Виховний захід на тему:

 

« Любов до ближнього – джерело духовності людини»

 

 

                                                   Підготувала:

                                         Практичний психолог,

Соціальний педагог

Почапинської ЗОШ І-ІІІ ст.

 Піговська Світлана Анатоліївна

 

 

 

Мета. Сприяти формуванню в учнів моральних чеснот: віри, надії, любові, допомогти учням осягнути як любити Бога і ближнього свого; виховувати морально-духовні ціності людини.

Звучить музика, на сцену виходять дівчата в білому одязі (ангели – 4 дівчинки), які взявши за руки виводять Любов і Доброту. Співають пісню «Пісня серця»

Пісня серця

У простори неозорі, понад гори та ліси,

Ген на крилах вітру наша пісня лине

Пісня правди та любові, пісня миру та краси,

Пісня серця про духовний світ дитини.

Приспів: Пісню серця заспіваймо,

                 Щиро Господа благаймо:

                 Нехай кожне серце в світі

                 Буде радістю зігріте.

Щедрий Бог, ласкавий Батько, нас безмежно полюбив

Дарував нам сонце й квіти із любові, дав нам розум, віру й силу, доброту наділив,

Щоб зростали ми щасливі та здорові.

Приспів: Пісню серця заспіваймо,

                 Щиро Господа благаймо:

                 Нехай кожне серце в світі

                 Буде радістю зігріте.

Всі ми любимо пригоди і мандрівку, і пісні,

Вірних друзів і чотири пори року.

Все це наш Господь з любові дарував тобі й мені,

Щоб із ним ми мандрували крок за кроком.

Приспів: Пісню серця заспіваймо,

                 Щиро Господа благаймо:

                 Нехай кожне серце в світі

                 Буде радістю зігріте.

Є в нас мрія, щоб скоріше ми дорослими були,

А дорослі, щоб до нас подібні стали

З усіма в любові, мирі, щасті й радості жили та духовний світ дітей оберігали.

Приспів: Пісню серця заспіваймо,

                 Щиро Господа благаймо:

                 Нехай кожне серце в світі

                 Буде радістю зігріте.

Ангел 1: Любов і доброта – це дужі два крила,

Ангел 1:  Які нас піднімають над землею.

Ангел 2: Любов звичайно, першою була.

Ангел 3: А доброта відразу йшла за нею.

(ангели під фон музики виходять)

 

Доброта: Бувають дороги до слави й до щастя,

                Є шлях до науки, де мудрості вчаться.

 

Любов: Та поміж людьми споконвіку ведеться

              Найкраща дорога – від серця до серця.

Доброта: Тож дорогі друзі, запрошуємо вас, сьогодні до сердечної та щирої розмови.

Бажаємо усім нам збагнути як любов до Бога і людини осягнути.

 

Любов: "Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили." (Перше соборне послання Івана 4:7)

Доброта: Тільки з Богом людина може пізнати і отримати дар живої любові. Жива любов – це правдива любов, любов Божа, вона вічна, як і її Творець. Бог є джерелом живої любові, яка шириться на все сотворене Богом.

 

Любов: Коли людина пізнає Бога починає любити все по іншому, любов ця спалює гріхи, шириться на ближніх, наші серця палають світлом Божим.

 

Доброта: Жива любов перемінює, відкриває шляхи спасіння, жертвує себе для ближніх, вже живемо не пристрасними покликами тіла,  а відрікаємося від злого та його слуг. Любов перемагає буть-яке зло.

Пантоміма «Три світи»

Під пісню «Три світи» - виходить хлопець і зустрічається з Добром, Зломі Любовю (учні виконують рухи по тексту пісні)

«Три світи»

Зустрілись три світи,

Любов, добро і зло,

І поєднати їх не вмів ніхто.

Добро дає надію на життя,

Любов поєднує близькі серця,

А зло вбиває і добро і любов.

І це бентежить нашу кров.

 

Приспів:

А на ті три світи,

Одне лиш життя,

Воно поєднає назавжди.

Ти зустрінься з добром,

І серце відкрий,

Аж поки не змінить зло його.

А потім раптом знов,

Тебе захопить любов.

 

Яскраві почуття,

Любові, зла й добра,

Хотіли викреслити люди з життя.

Та без добра не буде в світі чудес,

А без любові не злетиш до небес,

Без зла не вснаєш про любов і добро.

Ці почуття не вкраде ніхто.

 

Любов: В любові – весь зміст християнської віри. Зрілість і духовний поступ християнина визначається лише його здатністю любити. Любити завжди тяжко. Бо інша людина не подібна до нас. У неї все інше – обличчя, мова, душевний і духовний світ. Любов до Бога прямо повязана з любовю до ближнього.

 

Доброта: Справжня любов – це забуття себе для іншої особи; щоб співчувати, розділяти з нею її радість і насамперед біль і смуток. Любити – означає відкривати в іншому настільки ж таємний і глибокий внутрішній світ, як і світ, але за задумом Творця – інший; любити не за щось, а тому що інша людина є, любити, невимагаючи заплати. І в цьому змісті справжня любов є великим подвигом.

