Ірина Смолінська

Перелітні  думки в  саду  творчості

 

Ілюстрації Михайла Цибульського

                                                                                          Львів 2023                                                 

 

 

 

Ірина Смолінська

 Перелітні думки в саду творчості: вірші та проза/ Ірина Смолінська. – Львів : Друк Львівське вище професійне училище інформаційно-комп’ютерних технологій, 2023. – 20с., іл.. 

 

Ілюстрації Михайло Цибульський  Комп’ютерна верстка Оксана Мартиняк

Відповідальна за друкОксана Мартиняк

 

Тираж 100 примірників                                                 

 

Зміст

Обніми мене мамо  ..................................................................................... 4

Немов квітка  ............................................................................................. 4

Ненько, дякую за день ................................................................................ 4

Старенька яблуня в саду  ........................................................................... 5

Воля  ............................................................................................................. 6

Війна… Війна…  ............................................................................................ 7

Жах із жахіть  ............................................................................................. 7

Минав вже вечір  ........................................................................................ 8

Вісниця богів  ............................................................................................... 9

Спитаємо ми  ............................................................................................ 10

Львів  ........................................................................................................... 10

Заховались за кущами  ............................................................................. 11

Гомін трав  ................................................................................................ 11

Найстарше дерево  ................................................................................... 12

Книга  .......................................................................................................... 13

Біблія – цілюща книга  .............................................................................. 13

Сяду я за зошити ...................................................................................... 14

Діти писанки малюють  .......................................................................... 14

Весна  .......................................................................................................... 15

Немає на світі кращого почуття  ......................................................... 16

Наука гномика  .......................................................................................... 17

Обніми мене мамо

 

Обніми мене мамо,

Щоб сповнилось серце любов’ю. Обніми мене ненько В ці нещасні часи.

І буде серце палати від щастя!

І буде в країні мир навіки!

 

***

Немов квітка

Зранку встала

І сповнила душу любов’ю. Немов голубка Вилікувала рани.

Наче соловейко

У зеленому гаю Пісню заспівала.

І промовила щиро:

– Я люблю і ніколи на забуду Україну!

 

 

Ненько, дякую за день

 

Ненько, дякую за день,

За пісню тиху, що співаєш зрання. Дякую за твою мудрість і за те, Що вчиш усіх любити.

Матусю, дякую за мрії, Що так окрилюють в надії. Дякую за те, що ти найдорожча Ненька, що завжди поруч.

Дякую за ніжні обійми,

Що так потрібні, як плоди осінні. За те, що готова дарувати цілий світ І пам’ятати український рід.

За науку мистецтва жити, Так щиро радіти й творити.

Дякую за щирий сміх,

Що вмить розтопить кригу й лід.

Дякую за щиру молитву,

Що аж до неба підносить врочисто! За те, що вчиш любити свою Україну Таку єдину і неподільну!

           

 

 

Старенька яблуня в саду

 

Старенька яблуня в саду Росте у бабці край городу.

Така красива, пишна.

Доглядає її бабця, береже,

А красуня їй свої плоди дає Такі рум’яні та розкішні.

Сидить бабця у тіні,  

Ласує яблуком і згадує своє дитинство Таке веселе й безтурботне.

Ото були часи!

І соловейко приліта Життя своє виспівує.

А час летить… Надходить вечір.

Під яблунею ще сидить бабуня. Їй так ще хочеться побуть Тою маленькою красунею.

 

 

 

Воля

 

Заховалась за гербом Воля.  

Запитаю я її:

–   Чом не допоможеш воювати?  

Чом міста зникають, як на морі кораблі?

А вона відповідає:

–   Бо народ мій не в силі спілкуватись рідним словом, а тільки втікає та й забуває за Україну. А ви шануйте, поважайте, любіть, воюйте і я вам допоможу.  

 

 

 

Війна… Війна…

Велике горе

Прийшло на нашу землю.  

Квіти похилилися,

Дерева зажурилися, Калина заплакала.

Бо в край наш прийшла

Велика трагедія…

 

Україно моя мила, Люблю й розумію тебе.

Чим я тобі допоможу?

Підкажи мені це.

 

***

Жах із жахіть

Прийшов на Україну.

Напевно це болючіше за все.

Це… коли приходить війна…

Сонечко журиться,  

Квіти сумують,

Трава зсихається,

Мами плачуть за своїми синами… І спитаю я:

– Навіщо ти той жах прийшов на нашу землю?

