів.

 

Ну, і звичайно, як тут не згадати княгиню Ольгу, яка була дружиною князя Ігоря, по суті князя варязького походження.

 

Слайд № 10 «Княгиня Ольга»

 

Вона мала своє військо, вела війни, зокрема як в помсту за вбивство свого чоловіка, ліквідувала древлянське племінне князівство, а також займалась зовнішньою політико, що дуже рідко траплялося в тогочасній Європі.

 

Слайд № 11 «Козачка»

 

Далі естафету українського жіночого вояцтва перебирає на себе козацька доба. Є ціла низка легенд, які переповідають нам історії про те, як жінка, перевдягнувшись чоловіком, вступала до війська, а потім сама керувала цілою ватагою козаків.

 

Також, попри усталену думку про те, що жінок на Січ не допускали, є багато свідчень, що жінки в козацьких поселеннях, особливо на кордоні з татарами, володіли значно більшою свободою та впливом на своїх чоловіків, ніж деінде у Європі.

 

Одним з найбільших випробувань для українських жінок став початок Першої світової війни.

 

Слайд № 12 «Українські жінки часів Першої світової війни»

 

Історія тих часів зберегла чимало прикладів їхньої мужності. Українки Галичини пішли у військо на рівні з чоловіками, деякі навіть отримали військові звання.

Багато з них  брали участь у бойових діях. Є відомості, що у складі легіону Українських січових стрільців воювали понад 30 жінок. Весною 1915 року галицька преса писала про 36 жінок серед стрільців.

 

Однією із жінок-легенд у цьому списку є Олена Степанів. У 21-річному віці вона припинила навчання в університеті і зі зброєю в руках стала в шеренгу вояків поряд із чоловіками.

 

Слайд № 13 «Олена Степанів»

 

Олена - перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера, чотар Української Галицької Армії.

 

Слайд № 14 відео про Олену Степанів https://www.youtube.com/watch?v=7r7YD-afnI4

Слайд №15 «Війна… Жінка…»  

«Війна – справа чоловіча. У війни не жіноче обличчя» – писала білоруська письменниця і журналіст Світлана Алєксієвич. Однак у ХХ-му сторіччі участь жінок у війні, причому не тільки як медичного персоналу, але й зі зброєю в руках, стає реальністю.

 

Жінка і війна... Про це не можна говорити без хвилювання. В грізні роки воєнного лихоліття мати, любляча дружина, сестра чи кохана – нарівні з чоловіками рішуче і відважно ставала на захист своєї країни.

 

Жінка воювала… Вбивала ворога, який з неймовірною жорстокістю йшов нашою землею, палив і руйнував домівки, знищував усе живе на своєму шляху.

Жіноча частина нашого народу разом з чоловіками, дітьми та людьми похилого віку винесла на своїх плечах всі тяготи Великої війни. Жінки вписали в літопис війни чимало славних сторінок.

 

Історія ще не знала такої масової участі жінок у збройній боротьбі за Батьківщину, яку було показано в роки боротьби з нацизмом часів Другої світової війни.

 

Слайд № 16 «Жінки Другої Світової війни»

 

Домігшись зарахування в ряди армії, жінки та дівчата оволоділи майже усіма військовими спеціальностями і разом зі своїми чоловіками, батьками і братами несли військову службу у всіх родах військ Збройних Сил.

 

Жінки взяли на себе безліч «чисто чоловічих» спеціальностей в тилу, так як чоловіки пішли на війну, і хтось повинен був стати за верстат, сісти за кермо трактора, стати обхідником залізниць, освоїти професію металурга тощо.

Слайд № 17 відео Жінки у Другій світовій війні. Пишемо історію  - обрізати!!!

https://www.youtube.com/watch?v=UAyaY3-eFa0

 

Слайд № 18 «Жіночі історії Другої світової війни»

 

За підрахунками істориків, у роки Великої світової війни понад 2 мільйони жінок брали участь у війні, 800 тисяч з яких перебували безпосередньо на фронті.