Сценка «Острівець любові»

       (Дійові особи: Даринка, Тарасик, Назар-діти до 12 років. Тьотя Алла-жінка років 35-40.)

( На сцені  двоє дітей Даринка і Тарасик)

Даринка: Тарасику, у мене народилася сестричка. У неї  очі, як дві іскорки, і кирпатий носик. Вона така безпомічна і мила. Побачила її з першого разу полюбила. Добре, коли люди люблять один одного.

 

Тарасик: Я теж про це думав. Як було  б добре, аби наша  земля  нагадувала б  острів Любові! Не потрібні були б міліція, тюрми. Усі жили б у мирі. Заходиш в автобус, а тебе пропускають і чемно так: « Проходьте, будь ласка!»

 

Даринка: Без любові земля не могла б жити, так як і без сонця.

 

Тарасик:Але ж  любити, так як вчив Господь, непросто: « Любити ближнього, як самого себе».

Даринка: Усьому можна навчитися. Знаєш, коли я пішла до першого класу, то нічого не вміла, зате тепер вмію багато чого. Можливо треба вчитись любові?

 

Тарасик: Любов, подарована Богом людям, схожа на квітку. Щоб вона виросла і зацвіла, треба скопати землю і вкинути зернятко.

Потім поливати, розпушувати грунт. Щоб квітка зацвіла, треба подарувати тепло рук і любов.

( Заходить Назар з котиком).

Назар: Доброго дня усім! Тарасе, тобі не треба котика? Я знайшов його біля дуплявого клена. Подивись, як тремтить, цей крихітний клубочок. Може зігріти його?

 

Тарас: Давай спробуємо ( знімає шапку, вміщує у ній кошеня). Це кошеня теж потребує уваги і любові.

Даринка: Одного разу я привела до нас додому сусідського хлопчика Василька, бо він викачався в снігу і міг би захворіти. Ми з мамою одягнули йому мої теплі сухі шкарпетки. Василько, коли пригостився чаєм з печивом, сказав: « Тепер  я точно не захворію і мені не будуть давати уколи». Василько  пішов, а бабуся довго гладила мене по голові і научала: « Ти з любов’ю віднеслась до сусідського хлопчика. Скажу тобі, якщо ти віддаєш комусь свою любов, то вона повернеться до тебе ще більшою».

 

Назар:  От і я кажу, що мої однокласники Петро і Олег зламали березу біля школи. А коли б вона виросла, то обов’язково захистила когось від холодного вітру восени чи від спеки влітку. ( заходить тьотя Алла).

 

Тьотя Алла: Про що це ви тут розмовляєте?  Мене на бесіду приймаєте?

 

Тарас: Саме тепер нам потрібна порада.

 

Тьотя Алла:Є якісь проблеми,молоді люди?Чи ,може,щось сталось?

 

Назар:Тьотя Алла,скажіть,що таке любов?

 

Тьотя Алла:Любов???Багато людей на землі спробували відповісти на це запитання.Але сама правильна відповідь у Біблії.Ось послухайте:

«Нову заповідь Я вам даю:Любіть один одного! Як Я полюбив, так любіть один одного й ви»(Ів.13:34).

«Не будьте винні нікому нічого,крім того , щоб любити один дного»(Рим.13:8).

А ось найбільша заповідь :

«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю,і всією думкою своєю.»(Матвія 22:37)

Отже,все просто ,дорогі мої дітлахи,потрібно любити Бога і ближніх,людей,з якими живеш на землі.

 

Даринка: Коли ми підростемо, то обов’язково навчимося любити так, як вчить Господь. А поки що...

 Тьотя Алла: Варто розпочинати просто сьогодні. Навіть дорослі іноді вважають себе теж малими  гвинтиками. Це не добре.

Що може маленька людина? Тому вона і мириться зі злом ,несправедливістю,а потім звикає до цього.Я розповім вам про чоловіка ,який за своє життя стратив мільйони людей.Це був  німецький фашист- кат Ейхман. І знаєте, що він сказав у день суду: « Я лиш маленький гвинтик машини, котра виконувала накази. Я не вбивця.» Думаю, що він стратив сотні дітей, таких як ви, забирав життя, яке дарував Господь людині з любов’ю.

Тарас: Думаю, що любов буває різних видів. Нам у цьому не розібратися.

 

Тьотя Алла:  Зовсім ні, Тарасику. Це просто. Іноді людина не вдарить слабшого, не поранить словом, але пройде  мимо зла. А іноді  творить добрі діла з любов’ю: переведе старенького через дорогу, допоможе нести сумуку, віддасть останній апельсин хворому товаришу. Ви можете зігріти любов’ю цілу землю: ромашку, деревце, метелика, старенького одинокого дідуся. Потреба у любові є у багатьох Була вона і в часи Ісуса. Це так добре любити, турбуватися про когось.

