Виховний захід біля пам'ятного знаку учасникам ліквідації Чорнобильської трагедії "Біль і пам'ять Чорнобиля".

                                Біль і пам'ять Чорнобиля

 В 1 Цей день пам’ятаймо всі, як один,

Той час не злічити – немає годин,

Які б повернули святеє життя,

Та в день той квітневий нема вороття.

В 2 Чорнобильські дзвони над нами пливуть,

Чорнобильські дзвони нам спать не дають,

Чорнобильські дзвони над миром кричать,

Чорнобильські дзвони – то смерті печать.

В 1: Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою.

В 2: Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині двадцять третій хвилині сорок секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

В 1: Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.  Вже минуло 38 років з дня трагедії. А біль не вщухає, триває, не залишає людей, пов’язаних зі скорботним часом.

В 2: Це була боротьба з вогнем у ядерному пеклі – сталевий дах вагою тисячі тонн піднявся на триста метрів, гігантський стовп вогню заввишки півтори тисячі кілометра розірвав небо.

В 1: За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні охорони ЧАЕС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Прип'яті на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком.

В 2: Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України. Найпершим, у кого зупинилося серце на мить вибуху, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук.

В 1: За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шаменюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія Івановича так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.

В 2: А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячіли маленькі фігури, в полум'ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в'їдався у шкіру.

В 1: До п'ятої години ранку пожежу було ліквідовано. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки підірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...

В 2: Їх було 28 — пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

В 1: На скромних плитах з червоними зірками довічно викарбовано імена Володимира Правика, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Віктора Кібенка, Миколи Титенка, Володимира Тішури — перших, хто собою закрив вогонь.

В 2: Ліквідація наслідків вибуху 4-го реактора потребувала мобілізації величезних людських ресурсів. Робота ускладнювалася тим, що перебування в зоні радіаційного забруднення обмежувалося… Першочерговим завданням було убезпечити від потоків радіації із зруйнованого реактора.

Було прийнято рішення про будівництво саркофагу.

В 1: Участь у ліквідації наслідків аварії брали представники всіх областей, районів України. Наші земляки – ковчинці також не були осторонь чорнобильського лиха. В різний час з різним завданням вони працювали пліч-о-пліч з іншими ліквідаторами.

В 2: На сьогоднішній захід завітали  ліквідатори Чорнобильської катастрофи:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Запрошуємо гостей до слова

Виступи ліквідаторів на ЧАЕС

Пісня  «Лелеки»

Ліцеїст:  

        Чорнобильський дзвін.
                За ким же б’є він?
                За тим, хто пішов
                 У високу блакить,
                 Щоб звідти на мудрість
                 Нам очі відкрить.

                 Щоб пам’ять не згасла,
                 Щоб ти пам’ятав,
                 Як розлючений той
                 Там реактор палав.

                 Чорфобильський дзвін.
                 Печаль і журба,
                 За тими б’є він,
                 Кого вже нема...

Ведуча: Вшануймо ж хвилиною мовчання пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Хвилина мовчання

Зойкнула земля незвичним криком.

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?!

Спалахнуло небо, впало  крижнем:

- Сину, вбережи і захисти.

Вийшла мати з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж , коли не ти?

Пісня  «Чорнобильська біда»

Гріх перед Богом спокутувать будуть 

Ті, хто порушив закони святі, -

Дзвони Чорнобиля стогоном будять

Щоб не було чорних днів у житті! 

Стогін Чорнобиля спогадом - болем

Не затихатиме в наших серцях

Пам'ять про жертви не згасне ніколи

Їй пломеніти в прийдешніх віках

Чуєте, люди!? Лунає над світам

Стогін Чорнобиля дзвоном страшним

Дзвони Чорнобиля стогоном будять

Щоб від нещастя весь світ вберегти.

В 1 Стоїть сльоза. Тривожна і терпляча

Питає строго кожного: куди?

Куди ідеш, минаючи пороги?

Могили предків кидаєш чому?

 В 2  Ідуть, бо мусять. Мирна  перемога

Переросла у атомну чуму!

В  Ось уже 38 років біль і тривоги Чорнобиля залишаються в наших серцях. Адже Чорнобиль не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності ліквідаторів. Сподіваємось що і в нинішніх реаліях вистачить здорового глузду зупинити війну поблизу Запорізької АС. Хотілося б щоб залишилися у минулому й ніколи не повторилися жахи Чорнобильської катастрофи. А пам'ять про ті події навчить цінувати мир та спокій.

В Низький уклін та глибока вдячність всім учасникам ліквідації на ЧАЕС, нашим славним воїнам які ціною власного життя захищають цілісність нашої Держави. Ми віримо в нашу перемогу. Слава Україні!  Слава нації! Смерть ворогам!