Виховний захід "АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ"

"АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ "-

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДЛЯ 5-9 КЛ.

 

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. 

 

Ведуча2: Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона

 

Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами.

                                  (Пісня Квітуча Україна)

 

Ведуча 2: У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.

 

Ведуча1: Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.

 

Ведуча 2: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці.

 

Ведуча 1: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.

 

Ведуча 2: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

                                              

Ведуча 1: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

От і сьогодні для Вас, шановні глядачі – усе найкраще  - жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні/

 Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

 

На мультимедійній дошці висвічується  фото сучасної вітальні. 

 

(Виходять під музику дівчата сідають , співають і в’яжуть.)

 (пісня знайти)

 

Господиня:Дівчата, А давайте, поки хлопців нема, заспіваємо.( На ноутбуці знаходять і вмикають міну сівку сучасної української пісні.Дівчата співають.)

Дівчата, а на чобіт поворожимо?Всі знають це ворожіння?

( Дівчата розводять руками )

Ворожіння 1. Перекидання чобота.

Коненко В.:Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

 ( Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його, а потім коментують:)

-  Мій кудись на Харків показує!

-  А мій – наЧернігів!

-  А мій, здається, – на Париж!

-  Ну, а мій – на Київ! Десь там моя доленька!

Коненко В.:Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

- А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня:  То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

( Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.)

          Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

 Діденко Я.:  Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: – Так!

-   Ні!

-   Пам'ятаємо!

-   Не  знаємо!

Діденко Я.: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

( Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

- Я перша заміж вийду!

-  А я друга!

-  А я третя!

 Ворожіння 3.  Ім'я судженого.

Коненко В.: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

 Дівчата(разом): Так! Звичайно!

Коненко В.: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а подзвонимо незнайомим за такими номерами.

( Звучить пісня В. Сердючки)

 Коненко В: Мого судженого Миколою зватимуть!(0662457707)

Дівчина 2: А мого – Юрієм!(0664557099)

Дівчина 3: А мого – Максимом!(0669834498)

Дівчина 4: А мого – Андрієм!(0501516339)

Дівчина 5: А мого – Олександром!(0957032054)

КоненкоВ.:Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

         Ворожіння 4. Скринька.

 Науменко  К.: А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

 

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Науменко К:  От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриньку!

(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл, на який ставиться).

Науменко К.: Я поклала у скриньку декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Предмети-символи у традиціях українців

Вгадати дівочу долю допомагали символічні предмети — хусточка, стрічка, перстень, лялька, хрест. Одна з дівчат усе це розкладала на столі й накривала тарілками так, щоб не бачили інші. Потім кожна по черзі підходила й піднімала одну з тарілок. Якщо під нею виявиться стрічка, буде ще рік дівувати, якщо перстень, то вийде заміж, якщо натрапить на хусточку — буде покриткою, а якщо на ляльку — народить дитину, коли ж випаде хрест, то помре… А щоб вгадати достаток майбутнього чоловіка, насипали до миски якоїсь крупи і в неї кидали золоті, срібні та залізні перстені, який витягнеш — таку долю і обереш.

Науменко К.: Скриньку я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 (Звучить музика. Дівчата ворожать.Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1: А мені – шматок паперу !

Науменко К.: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2: А мені – зубний протез!

Науменко К.: Точно вийдеш заміж за зубного техніка!

Дівчина 3: А мені – люстерко!

Науменко К.:  А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4: А мені – стрічка!

Науменко К.: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 5: А мені – шматочок хліба!

Науменко К.:   В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6: А мені – хустинка попала.

Науменко К.:Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 7: А мені – слухавка!

Науменко К.:Буде наречений лікарем.

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння. Стукіт у двері)

Ворожіння 4.«Вишня»

Вишнева гілочка як символ жіночого щастя

Наші прабабусі, коли були ще дівками, сподіваючись на щасливе заміжжя, ворожили на долю. Саме на Святої Катерини зрізали кілька вишневих гілочок ставили їх у воду в хаті на покутті. Якщо ж до Нового року (Святої Маланки) 31 грудня (за старим стилем) або 13 січня (за новим) вишні зацвітали, то це означало, що дівчина незабаром вийде заміж.

 

Парубоцтво теж не відставало від дівок: ламали вишневі гілки та ставили їх у глечику до Різдва. Якщо ж вишнева гілка розвивалась, але не зацвітала, то ця ознака свідчила, що наречений або наречена будуть скромними, нічим не примітними. Чия ж гілка всихала, тому судилась погана пара: ледача, сварлива й негарна.

Хлопці: Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Іванова Д.:Заходьте вже. Але за це спочатку відгадайте загадки.(Дівчата по черзі загадують загадки)

Загадки:

Іванова: Тато високий! Мама широка, син зрячий, невістка сліпа. Що це?

Хлопці: Небо, земля, день і ніч.

Іванова:Чому багато води в морі?