 

Назар: Тьотя Алла , а про кого турбуєтесь ви? Кому віддаєте любов?

 

Тьотя Алла: Перш за все, потрібно любити Бога, потім свою сім’ю і, навіть, чужих людей, адже  їх любить Господь. Я так і роблю. Моя бабуся старенька, не зовсім здорова, але її турботами тримається дім: вона прибирає, готує обіди, зустрічає моїх дітей зі школи, пришиває гудзики, в’яже шкарпетки. Як її не любити? А коли б вона і не допомагала,я однаково її любила б .Навіть ,мій маленький син Юрко ,коли бабуся хворіє,поклавши пальчик до губ шепоче: «Тихіше ,бабуся,може,засне» і перестає стуками своїм довгим іграшковим поїздом.

 

Даринка: Тьотя Алла у любові мабуть є багато ворогів ?

 

Тьотя Алла: Хоч дуже прикро ,але твоя правда. Ворог у любові з’явився ще у ті часи,коли жили Каїн і Авель.Каїн замість любові впустив в своє серце-ненависть.Ненависть була така велика ,що Каїн убив нівчому не винного брата Авеля.

 

Тарас: Багато століть тому так само  вчинили з Ісусом  Христом. Фарисеї заздрили популярності Ісуса і їхня заздрість ,так само як у Каїна ,переросла у ненависть.Ненавиділи за любов і доброту.Ненавиділи і розп’яли.

Назар : Ненависть страшна.У Біблії написано, що ми більш за все повинні берегти своє серце,щоб там не могла посилитись ненависть,заздрість гріх. Ісус сказав, що з людського серця виходить зло. А пророк Єремія рахував що серце людини  лукаве і зіпсоване.

Тьотя Алла: Якщо у вас є гріх у серці, то від нього можна звільнитись. Впустіть туди свівтло і любов. Серце неможе бути порожнім: у ньому живе або Господь з миром і радістю,  наповняючи його любов’ю, або в ньому – гріх і темрява, сльози і сум.

Даринка: Я все зрозуміла: якщо у серці ненависть, то, звернувшись до Ісуса, отримаєш прощення. І він не тільки простить, а й наповнить серце любов’ю. Ця любов буде такою великою, що її вистачить на всіх своїх, чужих, знайомих і незнайлмих. Ви будете ділитися нею в своєму домі, на вулиці, в переповниному автобусі.

Тарас: Любові у вас буде через край. Ви зможете зігріти нею когось в мороз, в дощ. Я думаю, розпочати треба просто зараз.

 

Тьотя Алла: Давайте оголосимо нашу планету Землю осторов Любові.

 

Пісня «Хай живе любов»

Знаю, що важко, та з вірою йду,

Гори долаю, по морю пливу.

Знаю, що важче зустріне мене,

Та поруч надія в любові живе.

 

Приспів.

Хай живе, хай живе любов,
Хай живе, хай живе любов,
Хай живе, хай живе любов,
Хай приносить радість знов і знов.

  

Знаю, що завтра я можу піти

В далеку дорогу, у вічні світи.

Знаю і хочу, щоб радість була,

Щоб люди сміялись, не було щоб зла.

 

Любов: Апостол Павло залишив нам чудовий гімн любові в якому ми можимо зрозуміти як діє жива любов і як вона проявляється: "Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!" (Перше послання Павла до коринтян на 13:4-8)

Доброта: Духовна людина віддає спочатку свою любов Богові, а потім людям, а залишок любові віддає тваринам і всьому живому творінню. У кому є духовна краса, нарожувана чеснотою, той світиться Божественною Благодаттю. Оскільки, набуваючи чесноти, людина здобуває обоження, а  тому випромінює світло. Божественна Благодать її видає.

 

Любов: Справжня любов сама сповіщає про себе іншій людині, без показних проявів. Любов – це значить вислухати зі співчутям чужий біль. Любов- це значить співчутливий погляд і слово, сказане людині у тяжку хвилину.

 

Доброта: Любов – це значить розділити її горе, заспокоїти  у труднощах. Любов – це значить прийняти від людини навіть брутальне слово. Все це корисніше за багато слів і показних проявів. Ось послухайте притчу «Береза»:

Береза (притча)

Історію хочу повідати вам.
Як пильний учасник усе передам.
І словом правдивим буду називати
Гріхи всі, яких нам завжди уникати.

Шкода, що подія була у святих,
Шкода, що неправда живе серед них.
Та врешті не дивно — так завжди було.
Язик — гострий меч, все від нього пішло.

Береза струнка біля річки росла,
Піднялась угору — на зріст чимала.
Стояла обабіч прекрасних озер,
Ніхто із людей її велич не стер.

Любила сусідів, любила поля;
В ній жилка поваги до ближніх була.
Схилялась додолу, віталася чемно,
Для жителів місць тих це було приємно.

Відома в місцевості рідній тій стала,
Прекрасне завжди в кожній днині шукала.
Розкішне гілляччя вабило око,
Навряд чи було їй колись одиноко...

