Виховний захід до Дня матері

Тема. Ім'я матері — святе

Мета: розвиток пам'яті, мови, уваги, мислення; виховання любові до матері; зміцнення сімейних взаємин через творчу діяльність учнів.

 

Матеріально-технічне оснащення: мультимедійний проектор, музичний центр.

 

Обладнання: мультимедійна  презентація «День матері» з фотографіями матерів, дітей, висловами про значення жінки-матері в житті людини, світу, із творами дітей на тему «Ім'я матері — святе», виставка малюнків «Моя мама», плакат «Зі святом, дорогі мами», плакат з епіграфом.

                                                                         Епіграф: Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

М. Пономаренко

Перебіг заняття

 

Гей, заграйте, гори, зашуміть, діброви,

Приберіться, ниви, красно та багато,—

Зажурчіть, потоки, заведіть розмови

Про святочну днину, про велике свято!

Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,

Гомоніть з вітрами, польовії квіти,

Задзвоніть, дзвіночки, рожі, всі косиці,

Заспівайте хором, українські діти!

А кому ж то грати та кому співати?

Знає се дитяче чистеє серденько:

Будь благословенна, українська ненько.

Юрій Шкрумеляк

 

Учитель.   Доброго дня, дорогі мами, бабусі, гості! В останній місяць весни, у травні, коли природа-Мати виряджає свою доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, Україна відзначає надзвичайно світле свято — День матері.

"Яке найкраще слово в світі?"

Раз мудрий хтось спитав людей.

"Здоров'я" — відповів недужий.

"Ні, молодість," — сказав старий.

"Найкраще — хліб" — жебрак говорить.

"Перемога", — відповів солдат.

"Найкраще — воля" — раб промовив,

"Ні — правда!" — вигукнув мудрець.

Аж тут озвався несміливо

Сирітка, ще малий хлопчак:

"Найкраще в світі слово — Мама!"

І всі сказали: "Мама?! Так!

Учень-дослідник 1. Матір — продовжувачку роду — шанували в усі часи. Одним із найдавніших свят, присвячених матері, вважається фестиваль на честь богині Реї, дружини бога Кроноса та матері численних богів і богинь, який відзначали навесні в Стародавній Греції. Приблизно 250 року до н. е. в

Римі почали відзначати релігійне свято, присвячене богині-матері Кібеле, яке тривало три дні — з 15 до 18 березня.

 

Учень-дослідник 2. На початку XVII століття в Англії в четверту неділю Великого посту стали святкувати неділю матері  —свято всіх матерів Англії. У цей день було прийнято провідувати мам і приносити їм у подарунок спеціальний торт, який так і називався «материнський торт». Традиція вітати матерів тортом, прикрашеним 12 кульками марципана, збереглася у Великобританії і до наших часів.

 

Учень-дослідник 3. Однак міжнародним святом День матері став завдяки США. 1907 року молода американка Анна Джервіс з Філадельфії, у якої передчасно померла її мати, атакувала державні та законодавчі органи США листами з проханням започаткувати день вшанування матерів. Через три

роки її наполегливість принесла результат — у 1910 році штат Вірджинія першим визнав День матері офіційним святом. А ще через чотири роки, у 1914 році, Президент Вудро Вільсон оголосив День матері офіційним святом усіх штатів Америки. З тих пір у США його відзначають щорічно.

Учень-дослідник 4. Поступово друга неділя травня стала святом мам ще для 23 країн світу, а понад 30 країн обрали для нього інші дні.

 

Учень-дослідник 4. 1928 року вперше День матері відсвяткував Союз українок Канади, а в 1929 році свято прийшло до Галичини. Організатором торжеств була Олена Кисилівська, редактор тижневика «Жіноча доля». Так з  1929 року Союз українок зініціював упровадження цього свята наТернопільщині. Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та інші організо-вували концерти, конференції  по всій Галичині. У 1939 році свято заборонила радянська влада.

 

Учень-дослідник 5. Із 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулось в Україну.

Учень-дослідник 6. Святкування Дня матері в Україні введене в 1999 році указом президента. Відзначається свято кожної другої неділі травня.

Дощі, що йшли багато днів, — затихли,

І сонце день весни поцілувало.

За вітром хмари чорні десь поплили,

Земля в віночок пролісковий вбралась.

