Виховний захід до Дня української писемності.

Тема: Мова – коштовний скарб народу.

Мета: розширювати і поглиблювати знання дітей про мову; продемонструвати її багатство,  мелодійність, красу. Формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна, як держава. Пробудити почуття національної гідності. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам’ять, збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, почуття поваги до всього свого, українського.

Обладнання: Вишиті  рушники, хліб, гілля калини, малюнки Герба, прапора України,  відео презентація по темі, бандура, вислови  про мову.

 

Хід свята

(Звучить музика, до зали заходять діти в українських костюмах) (Слайд №1)

Вчитель:

Доброго дня, дорогі діти та шановні дорослі!  (Слайд  №2)

Зустріч наша у цей осінній день особлива: школа-садок зустрічає гостей з усіх навчальних закладів міста та батьків. Зичимо вам міцного здоров’я, благополуччя, всього найкращого в житті.

                Хай вам щастя – доля буде.

               Не на день і не на рік,

               А на довгий – довгий вік!

 

( Звучить музика, заходить  дівчинка і хлопчик з хлібом на рушнику)(Слайд №3)

Дівчинка:  За народним звичаєм стрічаєм,                              

                  Як здавна ведеться на віку,

                   Ми гостей пшеничним короваєм

                   На чудовім тканім рушнику.

 

Хлопчик:  Хай рясніють квіти малиново,

                   Пахне хай духмяно коровай,

                   Щоб і дар земний, і щире слово

                   Ви відчули, завітавши в школу-сад.

  (Кладуть коровай на стіл)

(Слайд №4)

               На землі великій

               Є одна країна:

               Гарна, неповторна,

               Красна, як калина.

 

               І живуть тут люди

              Добрі, працьовиті,

              І скажу, до речі,

              Ще й талановиті.

 

               Землю засівають

               І пісні співають,

            На бандурі грають

            І вірші складають

            Про ліси і гори,

            І про синє море,

            Про людей і квіти…

 

Вчитель:

               То скажіть же, діти,

               Що це за країна?

 

Діти:    Наша велика славна Україна!

 

(Виконується «Пісня про Україну»)

 

(Слайд №5- №8)

Вчитель:

   Краю наш рідний, земле наша колискова! Із садками вишневими і солов’ями  співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими. Із білокрилими лелеками та кольоровими веселками у небі. Голубими росами на травах. Мальвами квітучими і червоними кетягами калини, що посміхаються біля хат. Із рушниками гаптованими на образах, з гостинними і працьовитими людьми.

На нашій землі живуть різні етнічні групи українців. Хто у горах, хто біля лісу, хто у степах. Вони  лише відрізняються  між собою одягом, співають різних пісень, танцюють різні танці, грають на різних музичних інструментах.

 

Дівчинка:    Ой, заграйте, дударики,

                     На дудах кленових,

                     Україну прославляєм

                     На усіх просторах.

 

Хлопчик:    Заспіваєм, затанцюєм

                    В кептариках нових

                    Так, щоб танець-увиванець

                    Чули в усіх долах.

 

                               (Гуцульський танець)

(Слайд №9)

Я - україночка. Хоч зовсім ще маленька,

Але ходжу до школи в третій клас!

Читати я навчилася швиденько,

Бо дуже гарна рідна мова в нас.

Це українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна й чарівна.

 

(Слайд №10)

Вчитель:

Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» - говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура.

Сьогодні у нас свято української мови. Ми, українці, горді з того що  маємо рідну мову – одну з найбагатших мов світу.

 

(Відео кліп «Рідна мова»)

(Слайд №11)

Рідна мова моя, поетична, пісенна,

Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.

Як народу душа: щира, добра, натхненна.

Ти найкраща у світі, бо рідна моя!

 

Скільки в мові моїй тепла і палкого кохання,

Туги й щастя дзвінкого і світла душі.

Та іскристої радості і шанування,

Що хоч просто говориш – виходять вірші.

 

То струмочком дзвенить,

То сміється й співає,

То іскринками гумору враз спалахне.

Скільки слів в тобі є –

 Лиш Господь один знає,

 Мово рідна моя! Ти - як сонце ясне!

 

Бо слова твої серце уміють зігріти.

Приголубити, втішити можеш одна,

 Мово рідна, ну як нам тебе не любити:

Ти – весела і ніжна, неначе весна!

 

(Виконується «Пісня про мову»)

(Слайд №12)

Вчитель:

Кожен із вас, діти, повинен наполегливо вивчати рідну українську мову, бо це мова нашого народу – державна мова, яку треба знати і нести  у світ. Так записано в Конституції – основному законі держави. Та й мовою нашою можна пишатись, бо вона  багата, красива та мелодійна.