Та якось пан Вітер туди завітав,
Рослинність усю того дня сколихав.
Березу легенько убік нахилив,
А потім біленьку таки відпустив.

Ліворуч берези стояв очерет
І думав про себе, що він як букет.
«Ви чули новину? — сусідів спитав, —
Як вітер березі гілляччя пом’яв».

«Коли? І це правда?!», — цікавість піднялась,
В сусідів болота якраз проявлялась, —
«Детально, будь ласка, повідай нам все,
Корисно це знати, бо ж плід принесе».

Колючка суха очерету сказала:
«Як добре що річ цю сьогодні я взнала.
Ви чули? Ви чули?..» У даль понеслось,
Про дерево біле умить рознеслось.

«Березу високу хлопчина шукав,
Я бачила гілля для бані ламав.
Ножем їх відрізав, як шкода її.
Ох, вредні ці хлопці — як діти малі!»

Колючка домашнім та ближнім сказала
І думала правда вустами звучала.
Хтось з ближніх фантазію бурную мав
Подумавши трошки, від себе додав.

Продовжив роботу знайомих своїх,
Свій витвір донести для публіки зміг:
«Ви в курсі останніх подій, о, панове?
Я маю для вас повідомлення нове!

Великі учені взяли експертизу,
Зібрали малий оберемочок хмизу.
Березі гілляччя ножем шматували.
«Лиш стовбуру жити», — мужі приписали».

Новину цікаву бур’ян підхопив,
Почутим із ранку до вечора жив.
Йому закортіло всю річку зібрати
І похорон з плачем гучним влаштувати.

Наш лідер усе із промови почав
Та й з жалем слова до присутніх сказав:
«Нещастя березу на днях посягло,
Мов меч невгамовний без стуку ввійшло.

Я бачив як трактор гаком зачепив,
Зелену красуню ривком підкосив.
Із стовбура столик на кухню зробили,
Гілляччя зелене для бані возили.

Коріння — для дослідів та в експертизу,
А ще назбирали великий віз хмизу.
Пеньок до музею столиці віддали,
«Береза звичайна», — знавці підписали.

Влаштуєм померлій хвилину мовчання,
Адже перед смертю терпіла знущання!
Ми пам’ять про неї будем шанувати,
Героїв із листям нам слід пам’ятати!»

Аж раптом з тополі гілляка зірвалась,
В бур’ян наче блискавка та направлялась.
Потужним ударом усе зруйнувала
І шансу піднятись промовцю не дала.

Високий досвідчений дуб міркував:
«Напевно, бур’ян сам Господь покарав
За серце лукаве, любов до пліток,
За всю пустоту — це важливий урок...

Я бачу далеко березу чудову,
Їй вітер небесний співа колискову.
Біленькій ще довго рости і радіти,
Їй раді озера, їй раді і квіти...»

Мій друже, подумай сім раз як сказати,
Можливо, не варто про ближніх питати.
Хтозна як сприймуть ту допитливу мову,
Хтось зробить плітки і пустить їх знову.

Вночі хтось потоки гіркі виливає,
Якби ти лиш знав, як та жертва страждає...
Як сон стороною страждальця обходить,
Натомість неспокій у розум приводить.

У когось ти настрій удень відібрав,
Удару у спину словами завдав.
Комусь ця неправда піднятись мішала,
Можливо людині життя поламала!

Подумай про те, якщо жертва мовчить,
А що коли Бог її сам захистить?
Неправда до тебе назад повернеться,
Нелегко тобі у той час доведеться.

Мій друже, я прошу в брехні зупинись!
Назад, у минуле, своє озирнись:
Тобі Бог простив всі провини й гріхи,
Невже в Єрихон знову будеш іти?

Ми взяті у спадок небесний, святий,
Бог хоче, щоб ти був для нього живий.
Нехай же Господь свій народ врозумить,
Шукай правди неба — і Вічний навчить.

Будь мудрий в житті та для Церкви старайся.
На зустріч з Творцем кожний день сподівайся.
Від серця бажаю всіх благословінь.
Будь мудрий в усьому, мій любий. Амінь.

Пісня «Надія є»
Коли опустилися руки

Коли потемніло в очах

Не знаєш ти, як далі бути

На  що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш

Не маєш куди утікти

І кажуть-чудес не буває

Та мусиш для себе знайти.

  Приспів:

Допоки сонце сяє, поки вода  тече

Надія є.

Лиха біда минає, просто повір у це

Надія є.

Тоді вже нічого не треба

Бо ти вже нічого не встиг

Здається, що всі проти тебе

А, може, то ти проти них.

Не можеш позбутися болю

Не знаєш, чи прийде весна

Ти можеш не вірити долі,

Але в тебе вірить вона!

   Приспів.(2)

 

Любов: «Любов Христова обіймає нас»,- писав апостол Павло у другому писанні до Коринтян. А в інших перекладах це звучить так: «Спонукає нас, вимагає від нас виконувати найголовнішу заповідь: «Любити Господа Бога всім серцем, всім розумом своїм». І ми покликані пізнати цю любов яка приходить у наші серця через віру в Бога. Адже сам Бог є любов.  А хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог – у ньому». (1 Ів. 4:16).

