Вчитель української мови та літератури

                                                                                Сліпченко Світлана Броніславівна

Конструктивні елементи психолого-педагогічної адаптації молодших підлітків до навчально-виховного процесу в 5 класі

У сучасному освітянському просторі безперервно відбуваються процеси вирішення комплексних завдань психолого-педагогічного характеру. Одне з провідних завдань сучасної школи, вирішення якого потребує ретельного вивчення та розумного підходу до його рішення, - це забезпечення наступності між суміжними ланками освіти, а саме, між початковою та середньою. Перехід учнів з початкової в середню ланку освіти – це, на думку сучасних педагогів, найбільш важлива проблема, з якою зустрічається вчитель. У педагогічній та психологічній літературі період адаптації учнів у 5-му класі розкривається як найскладніший період у шкільному житті учня.    

Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчить про те, що цей етап неминуче пов'язаний зі зниженням успішності, хоча б темчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дитини. Усе це, безперечно, відбивається на успішності.

Навчання – це основна діяльність молодшого школяра. Завершуючи  початкову школу,  в учня формуються індивідуальні особливості та здібності, навички самоконтролю, саморегуляції, самоорганізації, розвивається здатність адекватно оцінювати результати як своєї поведінки, так і поведінки своїх однокласників.

Причинами зниження успішності учнів 5-х класів порівняно з початковою школою зумовлено наступними причинами:

Ситуація новизни завжди  є для людини тією чи іншою мірою тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах емоційний дискомфорт – через невизначеність уявлень про вимоги вчителів, особливості й умови навчання, про цінність і норми поведінки в колективі класу тощо. Такий стан часто супроводжується внутрішньою напруженістю, що іноді ускладнює прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень.

Коло проблем, з якими зустрічаються учні на етапі переходу до середньої ланки схематично можна зобразити так:                 

Досить часто напруга може закінчитися шкільною дезадаптацією, ї дитина стає тоді недисциплінованою, неуважною, безвідповідальною, відстає в навчанні, швтдко стомлюється і вже не хоче йти до школи.

Для того щоб запобігти вищевказаним труднощам та створити позитивний адаптаційний клімат в учнівському колективі необхідно поєднати зусилля класних керівників, учителів-предметників, психолога, медсестри та батьків по створенню такого психологічного мікроклімату, в якому дитина буде почувати себе комфортно, і , головне без тенденцій зникнення інтересу до навчання.

Метою такої адаптаційної програми може бути:

Таким чином, учитель спроможний поступово й м’яко нарощувати зміст навчання у 4-5 класах, особливу увагу приділяючи особистісній значущості для школярів цього віку тих чи інших знань, з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і можливостей. Потрібно застосовувати введені у всі навчальні предмети (з урахуванням їх специфіки) знання про особливості вікового розвитку підлітків, їх соціальних та особистісних очікувань. Наявність у школярів цих знань – умова успішного дорослішання і подолання проблем перехідного віку.

Вчителі  як початкової (особливо у четвертому класі), так і основної школи мають працювати над розвитком рольової поведінки учнів, поступово вводити у процес навчання нові навчальні ролі («дослідник», «критик», «опонент», «керівник навчальної діяльності» та ін.) І, звичайно, необхідне відпрацювання різних форм підліткового навчального співробітництва на основі паритету, підкорення, розподілу тощо: педагогічно доцільна оцінка феномену цього віку, коли шлях до індивідуальності йде через спілкування з іншими; введення нових форм організації навчання (наприклад, лабораторно-семінарський, дискусія, проектна діяльність, навчальне експериментування та ін.)

Якісних змін потребує і контрольно-оцінна діяльність вчителя. Вона повинна забезпечити інтеграцію думки учня про себе з думками інших людей про нього; використовувати у процесі навчання конкретні навчальні ситуації, у яких відбувається розвиток самоконтролю, об’єктивної самооцінки.

Таким чином, вирішення питань адаптації молодшого школяра при переході в основну школу пов’язане зі створенням перспективного навчального середовища як школи «дорослішання підлітка», яка стала б,  за висловом Л.С.Виготського, «не обстановкою а джерелом розвитку» кожного школяра. А для цього потрібна психологічна перебудова вчителя початкової школи, який добре розумів би, чим небезпечний дитині перехід до основної школи, а також учителів 5-6 класів, котрі усвідомлюють, у який складний і відповідальний період розвитку втупив школяр.