Виховний захід до дня народження Лесі Українки

Виховний захід до дня народження Лесі Українки

1-й учень Вишеньки-черешеньки,

Червонії, спілі.

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі?

 

Ой того ми так високо

Виросли на гіллі,

Якби зросли низесенько,

Чи тож би доспіли?

 

1-й Ведучий Кожен край народжує свого поета, сподіваючись виявити себе через його слово. 152 роки тому на вкраїнському небосхилі спалахнула нова яскрава зірка з доти нікому невідомим іменем.

 

2-й Ведучий ЇЇ життя – це легендарний подвиг жінки , яка втілює в собі силу і мудрість, талант і щиру душу.

Не стерлась райдужна сторінка,

Не вмерла пісня лісова,

Безсмертна Леся Українка

Була і є повік жива.

 

3-й Ведучий Є люди, як свічки, - згоряють

І відходять в небуття

Є люди, як зірки, горять

І світять все життя.

 

4-й Ведучий Такою зіркою була видатна поетеса Леся Українка.

 

(Виходить хлопчик і дівчинка Леся Українка)

Хлопчик Ти, дівчино, в які світи мандруєш?

Леся  До людей.

Хлопчик А як твоє імення?

Леся  Леся.

Хлопчик А да зросла ти, дівчино вродлива?

Леся  Мене весна при лузі породила,

Заквітчана у проліски.

Водила вона мене за руку на лани,

На луки дальні до верби старої,

Розчепленої громом весняним,

Водицею з криниці степової

Щоранку напувала.

Там вперше я відчула муку пісні,

Яка співцеві сну не принесе,

І сіятиме слово молоде.

І я тепер на шлях ступаю,

До вас я поспішаю.

 

1-й Ведучий За вікном зима. Ось у таку пору 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в Новоград- Волинському в інтелігентній родині.

2-й Ведучий Леся Українка жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були мати-письменниця Олена Пчілка, батько – юрист Петро Антонович, книги і життя.

 

3-й Ведучий Читати Леся навчилася в чотири роки, шестирічною почала писати, а в п’ять добре грала на фортепіано.

 

4-й Ведучий Жила сім’я Косачів на Волині. Дівчинку вражала бідність селян, селянських дітей, з якими вона дружила. Були вони неписьменні. Це дуже дивувало малу Лесю, і вона вчила їх грамоти.

 

1-й Ведучий У Лесі було двоє братів – Михайлик і Микола, і три сестри – Ольга, Оксана, Ізидора. Діти жили дружно. Для менших Леся була і вихователько, і наставником, і вчителькою.

 

2-й Ведучий Леся була милосердною до всього і до всіх. Їй хотілося захистити зайченя від вовка, билинку від негоди, подружку від хвороби, людину від зла.

 

3-й Ведучий А зло зустрічалося не тільки в казках, книжках. Вона бачила його в житті. Коли дівчинці було 9 років, заарештували її улюблену тьотю Елю. Тяжко вона пережила цю звістку .А згодом написала вірш «Надія».

 

3-й учень Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна:

 Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

 Поглянути ще раз на рідну країну,

 Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

 Там жити чи вмерти, мені все одно;

 Поглянути ще раз на степ, могилки,

 Востаннє згадати палкії гадки…

 Ні долі, ні волі у мене нема,

 Зосталася тільки надія одна.

 

4-й Ведучий Леся була музично обдарованою дитиною. Це помітив композитор Микола Лисенко ,з сім’єю якого дружили Косачі.

 

1-й Ведучий Леся швидко переймала народні пісні, співала, записувала їх. Вона шанувала історичне минуле свого народу.

 

2-й Ведучий Дуже любила Леся бувати на ярмарках, спостерігати народні свята й весілля. Взимку 1881 року на святі Водохрещі Леся застудилася. З цього часу й починається її тяжка, виснажлива боротьба з хворобою.

 

3-й Ведучий У листі до бабусі Леся пише: «Я ніколи не буваю здорова, бо завжди рука болить. Перш я мазала руку йодом і мочила в солоній воді. Але від йоду дуже шкіра злазить, то я тепер не мажу».

 

4-й Ведучий Я дуже слаба, - писала Леся, але ходила на Шевченкові роковини і там читала вірші.

 

1-й Ведучий Пізніше Леся згадує в своїй поезії про тяжку хворобу.

 

 

 

 

 

 

 

4-й учень Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

 

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

 

5-й учень А тепер, коли для мене

Жартом злим кінчиться драма

І от-от зірватись має

Гостра, злобна епіграма, –

 

Безпощадній зброї сміху

Я боюся піддаватись,

І, забувши давню гордість,

Плачу я, щоб не сміятись.

 

2-й Ведучий Коли Лесі було 13 років, у неї назбиралось вже кілька віршів, і мати, порадившись з дочкою, добирає їй псевдонім Українка і публікує в журналі вірш «Конвалія».

 

6-й учень Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким.

 

Та недовго навтішалась

Конвалія біла, —

І їй рука чоловіча

Віку вкоротила.

7-й учень Ой понесли конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

 

Ой на балі веселая

Музиченька грає,

Конвалії та музика

Бідне серце крав.

8-й учень То ж панночка в веселому

Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка

Пов'яла, схилилась.

 

Промовила конвалія:

"Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,

Друже мій єдиний!"

9-й учень Та й замовкла. Байдужою

Панночка рукою

Тую квіточку зів'ялу

Кинула додолу.

 

Може, й тобі, моя паяно.

Колись доведеться

Згадать тую конвалію,

Як щастя минеться.

10-й учень Недовго й ти, моя панно,

Будеш утішатись

Та по балах у веселих

Таночках звиватись.

 

Може, колись оцей милий,

Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів'ялу,

Залишить байдуже!..

 

3-й Ведучий Відтоді і пішли по всьому світі прекрасні поезії, підписані цим гордим, ніжним і красивим іменем – Леся Українка.

 

4-й Ведучий Чому Українка? Та тому, що в сім’ї панували українські звичаї. Часто це викликало здивування: «Як то може бути, щоб у сім’ї дворян усе було отаким мужицьким?»

 

1-й Ведучий Леся знала, що українському слову доводиться боротись за виживання.

 

2-й Ведучий Лесина хвороба – туберкульоз кісток, прогресувала. Лікарі порадили їхати на лікування до моря. Тепле південне сонечко давало їй сили, а безкрає синє море дарувало музику віршів.

 

11-й учень Вже сонечко в море сіда;

 У тихому морі темніє;

 Прозора, глибока вода,

 Немов оксамит, зеленіє.

 

 На хвилях зелених тремтять

 Червонії іскри блискучі

 І ясним огнем миготять,

 Мов блискавка з темної тучі.

 

12-й учень А де корабель ваш пробіг,

 Дорога там довга й широка

 Біліє, як мармур, як сніг,

 І ледве примітно для ока

 

 Рожевіє пінистий край;

 То іскра заблисне, то згасне…

 Ось промінь остатній! Прощай,

 Веселеє сонечко ясне!

 

3-й Ведучий Вона написала чудову казку «Лісова пісня» про лісову мавку, яка любила все живе.

 

4-й Ведучий «Лісова пісня»-це шедевр Лесі Українки. Це твір про силу, життєвість, гармонійну красу і творче безсмертя народу.

 

1-й Ведучий Тяжка була в Лесі Українки доля. Кілька операцій витримала вона. Доводилось ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях. Це завдавало нестерпних мук.

 

2-й Ведучий Але вона мужньо повторювала, що буде «серед лиха співати пісні».

 

 

 

 

 

 

 

13-й учень Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

 

14-й учень Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

 

 

 І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

 

15-й учень Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

 

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

 

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

 

3-й Ведучий Батьки докладали всіх зусиль, щоб допомогти дочці. Лікування у Києві, солоні ванни у Литві, грязьові лимани на Одещині, купелі в Криму, клініки у Відні.

 

4-й Ведучий Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідним краєм, у її думках зринав образ України.

 

1-й Ведучий Леся Українка пройшла прекрасне і складне життя. Їй доля подарувала щастя залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Її називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея. А вона- зірка, яка спалахнула і згасла.

 

2-й Ведучий 1 серпня 1913 року в курортному містечку Сурамі, що в Грузії, перестало битися її серце. Тіло великої дочки українського народу було перевезено в Київ і поховано на Байковому кладовищі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15-й учень  Світ опускався на коліна,

Камінний вік хилився ниць,

І прилітала Україна

До мертвих Лесиних зіниць.

 

Над всі недолі та потали,

Над страсті всі та над бої,

Безсмертя Лесине вростало

В народ, що породив її.

 

І квола невисока жінка

Лице підводила бліде,

Народжувалася Україна

Для світу, що над смерть гряде.