Виховний позаурочний захід "Свято Весни" для учнів початкової школи. Мета: Сприяти вивченню і розумінню учнями давніх українських народних обрядів .

Свято зустрічі весни

Мета: Сприяти вивченню і розумінню учнями давніх українських народних обрядів і звичаїв та їх збереженню й поширенню.

На сцені – виставка учнівських малюнків, картин про весну; весняні квіти, «котики». Збоку – стіл, за ним ведучі (учень і учениця) в українських строях.

Вчитель: Земля приваблива у різні пори року. А весною все ж таки квітучіша і запашніша, гарніша й чистіша. З давніх-давен у нашого народу було одне з найулюбленіших свят – Зустріч весни, що приходило пишно і радісно. Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею – радісні клопоти хлібороба. Після холодних коротких днів і довгих зимових вечорів молодь отримувала можливість вийти на залиті сонячним світлом левади, вкриті першою прозеленню пагорби, де дихалось на повні груди і співалось на повен голос. Весну, за уявленням предків, приносили на крилах птахи.

Перші весняні промені сонця пригрівають землю, швидкі струмочки знову співають свою пісню. З вирію повертаються на батьківщину наші пернаті друзі

Отже, сьогод¬ні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки — давні українці.

Звучить музика під яку діти виходять та танцюютьу хороводі

1-Вийди, вийди, Богданку,
Заспівай нам веснянку. 
Зимували, не співали – 
Весну дожидали. 

2-Ой, виходьте, дівчата,  
Та в цей вечір на вулицю 
Весну красну стрічати,
Весну красну вітати.

3-Будем весну стрічати
Та віночки сплітати.
А віночки сплетемо -
Хороводом підемо.

4-Та Юрай матір кличе:
– Та подай, ненько, ключа
Одімкнути небо,
Випустити росу.

Всі: (співають у хороводі):  

Благослови, Ладо-мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Зимонька в візочку, веснонька в човночку. У-у-ух!

Всі імітують рухами висівання зерна, косіння хліба.

Учень: Як починалися веснянки, то перший раз варили горщик каші, бо це перша їжа українців. Кашу виносили на вулицю, закопували і прибивали кілком. До цього обряду і пісня була:

Дівчинка 1:     Закопали горщик каші,

   Ще й кілком прибили,

   Щоб на нашу вулицю

   Парубки ходили. 

 

Хлопчик1:      Ой, новенький горщик,

                      Пшоняная каша,

                      Щоб щасливо нам жилося,

                      Родинонько наша! 

 

Хлопчик2:      Закопаймо кашу, родино,

   Щоб нам добре жито родило.

   І житечко, і ячмінь,

   Щоб у щасті жити всім! 

 

Хлопчик3:      І житечко, і овес,

                      Щоб живий був рід увесь! 

 

Дівчинка 2:     А у нас же кругом пшениця! (Настя)

 

Хлопчик 4:      Чи жито, чи пшениця,

                      Аби було чим живиться! 

 

Всі діти:  Роди, земле, жито, пшеницю і всяку пашницю!

Учень: Веснянки – так називали пісні для закликання і хвали весни. Вони прийшли до нас іще з давніх часів, коли люди вірили в сили природи і поклонялися їм, вірили також у силу слова, пісні, танцю. Люди шанували сили природи, обожнювали їх і зверталися до них як до живих істот.
Навесні, коли прилітали з вирію журавлі, їх журавлями не називали, бо вважали, що будеш цілий рік журитись, а називали веселиками, аби весело провести рік.

Учениця: 24 лютого древні українці відзначали Лелечини: свято нашого тотемного (священного) птаха. Вважали, що цього дня птахи починають свій політ із Вирію. Птахів вважали священними. За уявленнями наших предків, весну приносили птахи з теплих країв. Тому перших птахів називали теж веснянками. Ранньою весною матерí пекли обрядове печиво у вигляді птахів: лелек, перепілок, жайворонків, голубів – і давали їх дітям. Діти носили «птахів» селом і співали, славлячи й закликаючи весну, дякували за неї птахам.Тому вбити пташку або зруйнувати її гніздо споконвіків українці вважали великим гріхом. Звучить музика на фоні слів:

Дитина. Із краю- кураю пташок викликаю:
Летіть, жайворонки, до нашої сторони,
Спішіть, ластів`ята, до нашої хати-
Весну зустрічати, зиму проводжати!
Пташок викликаю із теплого краю:
Летіть, соловейки, на наші земельки!