Це мамин день, сьогодні в мами свято,

Несем свої серця з любов'ю мамі,

На світі слів прекрасних є багато,

Але для неї їх усіх замало.

Ми віддаємо маму в руки Божі,

Він знає, як її нагородити,

Він на стежках життєвих допоможе,

І відповість на всі її молитви.

 

Звучить пісня « Мамина молитва»

 

Учитель. Мати, мама, матуся, неня — такими високими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.
І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

Учень 1. Люба матусю

В розсаднику світяться квіти,

Сонце всміхнулось чистим лицем.

Люба матусю, ми ваші діти,

Ми вашу пісню в світ понесем.

Яблунь крислатих сплетені руки,

В полі широкім срібні жита.

Люба матусю, ми ваші внуки,

В нас ваша ласка і доброта.

У ріднім краї мило, чудово,

Щастя тут поруч, навіть в журбі.

Люба матусю, ми ваше слово

Честю освятим у новій добі.

Верби зелені на оболоні

Дзеркало річки вкрили плащем.

Мила матусю, ваші долоні

Ми обігрієм серця вогнем.

 

Учитель. Подивіться навколо— ми живемо на дивовижній планеті дбайливих мам. На ній завжди світить сонце, на ній живуть добрі, ласкаві й веселі мами, які завжди пам'ятають, що найголовніше призначення жінки — бути матір'ю. Любов матері так само природна, як цвітіння бузку.

Учень 2. Бузок для мами

Розквітли квіти запашні

І сині бози при долині.

Я квіточку бузку зірву

І мамочці принесу нині.

У неї ж очі, як бузок,

І пахне квітами волосся,

Що так хвилює і блищить,

Неначе золоте колосся.

Як тільки вранці я –

Промінням сонечко зігріє,

В обіймах мамочки мене,

Мов теплим вітерком обвіє.

Сніданок, шапочка, книжки…

Матуся все приготовляє

І теплим дотиком руки

Мене у школу відряджає.

Увечері – немов зоря,

Ще поки я вкладуся спати,

Мені засвітить і разом

Молитву скаже відмовляти.

Така-то мамочка моя –

І мила, й добра, – як свята,

До неба шлю я молитви:

О Боже, маму бережи!

Тому у свято, в мамин день,

Ідім матусю привітати,

І радісних вінок пісень –

Буде за труд її заплата.

Ведучий. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою.

Учень 3. Матері

В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна…

Твої чорні шовкові коси

Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили –

Це життя трудового плід.

Але в кожному русі – сила.

В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу,

Образ в серці такий несу,

Материнську любов гарячу

І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти, уміть.

 

Учень 4. Руки матері
О руки ті!
Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон дитяти.
З віків у вічність проліта земля,
Нас на руках тримаючи, як мати.
З чужих країв вертаючи домів
Після далеких мандрів і розлуки,
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені, сумні, ласкаві руки.
Ці руки пестили, варили і пекли,
І сорочки нам шили й вишивали,
І підкидали в небо нас малих,
Щоб і в житті так високо літали,
Мов ластів’ята, лаштуючи в політ.
В любистковому літеплі купали.
І прикіпали руки до воріт,
Коли між люди вперше випускали.
Ніщо не вічне — вічні матері...
Уже й тоді, як нікому стрічати...
Допоки сонце сяє угорі,
Вона живе — многостраждальна мати.
Учень 5.
Ваші руки нам голівки гладили,

Як до школи ранками будили,

У косички бантики вплітали Ви

І віночок із барвінку шили.

Ваші очі плакали й сміялися,

Було щастя, було горе різнеє.

Ваші скроні сивиною вбралися,

Ніби хризантеми раннім інеєм.

З чим прийдем до Вас у цей день весняний?

Любій мамі що подарувати?

Пісню, квіти, золото, коштовності?

Лиш здоров'я—жити і сміятись.

                                                           Марія Звірід

Учитель . Мати — це величезне вікно в світ. Вона допомагає малюкові зрозуміти красу лісу й неба, місяця й сонця, хмар і зірок.  Мамині уроки — на все життя. Мами люблять нас просто за те, що ми є. Вони нічого не просять натомість. А гарні діти щодня доводять свою любов найріднішій людині на землі.

На краю села, вже у самому лісі була невеличка хатина лісника, в якій жила мама та її двоє дітей. Їхній батько помер, і жінка сама виховувала дітей. Та одного разу… , але, зрештою, подивіться самі.