Для чого зажурив її?

Чому? Чому?!

Ні, я не буду питати…

Він не відповість,

А ще більше мене зажурить.

 

Минав вже вечір

 

Минав вже вечір.

Надходила темненька ніч,

Що заманила у цікавий сон.

Такий, що аж душа раділа.

Я, немов пташка, що з вирію летіла, Верталася у рідний край З казковою природою. В свої Карпати!

Їх велич та краса Стрічали й чарували.

Неначе діти, сміялися

І простягали руки до небес Піймати зірку – гори.

І так манили

Торкнутись серцем до краси:

Дзвінких потоків чистих рік,

Гірських джерел та водоспадів,

Лісів дрімучих, полонин,

Могутніх скель та шурхіту лавин…

У цій красі злилася я з природою

І наче стала невіддільною частинкою.

 

           

 

Вісниця богів

 

 Почали падати краплі дощу. Вони були дуже великими. Все це призвело до сильної зливи. Лило, як з відра. Всі доріжки були мокрими, а рослини задоволеними. Їх ніхто давно не підливав. А от люд,  ні! Ті, які були надворі, змокли і втомилися, коли втікали ховаючись від нього. Після сильної зливи із-за хмар виглянуло сонце. Дощик ще падав. Сонячні промінчики, проходячи крізь краплинки води, наче з’єднували світ богів та світ людей. В небі виднілася кольорова веселка.

 

Спитаємо ми

Чи є ще життя на інших планетах?

Меркурій найшвидший

Та тільки немає ні краплі води.

Найгарячіша Венера Отруйна ж її атмосфера.

Марс від ржавчини червоний Марсоходом лиш підкорений. Найбільший Юпітер створений з газу

Ступивши на нього потонеш одразу.

Найбільше кілець у Сатурна, Панує зима в них І життя там нема.

Холодний Уран життя не жаліє

Такий і Нептун

У хмарах якого лиш вітер віє.

Квітне життя

Лиш на одній планеті системи,

У нашій домівці,  

Що зветься Землею.

 

Львів

  Таке прекрасне місто Львів. Вулички,         скверики, парки,        спів пташок та гомін повсюди, що аж подих захоплює. Яке ж чудове місто. Воно створене для радості, життя,    творчості.        Коли пройдешся по Стрийському парку – душа радіє. А як заглянеш у

Шевченківський гай, то серце раде

вистрибнуть з грудей аж до небес. Така краса! Люблю я Львів за його архітектуру, красу, неповторність.

      

Заховались за кущами

 

Заховались за кущами Отруйні рослини:

Блекота, дурман, копитень,

Чистотіл, гірчак, жовтець…

Манять скритістю своєю Але ж й небезпечні вони. Лиш ромашка білолица Стоїть гордо біля них.

 

 

 

 

Гомін трав

 

І кульбаба, і ромашка,

Кропива та деревій,

І календула, і м’ята, Гомонів і звіробій.

Всі питали знов і знов

Про свою цілющу здатність, Мати-й-мачуха повчала Помічну чарівну силу мала.

 

Несподівано заходить аїр тростинний.

Всі злякались… Бо то є татарське зілля.

Тільки череда сказала всім:

–  Краще йому посміхнімся і в команду запросім!

–  Виріс я на луках і болотах,  

На берегах озер й річок Карпат, Чарівну медичну силу маю, Апетит усім я повертаю.

 

…Шавлія, конвалія і м’ята,

Подорожник й чистотіл

Як хвороби можна лікувати Гомоніли вже із зіллям тим.

           

 

Найстарше дерево

 А чи знаєш ти, що береза найстаріше дерево? Близько 11500 років тому, коли відступали льодовики, першими з’явилися берези. Доречі, ростуть вони дуже швидко. Якщо вирубати ліс, то на цьому місці з’являються тисячі берізок. Мабуть ти знаєш, що біля цього дерева росте гриб підберезовик. Цікавий факт, що гілками берези колись шмагали неслухняних дітей. Але на щастя, ці різки використовували і з кращою метою, як мітлу або вінички для збивання. Індіанці Канади робили з кори дерева – бересту – канадське каное – легкі човни. Берест використовують і сьогодні: із нього плетуть кошики.

 

 

 

Книга

 

Люби, шануй, оберігай

Цей дар, Це золоте письмо, Що зветься книга.