Дитина. Весну закликаєм, Зиму проводжаєм.
Перших вісників Весни у зал припрохаєм,
Жайворонка – ранню пташку весело стрічаєм.

Жайворонок. Не сам же я вийшов –
Дажбог мене вислав.
В праву рученьку
Ключика видав.
З правої рученьки
Весну відмикати
З лівої рученька
Зиму замикати.

Ведуча. Люди вірили, що пташки – жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають холод,Зиму і відмикають Весну.

Дитина. Зеленая весняночка в гості йде,
Пташечок із вирію нам веде.
А ще про Весноньку нам рядки
Подарує Подоляночка залюбки.

Дівчина. Дівчата, а наші бабусі гралися в «Подо¬ляночки». Це те, що нам передали ще з давнього молодіжного обряду. Нехай вона прозвучить сьо¬годні.Пісня-гра «ПОДОЛЯНОЧКА» (Дівчина у колі робить рухи відповідно до змісту):

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала, личка не вмивала,
Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой, устань, встань, встань, подоляночко,
Умий личко, як ту скляночку.
Та візьмися в боки, покажи нам скоки.
Біжи до Дунаю, бери ту, що скраю.

«Подоляночка» ставить на своє місце ту, яку вибрала; пісня повторюється.

Входить «Весна»: у білій вишитій сукні, заквітчана, завінчана, пояс та очілля –  із трави і квітів. Звучить аудіо – вірш» Прийшла весна»

Весна

А ось і я, Весна - красна,

Куди ступлю – сонце сяє,

Усе навколо оживає.

А ще пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну.

Доброго дня вам люди добрі,

Діти (співають):    

Ой весно-весно, хороша, красна,
Що ж ти нам, весно, нині принесла?

«Весна»:  

Принесла я вам, діти, на дерево – цвіту,
А на поле – жито, на травицю – росу,
На дівчаток – красу, а на хлопців – уміння,
Щоб росли і міцніли, пісеньки співали,
В решето складали.     

Діти:  Ой весно красна, що ж ти ще принесла?

«Весна»:     

Принесла я вам літечко, ще й запашненьке зіллячко.
А вам, дівчата, по вінку із хрещатого барвінку.
А вам, парубки, по линку – гоніте товар на гірку.
А вам, бабусі, по ціпку. Малим дітям – побіганнячка,
А дівонькам – на співаннячко. А господарям – на роботячко.

Діти:

Ой, прийшла весна, ой, прийшла красна!
Принесла усім щастя й радості.

Весна. А я не сама прийшла, а братів – місяців з собою привела.

Вибігають три хлопчики – «Березень», «Квітень» і «Травень».

 «Березень»: Я – перший весняний місяць, березень. А в давнину називали мене березань, березінь, сочень, соковик, марець, красовик, березоль, новолітець, полютий. У народі про мене кажуть: у марці всяко буває: він на літо поглядає. Марець іще відморозить палець. Уночі тріщить, а вдень плющить. Покинь сани – бери віз, викинь шубу – з печі злізь.

«Квітень»: Добридень дітям і дорослим! Я – квітень, або цвітень, краснець, переплетень, лукавець, лелечник. А про мене кажуть: хто у квітні не сіє, той у вересні не віє. У квітні ластівка день починає, а соловей кінчає. Березень з водою, квітень – із травою. У квітні погода: один день блисне, а 7 днів кисне. Квітень з водою – жовтень з їдою.

«Травень»: На добридень! Я – травень, наймолодший син Весни. Ще мене називали травником, маєм (від слова «маяти» – клечати квітами, зелом).  І про мене є прикмети: у травні все буяє – у червні визріває; квітучий май – то справжній рай; майська роса коням краще вівса; мокрий май – буде ярина, мов гай; дощ у маю – хліб у сім’ю.

