Виховний захід "АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ НА СУЧАСНИЙ ЛАД"

"АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ НА СУЧАСНИЙ ЛАД"-

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДЛЯ 5-9 КЛ.

 

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоя багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

 

Ведуча2: Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

 

Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

 

Ведуча 2: У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.

 

Ведуча1: Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.

 

Ведуча 2: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці.

 

Ведуча 1: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.

 

Ведуча 2: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.

                                              

Ведуча 1: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

От і сьогодні для Вас, шановні глядачі – усе найкраще  - жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні/

 Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

 

 На мультимедійній дошці висвічується  фото сучасної вітальні. 

 

(Виходять під музику дівчата сідають , співають і вишивають.)

 

Господиня: Дівчата, А давайте, поки хлопців нема, заспіваємо.( На ноутбуці знаходять і вмикають міну сівку сучасної української пісні.Дівчата співають.)

  Дівчата, а на чобіт поворожимо? Всі знають це ворожіння?

( Дівчата розводять руками )

       Ворожіння 1. Перекидання чобота.

Круглова А.:  Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

 ( Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його,  а потім коментують:)

-  Мій кудись на Київ  показує!

-  А мій – на Тернопіль!

-  А мій, здається, – на Париж!

-  Ну а мій – на Харків! Десь там моя доленька!

-  Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

-  А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня:  То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

( Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.)

          Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

 Олексюк Д.:  Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: – Так!

-   Ні!

-   Пам'ятаємо!

-   Не  знаємо!

Олексюк Д.: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

( Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

- Я перша заміж вийду!

-  А я друга!

-  А я третя!

 Ворожіння 3.  Ім'я судженого.

Гриневич К.: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

 Дівчата (разом): Так! Звичайно!

Гриневич К.: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „ Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а подзвонимо знайомим і їх запитаємо.

( Звучить пісня В. Сердючки)

 Дівчина 1: Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 2: А мого – Миколою!

Дівчина 3: А мого – Петром!

Дівчина 4: А мого – Андрієм!

Дівчина 5: А мого – Пантелеймоном!

- Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

         Ворожіння 4. Скринька.

 Єрьоменко В.: А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

 

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Єрьоменко В.:  От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл, на який ставиться решето).

Єрьоменко В.: Я поклала в решето декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Єрьоменко В.: Скриню я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що  доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

 (Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1: А мені – шматок паперу !

Єрьоменко В.: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2: А мені – зубний протез!

Єрьоменко В.:  Точно вийдеш заміж за зубного техніка!

Дівчина 3: А мені – люстерко!

Єрьоменко В.:  А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4: А мені – стрічка!

Єрьоменко В.: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 5: А мені – шматочок хліба!

Єрьоменко В.:   В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6: А мені – хустинка попала.

Єрьоменко В.: Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 7: А мені – слухавка!

Єрьоменко В.: Буде наречений лікарем.

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння. Стукіт у двері)

Хлопці: Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дем'янчук Н.: Заходьте вже. Але за це спочатку відгадайте загадки.(Дівчата по черзі загадують загадки)

Ворожіння 4. Балабушки.

Коноваленко А.:   А зараз ми будемо ворожити на балабушках. Кожна з нас спекла по так званому «Андрійчику». Ми розкладаємо їх на лаві, а хлопці мають привести голодного собаку. Чий балабушок собака з’їсть першим, та і заміж най скоріше вийде.

Дем'янчук Н.:  Так – так, хлопці!? А зараз нам дуже потрібний собака.

Москаленко М.: Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

Коноваленко А.: Нічого не знаємо. Ідіть за собакою.
                                              (дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

 Алексашева А.: А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав.  Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде?

(хлопці перевдягають одного у "собаку")

 

Хан Б.: Дівчата, гасіть світло бо собака боїться до хати йти, тільки, щоб свічки горіли. (собака в лапках гарчить, їсть "андрійчики", один другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже:

Салай Е.: "Все! Більше не можу!" (Хлопці регочуть, а дівчата сердяться)

 Коноваленко А.:  Всю ворожбу нам зіпсували!

Гриценко В.: А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші пісні "андрійчики" їв.

Басанько Р: Та він же хотів усіх вас пожаліти, та живіт замалий! 

Салай Е.: Дівчата – голубоньки! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший?  Але ж він тебе не посватає, а я хоч зараз! (обнімає її за плечі.)

Коноваленко А.: Ой, баламуте! (відштовхує.)

Алексашева А.: А зараз перевіримо,чи ви вмієте танцювати гопака?

Хлопець: Ні, танцювати гопака ми не вміємо, лише хіп-хоп .

                          (Хлопці танцюють)

Маринченко К.: Пропоную  провести батл українських пісень.

                          (Хлопці і дівчата змагаються)

 Круглова А.:  А чи спритні та дотепні, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!

Кусання калити.

Круглова А.: Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом): Микита! Він минулого року всіх переміг!

Москаленко М.: Дякую, шановне товариство!

 Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

 

Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

                   (Дівчата подають парубкам коцюбу.)

Перший Коцюбинський(Басанько)

Коцюбинський:  Доброго вечора вам, пане Калитинський!

                            ( Їде на коцюбі по всій сцені.)

 Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Хан Б. А я таки впишу!

( Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" )

 Хан Б. ( маже Коцюбинського сажею)

 Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній, з нашого села.Хочу калиту вкусити.

Калитинський: То спробуйте! ( Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

 Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

 Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

 Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

 Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

 Дівчата (навперебій): Оце так парубок! Оце молодець!  Всіх переміг!

Господиня: Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

        

Калитинський: Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

Господиня:. Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти.

 

Всі разом: Зі святом вас!