Сценка 2
Найдорожча в світі людина
Картина І

(Кімната будинку. Сидить хлопець, який недбало читає книжку. Збоку сидить дівчина, також читає).

Тарас: (кидаючи книжку) 
Ненавиджу книжки! І хто придумав те навчання?!

Марійка: (подаючи книжку) 
Тарасе, ну чому ти ніяк не можеш зосередитись, щоб почитати?

Тарас: (знову кидає книжку) 
Ненавиджу!

Мама: (здалеку) 
Діти! Тарасику, Марійка, вже пізно, ідіть спати, бо завтра раненько до школи.

Марійка: 
Добре мамо, ми вже йдем.

Тарас: 
Я не хочу спати, я вже великий, щоб так рано лягати!

Мама: (вийшовши на сцену) 
Ти завжди мені перечиш, сину. Ніколи не допоможеш мені. Та й в науці добряче відстаєш. А я, Тарасику, хочу для тебе тільки добра. Ох, якби був живий ваш тато, щоб він сказав? (починає плакати).

Марійка: 
Не треба мамо. (обнімає маму, обоє помалу виходять)

Тарас: 
А я не збираюся бути в майбутньому великим ученим… щоб зробити якесь відкриття. Для цього є інші. А я читати-писати вмію, рахувати теж — проживу якось, навіть якби прийшлось самому — без вас, мамо, та ваших настанов.

(Витягує з-за себе рогатку і починає майструвати. Через деякий час засинає. Під час сну підходять до нього два нечистих).

І до ІІ: Ну він і молодець. Завжди говорить точно тільки те, що ми йому підказуємо на вухо.

ІІ:Так, так, вже скоро він буде підкорятися нам і нашим наказам.

(Тарас прокидається)

Тарас: 
Ой що це? Хто ви такі?!

І: Ми твої друзі. Хочемо завжди так робити, щоб тобі було добре, Тарасику.

ІІ: Так, так, добре. Це ми тобі порадили, щоб ти не слухав мами.

І: Ти вже великий і сам знаєш, що робити, якщо хочеш — можеш навіть попробувати закурити (подає цигарки).

ІІ: В твому віці вже багато хто палить цигарки і це приємно…

Тарас: (спочатку бере… вагається, потім кидає на землю). 
Ні! Моя мама каже, що це погано і шкодить здоров’ю.

І: Твоя мама не знає. А ти ж не хочеш бути маминим синком.

Тарас: 
Ні. Забирайтеся геть, ой мамо! (з протилежної сторони сцени виходить ангел та відганяє нечистих).Дякую тобі. А ти хто є?

Ангел: 
Кожна людина має свого ангела Хоронителя. Я є якраз твоїм, Тарасе, і завжди охороняю тебе від злого.

Тарас: 
Але я є поганий і ніколи не молюся до тебе.

Ангел: 
Ти забуваєш, що за тебе щодня і навіть щогодини молиться твоя мама, яка тебе дуже любить.

Тарас: 
Моя мама… я її так ображаю… я вже цього ніколи не буду робити.

Ангел: 
Мусиш її перепросити за це.

Тарас: 
Так, обов’язково… Придумав, завтра є її свято, тому я піду зараз вночі у ліс та принесу їй гарний букет квітів.

Ангел: 
Якщо ти твердо вирішив і не боїшся, то я буду оберігати тебе, Тарасе.

(Виходять. До кімнати заходить мама).

Мама: 
Тарасе, ти вже спиш? Ой де він…?! І куртки немає, а кругом нашої хати ліс…

Марійка: (вбігає) 
Мамо, що сталось, а де Тарас?

Мама: 
Не знаю. Він напевне образивсь дуже і сам пішов кудись у ліс… Я йду його шукати.

Марійка: 
Я з вами.

Мама: 
Добре, ходім, обом не так страшно буде. (виходять)

Картина ІІ

(Події відбуваються в лісі. Темно, того ж характеру музика. Виходить Тарас дуже обережно. За ним ангел, який, побачивши нечистих, відганяє їх. На галявині сидить хлопець з букетом квітів.)

Тарас: 
Страшно тут. (побачивши хлопця) А ти що тут робиш? Також за квітами для своєї мами на свято?