 

Доброта: Коли Господь торкається наших сердець і дає нам пізнати себе через оточуючий нас дивовижний світ, через своє слово, то ми не залишаємось осторонь від любові Божої. Вона поступово обіймає нас і в нас починаються великі переміни. Запросіть Ісуса в своє серце.

 

Сценка «Запроси Ісуса в серце».

       Звучить тиха і лагідна музика, чути ,, скукіт серця". За одним із сердець сидить дівчинка і читає Святе Письмо.Ісус підходить і стукає. Дівчинка підходить і питає:

Дівчинка: Хто там?

 

Ісус: Це я, Ісус.

 

Дівчинка: Ісус?До мене?!

 

Ісус: Так, до тебе.

 

Дівчинка: Заходь. Я неможу повірити, що Ти прийшов до мене!( Ісус заходить)

 

Дівчинка: Ти погостюєш у мене?

 

Ісус: Так, якщо ти  хочеш.

 

Дівчинка: Звичайно хочу! Я зараз приготую для тебе найкращу кімнату!

 

Дівчинка підходить до дверей, хоче відкрити їх, але вони міцно закриті.

Дівчинка: Ой, хто там? ( Вона стукає).

 

Грубість: ( грубим голосом.)Це я.

 

Дівчинка: Хто ти?

 

Грубість: Твоя грубість

.

Дівчинка: ( з обуренням).Ти звідки взялась?

 

Грубість: А я тут давно живу.Пам’ятаєш,  як ти нагрубіянила бабусі, коли вона попросила тебе прибрати в своїй кімнаті?

 

Дівчинка: Так, пам’ятаю. Але це було дуже давно.

 

Грубість: Давно, але пробачення ти так і не попросила.

 

Дівчинка сумно відходить і каже Ісусові:

Дівчинка:Нічого, в мене є ще інші кімнати.

Ісус іде за нею. Дівчинка підходить до інших дверей і хоче їх відчинити. Але вони також зачинені.

 

Дівчинка: Ой!! Тут хтось є?

 

Лінь: ( ліниво і розтягуючи).Є-є-є-є

Дівчинка: Хто ти?

 

Лінь: Я- твоя лінь.

 

Дівчинка: Ти звідки взялась?

 

Лінь: Я тут давно...Ще з першого класу.Відітоді,як ти не хочеш застеляти за собою ліжко, складати ввечері портфель до школи і ще багато інших  речей.

Дівчинка опускає голову і відходить. Мовчки підходить до наступних дверей.Стукає.

 

Дівчинка: Хто там? ( чути з-за дверей):

 

Заздрість: Я- твоя заздрість.

 

Дівчинка: А хіба я заздрила?

 

Заздрість: А пригадай, що ти відчула, коли вчителька похвалила Оксанку після контрольної роботи?

 

Дівчинка опускає голову. Повертається до Ісуса.

 

Дівчинка: Пробач мені, Ісусе. Напевно, через те, що в мене так багато  недобрих гостей, ти не зможеш залишитися зі мною...

 

Ісус: А більше в тебе нема місця в серці?

 

Дівчинка: Є ще одна кімната, але вона маленька і тісна.Якщо ти тільки погодишся, я радо тобі її віддам.

 

Ісус: Звичайно, погоджуся!

 

Дівчинка заводить Ісуса в останню кімнату, а сама сідає серед кімнати і зажурено підпитає голову руками.

 

Дівчинка: Як добре, що він залишився...Потрібно ще подумати, як позбутися цих непроханих гостей.

 

Звучить музика і дівчинка засинає. З*являється злий ангел.

Злий ангел: Кругом нічого доброго нема... Бач, тебе вдарили- і ти вдар! Тебе обманули- і ти обманюй! Глянь, який каліка іде, а ти ж така здорова і гарна, то насмійся з нього, а він хай заплаче.

Гарні книжки, щирі молитви, духовні пісні! Не треба цього, роби те, що тобі подобається.

 

З’являється добрий ангел.

Добрий ангел: Коли обманюєш і зневажаєш людей, що доброго чинеш тоді?Душа незахичеща хатка, відкрита нещастю й біді!

Коли блукаємо сліпі і безпорадні у пітьмі своїх помилок, прийдімо до Ісуса з молитвою та каятям, цей шлях не закритий нікому!А віра у Божу любов зміцнить душу твою.

 

З’являється любов.

Любов: Люби, дитино квітку і комаху. Люби усе,що бачиш ти навкруг! Бог дав Любов! Він є найкращий друг!

А любиш,  отже всім добро роби,бо тільки із любові, як із джерела, пливуть до нас віра, надія, мудрість, доброта, лагідність, покора і ще багато інших чеснот!

 

Покора: О, покора волі Божій-це чеснота із чеснот!В кожнім ділі допоможе досягти рясних щедрот.

Всі покірні процвітають, бо наслідують Христа.

Хоч і терплять, але знають- гарна є у них мета.

 

Мудрість: Якщо гарно встигаєш у навчанні, а товариш не дуже, то не поспішай зневажати його. Краще допоможи зрозуміти важке для засвоєння. Додавай завжди до мудрої голови мудре, до доброго серця- добре. Виявляй розум не похвальбою, а доречним і скромно сказаним словом. Наприклад ,, Перепрошую" , ,, Давай подумаємо разом".

Про мудрість що сказати? Духовна сила це.Ясний і чистий розум. Підкаже що робити. Коли встає загроза. Нам душу погубити. А хто полюбить Бога-той мудрим буде все.

 

Дівчинка просинається і потирає очі.

Дівчинка: Ой! Невже я заснула? Треба ж таки щось вирішувати з тими гостями!

Встає, рішуче підходить до перших дверей. Голосно стукає.

 

Дівчинка: Виходь!

 

Лагідність: (лагідно) Хто там?

 

Дівчинка: Господиня дому.

Лагідність: Заходь, будь ласка.( двері відчиняються)

 

Дівчинка: ( здивовано)Ой, а ти хто?

 

Лагідність: Я- твоя лагідність.Якщо хтось до тебе звернеться образливим словом, то я лагідною усмішкою погашу образу.Якщо ти не заперечуєш,  то я залишуся у твоєму серці.

 

Дівчинка: Звичайно,залишайся! 

 

Дівчинка відвертається від дверей і здивовано говорить сама до себе.

 

Дівчинка: Дивно, адже там була моя грубість. Куди вона ділася?

 

Потім підходить до других дверей і стукає.

Працьовитість: (  бадьорим голосом)Хто там?

Дівчинка: Я господиня дому. Виходь лінь!

Працьовитість: Я не лінь.

 

Дівчинка: А хто ти?

 Працьовитість: Я- твоя працьовитість. Коли ти будеш зранку вставати, я буду з великою радістю застеляти ліжко, складати портфель, допомагати батькам.

 

Дівчинка: А де ж поділася моя лінь?Що за дивні переміни?

 

Підходить до третіх дверей.

Дівчинка: Чи тут хтось є?

 

Доброзичливість: Так, я - твоя доброзичливість.Я не буду  сумувати, коли в твоєї товаришки буде краща річ, як у тебе. Я буду радіти разом з нею, і тоді Господь дасть тобі схоже до того,що тобі подобається.

 

Дівчинка: О, знову переміна!Який чудесний сьогодні день!Тепер Ісус може погостювати в мене й подовше.

 

З кімнати виходить Ісус. Дівчинка радісно сповіщає йому.

Дівчинка: Ісусе, в мене такі чудесні переміни! Ти зможеш залишитися в мене.

Ісус: Я заю. Це тому, що ти дуже хотіла, щоб я залишився.

 

Дівчинка: ( звертаючись до  дітей)Діти, а чи у ваших серцях є місце для Ісуса?Якщо так, то будьте готові до чудесних перемін!

 

Звучить пісня «Коли на волю проситься сльоза»

Коли на волю проситься сльоза,

Зника останній промінець надії,

Коли душа від болю зарида,

Ти притулись до серденька Марії.

Коли душа від болю зарида,

Ти притулись до серденька Марії.

 

 

Збагни, якого болю завдає,

Засліплена гріхом черства людина,

Стікають сльози з безсилених очей,

Бо через нас розп’яли Її Сина.

Стікають сльози з безсилених очей,

Бо я і ти розп’яли Її Сина.

 

 Як прокрадеться сором, мучитиме страх,

Наважся, хоч би поглядом зустрітись.

Ти не побачиш докору в очах,

Лиш Мама можне так тебе любити.

Ти не побачиш докору в очах,

Лиш Мама може так всіх нас любити.

 

 Від тоді, як постав гріх на любов,

Людина прагне в світі панувати.

Якщо ти хочеш бути так, як Бог,

Навчися так любити і прощати

Якщо ти хочеш, бути так, як Бог,

Навчися так любити і прощати.

Навчися так любити і прощати.

 

 

Любов: Христос, говорить нам про любов вертикальну, тобто любов до Бога, і любов горизонтальну, тобто любов до ближнього. Бути християнином – це означає жити за принципом хреста – тої вертикальної і горизонтальної любові до Бога і ближнього.

 

Доброта: Та нажаль, є ще багато таких людей, котрі тільки на словах пам’ятають ці заповіді, а живуть гнівом, помстою, гордістю, сваркою. Про таких євангеліст Іван говорить : «Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той не правдомовець, бо хто не любить брата свого якого бачить, той не може любити Бога, якого не бачить».

