Виховний захід "Час вибрав вас"

 «Порох афганських доріг»

Мета:

•       вшанування героїв афганської війни, як гідних синів своєї Батьківщини, тих, хто виконав свій громадянський обов’язок до кінця;
•       виховувати в юних громадян незалежної України повагу і шану до воїнів – інтернаціоналістів та матерів, сини яких загинули в Афганістані.

Обладнання: свічки, переносна виставка із шкільного музею «Біль Афганістану», листи воїнів – інтернаціоналістів, гітари, слайд – шоу з «9 роти», плакати.

Хід

Зал для прийому гостей оформлений стендами з фото воїнів – інтернаціоналістів, окремо стенд з полум’ями вогню на яких розміщені учнівські твори – речення «Полум’я афганських доріг».

Гостей приймають у дружнє коло для теплої душевної бесіди.

Ведучий

Здраствуйте, люди добрі!

Здраствуйте, люди хороші!

Здраствуйте, люди щасливі!

Привіт вам у нашій оселі!

Изучают в школе дети – где-то

Континенты света, климат стран,

И не знают, что на белом свете

Есть страна пустынь – Афганистан.

Воевали там ребята наши,

Позабыв про нежности и ром,

Про любовь и модный свет рубашек,

Жизнь свою оставив на потом.

Может быть, что в мире неким лицам

Наша память будет невдомёк…

Мы ж не позабудем, если живы будем,

Тех афганских выжженных дорог…

 Ми вдячні, що до нас на гостину завітали

Голова Олександрійської районної державної адміністрації – Конюшенко Володимир Іванович

Перший заступник голови Олександрійської районної державної адміністрації – Сакара Тамара Вікторівна

Голова Олександрійської районної ради – Бойко Михайло Сергійович

Начальник відділу освіти Олександрійської районної державної адміністрації – Іллющенкова Валентина Іванівна

Голова Олександрійської районної ради організації ветеранів – Голуб Олександр Митрофанович

Директор Олександрійського територіального центру обслуговування одиноких громадян – Іллющенков Володимир Леонідович

Методист відділу освіти Олександрійської районної державної адміністрації – Ляшко Ніна Василівна

Голова ради ветеранів с. Червона Кам’янка Застеба Михайло Іванович

 

 

Ми безмежно раді гостям, яких шануємо сьогодні, це колишні воїни – інтернаціоналісти:

Бесараб Тетяна Олександрівна

Овечко Анатолій Олександрович

Журило Олександр Володимирович

Максімов

Павлюк

Прохода

Рубан

Банул Олексій Іванович

Толмачів

              Бунін

              Горобець Сергій Васильович

Танок під пісню «Война»

Ведучий

 Далекий грудень 1979 – лютий 1989… Далека та чужа країна Афганістан… Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – слід пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.

Всі

Знати і пам’ятати

Ведучий

Листи, листи… Лише вони можуть повідати правду тих жорстоких днів. Лист від 15 березня 1982 року колишньої учениці Червонокам’янської школи до класного керівника Руно Галини Яківни: «Добре, що весна наступила. Третій день у нас тепло, уже навіть жарко, ще з неділю від жари будемо задихатися. Тюльпани на кожному кроці показуються з зелені. Цієї ночі пролітали зграї журавлів, їхнє курликання ми і крізь сон чули. Прокинулися усі у кімнаті від того крику і у кожної на душі такий же крик. Вони летять туди, де рідний край – наша Батьківщина. Як хочеться з ними полетіти.»

Ведучий

Це туди, де південний край,

Де вітрила над морем свистять.

Журавлі, журавлі, журавлі,

Це на наші левади летять.

Краю рідний! Вітчизно моя!

Чи прибудем живими до вас,

Чи нас доля не зрадить в боях

Дайте час, журавлі, дайте час.

А «нейтральну» окутала тиша,

А за бруствером – синь по ріллі.

Ми підтягуєм лямки тугіше

Скоро в бій журавлі, журавлі.

 

Пісня «Лелеченьки» (акапельно)

З далекого краю лелеки летіли,

Та в одного лелеченька крилонька зомліли. – 2р

Висушила сили чужина проклята.

Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята. – 2р

Ніч накрила очі мені молодому.

Несіть мене, лелеченьки, мертвого додому. – 2р

З далекого краю лелеки летіли,

Та в одного лелеченька крилонька зомліли. – 2р

Ведучий запалює свічку

 Хай горить свічка пам’яті, як уособлення болючого щему про тих, хто навічно стали журавлями.

Сьогодні ми вшановуємо тих, хто поліг у афганських ущелинах, та вклонімося тим, хто прийшов з чужини додому живим, хоча і з пораненою душею. Наша золота молодь йшла туди не за орденами і медалями – вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок.