   (Слайд №13)

Мово моя, ти пречиста і славна.

Трепетна, наче ранкова роса.

Ти називаєшся нині – державна.

Все в тобі є: і багатство, й краса!

 

Мовою рідною я розмовляю,

Вільно живу я у ріднім краю.

І Україну мою прославляю,

Вірність і серце я їй віддаю.

 

Мово моя, найчистіша кринице.

Є і краса, і багатство в тобі.

Кожен приходить до тебе напитись

В радості, в щасті, у тихій журбі.

 

Ти з джерела і струмочка дзвінкого,

З лісу і поля, з квіток і роси,

З лугу розквітлого, з неба ясного,

З грому, веселки й світанку, з краси!

 

У цей світ ми увійшли ще малюками,

У світ багатий, загадковий і казковий.

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.

 

(Слайд №14)

Вчитель:

Любов до рідної мови починається з колиски, маминої пісні. Колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра і краси, щира віра в магічну силу слова.

 

Колискова пісня, колискова, -

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами…

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надії, й сивини гіркої…

Колискова пісня, колискова…

 

( Учениця з мамою виконують колискову пісню)

(Слайд №15)

Вчитель:

               Хочу до вас я звернутися, діти.

               Можна людині без мови прожити?

               Можна без пісні, без загадки й казки?

               Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

 

Хлопчик: Як же людині без казки і слова,

                 Без задушевної пісні й розмови?

                 Думаю я, що таке неможливо.

                 Мова людини – це щастя, це – диво!

 

Дівчинка:Як же без мови? Не уявляю!

                Я щохвилини про щось та й питаю.

                А коли мови не будемо знати,

               Як же ми зможемо світ пізнавати?

 

Вчитель:

               Правильно думаєш. Мова – це диво.

               З нею людина розумна й щаслива.

               Знаючи мову, спілкуються люди.

              Мова загине – й людини не буде.

 

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою!

Вся історія народу – в мові,

Мова – душа народу.

 

(Слайд №16)

Вчитель:

Які чудові слова: мова – душа народу. Тільки люди з великою, доброю душею можуть створювати прекрасні вірші, оспівувати свою Батьківщину, звеличувати рідну мову. Послухайте як звучить пісня про наше місто Дубно, про наш край, слова до якої написала вчитель нашого комплексу Марія Мефодіївна Юхимчук, музику – музичний керівник Зорук Оксана Миколаївна, а виконає її Юлія Юріївна Ільчук, наш педагог.

 

(Виконується «Пісня про Дубно»)

 

Вчитель:

Українці вміють не тільки красиво співати, танцювати, а й веселитися. Які влучні слова, вірші та веселі усмішки створюють українські письменники. Слово нашим юним артистам-гумористам.

 

(Учні розповідають гуморески)

 

Вчитель:

Діти, ви гарно говорите про мову. Але чи пам’ятаєте , що у нашій рідній мові є «чарівні слова»?

(Слайд №17)

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова – привітання.

Треба їх добре нам пам’ятати

І повсякденно у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня» -

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати.

Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

Ще коли навіть дитятко в колибі,

Мама навчає казати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам’ятай,

«Дякую!» - слово частіше вживай!

Слово чарівне відкриє нам казку.

Лише скажи тепло й ніжно – «Будь ласка!»

 

«Прошу», «Пробачте» і «Будьте здорові!»

Музика лине у кожному слові.

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно.

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

 

До гарного слова нам треба звикати.

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло.

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

 

(Виконується пісня «Мир вам, люди добрі»)

 

Вчитель: «Чарівні слова» ви знаєте. Але чи завжди ви правильно їх вживаєте?

 

(Слайд №18)

Говори правильно!

Ну, як це правильно сказати?

Які слова вживати нам?

Відкрити що? Що відчиняти?

Як дати лад усім словам?

Що треба просто розгортати?

Що відкупорить, відімкнуть?

Коли слова які вживати?

І як дитині це збагнуть?

 

Все просто, в нас багата мова,

Для всього є свої слова.

Уважно прислухайсь до слова

І зрозумієш ці дива.

Прокинувшись – розплющиш очі

І відкриваєш дивний світ.

І душу відкривай охоче

Ти для добра з маленьких літ.

 

 

А книжку треба розгортати

Й перегортати сторінки.

