Виховний захід «Черкащино моя, мій рідний краю!»

                                                                                Гнатенко Лариса Павлівна, вихователь

                         Шевченківська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат                                    з поглибленим вивченням предметів гуманітарно - естетичного профілю

                                                                                                               Черкаської обласної ради

 

Виховний захід «Черкащино моя, мій рідний краю!»

 

Мета. Виховувати любов до рідної землі, до Батьківщини, рідного краю, де народились, шанувати традиції українського народу, родини, зберігати історичні та культурні надбання свого народу .

Ведучий. Ми всі,хто народився і живе у  краї, де «земля до неба горнеться,

а в росах світяться Тарасові сліди», -  велика родина нашої Черкащини, діти одного батька – Нашого Отця Небесного. В єдину сім’ю нас об’єднала під своїм блакитним небом ненька – Україна. Як нам легко ступати по рідній землі, набиратися від неї міцного здоров’я і богатирської сили. Ми всі п’ємо джерельну воду України, кожен день земля – мати всіх нас годує насущним хлібом, всі ми дихаємо одним повітрям. Отже, ми всі родина, бо в нас спільна, єдина заступниця – Матінка Божа.

( звучить пісня «Україна» В. Самійленка)

                                                Україна.

                              Наша славна Україна,

                              Наше щастя і наш рай!

                              Чи на світі є країна

                              Ще миліша за наш край?

                              І в щасливі й злі години

                              Ми для неї живемо,

                              На Вкраїні й для Вкраїни

                              Будем жити й помремо…

                              Гей, хто хоче всім свободи,

                              Поєднаймось, як брати!

                              Сонцем правди, світлом згоди,

                              Боже, шлях нам освіти!

                              Хай забудеться неволя

                              І неслава давніх літ,

                              Щастя ж рівне й рівна воля

                              Засіяють на весь світ!

1 учень. Є на світі одна Україна, як одна є в нас мати. І їй наша найсвятіша дитинна любов!

2 учень. Є одна Україна, як одна Мати Божа. І перед образом святої Матері, що у світ наш Бога принесла, повторимо заповітне Тарасове слово:

                            Свою Україну любіть,

                            Любіть її во время люте,

                             В останню тяжкую минуту

                             За неї Господа моліть.

1 учень.  Прийми, Матінко Божа, молитву своїх дітей, бо ми просимо за Україну, за наш народ, і молитва наша праведна, як і любов.

           (Виходить учениця із свічкою і перед образом Пречистої  Діви читає молитву)

                           Діво Пресвятая,

                            Мати Матерів,

                            Пригорни до серця

                            Всіх своїх синів.

                            Освіти їх душі

                            Світлом золотим.

                            Виповни любов’ю

                            Неспокійний дім.

                            Научи, як землю

                            Вберегти від зла,

                            Розумом, діянням

                            І крилом тепла,

                           Зоря – зоряниця,

                           Сонце доброти,

                           Землю України

                           Щастям освіти.

2 учень. Україна – це райська земля, адже Рай – корінь слова, про це свідчить і легенда.

3 учень.  Дійсно. За древньою легендою, цю землю, на якій ми живемо, Отець Небесний облюбував для Себе та подарував найпрацьовитішим, найщирішим людям, закоханим у працю і пісню.

                     (пісня про Україну)

4 учень.   Давайте опишемо  неповторну красу нашого отчого краю.

5 учень.   Україна – мальовнича земля,

                         Україна – це родючі поля.

6 учень.   Україна – Богом дана для нас,

                   Вона берегиня завжди, повсякчас.

7 учень.    Україна – це води джерельні,

                         Дрімучі ліси, гаї.

8 учень.     Україна – це гори високі,

                         Це надра глибокі,

                          Вугілля, металу скарбниця.

9 учень.     Насущного хліба щедриця,

                          Ароматного меду криниця,

                         Життя людського здравниця.

10 учень.   Україна – це кожна наша родина,

                          Зігріта любов’ю дочки і сина.

Українка. Я – українка .І цим пишаюсь.

                  Я родилась і зросла на українській землі….

                  Я закохана в край, де здіймаються гори,

                  Де ранкові тумани зникають в імлі.