Юнак: 
Ні, я не маю мами, я сирота. А квіти, я так, сам собі назбирав.

Тарас: 
Дивно, а я думав ти також свою маму образив і хочеш її перепросити.

Юнак: 
О ні! Якби я мав маму, я їй ніколи-ніколи не зробив би нічого поганого. Я б її любив понад усе на світі. Завжди б її слухав у всьому, але якби я мав маму… Я її не маю. (плаче).

Тарас: 
Ну чого ти? Знаєш, моя мама часто мені казала, що кожен з нас має ще одну маму, яка нас також дуже любить. Є завжди біля нас та нам допомагає.

Юнак: 
Правда! А де вона? Як вона називається? Як виглядає?

Тарас: 
Вона називається Марія і є Божою Матір’ю. Ось я маю її образок (показує). Бачиш?

Юнак: 
Так, яка вона гарна, але… вона вже когось має на руках. Чи захоче вона мене?

Тарас: 
Захоче! Бо вона є Матір’ю усіх на землі.

Юнак: 
Я знаю, де вона є! У церкві! Я бачив! Я йду туди, щоб привітати її зі святом. Занесу їй квітів, але половину букету я даю тобі для твоєї мами. Привітай її.

Тарас: 
Дякую.

Юнак: (виходячи) 
Я маю маму, яке щастя!

Тарас: 
Ну от і добре, я вже маю квіти. Тепер і мені треба повертатися додому.

(З протилежної сторони сцени виходить мама з Марійкою.)

Мама: (Побачивши) 
Тарасе, синку, от ти де!

Тарас: 
Мамо, дорогенька, пробачте мені за всі прикрості. Я вже більше ніколи-ніколи не буду, бо зрозумів, хто є найдорожчою в світі людиною, яку потрібно шанувати і любити… Ці квіти я приніс для вас, ненько.

Мама: 
Дякую, але найкращим дарунком для мене є ви, Тарасику і Марійко. Чи ви слухняні, чи ні, та я завжди буду вас любити.

Марійка: 
Я так і знала, що все скінчиться добре, бо по дорозі ми молилися вервичку до Божої Матері.

Тарас: 
Так, це її заслуга і нашої мами.

(всі учасники виходять на сцену і кланяються глядачам)

 

Учитель . На світі так багато мам, і в кожній мамі є щось особливе. Але є у них і загальна риса — це неосяжна любов до своїх дітей. Вона читається в їх очах, вона живе в їхніх серцях. Не дивно, що так багато митців (поетів, художників, музикантів) зверталися у своїй творчості до образу жінки матері. Часто у такий спосіб вони прославляли свою матір. Як, наприклад, це зробив німецький поет Генріх Гейне. Мати майбутнього поета Бетті Гельдерн, дочка відомого лікаря, була дуже освічена жінка, багато читала і прагнула, щоб її діти стали розумними, культурними людьми. Весь свій час Бетті Гейне присвячувала вихованню дітей. Пройдуть роки... І її старший син Генріх Гейне напише сонет «Моїй матері Б.Гейне».

Читець

Я звик  високо голову держати,

Бо маю честь і мужність без догани;

Хай сам король мені у вічі гляне,-

Не  опущу я їх, кохана мати.

Але тобі наважуся сказати:

Хоч дух у мене гордий, нездоланний,

Та біля тебе непокора тане,

Бо звик тебе, святу, я шанувати.

 Моя душа подолана твоєю

 Високою, прекрасною душею,

 І в небеса  я лину разом з нею.

І каюсь я за вчинки, що смутили

Твоє високе серце, серце миле,

 Що гак мене усе життя любило!

Переклад Максима Рильського

Ведуча. Мама! Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи  не залишається байдужим. У народі кажуть: «Як під сонцем квітам, так з матір'ю дітям», «Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка». І скільки б тобі не було років п'ять чи п'ятдесят, - тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше твоє життя.

Читець виконує вірш Іванни Блажкевич «Чи є в світі що світліше?»)

 Чи є в світі що світліше

 За мамині очі,

Що все зорять над дітками,

Як вдень, так і вночі?

Чи є в світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

До ночі від ранку?

Звучить  пісня  «Ніч глибокая…»

Учитель. Інсценізація «Коли Бог творив Маму» (за Бруно Ферраро «Сорок казок у пустелі»)

Одного разу Бог вирішив створити... маму.