 

Одна з жінок, що дійшла до Берліна, на стіні рейхстагу написала: “Я, Софія Кунцевич, прийшла в Берлін, щоб убити війну ”.

 

Неможливо розповісти про всіх жінок, які воювали, але хочеться пригадати імена хоча б деяких наших співвітчизниць, які своєю мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, інколи ціною власного життя, наближали День Перемоги.

 

Слайд № 19 «Людмила Павличенко»

Не жіноча доля – вбивати… Але ця жінка вбивала. Ім’я снайперки Людмили Павличенко, уродженки Білої Церкви, під час і після Другої світової війни знали всі. Стрілки всього Радянського Союзу мріяли здобути таку ж славу, як ця проста і дуже прямолінійна жінка.

Друга світова війна розпочалася, коли Людмила проходила практику в Одесі: вже розлучена на той момент четвертокурсниця пішла у військкомат добровільно. Їй було 24, в руках свідоцтво про вміння стріляти, на фронті – катастрофічний дефіцит солдатів. Людмилу одразу зарахували снайпером 25-ї Чапаївської стрілкової дивізії.

Її точність, влучність та зір дивували всіх. Подейкували, що в неї була особлива будова очного яблука. Людмила завжди поверталася неушкодженою з найважчих завдань, тікаючи з-під самого носа фашистів. Павличенко вважали заговореною від смерті і після боїв під Одесою і Севастополем назвали «Леді смерть» – за кількість вражених ворожих солдат. Не стало видатної українки 27 жовтня 1974 року. Вже у наш час, у 2015-му, побачив світ художній фільм “Незламна”, присвячений легендарній снайперці.

 

Слайд№ 20 відео про Людмилу Павличенко

https://www.youtube.com/watch?v=B7ZssuX2twY

 

Слайд №21 «Катерина Зеленко»

 

Катерина Зеленко – льотчиця. Із початком німецько-радянської війни вона, уродженка села Корощино на півночі Житомирщини, воювала на Південно-Західному фронті. 12 вересня 1941 року біля села Анастасівка на Сумщині літак Катерини Зеленко був підбитий, а вона  - поранена в плече. Наказавши стрілкові стрибати, сама ж здійснила таран  «Мессершмітта-109». Це був перший і єдиний за всю Другу світову війну повітряний таран, який здійснила жінка льотчиця.

 

Слайд № 22 «жінки радянської армії»

 

Дівчина в сірій шинелі 

В куцих, простих чобітках

Йшла, де зривалися шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.

 

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

 

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Слайд № 23 «Жінки ОУН-УПА»

Трагедія українського народу як в роки Першої, так і в роки Другої світових воєн полягала в  тому, що українці певною мірою опинилися по «різні сторони барикад», інколи – по різні боки фронту.

Одним із феноменів українського національно-визвольного руху стала участь жінок в Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії, які воювали на два фронти – проти нацистської Німеччини та проти радянської влади.

Слайд №24 «Олена Теліга»

Кожна жінка боролася за Україну на своїй ниві. Хтось зі зброєю в руках, а хтось і словом. Бо українське слово – це потужна зброя, зброя непереможна.

 

21 лютого виповнилося 82 роки із дня розстрілу у Бабиному Яру визначної діячки ОУН, поетеси Олени Теліги та її побратимів.

 

Поетеса, силу слова якої порівнюють з поезією Лесі Українки, народилась у 1906 році. Тривалий час жила в еміграції у Європі, але свій життєвий вибір зробила на користь України, присвятивши боротьбі за її незалежність свій талант і все своє недовге життя.

Слайд № 25 відео про Олену Телігу https://www.youtube.com/watch?v=19O4NF6TvhI

Слайд №26  «Жінка-військова на фоні прапора»

Важко переоцінити внесок українських жінок в розгром нацистської Німеччини та її союзників у Другій світовій війні. Важкою є історія кожної української жінки, яка віддала своє життя за Батьківщину та мрію побачити її вільною і самостійною.

