Виховний захід "Бабусина скриня "

Про матеріал

Поглибити знання учнів з українознавства, акцентувати увагу на потребі зберігати як святиню усе те, що пов’язує людину з рідною землею; розвивати зв’язне мовлення та логічне мислення учнів; виховувати в дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.

Перегляд файлу

Бабусина скриня

Підготувала вчитель початкових

класів Чебан Тетяна Василівна

Бабусина скриня

Мета уроку: поглибити знання учнів з українознавства, акцентувати увагу на потребі зберігати як святиню усе те, що пов’язує людину з рідною землею; розвивати зв’язне мовлення та логічне мислення учнів; виховувати в дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.

Обладнання: вишиті українські рушники, портрет Т.Г.Шевченка, хліб-сіль на рушнику, скриня, національний посуд та одяг, виставка визначних книг нашого народу, проектор.

Епіграф

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-м’ята.

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала…

(І. Михайловська)

І. Організаційний момент

Виступ учениці в укр. костюмі з хлібом-сіллю на вишитому рушнику.

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати.

Привітним гожим словом вінчувати

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові-

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

ІІ. Презентація теми і мети

- Вступне слово вчителя

Добрий день, люди добрі!

Сьогодні ми зібралися з вами на свято бабусиної скриньки. Краєзнавство та українознавство давно просяться до школи. Ми маємо усвідомити, яке багатство містить у собі наша рідна мова і все, що пов’язане з нею: мудрі народні традиції, мелодійні пісні, казки та перекази, ремесла та обряди – і все це належить нам оберігати. Де ще є в світі така земля квітуча, солов’їна, барвінкова, із ясними зорями і синім небом?

У якій стороні зустрінуть вас так гостинно – хлібом – сіллю на вишитім рушнику, щирим словом, щедрим столом?

У якім краю почуєш такі пісні – урочисті і жартівливі, сумні і веселі, ніжно задушевні й мелодійні?!

А відповідь на мої запитання зашифрована у наступних поетичних рядках (звернути увагу на надрукований вірш)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай:

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм скрасить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А чоловіка без родини.

(читаючи цей акровірш М. Чернявського, учні дають відповідь - Україна)

- Складіть асоціативний ряд

(Україна – наша держава, батьківщина, Берегиня)

Вірно, принаймні й досі літні люди усе те, що становить добробут і благоустрій оселі називають Берегинею.

Сьогодні ми відкриємо бабусину скриню, згадаємо національні традиції, свої святині, які необхідно добре знати та ретельно оберігати.

ІІІ Мотивація навчальної діяльності

1. Презентація епіграфа

2. Повідомлення учня – мовознавця.

(тлумачення слова «скринька» в різних довідниках)

3. Робота в групах

Сьогодні ми відкриємо бабусину скриню, згадаємо національні традиції, свої святині, які необхідно добре знати та ретельно оберігати.(Вчитель дістає зі скрині різні речі та показує дітям)

Усі: Рушник!
Так діти, це рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! А що ви знаєте про рушник?

- Виступ І групи про рушник.

Рушник. Один із символів України. Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку б не прикрашали рушники. Хата без рушників,казали в народі, що родина без дітей. Він з давніх давен символізував мир, злагоду та здоров’я в сім’ї. Все життя проходить поруч із рушником: ушановуємо народження немовляти, виряджаємо в далеку путь батька – сина. Рушником перев’язують старостів та сватів, молода – молодого. За народним повір’ям, дівчина, що не надрала собі рушників для родинного життя, заміж не вийде. У кожній родині, коли підростала дівчина, скриня поповнювалася рушниками. Ними вистеляли дорогу на весіллі від порога до дверей хати. Поширений є на Україні звичай накривати рушником хліб на столі і підносити його дорогому гостеві також на рушнику. А коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха і бажала, щоб рушничком йому слалася дорога в життя. Співається про це у відомій пісні на слова Андрія Малишка. (лунає пісня)

На фоні музики звучать слова вчителя:

Шануйте, друзі,рушники,

Квітчайте ними свою хату –

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати.

Готуйте дітям з чистої роси,

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники!

Учні:
1.    Від сивої давнини і до наших днів, у радості і горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.
2.    Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей... Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.
3.    Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.
4.    В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.
5.    Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха.
Вчитель: Молодці! Ви багато знаєте про рушник. А ось подивіться. (Виймає зі скрині вишиту сорочку).

Це сорочка. А знаєте, що цю сорочку вишивала бабуся Богдана своій доньці Вікторії, коли та була ще ученицею. Придивіться уважно, ця сорочка вишита жовтими і блакитними нитками.
А де ви бачили збіг таких кольорів? (На прапорі України). Так, діти, такі кольори на нашому Прапорі.

А що ви знаєте про сорочку?

Виступ ІІ групи

1. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.
2- Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого й недоброго.
3. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне - то радість, а чорне - печаль.
Вчитель: / на багатьох із вас теж вишиті сорочки. Хто ж вам їх вишив?
(Відповіді учнів. Учень виконує пісню "Про сорочку").