(хлопці мовчать)

Іванова: Бо її ніхто не п’є.

Іванова: Мати – гладуха, дочка – краснуха, син – кучерявий.

Хлопці: Піч, вогонь, дим.

Ворожіння 5. Балабушки.

Іванова Д.:  А зараз ми будемо ворожити на балабушках. Кожна з нас спекла по так званому «Андрійчику». Ми розкладаємо їх на лаві, а хлопці мають привести голодного собаку. Чий балабушок собака з’їсть першим, та і заміж найскоріше вийде.

Скоробагата Л.:  Так – так, хлопці!? А зараз нам дуже потрібний собака.

Хлопці: Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

          Іванова: Нічого не знаємо. Ідіть за собакою.
                                          (дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

 Тарасенко С.: А ви дівчата, мерщій свої "Андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав.  Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде?

(хлопці перевдягають одного у "собаку")

 

Десятниченко Р.: Дівчата, гасіть світло, бо собака боїться до хати йти, тільки, щоб свічки горіли.(собака в лапках гарчить, їсть "Андрійчики", один- другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже:

Петрик :"Все! Більше не можу!" (Хлопці регочуть, а дівчата сердяться)

Іванова Д.:  Всю ворожбу нам зіпсували!

Рудий Д.: А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні "Андрійчики" їв.

Артеменко С.: Та він же хотів усіх вас пожаліти, та живіт замалий! 

Бабич Д.: Дівчата – голубоньки! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший? Але ж він тебе не посватає, а я хоч зараз! (обнімає її за плечі.)

Іванова Д.:Ой, баламуте! (відштовхує.)

Тарасенко С.:А зараз перевіримо,чи ви вмієте танцювати гопака?

Артеменко С.:Ні, танцювати гопака ми не вміємо, лише хіп-хоп .

                          (Хлопці танцюють)

Ведуча(Діденко): Пропоную  провести конкурс українських пісень.

                          (Хлопці і дівчата змагаються)

Коненко В.:  А чи спритні та дотепні, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!Калита – це обрядовий корж, що готується на свято Андрія. За допомогою червонного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до сволока, перепускаючи пояс через гак для дитячої колиски. Калиту підіймали вгору.

 

Кусання калити.

Коненко В.:Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом): Микита!Він минулого року всіх переміг!

Стельмах М.: Дякую, шановне товариство!

Господиня:Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

 

Стельмах М.: Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

                   (Дівчата подають парубкам коцюбу.)

Перший Коцюбинський(Мельник)

Мельник Д.:  Доброго вечора вам, пане Калитинський!

                            ( Їде на коцюбі по всій сцені.)

Стельмах М.: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Мельник Д.: А їду калиту кусати!

Стельмах М.: А я буду по мармизі писати!

Мельник Д.: А я таки вкушу!

Стельмах М.:А я таки впишу!

( Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" )

 Стельмах М.:(маже Коцюбинського сажею)

Стельмах  М.: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Бабич Д.: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Стельмах М.: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Бабич  Д.: Та я тутешній, з нашої Корюківки.Хочу калиту вкусити.

Стельмах М.: То спробуйте! ( Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")

Рудий Д.: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Стельмах М.: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Рудий  Д.: Іду калиту кусати!

Стельмах М.: А що везете?

Рудий  Д.: Оце везу я міх!

Стельмах М.: А що в міху?

Рудий  Д.: Сміх!

Стельмах М. : То давай засміємося!

Рудий  Д. : Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

 Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

 Дівчата (навперебій): Оце так парубок! Оце молодець! Всіх переміг!

Господиня: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

        

Стельмах М.: Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте!А ви, дівчатонька, калиту діліть!(Роздають калиту)

Господиня:. Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти.

Ведуча 1:Сьогодні ви посмакували калитою, але ж вечорниці без вареників – не вечорниці. Треба покуштувати наших гарячих вареників у сметані.

Ведуча 2 :Вареники будем їсти

                Вареники наші з сиром

                Вареники непогані,

                Вареники у сметані.

Ведуча 1 : Вас чекають у макітрі

                Вареники дуже ситні

                 Білобокі, круглолиці

                 З української пшениці.

Ведуча 2 : Їжте, їжте просимо вас щиро

                 Вареники наші з сиром,

                 Хоч попадуться із перцем.

                Зате, знайте, з щирим серцем!

                   ( пісня « Ой мій милий вареничків хоче…»)

 

Ведуча  1 : От поволі затихають наші вечорниці

                  Не забудьте ви дорогу у наші світлиці.

Ведуча  2 : Хай любов і щире слово

                 Душу вам зігріє

Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.

Господиня : Спасибі, гості дорогі, що завітали до мене. Звеселили піснями, танцями. Раді будемо бачити вас усіх наступного року. До нових зустрічей!

                                                              (пісня)

 

Всі разом: Зі святом вас!