Прошу вшанувати хвилиною мовчання тих, хто пав смертю хоробрих у військових конфліктах.

Звучить пісня під гітару «Господа офицеры»

Перший учень

 «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою, за друзів своїх», - говориться в Євангелії.

Другий учень

 Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни – інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

Третій учень

В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя.

Четвертий учень

 Багатьом з них ніколи вже не судилося повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних своїх, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто, пошматований, розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри.

П’ятий учень

 В афганській війні загинуло майже 15 тис чоловік. 290 воїнів пропали безвісти.

Ведучий

 Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.

У скількох сімей у траурному обрамлені зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованим на рідній землі.

Читець

Этот мир без тебя – просто серые скалы.

От палящего солнца не спрятаться в тень.

Здесь душманские буры стерегут перевалы,

И в тревожных рассветах рождается день.

Этот мир без тебя перечёркнут ракетой,

И погибшим друзьям не закончится счёт.

Здесь измерена жизнь пулемётною лентой,

Караванной тропой и чем – то ещё.

Этот мир без тебя – после рейдов усталость,

Недописанных писем скупые слова.

Здесь в сердцах уживается ярость и жалость,

Но по-прежнему – в душах надежда жива.

Этот мир без тебя неизменен и вечен –

Без случайных разлук и нечаянных встреч.

Здесь ремни автоматов врезаются в плечи,

И звучит иностранная странная речь.

Этот мир без тебя – он расколот войною.

Эхо выстрела скачет по склонам крутым.

Этот мир без тебя всё же полон тобою,

И становишься ближе далёкая ты.

Ведучий

 Ветерани – афганці, скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані, і зараз перед очима постають жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни. У листі Тані від 17 грудня 1980 року читаємо: «Всі, хто був тут, зрозумів і оцінив значення життя у повному розумінні. Ми майже щодня співаємо

Мы помним холмы и проселки родные,

Мы трудную службу сегодня несём

Вдали от России, вдали от России…

…Сюда мы с тобой непременно должны

Однажды вернуться, однажды вернуться.»

Перший учень.

Ми, юні, не стоїмо осторонь аналізу історичних подій двадцятилітньої давнини.

І наші думки такі:

Томашек Катя

«Афганістан – пекло на землі, що загубило незліченну кількість життів, яке полонило безліч понівечених душ, що у тому жахітті прагнули до життя у мирі.»

Шаповал Анна

«Десь там, де колись свистіли кулі, на афганській землі є могили  борців за свободу своєї Батьківщини. Але й ми маємо могили афганської війни. І ті, й інші недокохали, недораділи, недожили… Кому ця війна потрібна?»

Малахова Інна

«Афганістан: війна, яка забрала і скалічила тисячі життів, зруйнувала безліч сімей, відгомін якої і дотепер болить у серці кожного, хто знав її.»

Чорна Наталя

«Афганістан є великим болем тих, хто повернувся живим, розпачем тих, хто не діждався близьких з неї. Найгіршим був психологічний факт: у мирний  для світу час бруднити руки в кров за «вказівкою держави».

Війна без правил була трагедією .»

Федоришина Наталя

«Афганістан – це цвинтар гідних синів радянської держави. Рідні так і не зрозуміли ідеї, за яку загинули їх сини та дочки, чоловіки, кохані….»

Трищук Сергій

«Війна, що могла спричинити найбільшу ядерну катастрофу для людства, стала трагедією афганського і радянського народу.»

Грицаєнко Сергій

«Молодих хлопців, що пішли виконувати свій громадянський обов’язок перед рідними й близькими, відправили на смерть. Для тих, хто вижив – це розлад психіки на все життя. Я поважаю героїв афганської війни, горджуся їх безкорисливістю.»

Федченко Анастасія

«У молодого, а тепер уже колишнього «афганця», залишилася куля під серцем. Разом з нею під серце, а може й у саме серце, потрапила піщинка страшного Афганістану, що не дає забути про ті страшні дні і ночі на чужині і ту жахливу зустріч лице до лиця з «духом». Цей день ніколи не забути.»

Даценко Наталя

«Афганістан – це біль народу, простої людини, що чекала рідних, коханих з афганського пекла. Їх багато не повернулося, а ті, хто вижив, – каліки і люди зі зруйнованою психікою.»

Савсюк Ростислав

«Афганістан – цікава й приваблююча місцевість для подорожуючого. Але не туристи залишили після себе кров і лихо зруйнованих осель, крики і стогони матерів, ненависть дітей до визволителів.»

Яготин Альбіна

«Афганістан – трагедія багатьох людей, що навіки вкарбувалася в пам’ять.»