З 2014 року Збройні Сили України суттєво змінилися. Поштовхом до змін стала анексія Криму й агресія росії на сході України. Події показали, що українська армія не готова вести повномасштабні бойові дії проти регулярної армії противника.    Відтоді щороку в ЗСУ тривали реформи, які охоплювали всі сфери — озброєння, устрій, форма, харчування.

 

Слайд № 27 «Кількість жінок-військовослужбовців»

 

До повномасштабного вторгнення рф у Збройних Силах України проходили службу 32 тисячі жінок. Тобто жінки становили сьому частину складу ЗСУ станом на 24 лютого 2022 року.

 

За словами заступниці міністра оборони Ганни Маляр, 2014 року її відомство зафіксувало перший сплеск — збільшення кількости жінок у ЗСУ. Другий припадає на 2022 рік, після початку повномасштабного вторгнення російських військ на терени України. Тобто жінки теж гостро реагували і реагують на загрози державі і на воєнну агресію, попри досі актуальний патріархальний образ воїна, яким ніби може бути тільки чоловік.

 

Жінки вступали в добровольчі батальйони, волонтерили, мобілізовувалися до лав Збройних Сил.

 

Слайд № 28  відео «Ти підбори змінила на берці»

https://www.youtube.com/watch?v=Ka0KqsbZF2Y&t=106s

 

Слайд №29 «Жінки, які загинули за Україну»

Нині в Збройних силах України тисячі наших незламних жінок перебувають на військових посадах та у зоні бойових дій. Серед них є снайпери і командири, а також Герої України.

Але, на жаль, війна не буває без втрат… За даними минулого 2023 року із загальної кількості  24,5 тисяч загиблих та померлих українських воїнів є 146 жінок-військових.

 

У нас йде війна і знову убиті…
Загинула жінка у розквіті літ.
А їй би ще жити, дітей народити,
Малих українців красивих, як цвіт.

 

Жінки на війні, бо вони таки сильні.
Щоб зцілити рани, рука в них легка.
На фронті: кохані, жінки-берегині.
Промовить хтось тихо: "Це доля така!"

 

Чиїсь історії вже відомі, про когось знають менше. Усі вони – героїні. І кожна особиста історія – це історія України.

 

Слайд №30 «Інна Дерусова»

 

Першою жінкою, яка отримала звання Героя України посмертно стала Інна Дерусова. Медик загинула на полі бою, рятуючи військових. У Мукачево на її честь назвали вулицю. Інна народилася у Кривому Розі, а загинула під Охтиркою. Вона закінчила Тернопільський національний педагогічний університет, втім стала медиком – пішла працювати після вишу і так залишилася назавжди у медичній сфері. Медиком пішла на Помаранчеву Революцію Гідності у 2013 році – рятувала поранених людей з кулів снайперів, а у 2015 добровільно вступила до лав Збройних Сил України і стала бойовим медиком, сержантом медичної служби у зоні АТО..

 

Відважна, людяна, самовіддана, Інна Дерусова настільки гідно й вправно виконувала свої обов’язки, що у 2021 році Указом Президента України з нагоди Дня Сухопутних військ України отримала медаль «Захиснику Вітчизни».

Коли почалося повномасштабне вторгнення, пані Інна вже була в строю – під Охтиркою на Сумщині. Разом з нею воював син у тому ж підрозділі й рідний брат на Запорізькому напрямі. 12 березня 2022 Інні Дерусовій посмертно присвоїли звання «Герой України» з відзначенням орденом «Золота Зірка». Ця нагорода дається за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

А ще пані Інну нагородили медаллю за саможертовність та любов. І ця нагорода – наче символ її душі.

 

Слайд №31 відео про Інну Дерусову

https://www.youtube.com/watch?v=4Ucs0hQLsvo&t=734s

 

 

Слайд №32 «Катерина Носкова»

 

В історію нашої незалежної держави червоною ниткою вписані імена всіх українок, які віддали найдорожче – своє життя, захищаючи рідну землю. Серед більш як сотні цих імен є й імена наших землячок, які ми не в праві забувати та про яких ми маємо знати й пам’ятати.