Вчитель: (Виймає з скрині віночок). Дівчатка, погляньте, що у мене в скринці?

(Віночок). А що таке віночок і які бувають вінки?

Виступ ІІІ групи
Учні:
1.    Вінок - це символ добра і надії.
2.    Віночок - це сплетене коло з квітів, листя, гілок.
3.    Є вінок лавровий, його одягали на голови переможців. (Демонструє).
4.    Є терновий вінок. (Показує). Терновий вінок завжди був символом страждання.
5.    А є ще вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю.
6.    Дівочий вінок носять кожної весни і літа.
7.    Весільний вінок одягають тільки раз - на весілля.
8.    А мені бабуся розповідала, що дівочий віночок обов'язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.
Вчитель: Український віночок. Оспіваний у пісних, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля та слова. Він був і одвічним символом добра і надії.
Діти, ви дуже гарно розповили про віночок. У скринях, які є у ваших любих бабусь, ви, мабуть, бачили багато всього цікавого, а ще більше вам розповіли ваші бабусі.

Виступ IV групи.

Учні:
1 Моя бабуся розповідала, що у неї під вікном цвіли мальви, а далі, понад берегом, калина, верба і тополя - одвічні українські символи.
2. А ще моя бабуся розповідала, що калина цілюща, лікує від різних хвороб.
(Діти доповнюють відповідь).
Вчитель: Так, діти, все це вірно. І у нашій скрині теж є гілочка калини - символ дівчини-українки. Про калину ходить багато легенд, її порівнюють з красою дівчини.
(Учні розповідають легенду про калину).

Фізкультхвилинка
Учні:
1. А ще в нашій скрині є барвінок.

Барвінок - це символ хлопця, символ краси. Барвінок- рослина добра. Він - захисник. Пучечки барвінку вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали у дім.
2. Барвінок - ще й цілюща рослина. Напій із барвінкового листя знижує кров'яний тиск і тамує головний біль. Про барвінок теж ходить багато легенд.
(Учень розповідає легенду про барвінок).
3. У нашій скрині є пучечки іншого зілля. Ось подивіться.

Це м'ята і полин.

Ними перекладали у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго.
4. А це - вербові прутики, їх освячують у церкві у Вербну Неділю і зберігають у хаті, як оберіг від грому.

Виступ IV групи.

А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу. (Біблія).

Вчитель: Біблія - священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років. Діти, все не тільки зберігалося у скрині, а передавалося з покоління в покоління: від прабабусь - бабусям і т. д

IV. Рефлексія. Підведення підсумків уроку.

1. «Вільний мікрофон». Які відкриття для себе ви зробили під час сьогоднішньої зустрічі. (обмін думками)

2. Гра «Закінчення прислів’я» (учні по черзі закінчують прислів’я, прослухавши початок, запропонований учителем).

Козацькому роду - (нема переводу)

Терпи козак - (отаманом будеш)

Нащо кращий скарб, (коли в сім’ї лад)

Хто матір забуває, (того Бог карає) тощо.

3. Конкурс знавців загадок

- Що то за гість, що сам себе їсть (Свічка)

- Я морозу не боюся,

А хто змерзне, я сміюся.

Біля мене всі товчуться

І веселі діти в’ються.

Всі до мене! Є у мене

І печене, і варене (Піч)

- Мати – глядуха, дочка – краснуха, син кучерявий (Піч, вогонь, дим)

- Чотири брати, а одна шляпа (Стіл)

- Само голе, а за пазухою сорочки носить (Скриня)

- Без голови, а з ушами (Макітра)

Заключне слово вчителя.

Було це дуже давно. Жила собі в одному селі мати. І мала вона трьох синів – красенів, На все були здібні хлопці, одне лише не вміли – вишивати, як їхня мати. Сядуть, було, біля неї та й кажуть: «Ви, матусю, шийте – вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимося, як народжуються у ваших руках квіти та птахи». Горнулась мати до синів і такі слова їм мудрі говорила: «Долю я вам гаптую, а про себе пам’ять в рушниках залишу, - тож бережіть їх!»

Багато рушників вишила мати за життя, і всі між синами розділила, а даруючи, говорила: «Сини мої, мої голуби. Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не поїхали, не пішли, а рушник у дорогу беріть. Хліб у нього загортайте, інших пригощайте. Хліб на рушникові життя величає, здоров’я береже!»

Померла мати, а її слова і пам’ять про неї в рушниках живими залишились і передаються з поколінні в покоління. З тих пір існує звичай, проводжуючи в далеку дорогу, мати дарувала синові, дочці, чоловікові рушник, щоб він зберіг їм життя, щоб швидше повернулися додому, щоб дорога була щасливою.

Тож нехай і вам, любі діти, доля стелиться рушником!

На цьому бабусина скринька закривається. І як писав М. Рильський: «Хто не пам’ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього» Запам’ятайте ці слова і пронесіть їх через усе життя.