 

Любов: У повсякденному житті нам не завжди вдається відповісти любов’ю на любов, а ще важче нам відповідати любов’ю на зло. Нам важко любити тих, хто ненавидить нас, важко любити тих, від кого ми не отримуємо любові,ми ображаємось коли нам не відповідають любов’ю на виявлену нами любов. Але подумаймо, чи завжди ми відповідаємо на любов Бжу, чи пам’ятаємо яких ран ми завдаємо Господові, своїми гріхами...

 

Доброта: Чи знаєте, де плаче Бог?

Де серця людські холодні, де уста такі голодні.
Там, де просять хліба руки, де в родинах є розлуки,
Де сумують разом діти, там де мерзне молодь-квіти.

Де любов на все закрили, де від куль стоять могили,
Де панує гнів на брата, де в вікні залізні грати.
Де маленьких убивають, де їх просто викидають.

Де діла нещирі, де бракує людям миру,
Там, де храми опустіли, де молитись не схотіли…
Де звучить багатства сміх, де панує в душах гріх….

Пам’ятайте собі люди, Бог все плакати не буде!

 

Звучить пісня «Згоріла церквиця».

Пісня супроводжується слайдами які показують за допомогою проектора.

 

Любов: Поможи Боже мій, зрозуміти любов,

Що за нас показав на хресті

Лиш тоді зможу я за тобою іти

Серед бур і страждань на землі.

 

Доброта: Христос підтвердив свою любов відкупленням наших гріхів, жертвою на хресті. «Бог бо так полюбив світ, що сина свого єдинородного дав, щоб ніхто не загинув а жив життям вічним».

 

Читець 1: Іконостас у храмі, позолоти,

І дві лампадки миготять.

Коли на серці є турботи –

Зайди у храм, приклякни, присядь.

Дивись у лик, що на іконі,

Ісуса очі – глибина.

І впадуть сльози на долоні

Як теплий дощ, коли весна.

Вдивись у лик, що на іконі –

Це очі Матері Христа,

Відчуєш сльози на долонях –

Це плаче з радості душа.

Іконостас у храмі, позолоти,

Не тільки гривні залиши:

А навпаки – лиши турботи,

Взамін – душевний мир візьми!

 

Читець 2: 
Не забувай про ближнього ніколи,
Цьому присвячуй все своє життя.
Нехай душа, як те безмежне поле,
Радіє і сміється як дитя.
Не забувай за ближнього молитись,
Твоя молитва долетить до Бога,
А якщо нічим, хоч думками поділитись,
Нехай в душі твоїй за ближнього живе тривога.
Нехай живе за ближнього турбота,
Нехай любов до ближніх не згасає –
Для християн це є важливіша робота,
Яка завжди нас від гріха спасає.

 

Читець 3:
Без любові не можна жити,
Треба всім вона з юних літ.
Без любові зав’януть квіти,
Стане сірим безликим світ.
Без любові загине казка
І душа не злетить до зір.
Доброта пропаде і ласка,
Стане сірим усе, повір.
Без любові душа зміліє,
Зникне усмішка на вустах.
Навіть білий сніжок посіріє,
І людину огорне страх.
Без любові не можна жити.
Хай у серці вона горить.
Хай душа ваша вміє любити,
Бо любити — це значить жить!

 

Пісня на бандурі «Грай бандуро»
 

 Грай  бандуро, грай бандуро грай

Хай луна летить за небо край

Хай усіх і вдома і в путі

Зачарують струни золоті

Грай бандуро, грай бандуро грай

Як біда впаде на рідний край.

Пронесеш над бурями тривог.

Славу і звитягу перемог

Грай бандуро, грай бандуро грай

Мирним людям щастя побажай

Радості здоров’я і добра

Як води у повного Дніпра

 

Любов: У світі існує достатня кількість світлих і добрих людей, які залишають по собі незабутні і  добрі спогади. Такою була свята Мати Тереза із Калькутти. Вона ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. Коли її не стало  планета осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді.

 

Доброта: Коли людина читає ці чудесні і мудрі цитати починає усвідомлювати істинні цінності життя і розуміти що важливо для кожного з нас. Ось  послухайте, як навчає нас Мати Тереза:

 

Коли ти твориш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєнній особистій користі і самолюбстві.

 І все ж виявляй доброту!

Люди бувають нерозумними, нелогічними та егоїстичними.

 І все ж люби їх!

Легко любити далеких, але не так уже легко полюбити близьких.

Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.

 І все ж допомагай людям!

 Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити.

 І все ж будь щасливим!

 Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра.

 І все ж твори добро!

 Ділися з людьми кращим, що в тебе є, і цього, напевно, ніколи не буде достатньо.

 І все ж ділися найкращим!

 Зрештою, ти сам переконаєшся,

 що все це між тобою і Богом

 і ніколи не було між тобою і ними.

 

Любов:

Слова цього Заклику зустрічають кожного, хто входить до Будинку матері Терези, відкритий нею для хворих з важкими і невиліковними хворобами. Ці слова - це чудодійні заклинання, що дають надію; це сокровенна молитва, яка допомагає стражденному; це є заповіт, звернений до кожного з нас.

Отож послухайте Настанови Матері Терези :

 

 - Любіть один одного, як Бог любить кожного з вас: сильною і особливою любов'ю. Нехай кожен буде милий з іншими; краще робити помилки з доброзичливістю, ніж дива - без неї.

 - Плід тиші є молитва, плід молитви - віра, плід віри - любов, плід кохання - служіння, а плід служіння - мир.

 

 - Якщо ви хочете бути щасливою родиною, якщо ви хочете бути святою родиною, віддайте свої серця любові.

 

 - Бог не створював злиднів; їх створили ми. Перед обличчям Бога ми всі убогі.

 

 - Ми не можемо робити великих справ, лише малі з великою любов'ю. Я вірю в малі справи, саме в них наша сила.

 

 - Не дозволяй собі засмучуватися невдачею, якщо ти зробив все, що міг.

 

 - У цьому секрет добра: спочатку воно слабке, але всемогутнім стає в кінці. Зло, навпаки, всемогутнє спочатку, але слабшає з часом.

 

 - Будьте вдячні!.. Якщо ви цінуєте все, що дає вам Бог, Він не залишить вас.

Живіть!

 

Любов: Вчіться любити. Любов вимагає зусиль. Вона не приходить сама по собі.

 

Доброта: Любов- це мистецтво і вона вимагає тренування, також, як придбання будь- якого досвіду. Хороші лікарі, музиканти, художники, спортсмени годинами вправляються, щоб удосконалити свої вміння та здібності. Так і з любов’ю, якщо ми перестанимо любити когось при першому ж ускладненні відносин, ми нерозвинемо в собі вміння любити. Якщо ми не будемо прикладати зусиль, щоб любити, ми будемо самотні і нещасні.

Пісня» Хай добро вам сіється»

Літо забарилося осінь припізнилася

А зима з весною як би не була

Як би нам не жилося ми таки змінилися

Що ж там відбувається в кожного в душі

Хтось гіренько мається, хтось в добрі купається

Хтось забув про храм свій божий назавжди

Тільки нам лишилося , те що не змінилося

Бути дітьми божими на своїй землі

 

Приспів

Хай добро вам сіється

І на краще зміниться

Все що Богом суджене

Хай не відійде

***

Сину аж до вічності не розмінюй гідності,

Як би в цьому світі важко не було

Ой кохай закохуйся родом тай помножуйся

І в піснях майбутнього засівай добро

Щоб нас не боялися, щоб не насміхалися

Мовою від матері сину промовляй,

Щоб усі любилися Богові молилися

Над своєю долею сину запануй

Приспів

 

Вірш: « Божа любов»

Людиночко !

Любов на світі є,

і ти прекрасно знаєш.

Також у світі є іржа,

яка всіх роз’їдає.

 

Це гордість, заздрість і лукавство,

це гнів, обжорство і брехня,

але повір у цьому всьому

є і малесенька іскра.

 

Вона горить і не згасає,

у наших душах і серцях,

і кожен з нас у собі має

любов до Бога до Отця.

 

 

Любов до ближнього, до брата,

до сина, дочки і сестри,

любов до матері  і батька,

і до духовної краси.

 

Щасливі ті, що свою долю

у косу святості сплели,

і свої душі мов перлини

у Божій ласці зберегли.

 

Як важко нам, що хочуть в небі

у мирі в Господі спочить,

але і так і не зумівши,

любов від жаху відрізнить.

 

Ми серцем добре розумієм,

що гнів і гордість це є зло,

але хто знати чи зумієм,

перетворить цей гріх в добро.

 

Ми хочем грошей, хочем влади,

ми хочем гарного життя,

не зрозумівши, що багатство

це є покора й каяття.

 

А терпеливість і побожність

це мир в душі і зміст буття.

Що милосердя – це чеснота

достойна гідної хвали,

а лагідність – винагорода

за всі пророблені труди.

 

І як прекрасно бути з Богом

в хвилини радості й журби,

і прославляти його ймення

на всі століття і віки.

 

Дорога ця не є легкою,

вона терниста і важка,

але ти добре розумієш,

що там спасіння від  гріха.

 

Отож прийдім і ми до Бога,

до Світла, Щирості й Тепла.

подякуймо Йому за долю,

і за тягар свого хреста.

 

 

Візьмемся ж разом всі за руки

і помолімся до Творця,

і прийде спокій в наші душі,

любов до ближніх й до Отця.

 

 

Добро: Дорогі друзі, а зараз просимо всіх встати, піднесімо свої  серця до Господа і промовмо усі разом молитву.

Молитва: «Господи Милосердний, до тебе припадаємо і благаємо прости нас грішних і недостойних.
Святий Господи, просвіти наші серця вогнем Твоєї живої любові.
Дай нам ласку любити Тебе і наших ближніх через ціле життя.
Дякуємо Тобі Владико Неба і Землі. Амінь.
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.»

 

Любов: Дякуємо. На цьому наш виступ закінчено. Дякуємо за увагу. До нових зустрічей!