Вчитель

У давніх наших піснях часто вживалося слово-звертання «Ладо». Що воно означало? Лада – це давньоукраїнська богиня. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт. Ладу зображували у вишитій сорочці верхи на коні зі своєю донькою Лялею і з китичкою червоної калини в руці.
      Хлопці, хороводів ви не водите, то давайте пограємо гру. – « А ми Просо сіяли» (Дівчата і хлопці стають у ряди одні навпроти інших,  дівчата  заспівують, а хлопці відповідають).

Дівчата: А ми просо сіяли, сіяли, ой див-Ладо, сіяли, сіяли.

Хлопці: А ми просо витопчем, витопчем, ой див-Ладо, витопчем, витопчем.

Дівчата: А чим же вам витоптать, витоптать? Ой див-Ладо, витоптать, витоптать.

Хлопці: А ми коней випустим, випустим, ой див-Ладо, випустим, випустим.

Дівчата: А ми коней виловим, виловим, ой див-Ладо, виловим, виловим.

Хлопці: А чим же вам виловить, виловить? Ой див-Ладо, виловить, виловить.

Дівчата: А шовковим поводом, поводом.....

Хлопці: А ми повід викупим, викупим....

Дівчата: А чим же вам викупить, викупить?...

Хлопці: А нам треба дівчину, дівчину....

Дівчата: А яку вам дівчину, дівчину?..

Хлопці: А нам треба Ясочку, Ясочку....

Дівчата: А в нас Яся не хитра, не хитра... 

Хлопці: А ми її навчимо, навчимо...

Дівчата: А чим же вам навчити, навчити?..

Хлопці: А шовковим поводом, поводом... («Яся» йде до гурту хлопців).

Дівчата: Від нашого гурточку відбуло, відбуло...

Хлопці: До нашого гурточку прибуло... А в нашому гурті скачуть, скачуть...

Дівчата: А в нашому гурті плачуть, плачуть... Ой див-Ладо, в гурті плачуть, плачуть.

Учениця: Гарно танцюють наші подоляночки, та й подолянчики не згірш.

Дівчина з гурту:          

Співали дівоньки, співали, 
У решето пісні складали,
Та й поставили на вербі. 
Де взялися горобці,
Звалили решето додолу. 
Час уже, дівоньки, додому.  (Розходяться).

Учень: Закінчився один день зустрічі весни. Молодь водила хороводи,  співала веснянки всю весну, аж до часу, коли треба полоти просо. Всі ми любимо весну, тому славимо її не лише навесні й не лише молодь і діти. Мабуть, нема художника, який не писав би про весну, теплу, ніжну, сонячну, швидкоплинну, як на цих дитячих малюнках. 

Демонструється виставка дитячих малюнків про весну.

Учениця: І, мабуть, нема жодного поета, який би не оспівував цю чарівну пору року. Наші діти, також пишуть твори про весну. Послухаємо?

 1. Весна чарівна і живе в ній казка.
Тепло, любов та материнська ласка.
А ще висока синява небес
І є багато радості й чудес

2. А на травичці виграє роса,
У кожній квуточці своя краса.
І ночі зоряні,чарівні, світлі дні,
Ліси зелені дорогі мені.

3. Пташині хори і рясні луги,
І вод весняних повні береги.
Квіток барвистих весняний розмай—
Це Україна наша, рідний милий край.

4.Це Батьківщина наша – дорога земля,
Усе тут рідне: ліс, степи, поля.
На батьківській землі дорога в світ ясна,
А по землі до нас іде весна.

5 уч. От і зустріли ми весну за давнім українським звичаєм, відтворили пісні, магічні танці та ігри, яким, може, понад тисячу років. 
6 уч. У цих піснях наше коріння, краса, талант і мудрість нашого народу. Тож давайте берегти їх, вивчати, співати і весну закликати.

Пісня «Дівчина—весна»

Ведуча. Ось і закінчилося наше свято,але весна ще тільки починається.Вона щодня приносить нові сюрпризи і радощі. Уважно придивляйтеся до природи і ви побачите справжню і дивовижну казку. Не пропустіть чарівних подій весни! Любіть природу, будьте їй добрим другом і захисником.

        Пам*ятайте своє минуле, шануйте та цінуйте сьогодення, прославляйте та плекайте майбутнє!!!

Ведуча.
До побачення! Будьте багаті!
Хай Господь береже усіх нас!