                  Я - українка. Отож горджуся,

                  Що вкраїнською мовою Бога я величаю,

                  Що вкраїнською мовою завжди розмовляю,

                  Що материнською мовою пісню – гімн співаю.  

   (З’являється мандрівник із торбиною  за плечима й палицею у руці, озирається навколо).

Мандрівник.  Що за край? Яка краса!  Хто підкаже мені, що це за країна? Он дівчина яка гарна… Треба її запитати.

     ( Підходить до дівчини, кланяється їй).

Мандрівник.  Здрастуй, красунечко. А не підкажеш, куди оце я забрів? Я Павло Алеппський – арабський вчений і мандрівник. Ось  уже цілий день іду і милуюся красою чудового краю й заворожено слухаю його пісні, які повсюди лунають, немов співає  сама земля.

Українка. Рідний край, де я живу, Україною зову.

Мандрівник.  Україна – співуча назва. Давно блукаю я по світу, але в Україні – перший раз. Мені соромно, але я нічого про твою країну не знаю.

Дівчина. Нічого, я розповім тобі про неї.

 (пісня  «Музика Землі»)

Українка.  Поглянь навколо – яка краса: розлогі степи, розкішні верховини Карпат, темно – синя далечінь Дніпра та Чорного моря…      

1 учень.   Україна – наша Батьківщина, а починається вона з рідного отчого порогу.

2 учень.   Тож гостинно запрошуємо у чудову мандрівку по мальовничій Україні, по заповідних місцях нашої Малої Батьківщини – Черкащини, краю, де ми народились і зростаєм, краю квітів і добра, духовного центру України.

3 учень.

Черкащино! Зоря моя єдина!

Струмочок чистий, як струна, бринить,

Мій краю рідний! Пісне тополина!

Хіба тебе я можу не любить?

Твої вітри крилаті,  світанкові

Мене вели по тисячі доріг.

Шевченкові слова добра й любові,

Як слово батьківське,   в душі своїй беріг.

                       Яка краса навкруг! Ви подивіться –

                       Широким нивам не знайти кінця.

                       І золотисте полум’я пшениці,

                       Неначе сонце, землю зігріва.   ( Володимир Даник)

Ведучий.  Черкаський край…. Тут кожний камінь, гай, урочище, село чи хутір, кожна лісова стежина дихають величчю віків, героїкою дідів – прадідів, волелюбством і прагненням до свободи. Тут кувалася козацька звитяга, закладалися підвалини української державності, творилась нетлінна пам’ять нашої духовності.

Нині на Черкащині налічується 7 державних історико – культурних  заповідників, 39 державних музеїв, 558 мистецьких, 7169 археологічних пам’яток.Взагалі ж Черкащина – найбагатший на пам’ятки регіон України.

4 учень. Найцікавіші пам’ятки історії та

культури:

Будинок пана Енгельгардта 1828 – 1829р.

        Дуб  Т. Шевченка.

        Хата чумака (етнографічний музей) 1816р

           Державний історико – культурний   заповідник «Батьківщина Т.   Шевченка».

 Преображенська церква Красногірського монастиря 1767 – 1772 р. р.

Садиба Давидових поч.. 19 ст.

       Городище « Княжа гора»12 ст.

Шевченківський національний заповідник м. Канів.

Сосна М. В. Гоголя.

       Недержавний  історико – культурний заповідник «Трахтемирів».

    Парк і комплекс споруд Мисливського замку 1896 – 1903 р. р.

   Дендропарк «Софіївка», 1796 р.

     Національний заповідник «Чигирин».

Мотронинський монастир, 1801 р.

Іллінська церква – усипальниця Б. Хмельницького, 1653 р.

Залишки маєтку Б. Хмельницького 17 ст.

     Пам’ятник історії «Три криниці», 17 ст.

 Ведучий. Усі ці місця ми не в змозі сьогодні розглянути, тому розглянемо лише деякі, найцікавіші з них.

5 учень. Черкащино! Моя ти вишиванка,

Родюча, щедра, лагідна земля.

Рожевим вишиватиму світанки,

Зеленим вишиватиму поля.

6 учень.

Сорочка біла Батьківщини – неньки,

На ній червоним – рідні імена:

Залізняка, Хмельницького, Шевченка,

А золотом – пшениця на ланах.

7 учень.

Черкащино , ти серце України,

За хліб, за сіль земний тобі уклін.

Стібками чорними я шию війни,

Голодомор, чорнобильський полин.

8 учень.

Хрестом бузкові помережу квіти,

А гладдю – хвилі синього Дніпра,

Прикрашу небо, синім шовком шите,

Зірками щастя, миру і добра.

9 учень.

Душа моя до самого останку

З тобою буде в будні і свята,

Черкащино, моя ти вишиванко,

Земля козацька, вічна і свята.

(На фоні «Заповіту» Т. Г. Шевченка)

10 учень. Дніпре привольний, щедра земля твоя.

Ти Кобзареві силу дала.

Серце Тарасове б’ється у Каневі,

Мудрості стежка туди пролягла.

 

Тарасова гора

11 учень.

     Шевченківський національний заповідник у Каневі – перший в Україні історико - культурний заповідник, удостоєний статусу національного.

 У складі  заповідника – 8 пам’яток культурної спадщини.

    Історія Чернечої гори в Каневі почалася 22 травня 1861 року, коли тут поховали Т. Шевченка за його заповітом. Відразу канівчани перейменували гору на Тарасову. Влітку на Тарасовій горі народним коштом збудували перший народний музей Кобзаря – «Тарасову світлицю», впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам’ятник – хрест.

   10 червня 1918 р Рада Міністрів Української держави визнала могилу Т.Шевченка національною власністю.

      Заповідник було створено в серпні 1925 року з метою охорони меморіалу Т. Г. Шевченка

    1939 року на могилі Кобзаря встановлено величний бронзовий пам’ятник  - скульптор М. Манізер, архітектор Є. Левінсон,   і споруджено літературно – меморіальний музей.

   Нині заповідник  - відомий  у світі як  культурно – освітній, науково – дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико – культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори.

12 учень.

Романтичний парк кохання

Дендрологічний парк «Софіївка» в м. Умані

Колиха калина грон червоний цвіт.

Милого дівчина жде біля воріт.

Очі бірюзові, чарівні вуста –

І кохання слово в серці пророста.

 

Голубий звід неба, ниви жовтизна –

Все дає для тебе рідна сторона.

Вільної країни кольори неси,

І любов дівчини дивної краси.

13 учень.

      Дендрологічний парк «Софіївка» в Умані – одне з найпопулярніших місць відпочинку в Україні. Численні ставки, фонтани, водоспади, скульптури, екзотичні дерева, тихі алеї… Тому, хто вперше попадає сюди, не віриться, що все це багатство знаходиться в українській провінції. І ще більш чарівною і романтичною здається Софіївка, коли довідаєшся про її історію створення.

Кохання стало рушійною силою, що створила прекрасний парк. Станіслав Потоцький, власник Умані, перетворив в райський куточок дикі землі на окраїні міста, на честь своєї коханої дружини Софії.

Автором проекту було призначено польського військового інженера Людвіга Метцеля. Софіївка – найзнаменитіший його витвір.

З 1796 р до 1802 року тривали роботи зі створення парку. Софіївку будували тисячі кріпосних селян. Їх зусиллями було створено один із унікальних парків Європи. Він вражає дивними пейзажами та ландшафтами, численними водограями, рукотворними гротами, вишуканою античною скульптурою, архітектурою павільйонів.

 

 

 

 

 

Будівничими створена унікальна гідротехнічна система, яка забезпечує функціонування Верхнього і Нижнього ставків парку, всіх його об’єктів та зон.

Те, що створили кріпаки Уманщини під керівництвом Метцеля, було визнано як шедевр садово – паркового мистецтва. Загальна сума витрат на будівництво становила 2 000 250 рублів сріблом. Шедевр, що з’явився більше двохсот років тому, чарує нас своєю красою і сьогодні, і є вічним пам’ятником найпрекраснішому почуттю – коханню.

        (Пісня «Червона рута» )

 

14 учень.

Корсунь – Шевченківський державний історико - культурний           заповідник.

Корсунщина – край, овіяний духом звитяги, мужності та прадавньої слави, земля легендарного людського подвигу. Тисячолітня історія Корсунщини промовляє до людей багатьма пам’ятками археології, архітектури, історії, мистецтва та природи, там кожний елемент є пам’яткою архітектури загальнодержавного значення. Зокрема, збудований у стилі романтизму з елементами неоготики палац, де зараз знаходиться музей історії Корсунь –  Шевченківської  битви та історичний музей.

Експозиція залів музею розповідає про битву військ Б. Хмельницького 1648 року під Корсунем, перемога в якій остаточно сприяла перетворенню антипольського повстання в національно – визвольну війну українського народу середини 17 ст. та Корсунь - Шевченківську операцію, що увійшла в історію Великої Вітчизняної війни.

  Невід’ємною частиною ансамблю є виконана у стилі романтизму брама та флігель, збудований із рисами класицизму та романтизму, в якому зараз розміщується художня галерея, а також  мальовничий швейцарський будиночок.

Невеличке селище Стеблів є родинним гніздом українського письменника, критика і публіциста Івана Нечуя – Левицького.

Подорож мальовничою річкою Рось і відпочинок на її крутих берегах надовго запам’ятається своєю красою та неповторністю.

15 учень. Чигирин – історичне ядро української нації.

 

Над Україною котилась хвилею

Слава Богданова, як часу плин.

Із роду кожного непереможного

                                                       Усі шляхи вели на Чигирин.

В Україні  є заповідні місця, де кожний квадратний метр території дихає історією, де на кожному кроці оживають давні звичаї та традиції. Таким місцем є Чигиринщина – історичне ядро української нації, центр українського державотворення.

Серед її найяскравіших історичних сторінок – визвольна війна 17 ст., Коліївщина,  Холодноярська республіка.

      У Чигирині – столиці першої української козацької держави і резиденції гетьмана України – Богдан Хмельницький приймав послів із багатьох держав Європи.

Із Суботова, де Богдан Хмельницький народився, провів свої дитячі роки і де, за свідченнями літописців, його поховано в Іллінській церкві, гетьман керував збройними силами у визвольній війні українського народу 1648 – 1654 р. р. Тут він підписував свої універсали до народу.

 У1995 році до 400 – річчя від дня народження Б. Хмельницького було створено Національний історико – культурний заповідник «Чигирин».

Серед унікальних пам’яток археології, архітектури, природи – одне з найбільших в Україні городищ скіфського часу в Холодному Яру – Троїцька церква Мотронинського монастиря біля села Мельники.

Відомі далеко за межами Чигиринщини бастіон Дорошенка у м. Чигирин, гідрологічна пам’ятка природи «Три криниці» поблизу Суботова.

1000 – літній дуб на хуторі Буда, званий у народі Залізняковим, музей Б. Хмельницького в Чигирині, розташований у приміщеннях будинку повітової управи кінця 19 ст.. На замковій (Богдановій ) горі, яка є пам’яткою садово – паркового мистецтва місцевого значення збереглися залишки зведеної в козацькі часи фортеці.

16 учень.

Кам’янський державний історико – культурний заповідник.

Мальовнича місцевість Кам’янки надихала на творчість російського поета О. С. Пушкіна, який двічі побував у містечку і написав тут кілька ліричних поезій, що увійшли до скарбниці світової літератури , та російського композитора П. І. Чайковського, для якого Кам’янка впродовж 28 років була рідною домівкою і місцем народження багатьох його безсмертних музичних творів.

        Саме у Кам’янці вперше прозвучала чарівна музика опери Чайковського « Євгеній Онєгін»

(звучить музика)

На базі літературно – меморіального музею О. С. Пушкіна і П. І. Чайковського та комплексу пам’яток історії , культури в м. Кам’янка  в 1995 році створений Кам’янський державний історико – культурний заповідник.

 

До його складу входять також парк ім. Декабристів із пам’ятниками Пушкіна, Чайковського. Прикрасою парку є Зелений будиночок та Водяний млин – пам’ятки архітектури початку 19 ст. Найдавнішою пам’яткою архітектури міста є Пушкінський грот, побудований в кінці 18 ст. – улюблене місце відпочинку гостей Кам’янки.

17 учень. Державний історико – культурний заповідник

                           «Трипільська культура»

                   Ой Тальне моє над Тальянкою

                   Простелилося вишиванкою.

                  Луг калиновий, гай березовий,

                   Край, веселкою підперезаний.

18 учень.

Тальнівський район є значним осередком історії і культури. Більша частина з них припадає на пам’ятки археології. Серед таких, найбільших в світі за площею, є Тальянківське поселення періоду раннього землеробства, що входить до державного історико – культурного заповідника «Трипільська культура».

У заповідну зону ввійшли 11 поселень трипільської культури: Тальянки, Майданецьке, Веселий кут, Онопрієвка, Глибочок, Піщана, Доброводи, Косенівка, Аполянка, Чичеркозівка, Вільхівець(Звенигородського району).

 Справжньою окрасою краю є Тальнівський парк площею понад 400 гектарів. Збудований у 19 ст. в англійському стилі, парк має багату колекцію рідкісних порід дерев, а вся його територія всіяна мальовничими ставками. Чудово вписується у ландшафт парку і мисливський замок графа Шувалова, за проектом датського архітектора Клеменса. На даний час у приміщенні замку розміщено музей історії землеробства. Експозиція музею показує історію краю від далекого минулого до сьогодення в образі хліборобства та його історичного розвитку.

19 учень. Уклін святині отчого порогу.

                В життя стежина звідси пролягла,

                Уклін тобі, багата і розлога,

                Тальнівська земле, серцю дорога!

                Люблю красу твоїх полів і неба.

                 І срібний Тікич в рідних берегах.

                         Мені нема милішої за тебе,

               Тальнівська земле, серцю дорога.

20 учень.     Твоє багатство – працьовиті люди,

                     Хто правду й пісню в серці зберіга.

                     Хай щедра щастям доля твоя буде,

                     Тальнівська земле, серцю дорога.

                     Не забувайте отчого порогу:

                     В життя стежина звідси пролягла,

                     Щаслива будь, багата і розлога,

                     Тальнівська земле, серцю дорога.

21 учень.   Державний заповідник «Трахтемирів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» (і поки що єдиний в Україні) недержавний заповідник, створений в Україні .Офіційно розпочав свою діяльність 15 травня 2000 року.

Розташований парк на території Канівського району Черкаської області та Миронівського району Київської області.

    Трахтемирівська земля зберегла пам’ятки майже всіх історичних епох: від доби мідно – кам’яного віку і до пізнього середньовіччя козацьких часів. Тут знаходяться стоянки прадавніх землеробів, які першими освоювали ці землі. Вони належали племенам трипільської культури, яких змінило поселення   бронзи.

22 учень.

У 6 ст. до нашої ери виникає Велике Трахтемирівське городище, площею більше 500 га, потужні вали якого досі нагадують про велич і силу скіфських племен Подніпров’я. У результаті спеціальних досліджень на території парку було виявлено близько 70 регіонально – рідкісних видів представників рослинного та тваринного світу, а також видів, що занесені до Червоної книги. Зокрема відкрито новий вид гриба роду гель вела, який дістав назву «сморчок Слоневського».

 

 

 

 

 

 На території парку розташований сучасний готельний комплекс: головний корпус та комплекс дерев’яних будиночків для відпочинку мисливців та туристів туристичного центру «Трахтемирів»

23 учень. Заповідник    «Батьківщина  Тараса Шевченка»

У цім краю земля до неба горнеться,

А в росах світяться Тарасові сліди.

В Шевченкове, і в Будище, і в Моринці

Врочисто, мов до храму увійди.

                                            А. Савченко.

Із цими словами нашого поета – земляка, члена спілки письменників України А. О. Савченка ми вирушимо в мандрівку по заповідній Шевченківській землі. Заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» розташований на Звенигородщині.   Сюди входять села Моринці, Шевченкове, Будище.

Основою теперішнього заповідника був літературно – меморіальний музей у селі Керелівка, відкритий у 1939 році  на садибі батьків Тараса. Саме  там він зробив свої перші кроки, пізнавав людей, насамперед самого себе, а потім вже пізнавав світ.

24 учень.

Моринці ж – це відтворення хати, де народився Тарас Шевченко і хати діда по матері Якима Бойка. Ці хатини стоять межа в межу і вони є символом початку життя. Так сталося, що Тарас народився у Моринцях, але ще двох років не було йому, коли батьки переїхали до Керелівки, бо їм доводилося їздити від села до села і, врешті, купивши за 200 карбованців хату в Григорія Кирилюка, батьки залишилися жити в Керелівці. Тут жив і юний Тарас до 14 років.

У музеї, розташованому в селі Шевченкове, експонуються речі батьків Тараса: стіл і лава з батьківської хати, камінь з могили батька. Є речі, які належали старшому братові Микиті.

      На сьогодні збережена хата дяка, перший університет Тараса Шевченка. Це пам’ятка другої половини 18 ст. Зараз вона відреставрована і саме ця хата вказує на історичний центр села.

25 учень.

    Будище – це маєток, літня дача Павла Енгельгардта, який володів селами Тарасового дитинства. Енгельгардт був людиною військовою, приїжджав у Будище аби відпочити, пополювати, набратися позитивної енергетики. Справді, особливо затишно в Будищах. Саме туди 14–річного Тараса забрали козачкувати. Далі – Варшава, Вільно, Петербург….

26 учень.

 Є куточок землі –

України всієї окраса.

Той куточок землі

На колишній садибі Тараса.

Той будинок – музей

Задивився у далеч осінню,

Тут на чистий папір

Я слова про Поета посію.

Хай зійдуть та й цвітуть

Мої думи, мов квіти останні,

Я в душі їх плекав,

Щоб зродились вони на світанні.

Щоб між люди пішли

(Як світами – Тарасові мислі)

І хоч їм не дійти

До його геніальної висі,

Хай надія живе:

В серце щире впадуть мої зерна,

І бодай хоч когось

На дорогу любові поверне.

        Завітайте в куток.

Що всієї країни окраса,

До незгасних зірок –

На колишню садибу Тараса.

Ведучий.

І на цій святій землі ми з вами навчаємось,торуємо доріжку в своє майбуття, мандруємо Тарасовими слідами, прислухаємось до поетичного слова великого Кобзаря, яке витає в п’янкому повітрі, летить над чубатими садками, шелестить сонним очеретом, дотикається до веселки та лунає довкола, аби потім вряди – годи вихоплюватись до людей щирими рядками.

27 учень.

Черкащино, яка ж бо ти прекрасна,

Милує очі жнивна жовтизна.

Ще шле тепло на землю сонце ясне

І манить зір небес голубизна.

28 учень.

Черкащино, яка ж бо ти чудова.

До тебе я душею прикипів.

Чарує слух нам мова калинова,

Сопілки трелі й солов’їний спів7 учень.

Черкащино, яка ж бо ти безкрая,

Твої шляхи сходив би між людьми,

Що про козацьку славу нам співають

І п’ють звитягу повними грудьми.

Перегляд відеофільму  « Край, де народився геній». 

(Пісня)

Ведучий.

      На цьому ми завершуємо нашу невелику мандрівку заповідними місцями рідного краю. Сподіваюсь, що після нашої мандрівки вам неодмінно захочеться побувати в цих краях. Власноруч доторкнутися до історичних витоків нашої держави,  багатогранної культури, до чудової природи землі, на якій ми проживаємо.

     Подорожуючи Черкащиною, можна також познайомитись із традиційною матеріальною та духовною культурою українського народу. В багатьох населених пунктах області розташовані музейні експозиції, що відтворюють побут українських селян 19 – поч. 20 ст., а в с. Стецівка Чигиринського району створено туристсько – етнографічне село «Козацький хутір», в якому можна не тільки оглянути цікаві пам’ятки, а й відпочити в умовах українського села 19 ст. Подібний історико – етнографічний комплекс створюється і в с. Порадівка  Лисянського району.

     Тож запрошуємо до подорожі по Черкащині всіх, кому цікава героїчна історія, багатогранна культура, чудова природа одного із куточків незалежної Української держави.