Вона тобі ще пригодиться Й навчить на світі жити. З неї ти черпнеш науку розмовляти, Бо це ж скарб нашої мови.

 

 

 

Біблія – цілюща книга

 

Біблія – цілюща книга.

Криниця мудрості та сил. Настановляє нас цінити те, що маєш, Радіть життю і не грішить.

Дає нам мир

І не дозволить потонути у хаосі життя.

Вчить любити,

Шанувати і прославляти нашого Отця.

 

 

 

 

Сяду я за зошити

 

Сяду я за зошити

Зберуся із думками

– Треба, треба вчитися, – Так каже моя мама.  Вчитись, вчитись, вчитися  Щоб бути собою.

 Писати, рахувати, малювати,

 Закреслити і повиправляти,  Ноту правильну узяти  І книжку почитати.

Як швидко час минає

І зошит списаний кінчається.

Обличчя посміхнулося. А руки… руки розмальовані Від фарби, олівців.

Йду мити їх… Матуся кличе їсти, А батько хлібчик подає.

Вечеря… Тихо в хаті…

Піду відпочину.

 

 

           

Весна

 

Завітала через гори і ліси Зеленоока весна.

А зима бурчить услід:

–  Чом прийшла сюди?

Красуня нічого не відповідає.

Зима надулась та й промовила:

–  Агов! Я тут володарка! Весна лиш посміхнулась.

Спершу хмари розігнала,

Потім сніг стопила…

Вийшло сонце з-за віконця Й квіточки розкрило.

А зима від злості луснула!

Розцвіло усе навколо –  Первоцвіти і підсніжники. Пташки радісно співають Гомонять про витівки.

Сонце усміхається,

Промінцями гладить, Дерева зі сну прокидаються, Бруньками вкриваються.

 

 

 

 

 

Діти писанки малюють – 

Символ джерела життя. Писачки в руках тримають –  Творять оберіг ВелИкодня.

Буде там і гай, і річка,

І пташки співатимуть,

Бога прославлятимуть,

Про мир в Україні прохатимуть!

           

 

 

 

Немає на світі кращого почуття

 

Немає на світі кращого почуття Яке приходить наче рання весна.

Душа радіє,

З личка не зникає усмішка,

Усе навколо веселкове,

В животі метелики пурхають,

Серце із грудей вистрибує

І ти неначе на сьомому небі – від щастя.

           

Наука гномика

Казка  

Жило собі у маленькому будиночку авокадо. Звали його Мері. Найбільше любило воно гуляти лісом, але на жаль мама Мері не відпускала його. Він ще був зовсім маленьким.

Якось він пішов до лісу не спитавшись дозволу. Мері дуже подобався спів пташок. Краса

нескінченна. Ходив він собі, ходив. І на зустріч йому, по дорозі, зустрівся гном. Маленький чоловічок привітався. Мері також. А потім гном його спитав:

–  Авокадо, авокаденько, чи був ти чемним сьогодні?

–  Так, – сказав він брехаючи.

–  Зрозуміло. А то часом не ти мамі не сказав, що йдеш до лісу?

–  Ні, не я, – почервонівши відказав він.

–  Ага, брехаєш?! – сказав чоловічок.

–  Вибачте мене. Я вже біжу додому!

–  До побачення! – одказав гном.

–  До побачення! – крикнув Мері.

І так авокадо, після зустрічі з маленьким чоловічком, говорив мамі куди йде й приходив до лісу пригостити ласощами гномика. Й жили вони довго та щасливо. 

           

 

 

Привіт     усім!         Мене        звати Іринка. Я       народилася     у мальовничому         місті          Львові. Мені 8 років. Навчаюся я у 4-А класі         СЗШ         №34         ім.

М.Шашкевича         м.     Львова. Люблю відпочивати в горах, милуватись краєвидами. Моїм захопленням є багато читати. А         ще          мені          подобається переглядати       серіали, розважальні          програми, мультики. Я спостерігаю за героями та їхніми вчинками.

 

 

 

 

 

                                                                                                           Привіт!           Я           Михайло.

Народився          у       місті          Львові. Мені 10 років. Вчуся у 4-А класі         СЗШ    №34         ім. М.Шашкевича. Люблю відпочивати       на     морі, спостерігати за    красою морської хвилі. Моє хобі – малювати. Полюбляю грати в комп’ютерні ігри та футбол.