 

Катерина Носкова народилася 23 квітня 1989 року у Знам’янці на Кіровоградщині. Вона була світлою, доброю, відповідальною, сильною і життєрадісною. Захоплювалася спортом, любила готувати та їздити мотоциклом. Після школи закінчила професійно-технічне училище, отримала диплом кондитера, встигла попрацювати в кафе. А потім влаштувалася на пошту й розвозила в будь-яку пору на мотоциклі пенсії у віддалені села.

 

А ще жила душа в душу зі своїм чоловіком Любомиром, виховувала синочка Тимофія й навіть хотіла вступати до військового училища. Але її мріям стати курсанткою не судилося справдитися. Коли в Україну прийшла війна, вона — звичайна дівчина — не всиділа вдома. Катерина свідомо стала на захист своєї країни. У лютому 2015-го добровільно, вслід за чоловіком, призваним за мобілізацією, пішла в армію й вирушила на Донбас у район проведення АТО.

Вона й сама хотіла жити… Виховувати сина, кохати й бути коханою, будувати військову кар’єру. Але встигла стати справжньою захисницею та віддати життя за Україну. Каті було лише 26…

В останній бій напросилася сама. Потрібно було виносити поранених з поля бою. Двох врятувала, та почався мінометний обстріл. Катерина Носкова загинула від розриву міни разом з третім бійцем, якому намагалася допомогти. Це сталося 16 серпня 2015 року поблизу м. Горлівка Донецької області. Залишилися син, чоловік, батьки та старша сестра. Похована 19 серпня 2015 року в Знам'янці Кіровоградської області.

За особисту мужність і героїзм Катерину Володимирівну Носкову посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою «Народний Герой України». А на фасаді Знам’янської загальноосвітньої школи, де навчалася відважна Героїня, на її честь встановили меморіальну дошку.

Слайд № 33 відео про Катерину Носкову https://www.youtube.com/watch?v=GHFom8ry8DA

 

Слайд №34 «Жінки, які загинули за Україну»

 

Слайд №35 «Валентина Макаренко»

 

На Харківщині 9 січня 2024 року під час виконання бойового завдання загинула захисниця з Кропивницького Валентина Макаренко. Їй було 23 роки. У 2015 році дівчина переїхала та проживала в Києві, навчалася в Київському національному університеті культури і мистецтв.

 

Валентина Макаренко народилась у Кропивницькому та провела тут своє дитинство. З першого по восьмий класи навчалась у гімназії №9, була учасницею ансамблю "Глорія".

 

З початку повномасштабної війни займалась волонтерством. 6 вересня 2022 року на Харківщині загинув її 47-річний батько Віталій Філіпов з позивним "Патон". Після його смерті вона відкрила на честь нього благодійний фонд.

 

Перед тим, як їхати на передову, вона на полігоні пройшла курси медичної підготовки. У неї була ціль на фронті – виносити поранених та рятувати їм життя. Потім сказали, що вона ще має вивчитись на кулеметницю. І вже звідти її відправили на Харківський напрямок, де загинув тато. ЇЇ МРІЯ БУЛА СПІВАТИ, АЛЕ ЗАЛИШИЛАСЯ ЛИШЕ МРІЄЮ.

 

Слайд № 36 відео про Валентину https://www.facebook.com/reel/793288122811119

 

(https://www.youtube.com/watch?v=2_NLD73wvLs)

 

Слайд №37 «Жінки, які загинули за Україну»

 

Чесні, щирі, незламні, українські жінки руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для них немає нічого неможливого.

Ці жінки ніколи не обирали війну. Але їм не залишили вибору люди, які не вміють нести нічого, крім війни. Ці жінки були сильні, бо вміли захистити і себе, й інших. 

 

Ми не забудемо їх ніколи! Їх пам’ятатимуть завжди!

 

Дякуємо кожній захисниці та кожному захиснику за Батьківщину!

Це наше всенаціональне горе — втрата синів і дочок неньки-України...