Вексей Юлія

«Афганські гори розповідають про страшні ночі, коли кричали сичі, сповіщаючи про смерть, про страх молодих перед наступним днем, зустрічі з ворогом і пекучими кулями, які прагнули влучити в серце.»

Борисовська Людмила

«Мені пече, щемить у грудях  твій біль, Афганістане. За тих, хто не повернувся, сьогодні я ходжу по світу і радію життю.»

Демиденко Лідія

«Для кожної людини колишнього СРСР афганські події є хвилюючими, з присмаком сліз, болем відгукуються у серці, адже не оминула стороною ця війна нікого.»

Оглобля Вікторія

«Дуже багато часу минуло, а в пам’яті українців і досі стоїть страшна війна. Багато матерів так і не діждалися синів. А чи варто це того?»

Томашек Максим

«І, взагалі, ця війна була помилкою.»

Чередніченко Марія

«Війна в Афганістані – це лихо, що забрало тисячі ні в чому невинних синів радянської держави. Та ми ніколи не повинні забувати про героїзм нашої молоді в афганських горах.»

Будін Максим

«Якби афганські гори могли говорити, скільки слів вони донесли б нам, нащадкам, про пекло на землі.»

Данилко Ірина

«Минуло вже двадцять літ…Але спокою все ж немає. На афганських пісках і досі горить багрянцем кров безвинних жертв трагічної епохи. »

Михно Марія

«Спогади про Афганістан для моєї родини є сумними. Мій дядечко Толя пережив ті страшні хвилини, коли у вісімнадцять змушений був убивати. І нам важко знайти слова втіхи за ті незрозумілі часи. Дякуємо Богу, що він повернувся живим.»

Андреєва Анна

«Афганістан – політична гра, на карту якої були поставлені людські долі.»

Громова Карина

«Афганістан – це трагедія, що забрала тисячі життів.»

 

Повідайте, повідайте синам,

Повідайте всім дітям, ветерани,

Які шляхи пройти судилось вам

Крізь полум’я Гардеса й Кандагара.

Інтерв’ю з воїнами – інтернаціоналістами

        Бесараб Тетяна Олександрівна

1.              Чим до вісімнадцяти років була для вас війна?

         Овечко Анатолій Олександрович

2.               Як ви сприйняли звістку про направлення вас у ДРА?

        Журило Олександр Володимирович

3.              Якими були перші враження про чужий край?

          Максімов

4.               Чи відчували ви свою необхідність на афганській війні?

        Павлюк

5.              Хто вас  ждав вдома під час вашої служби?

         Прохода

6.              З якими почуттями ви демобілізовувалися?

        Рубан

7.               Якою для вас була зустріч з Батьківщиною після двох років чужини?

      Толмачів

8.               Яким у вас сьогодні відношення до подій двадцятилітньої давнини?

              Бунін

9.               Яке значення для вас має «захист Вітчизни»?

      Банул Олексій Іванович

10.          Чи змогли б ви сьогодні піти на війну?

     Горобець Сергій Васильович

11.          Що б ви побажали сучасній молоді?

 

 (Привітання і вручення подарунків воїнам - інтернаціоналістам)

Другий учень

Вы не жаждали звёзд на челе,

Не искали на власть притязаний.

И как жить на афганской земле

Вам никто не давал указаний.

А за светлую, тихую грусть

И за скорбь, что из пламени родом,

Ты прости их, великая Русь,

Вы чисты перед нашим народом

Третій учень

 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день завершив календар афганської війни для радянських людей. Була дописана остання сторінка героїчного літопису. Припинили надходити похоронки з Канадагару і Гардеса, Джелалабада і Кабула.

Четвертий учень

 Афганська війна героїчна і трагічна, вона тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна війна. Ніким і нікому не оголошена, вона потребує глибокого осмислення

П’ятий учень

Хочу я, щоб жорстока сваволя

Юнакам не приносила ран.

І  ніколи політика й доля

Не посилали їх в Афганістан

 

Ведучий

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів…

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять людей і живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Я знову звертаюся до листів Тані Шаповал, де вона пише «Хочеться тим, що зараз сидять за шкільною партою сказати: «Цінуйте дружбу, цінуйте життя, не бійтеся труднощів – це головне». Не завжди все подається на тарілочці, а коли у + 50 вода з калюжі стає смачнішою за цукор, а вони, трохи старші за вас виносять все.» І мріє най скоріше повернутися додому, забути всі страхіття і забутися. Та пам’ять наколи не зітре з Тетяниної доброї душі усіх побратимів афганських доріг: «И первый тост я подыму за тех, на камни упавших солдат.»

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули, щоб ніколи звук гармати.

 

Виконується пісня «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались»