Виховний захід "Діти завжди хочуть миру!"

КЗ «Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»

Зміївської міської ради

Чугуївського району Харківської області

Діти України завжди

хочуть миру!

Виховний захід

4 клас

Підготувала:

вчитель початкових класів

Куцеконь Валентина Василівна

2022

Мета:

• прищеплювати любов до своєї крани;
• формувати патріотичні почуття гордості за наших захисників;
• формувати активну громадянську позицію щодо єдиної, цілісної Української держави та захисту її кордонів.
• Розвивати пізнавальні інтереси, творчі здібності.
• Виховувати повагу до героїчних подвигів захисників.
• Виховувати патріотів рідної держави.

Обладнання:

• мультимедійне обладнання;
• дитячі малюнки на теми: «Україна – наша Батьківщина», «Ми за мир!»;
• відеоролики з піснями «Діти України» Світлани Весни, «Україна – це ти!» Тіни Кароль, «Нам потрібне мирне небо!» Наталії Май.

Зал прибраний дитячими малюнками, синіми та жовтими кульками з написом «Ми за мир!».

Показ відеоролика з піснею «Діти України» Світлани Весни.

В кінці ролика виходять діти.

Ведучий:

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Ведуча:

Живемо ми в Україні

І пісні в нас солов’їні,

І лісів у нас багато,

А народ у нас завзятий.

В краї цім ми любим жити,

В нас найкращі в світі діти.

Вони люблять танцювати,

Ще й пісні також співати.

Оберіг у нас – калина.

Всі ми любимо Вкраїну!

Звучить пісня «Україна – це ти!» Тіни Кароль.

Хлопчик (в руках тримає прапорець):

Я – українець! Є у мене право

На рідну мову та свою державу,

На гордий прапор золотисто-синій,

На щастя жити у такій країні.

Я – українець! Право знати маю

Про тих, кого Героями вважаю,

Що людство рятували від руїни –

Синів і дочок, гідних України.

Я – українець! І моє це право

Любити землю горду й величаву

Та дух свободи набирати в груди.

Дівчинка:

І глибокі ставки,

Лани неосяжні,

І гори й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини,

В душі моїй солодко

Грає сопілка –

Бо я з України,

Бо я – українка!

Дівчинка грає на сопілці Державний Гімн України.

Мирне небо, золоте колосся.

Всім гарно тут жилося…

Та враз міста села в різноквітті

Накрила димом пелена.

І небо падало над світом,

До матерів припали діти,

І тиша крикнула: «Війна!»

Летіли з вирію птахи,

Вже скоро рідні краєвиди…

Та що це? Небо все у вогні,

Вороже пекло при долині.

І закричав пташиний ватажок,

Не повернув назад він зграю.

І раптом запекло крило,

Упав на землю біля гаю…

А поруч – ранений боєць говорить:

– Ти прости, пташино,

Що я не захистив тебе

У ріднім небі на Вкраїні.

Чому не повернув назад,

Адже ти бачив, що земля палає?

А птах йому відповідає:

– Тут – Батьківщина, рідний край,

Миліше й кращої землі немає!

І раптом стихло все навкруг…

Підходять до бійця солдати,

А він говорить їм:

– Журавля не залишайте помирати!

Забрали побратими їх обох…

І нерозлучна їхня дружба!

Тепер завжди вони удвох,

Непереможні, сильні і могутні.

Нехай курличуть завжди журавлі,

І сяє сонце в небі синім

На цій непереможеній землі,

Що зветься просто – Україна!

(Валентина Куцеконь)

Ведучий:

– Найзаповітнішою мрією кожного українця, в тому числі й дітей, залишається віра і надія у мирне небо, спокій та цілісність нашої держави. Тож об’єднаймося усі задля миру та спокою на рідній землі. Якщо ти хочеш миру, ти уже цим припиняєш війну.

Ведуча: 

– Чи може це закінчитись колись?

– Так!

– Солдате любий, тримайся й до кінця борись!

І пам’ятайте, що ми молимось за вас усіх!

Ведучий:

І низько кланяємось вам до ніг

За те, що ворога ви далі не пускаєте,

Рідні кордони країні вертаєте!

Ви всі – Герої – й говорити тут не треба.

Ви – Янголи-охоронці, дані Богом з неба!

Діти читають вірші.

Коли закінчиться війна,

Ми хочем всіх вас обійняти.

Сказати теплі всім слова:

– Спасибі, що уміли захищати!

Спасибі і низький уклін!

Ви всі – Герої і захисники!

Всіх ворогів я закликаю і благаю:

– Припиніть вже зараз всі стріляти!

Адже у кожного із вас є теж родина, рідна мати…

Ідіть туди, звідки прийшли!

І не приходьте більш ніколи

На українську щедру землю,

Що подарована нам Богом!

Я знаю, що закінчиться війна.

Настане днина тепла і погожа.

Я вірю, що земля моя

З руїн підніметься і переможе!

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені усюди матері!

Хай буде мир! Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати!

Доволі крові, сліз, нещастя й бід!

Хай відпочине, змучений боями,

До праці звичний чоловічий рід!

«Хай буде мир!» – звертаються до Бога,

Чоло зросивши потом, трударі,

Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти

На нашій суверенній цій землі.

У нас сьогодні віра, сподівання і надія

У те, що переможе Україна!

Нехай звучать як заклик з вуст слова:

– Хай буде мир! І згине назавжди війна!

Звучить пісня «Нам потрібне мирне небо» Н. Май.

Діти виходять з кульками і виконують рухи.