Щоб у житті все добре знати,

Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

 

(Виконується пісня «Дитинство»)

(Слайд №19)

Правильно – вірно

В світі людині без віри не жити –

Вірно – кохати, вірно – любити.

Бути завжди вірним слову своєму.

Вірні є друзі в житті у моєму.

Друзі надійні і віддані, й щирі

З ними живемо ми в дружбі і в мирі.

 

Правильно треба все в світі робити:

Правильно думати, правильно жити,

Правильно треба з людьми розмовляти,

Правильно слово умій добирати!

 

Вчитель:

                Правильно ви все сказали, діти.  Але в повсякденній розмові частенько     вживаєте   «суржики», тобто такі слова, що їх немає  в літературній мові. Це слова – кальки з інших  мов.

 

Так, слово кожному своє.

Багато слів у мові є.

Їх вивчити потрібно й знати,

Щоб в мові правильно вживати.

Але частенько наші діти

Не вміють чисто говорити.

Вживають суржики – слова,

І слів тих повна голова.

Вони вставляють їх в розмову,

Свою засмічуючи мову.

 

 

Вчитель: Боріться за чистоту і правильність свого мовлення.

 

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

 і нищити її не смій!

 

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

 

(Слайд №20)

Вчитель:

                Прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

                Спробуйте закінчити прислів’я:

(Слайд №21)

Прислів’я про мову.

1. Гостре словечко коле сердечко.

2. Давши слово – держись, не давши – кріпись.

3. Від теплого слова і лід розмерзає.

4. Слово  - не горобець,  вилетить не спіймаєш.

5. Слово до слова – зложиться мова.

 

(Слайд №22)

Вчитель:

Українська мова. Вона нам рідна, як тато і мама, як та  Земля, на якій ви  зростаєте. Так як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три  і більше мов, але рідною залишається материнська мова. А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих, рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

 

(Слайд №23)

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

 

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

 

(Діти виконують пісню «Мамо, мамочко, моя»)

 

(Слайд №24)

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

 

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татонько, хочу тебе  обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 

(Презентація пісні «Тато») (Слайд №25)

(Слайд №26)

Я до бабусі з любов’ю завертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

Й до дідуся я йду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

 

Вчитель: Дарунок усім бабусям та дідусям: український танець.

 

(Танець «Ішло дівча лучками…»)

(Слайд №27)

Вчитель:        Солов’ї розливаються ніжно

                       У зеленім, веснянім гаю.

                       Син до матері каже:

 

Син:               Ця пісня дуже схожа на мову мою.

 

 Вчитель:      Посміхається мама до сина.

 

Мама:            Пам’ятай, моє миле дитя,

                       Рідна мова завжди солов’їна,

                       Зігріває людей все життя.

                       Наша мова жива й буде жити,

                       Бо вона, ніби птах на весні.

                       Пам’ятай, ти завжди про це, сину,

                       Рідне слово теплом огорни.

(Мама з сином виконують пісню « Соловейко в гаю»)

(Слайд №28)

Вчитель:

                Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Багато слів ми сказали про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову.

 Гості, друзі, матусі і тата,

Вдячні ми всім, хто прийшов на це свято.

 

Ми  - українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна.

 

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски мову покохали.

 

Мово моя – ти чарівна зірниця,

Що освітлює шлях в майбуття.

Дорога, рідна, мила душі українця.

Ми з тобою ідемо в життя.

То ж розправляй свої крила, лети на свободу

І над світом чарівно звучи!

Закріпися навічно у серці народу.

Мова рідна моя, не мовчи!   

 

Вчитель:

              Любі діти, я впевнена, що ви ніколи не забуватимете рідного слова, української мови, будете завжди говорити правильно, красиво.

А у цьому вам будуть допомагати словники,   які придбали для вас батьки.                                          (Вручення словників)

(Слайд №29)

Вчитель:

Наше свято завершується. А  рідна українська мова нехай  завжди звучить над землею, бо ж ви усі сьогодні відчули, яка вона прекрасна, красива, мелодійна.  Вона гордість всіх українців, де б вони не жили.

                  Дорогі мами й  тата, бабусі і дідусі, співайте своїм дітям, онукам українські пісні, розповідайте рідною мовою казки, легенди, оповідання. Вони допоможуть нам виховати незрадливу пам’ять про наш рід, домівку, країну, допоможуть плекати,  розвивати і шанувати рідну мову.    

 

Вже закінчується свято

І прощатись нам пора,

Ми бажаємо усім

 

Діти:   Щастя, миру і добра.

 

(Учні виконують пісню «Щастя вам!»)

(Слайд №30)