Виховний захід до свята Стрітення.

Свято Стрітення

 Мета. Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи.

Матеріали. Легенди, веснянки, прикмети весни, зими, загадки, вірші про весну і зиму, народні ігри.

 Вчитель.

    У нашого народу є багато різних традицій. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням чудового свята «Стрітення». Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір’ям саме 15 лютого зима зустрічається з весною. Звідси і назва – Стрітення.

    На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дуже вередливий! А давайте пригадаємо, які ви знаєте про нього вірші?

Діти розповідають вірш:

Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,

Лютий враз як зарегоче, –
Знов морозом припече.

По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.

Ведуча: Діти, а як в народі кажуть про місяць лютий?

Діти: 1. «Лютий лютує, весні дорогу готує»

2. «У лютому, на Стрітення, зима з весною вперше зустрічаються»

3. «У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз»

4. «Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме»

5. «Коли лютий дорогу підгриз, – кидай сани, бери віз»

Ведуча: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда?

То давайте пригадаємо і про зиму вірші!

Ось зима у нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину:
Вже засипав всю країну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір,
Сніг січе без перестану, –
Зима трудиться із ранку!

 

.Фізкультхвилинка.

 Йшли ведмедики малі (кроки на місці)

Нахилились до землі (нахил, руки вниз)

Потім встали, руки в боки

І зробили три підскоки.

Потім розминали плечі  (руки до плечей, колові рухи)

Рівні спинки у малечі!

Руки вгору, опустили

І за парти тихо сіли.

 

А тепер, дітки, давайте будемо відгадувати загадки, які стосуються зими!

Здивувалося маля: 
Стала білою земля. 
Щось кружляє, наче пух, 
Наче зграя білих мух, 
Та додолу опадає, 
Все ретельно укриває. 
(Сніг) 

Гріє взимку, наче груба
Хутряна, тепленька _ _ _ _.
(Шуба) 

З неба зірочки летять, 
Землю укривають, 
А коли прийде весна –
Всі вони розтануть. 
(Сніжинки) 

В руку мотузок взяла, 
Їх на гору потягла. 
Швидко з’їхала з гори, 
Треба в гору знов тягти. 
(Санки) 

Взимку холодно стає, 
Мама шубу достає, 
Що ж на голову надіти, 
Щоб малі не змерзли діти? 
(Шапка) 

Якщо став на ті дощечки, 
Швидко їду я з гори, 
А якщо впаду зненацька –
Ноги будуть догори. 
Палки дві в руках тримаю, 
Сам собі допомагаю. 
Тут потрібна рівновага, 
Тренування та увага! 
(Лижі) 


Пані крижана зі стріхи
Ноги звісила для втіхи. 
А як сонце припече –
Пані плаче і тече. 
(Бурулька) 

Взимку скляр прийшов на річку
Наче склом накрив водичку. 
Бавитися там не слід –
Бо крихкий на річці _ _ _.
(Лід) 

Він в дім приносить подарунки, 
На склі малює візерунки, 

Візерунки на вікні він намалював мені, 
Я по вулиці гуляв – він за ніс мене щипав. 
Хто впізнає невідимку, того, що поруч ходить взимку? 
(Мороз) 

Ведуча:

    Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов’язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.

Але, діти, ви чуєте, що Весна вже зовсім близько? Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.

    Запитання про те, хто переміг…

    Дітки, ви всі молодці, ми сьогодні з вами гарно попрацювали, всі були активні, відповідали на запитання, думаю, що наша бесіда пішла вам на користь, чи дізнались ви щось нове? До побачення!