Виховний захід літературно-музична композиція до Дня пам'яті героїв Небесної сотні "Вони прилетять ангелами з небес..."

Літературно-музична композиція

Пам’яті Небесної Сотні «Вони прилетять ангелами з небес …»

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України. 

Вчитель:

Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кров’ю і потом впродовж тисячоліть. 
Прислухаймося у цей день до мови могил. Хай до вух наших дійде голос великих героїв, що одним з’єднаним могутнім хором до нас живих промовляють: “Українці! Будьте гідними! Боріться за своє достойне життя! Здійсніть наш заповіт”. І коли цього голосу слухатимуть мільйони, ми зможемо спокійно глянути у майбутнє.
Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку – героями Небесної сотні, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Звучить гімн України

 

Ведуча1:      

Давно  я  чула, що  з  просторів  небесних

Нам  світять  зорями  в  нічній  імлі

 Безсмертні  душі  праведників  чесних,

Отих  людей, що  вмерли  на  землі.

 

  Ведуча2:      

Душі героїв. Вони  очима-зорями  дивляться на  нас  із  небес, журавлями  пролітають  над  нами, сумно  курличучи  в  небесній далині.

Ведуча 1. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

 

Ведуча 2. Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.

 

Ведуча 1. Цього ж дня люди вийшли на Євромайдани у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому, Ужгороді, Вінниці, Кривому Розі, Сумах, Харкові, Чернівцях.

 

Ведуча 2. Збурення в суспільстві наростає. І вже 1 грудня  півмільйона обурених діями влади українців зібрались на Всеукраїнське Віче. До них приєдналися європейські дипломати. Опозиційні сили створюють Штаб Національного Спротиву – координаційний центр Євромайдану.

 

Ведуча 1

Події останніх місяців 2013 і початку 2014 року перетворилися на справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася приспана роками національна свідомість людей.

 

Ведуча 2

Українська національна спільнота поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною, висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його душі.

 

Ведуча. 1

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді, сильні. Ті, що тільки починали жити.

 

Ведуча2

Вони підняли людей на боротьбу. Їхній вчинок – то велика жертовна любов. Головним у світ є любов, і люди, яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до своєї країни, свого народу.

 

Ведуча 1: Кожен із них, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну.

 

Пісня «Мальви» у виконанні учениці 10 класу.

 

Під мелодію «Мамо, не плач я повернусь весною», виходять пари: мати і син, дружина і чоловік, сестра і брат. Завмирають в позах.

Виходять три Долі, тримаючи в руках клубки ниток, намотують їх

 

Доля 1. У кожного своя доля. Доля? Доля …

Доля 2 У кожного свій хрест. Хрест. Хрест

Доля 3 У кожного свій шлях. Шлях. Шлях

Доля 1 Сестри мої  у своїх руках ми тримаємо нитки життя. Життя. Життя  .

Доля 2 У наших руках людські долі. Долі. Долі.

Доля 3 Тільки Богові і нам відомо , коли обірветься життєва нитка.  Ніхто з людей не може змінити своєї долі. Долі. Долі.

 

Підходять до пар, стають за спинами

Доля 1. У кожного своя доля. Цей молодий юнак – надія своєї матері. Він міг би одружитися, збудувати хату, народити дітей і до старості прожити у своєму селі,доглядаючи свою матір. Але  в нього інша доля, його доля – майдан. Його  доля – Україна.

 

Доля 2 У кожного своя доля. У кожного свій хрест. Цей чоловік мав стати батьком. Він міг би тішитися своїм сином, ростити його, виховувати , дочекатися внуків. Але він обрав собі інший шлях – шлях борця за волю України. І на цьому шляху  його доля – нести важкий хрест. Бо його хрест – любити  Україну.

 

Доля 3. У кожного свій шлях. Цей хлопчина сирота. Він не пам’ятає ні батька, ні матері. Єдина людина, яка йому найдорожча - його молодша сестра. Він  ще не бачив життя, ще не відчув першого кохання і не вирішив ким він хоче стати, але він твердо вирішив: Україна – понад усе! Такий його шлях. Важкий і тернистий. Шлях великого страждання і нерівної боротьби за волю, за свободу, за Україну.

 

Хлопці промовляють : За волю! За свободу! За Україну!

Звучить звук пострілу, хлопці падають.

 

Виходить ангел, підіймає душі померлих, виводить

 

Виходять жінки в чорному

Мати  Вже не повернеться додому мій хлопчина,
Що його вчора тільки з дому відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".
Казала, сину, бережи себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.

Дружина  Коханий  вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Коханий вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.?

Сестра  Але ж душа, душа Героя в небо лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, мій братику, що пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, брате,  вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.

Виходять  Долі
Доля 1 Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Це його доля…

Доля 2. Не плачте, дружини. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого коханого. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими–  усі тi, хто нинi названий Небесною сотнею. Це їх хрест..

Ведуча 1. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали,  – життя своє. За вас вiддали. Аби ви жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, рідні. Дозвольте поплакати свiтовi. Це їх шлях…

Учениця декламує вірш:

Пливуть гроби по морю, як човни –
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так, ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече,
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.

Пісня «Вони прилетять ангелами з небес». Діти тримають у руках ангелочків вирізаних із паперу

 Ведучий 1 Тисячі поранених і більше 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову державу.

Ведучий 2

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

Ведучий 1

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

Хвилина мовчання

 

Ведучий 1

  Пролунало в країні мовчання.

Навіть вітер затих на хвилину:

Відбувалось останнє прощання,

Зі словами " Герої не гинуть".

 

Ведучий 2

Засвітили свічки в кожнім домі,

І дивилися тихо на небо-

Так летіли у даль невідому

Всі герої, що вмерли за тебе.

 

  Ведучий 1

Я почула, як плаче держава,

Що синів її в землю ховають.

Ви не вмерли! В Вас вічність і слава,

Бо Герої, як ви, не вмирають!

 

Пісня «Подай руку Україні» у виконанні учнів 7-8 класів.

 

Дякуємо за увагу! Слава Україні!