Шість днів та ночей він роздумував і експериментував. Та ось з'явився ангел і каже:

— Ти стільки часу витрачаєш на неї!

— Так... Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися з 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все — від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.

Ангел похитав головою і недовірливо запитав:

— Шість пар рук?

— Не в руках проблема, — відповів Бог, — а в трьох парах очей, що вона повинна мати.

—Аж стільки!—скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:

— Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару на потилиці, щоб бачити те, чого не мала бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

— Господи, — сказав ангел, — вже пізно, йди відпочивати.

— Не можу,— відповів Господь. — Вже майже закінчую.

Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.

— Надто ніжна, — сказав, зітхаючи.

— Але витривала! —відповів Господь із запалом. — Ти не можеш

уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.

—Вміє думати? — спитав ангел.

— Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.

Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.

— Тут щось стікає, — сказав здивовано.

— Так, це — сльоза, — відповів зі смутком Бог.

— А для чого вона? — спитав ангел.

— Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.

— Господи, Ти — справді геній! — вигукнув захоплено ангел.

Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:

— Правду кажучи, це не я створив... ту... сльозу.

 

Учитель. Мамина сльоза... Це любов і турбота; це радість і горе,  це біль і розрада, які вона переживає разом зі своєю дитиною, а часто — замість своєї дитини

Учень 6. В мене мати одна

Я з криничного дна

Візьму добре й сумне,

Хай вирує життя,

Розцвітає обнова.

В мене мати одна,

В мене серце одне

І одна в мене совість і мова.

Змиє дощ наносне,

Родова є струна,

Нахилюся душею

До слова.

 В мене серце одне

В мене совість одна

 І одна рідна мова.

Ні, моя сторона

В сповиті не засне,

Є кобзарська співчутливість

Чудова.

В мене правда одна,

В мене серце одне

І одна рідна мова.

Відійде мілина,

Пісня сонця сягне,

Бо палає зоря

Малинова.

В мене мати одна,

В мене серце одне

І одна рідна мова.

Учитель. Це через роки приходять стриманість і суворість. Але й тут є свій сенс. Адже якщо мамі не все одно, з ким ви дружите, з ким спілкуєтеся, якщо вона цікавиться вашими справами, отже, вона любить вас і піклується про вас. Вона може вас і посварити, трохи «попсувати» вам нерви — ну й хай. Це для вашої ж користі. Це зрозуміло кожній розумній і розсудливій людині. Ви ж повинні пам'ятати, що незважаючи на всі ваші провини, мами все одно вірять у вас, люблять вас.

Учень 7. На спомин матусі.

На матерів не треба ображатись.

Вони ж нас люблять більше, ніж себе.

А наші витівки нелегко їм сприймати,

Щоб не нагримати, щоб стримати себе.

Їм радісно тримати нас за руку,

І тяжко, якщо з нами щось не так.

Не ображайтесь за її жорстку науку—

Це ж материнської любові знак.

 Учитель . Ніколи не сваріться з найближчою вам людиною, з мамою. І як би ви деколи не намагалися витягти  її з серця, замінивши своїми кращими друзями і подругами, — нічого не вийде. У важкі та гіркі години життя ви все одно пригадаєте про свою маму — найближчу і найріднішу істоту — і до

неї звернетеся.

Учень 8. Лист до матері

Ночами сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати…

За все, що маю, дякую тобі,–

За все, що маю, і що буду мати.

Немов пилину, світ мене крутив, –

Любив я мрію і мету високу,

Пробач мені, що тяжко завинив,

Лишив тебе на старість одиноку.

Та що я знав, коли із дому йшов,

Хіба я міг, підліток, розуміти,

Яка то святість – мамина любов,

Яка то мука – як лишають діти.

Тому і сняться зорі голубі

І мати на причілку біля хати…

Тому й спішу подякувати тобі

За все, що маю, і що буду мати.

 Учитель . Умійте цінувати любов матері. Не ображайте її випадковою

грубістю, різким словом, неслухняністю. Адже лише мама думає про

нас завжди і скрізь. Тільки мама завжди приймає нас такими, які ми є.

Серце її завжди зі своєю дитиною. У розлуці з дітьми для матері немає більшої радості, як їхні листи, і немає нічого страшнішого, як очікування звісток від них чи їх самих. Мамина хата завжди буде символом добра і надії.

Учень 9.

      Дітей заждалась тиха мати,

      На жаль, немає і листа…

•          Нема часу, щоб написати,-

Шепочуть мамині вуста.

Не раз вона їх виглядала,

Дозріли вже не раз жита…

•          Це , мабуть, знов зажура давня,-

Шепочуть мамині вуста.

Згадає ненька – і всміхнеться,

Що десь онука вироста…

•          Пошли їй, доле, ніжне серце,-

Шепочуть мамині вуста.

Вона б сама до них летіла,

Та відлетіли вже літа…

•          Пошли їм, доле, мужні крила,-

Шепочуть мамині вуста.

Весна вітає землю отчу,

Вертають птахи до гнізда…

•          Чомусь недобачають очі,-

Шепочуть мамині вуста.     

 

 

 Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти крізь пустелі і хащі...

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!

І коли згрубіла ваша мова,

їй здобудьте ласку із грудей,

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

Мати піде, в серці лишить рану

— Всохне корінь твій і верховіть.

-  Заклинаю: бережіте маму!

 Діти світу, матір бережіть!

Анатолій Костецький

 

Інсценізація вірша «Розмова матері і сина»

Син. Подивіться, мамо, як сади цвітуть.

Мати.Ніколи, дитино, в полі справи ждуть.

Жаль бодай хвилину змарнувати. День весняний, треба працювати.

Син. Подивіться, мамо, вишні, мов корали.

Мати.Почекай, не всі ще буряки прорвали, Не скосили трави, скирти не поклали, А зима спитає, як хазяйнували.

Син. Подивіться, мамо, яблука доспіли.

Мати.Ет, не вистачає ні часу, ні сили, Відлітають птиці за моря і гори, Урожай потрібно звести у комори.

Син. Подивіться, мамо, вже й зима настала.

Мати. Ой не все я встигла, що зробити мала...

Син. Ну, тоді піду я до бабусі.

В неї я про все довідуюсь, усього навчуся,

Бо бабуся нас, внучат, чекає.

Все розкаже, бо на все вона час має...

Сьогодні особливе свято. В гості до нас прийшли найулюбленіші наші бабусі. Вони — невтомні трудівниці, носії скарбниці мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарки.

1- ий учень.

Добрий день, бабусю дорога моя,

Це для тебе сонечко лагідно сія,

Ласкою повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос — рідний, дорогий.

2 учениця.

В нім — землі моєї срібні голоси,

Дружби і любові, і добра, й краси,

Назбираю в лісі квітів сон-трави.

Дорога бабусю, літ за 100 живи.

У моєму серці — слід твоїх пісень,

І скажу: Добридень. Добрий тобі день!

Діти (разом). Бабусі наші рідні, ви наймиліші в світі!

3- ій учень.

Сьогодні ми вітаємо

Всіх бабусь із днем Матері.

І побажати щиро хочем,

Щоб здоровими були вони.

3-я учениця.

Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

4-ий учень.

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

4- а учениця.

Погляньмо в бабусині очі, —

Це погляд добра і любові.

У них не побачиш лукавства,

 Бабусенька світла, як казка.

5- ий учень.

Ще сонце не встане, ще тільки сіріє —

 Мене до світанку два сонечка гріють.

 Два сонечка ясні від ранку до ночі —

Це дивляться тепло бабусині очі.

5- а учениця.

Вже сонце схилилось, пташки сплять у гаї,

Засну — наді мною два сонечка сяють.

Два сонечка ясні від ранку до ночі —

Два сонечка теплі — бабусині очі.

6-ий учень. Коли бабуся вдома, нам завжди добре. Вона — найкращий наш друг. Недарма люди кажуть: щас­ливий той, в кого бабця люба є: той біди вже не знає, бо бабусенька скрізь дбає.

6-а учениця.

Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене — сонце й небеса.

Подібної до неї не буває,

Коли б я і всю землю обійшла.

Пісня  «Посіяла людям»

1-ий учень. Бабуся, бабусенька, бабуня-солодуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому? А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже, вона знає удвічі більше, ніж наші мама чи тато.

1-а учениця. Бачила у житті двічі більше. І онуки, мабуть, удвічі дорожчі для неї, бо вони — діти її дитини. Правду кажуть у народі: діти — це діти, а справжні діти — це онуки.

2-ий учень. Так, бабуся, — мамина або татова мама — головна в сім'ї, бо вона найстарша, наймудріша, прожила довге трудове життя.

2- а учениця. Дорогі наші бабусі! За щоденною суєтою ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке. ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Прийміть же від них низький уклін і велике спасибі.

Учитель . Минуть роки. Немов лелеки у вирій, розлетимося ми у чужі краї, та завше будемо згадувати ваші сумні, стривожені очі, ваші ніжні спрацьовані руки, ваше добре серце і вашу безкорисливу материнську любов. І де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.

 Пісня  «Лебеді материнства» В.Симоненка

 

 Учитель. Трапляється, що забувають стежку до рідної хати деякі сини і дочки. Про це розповів поет Борис Олійник у одному зі своїх віршів.

Сива мати сорок літ

Прожила в тій хаті,

 Де за ґанком — вишень цвіт,

Яблуні крислаті.

Доглядала свій садок,

Мальви буйнорослі...

 Але ось — прибув синок

До «мамаші» в гості.

На машині «Жигулі»,

 Стрижений по моді...

«Годі жить вам у селі,

Порпатись в городі!

Вже давно пора до нас

Перебратись, мамо:

Телевізор, ванна, газ —

Шик, сказати прямо!

Не ходить ні до гусей,

Ні по воду вранці,

Кожен вечір то хокей,

То спортивні танці!

Не вагайтесь», — говорив,

І знайти щоб «свата»,

В райгазеті об'явив:

Продається хата!»

Налетіли покупці —

І нема вже хати!..

Перші сльози на лиці,

В путь збиралась мати...

Походила по двору,

 Щоб одвести душу,

В сад зайшла і, мов сестру,

Обіймала грушу.

Щебетали в синь небес

Птахи на світанні...

І повіз її експрес

До синочка Вані.

Був давно готовий план,

 Як зустріти неньку:

Одвели старій диван,

Тумбочку гарненьку.

Вечорами внук Артур

Грав їй на баяні.

Потім — з бази гарнітур

Притаскали Вані.

Інші меблі, інший план!

І невістка строга

Пересунула диван

Ближче до порога.

Згодом десь припер синок

Дзеркало у рамі,

То в «передню» у куток —

Розкладушку мамі.

Повалило в Ванькин дім

Більше друзів, звісно...

Рік минув, і в домі всім

Стало дуже тісно!

Про повернення в село

Не могла й гадати...

Вже в старої не було

Ні грошей, ні хати!

Сварки, чвари почались.

А за тиждень Ванька

Розліпив об'яви скрізь:

 «Є хороша нянька»!

В мамин сад іде весна,

Знов цвісти він буде…

Де живе тепер вона —

Знають добрі люди.

Учень 10. Допоки нас чекають наші мами

І поки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час,

Але ні сльози, ні вінок печалі,

Уже ніщо не виправдає нас.

Заниє жаль у щедрім слові "мама",

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам'ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

 

Учитель .Заповідь Божа говорить: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були тобі дні на землі». Як бачите, діти, від того, чи будете ви любити, поважати й шанувати своїх батьків, залежить благополуччя вашого життя.    Жінка-мати творить світ, в якому розум живе у злагоді із серцем. Хай же ця святкова дата на календарі — День матері — стане і домашнім, і загальнонаціональним святом. Любі наші матері! Будьте завжди гарними і коханими! Хай ваші діти дарують вам силу і щастя! Життя триває, тому що на Землі є ви!

Учень 11. Турботи, клопоти, робота, діти —

Усе встигали Ви зробити,

А ми, чого гріха таїти,

Не вміли все це оцінити.

Учень 12. І ось сьогодні, в день цей урочистий,

Ми просим Вас за це нас всіх простити,

Хоч знаємо, що слів цих буде мало.

 Якби зібрати всі слова землі,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші дні трояндами цвіли

І не приходила ніколи одинокість.

Учень 13. Хай тільки радість прикрашає дім,

Хай ладиться і на роботі, й вдома,

Хай вам завжди щастить в усім,

І обминають горе, сум і втома...  

Разом .  О Боже! Ти живеш над нами,

Тебе благаємо в цей час:

Пошли здоров'я нашим мамам

І збережи ти їх для нас!

Дай же, Боже, нашим ненькам

Многих, добрих і щасливих літ.